Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Ніколенко

Бертольт Брехт

1898-1956

Культуру буде врятовано тоді, коли будуть врятовані люди.

Б. Брехт

Ойґен Бертхольд Фрідріх Брехт (таке справжнє ім'я письменника) народився 10 лютого 1898 р. у старовинному баварському м. Ауґсбурзі (Німеччина). У 1917 р. вступив до Мюнхенського університету, де вивчав медицину та природознавство, але згодом його інтереси змінилися, і він захопився театром. Навчання довелося перервати через Першу світову війну — юнак мусив іти до армії й став санітаром в Ауґсбурзькому шпиталі, де на власні очі побачив жахливі наслідки війни. Враження від кривавих подій того часу відображено у творі «Легенда про мертвого солдата» (1918). Уже тоді починає формуватися громадянська позиція Б. Брехта: вважаючи мистецтво могутнім засобом перетворення суспільства, він боротиметься проти війни й диктатури впродовж усього життя.

У 1919 р. Б. Брехт повертається до навчання й починає серйозно займатися драматургією. Атмосфера в Німеччині того часу була напруженою: кайзерівський режим перебував у кризовому стані, економіка була нестабільною, суспільне невдоволення зростало. Письменник з надією зустрів революційні події, але очікуваних результатів вони не принесли. Розчарування від Листопадової революції він відтворив у комедійній п'єсі «Бій барабанів серед ночі» (1919). За цей твір Б. Брехт отримав премію імені Генріха Клейста, що й нині вважається однією з найпрестижніших літературних премій Німеччини.

У 1927 р. вийшли друком вірші, які митець писав упродовж десяти років, — «Домашні проповіді». У ті ж роки він створює перші серйозні п'єси: «Ваал» (1918), «У нетрях міст» (1923), «Людина є людина» (1926), працює драматургом і режисером у театрі «Munchner Kammerspiele». Приблизно в цей період починає писати своє ім'я як Бертольт (Bertolt Brecht), а в 1924 р. переїжджає до Берліна й поринає в столичне театральне життя. Б. Брехт став відомим після постановки п'єси «Тригрошова опера» у 1928 р, яка була написана спільно з композитором К. Вайлем.

Наприкінці 1920-х років розпочинається новий етап у творчості Б. Брехта — захоплення формами «епічного театру», що передбачав звернення не до традиційного «співпереживання», а до розуму й критичного аналізу глядачів. Драматург використовує в п'єсі авторські коментарі та пісні-зонґи, будує мізансцени за принципом кінокадру, експериментує з костюмами й декораціями. У ці й подальші роки Б. Брехт багато працює як теоретик, створюючи статті та розвідки, у яких розкривається система його естетичних поглядів: «Про оперу» (1930), «Театр розваг чи театр повчання?» (1935), «Нова техніка акторського мистецтва» (1940), «Малий Органон для театру» (1949).

Вистава «Тригрошова опера» за однойменною п'єсою Б. Брехта . Театр Барнетта. Реж. Дж. Бутчерт. 2011 р.

У жахливі часи фашизму Б. Брехт боровся проти війни за допомогою слова. Усвідомлюючи руйнівний вплив фашистської ідеології, він прагнув пробудити суспільство від сну, спонукати його замислитися, активізувати інтелектуальну діяльність, використовуючи засоби театрального мистецтва. Найкращі драматичні твори Б. Брехта — «Страх і відчай у Третій імперії» (1935-1938), «Добра люДина із Сичуані» (1940), «Матінка Кураж та її Діти» (1939), «Життя Галілея» (1939-1945) та ін.

Б. Брехт помер у м. Берліні (Німеччина) 14 серпня 1956 р. Разом із Геленою Вайґель він похований на давньому меморіальному кладовищі, неподалік свого будинку, де знаходяться могили й інших відомих діячів німецької культури — Г. Гегеля, Й. Фіхте, Г. Манна, Х. Ейслера.

Письменник Л. Фейхтванґер зазначав: «Неспокійний поет Брехт писав перші поезії й перші п'єси тридцятого століття». І він мав рацію, бо світогляд Б. Брехта ґрунтується на цінностях, які є актуальними й у наш час: раціональність, науковий підхід, аналітичне мислення, творча свобода й історична свідомість. «Нова література починається не з нових форм, — писав Б. Брехт. — Нова література народжується з новою людиною».

ДОЛІ ЛЮДЕЙ І КНИЖОК

Книжки Б. Брехта спалювали в нацистській Німеччині

Після того як у 1933 р. до влади прийшов Гітлер, Б. Брехтові довелося емігрувати з Німеччини: його п'єси спалювали на площах разом із тисячами інших книжок. Їх було заборонено ставити в театрах, багатьох акторів і режисерів, які ставили п'єси Б. Брехта, тоді заарештовували, а самого письменника невдовзі позбавили громадянства. До 1947 р. він жив у Швейцарії, Данії, Швеції, Фінляндії, США. Повернувшись на батьківщину, Б. Брехт разом із дружиною Геленою Вайґель заснував у зруйнованому повоєнному Берліні новий театр — «Berliner Ensemble», де вперше побачили світ п'єси, які були заборонені в нацистській Німеччині. Символом театру став голуб миру П. Пікассо.

ПІСНЯ НІМЕЦЬКОЇ МАТЕРІ (1942)

Мій сину, тобі в дорогу

Брунатну сорочку дала.

Аби я сьогоднішнє знала —

Хай смерть мене б краще взяла!

Я бачила підняту руку,

Якою ти Гітлеру клявсь.

Аби я знала, що краще

Рука б ця тобі віднялась!

Зустріла тебе я в колоні,

Яка відправлялась на Схід.

Не знала, що то останній

Твоїх легковірців похід.

Коли я чула розмови

Про юних героїв-солдат,

Аби я тільки знала,

Що виросте з тебе кат.

Хвалився ти, що в Німеччині

Вітер щасливих змін.

А він приніс нам попіл

Та купи кривавих руїн.

Коричневу ту сорочку

Краще б вже з'їла цвіль,

Аби я тільки знала,

Що то — вбрання мерців.

(Переклад Олександра Седеня)

Вистава «Матінка Кураж та її діти» за однойменною п'єсою Б. Брехта. 2013 р. Камерний театр Тель-Авіва. Реж. Уді бен Моше

П' єса «Матінка Кураж та її діти» (1939). Історія написання твору. П'єса була створена напередодні Другої світової війни. Письменник бачив, як невпинно й невблаганно насувається катастрофа, і прагнув застерегти німецький народ від участі в жорстоких злочинах гітлерівського режиму. Однак у драмі немає жодного слова про нацизм чи Гітлера — сучасний зміст письменник виразив через події Тридцятилітньої війни (1618-1648), що залишилася в народній пам'яті як епоха розбрату, насилля та кровопролиття. Б. Брехт вважав, що не існує «вічних» текстів, які будуть актуальні завжди, — потрібно звертати увагу на те, що є тут і тепер. Він писав, що «будь-які історичні події можуть поставати на сцені як відображення сучасності, і навіть якщо ми ставимо В. Шекспіра — ми робимо це в нашому місці в наш час».

Жанр твору. П'єса «Матінка Кураж та її діти» — це драма-притча, або драма-парабола. Іще на початку свого творчого шляху Б. Брехт зацікавився п'єсою-притчею як повчальним, дидактичним жанром. Особливість притчі полягає в тому, що їй притаманний загальножиттєвий, загальнолюдський характер, а її мораль «універсальна»: вона — позачасова й позаісторична. Б. Брехт розширює межі та можливості притчі, переводить її із загальнолюдського в конкретний соціально-політичний план. Завдяки такій принциповій зміні акцентів цей жанр набуває нових ознак. Драмі-притчі, або драмі-параболі, властиве відображення «алогізму звичайного», показ загальновідомих явищ у новому світлі, широке використання алегорії та сатиричного підтексту, звернення до історичних реалій, настанова на дискусійність тощо. Заслуга Б. Брехта полягає в тому, що, використовуючи пошуки інших драматургів у цьому напрямку (Б. Шоу, Е. Піскатора, В. Мейєрхольда, В. Маяковського), він створив власну концепцію творів-парабол. Його п'єсам притаманне активне втручання в сьогодення, вони націлені на формування світогляду глядачів, але водночас покликані розкрити певні закономірності розвитку суспільства.

ЛІТЕРАТУРНА ПРОГУЛЯНКА

Звичне — дивне?

Ефект «очуження» (der Verfremdungseffekt) — система художніх прийомів епічного театру, яка полягає в показі по-новому звичних явищ (як дивних, нових, «чужих») з метою пробудження глядацького сприйняття та спонукання до аналітичного осмислення подій. Б. Брехт досягає «ефекту очуження» дуже різними засобами — умикає світло в театрі, не змушуючи глядача слідкувати за тими чи іншими подіями, розбиває дію п'єси вставками та піснями — зонґами, використовує плакати, вивіски, реалістичні декорації. Це має не посилити емоційний вплив вистави, а перервати її й змусити глядачів згадати, що вони знаходиться в театрі й можуть не погоджуватись із тим, що відбувається на сцені. Якщо в класичній драматургії увага зосереджується на міжособистісних зв'язках, де люди просто розмовляють між собою, то в Б. Брехта люди розмовляють між собою на тлі епохи.

Образ матінки Кураж. У XVII ст. Тридцятилітня війна охопила майже всю Європу й спустошила Німеччину, наполовину винищивши її населення, перетворивши квітучі міста й села на пустельне згарище. Шляхами цієї страхітливої війни їздить фургоном зі своїми дітьми спритна, моторна, язиката, цинічна, але й по-своєму людяна маркітантка, на прізвисько Кураж. Уперше цей образ з'явився в авантюрному романі німецького письменника XVII ст. Г. Я. К. фон Ґріммельсґаузена «Простакові всупереч, сиріч Диковинний життєпис дурисвітки та бродяги Кураж», а в драмі Б. Брехта він набув нового злободенного звучання.

Автор показує, що люди йдуть на війну не тільки заради високих ідеалів — завжди є такі, хто хоче нажитися на чужому горі, переслідуючи власні корисливі інтереси. Героїня Б. Брехта не має ілюзій щодо справжніх цілей війни: вона розуміє, що імператори, королі, полководці й фельдфебелі піклуються не про істину, віру чи справедливість, а лише про загарбання чужих земель і привласнення чужого багатства. Вона й сама хоче погріти руки біля розпаленого ними багаття, однак той (чи та), хто надто близько підходить до вогню, ризикує згоріти або принаймні обпектися.

Матінка Кураж оцінює дійсність, щоб отримати власну вигоду. Коли священик просить у неї полотно, щоб перев'язати рани селянам, вона відмовляє йому, добре усвідомлюючи, яких збитків коштуватиме їй милосердя, а коли помирає її єдина дочка, вона уважно відраховує гроші на похорон, боячись дати селянам хоча б одну зайву монету. Героїня зважує прибутки та витрати навіть тоді, коли її синові — Швейцеркасові — загрожує розстріл, і довго роздумує, що буде вигідніше: урятувати сина, принаймні на короткий термін, чи забезпечити собі довгострокове виживання. Проте вона надто забарилася, перекладаючи життя на мову товарно-грошових відносин, війна не залишає їй вибору: Швейцеркаса розстріляно. Це одна з найтрагічніших сцен у п'єсі.

Іще на початку дії один з героїв каже про матінку Кураж: «Хоче війною жити, / Мусить їй щось та сплатити» (Переклад М. Зісмана). Утративши трьох дітей, вона сплачує страшну ціну за свою жадібність, але драматург навмисне не зображує прозріння героїні. «Завдання автора п'єси полягало не в тому, щоб примусити в кінці прозріти матінку Кураж, — писав Б. Брехт, — авторові потрібно було, щоб бачив глядач».

Бездушна машина війни. Хитромудра маркітантка опиняється у вирі воєнних подій. Спокусившись воєнною звитягою, її син Ейліф іде до армії, і невдовзі його вже звеличують за проявлену хоробрість... Молодий солдат із задоволенням описує командувачеві свої «подвиги»: він пишається тим, що йому випала місія нести у світ зло й насильство, убивати невинних, знущатися з мирних жителів.

Юнацький запал і вихваляння Ейліфа могли б бути привабливими, однак йому не вистачає справедливої, шляхетної мети, і згодом він починає викликати жах — особливо, коли виконує моторошний танець, супроводжуваний воєнною піснею. Це зображення «усвідомленої дикості» — справжньої сутності війни, що компенсує відсутність щирих людських почуттів надлишком божевілля та жорстокості. Б. Брехт змальовує характер героя так, що навіть незначні його вади збільшуються до страхітливих розмірів і, урешті-решт, перед глядачем постає відразлива картина морального гниття людини — що не дивно, адже вона бачить свій обов'язок і своє щастя в тому, щоб змушувати інших страждати.

Вистава «Матінка Кураж та її діти» за однойменною п'єсою Б. Брехта. Вашингтон, реж. М. Сміт. 2014 р.

Але на Ейліфа також чекає розплата за те, що він вчинив «один зайвий» подвиг, як іронічно зазначає автор. Звикнувши до порядків воєнного часу, герой продовжує вбивати й грабувати навіть у мирний час, але якщо раніше його за це звеличували — тепер за всі злочини він має бути покараний. Хлопець не може змиритися зі своєю долею й гнівливо протестує, вириваючись із рук охоронців; цей істеричний стан — викриття слабкості, зворотний бік показної могутності. На прикладі індивідуальної долі Б. Брехт показує долю всього людства — й образ Ейліфа є потужним застереженням для молоді.

Ціна війни. Роки минають, але фургон матінки Кураж не спиняє свого руху — тепер його тягнуть другий син, Швейцеркас, і німа донька Катрін. Їхні долі тісно переплетені з воєнними подіями, і війна продовжує нахабно втручатися в усі людські справи. Не знайшовши гідного застосування своїм талантам, священик і кухар вимушені тинятися країною, шукаючи прихистку в хитрої маркітантки, а вона не втрачає сили духу, навіть коли її родина потрапляє в полон. Як зазначає сама героїня, маленьким людям війна буває навіть вигідна, тому що «утрачено саму тільки честь і нічого більше». Однак ця втрата виявляється для неї найдорожчою з усіх: утративши честь і людяність, матінка Кураж прирекла себе на самотність і повільну загибель. Її діти гинуть одне за одним. Найбільш «чистою» смертю помирає її донька Катрін. Вона — «сама як хрест», їй не місце в цьому меркантильному світі. Незважаючи на те, що дівчина німа, її образ дуже промовистий. Катрін єдина помирає з благородною метою — урятувати людей, які залишилися в місті. А фургон матінки Кураж тим часом продовжує рухатися страшними дорогами війни...

КОМПЕТЕНТНОСТІ

Обізнаність. 1. Які історичні події вплинули на створення п'єси «Матінка Кураж та її діти»? 2. Поясніть, чому Б. Брехт узяв за основу твору не сучасність, а часи Тридцятилітньої війни. 3. Визначте ознаки епічного театру в п'єсі. Читацька діяльність. 4. Розкрийте функції символічного образу «фургону-долі» матінки Кураж. 5. Знайдіть зонґи в п'єсі Б. Брехта та поясніть їхнє значення. 6. Наведіть 1-2 приклади авторських коментарів на початку картин. Розкрийте їхній зміст. 7. Дайте власне потрактування фіналу п'єси «Матінка Кураж та її діти». Людські цінності. 8. Хто з героїв і героїнь твору втілює людяність та істину? Прокоментуйте відповідні епізоди. Комунікація. 9. Дискусія «Як війна впливає на людину?» (за п'єсою «Матінка Кураж та її діти»). Ми — громадяни. 10. Б. Брехт писав: «Війна завжди призводить до втрат — фізичних і духовних. Але вона відкриває в людях і нові якості». Проілюструйте цю думку прикладами з тексту п'єси. Сучасні технології. 11. За допомогою Інтернету подивіться кінофільм «Дороги Анни Фірлінг» (реж. С. Колосов, СРСР, 1985 р.) за п'єсою Б. Брехта. Яке враження справив на вас кінофільм? Якою постає головна героїня в кінофільмі та п'єсі? Творче самовираження. 12. Уявіть, що ви — режисер вистави за твором Б. Брехта «Матінка Кураж та її діти». Дайте поради акторам та актрисам. Прокоментуйте декорації та костюми. Лідери й партнери. Довкілля та безпека. 13. Намалюйте плакат «Не вбий!», використавши образи й символи п'єси «Матінка Кураж та її діти». Навчаємося для життя. 14. Поміркуйте, як воєнні події останніх років вплинули на свідомість українського народу та наше суспільство. Знайдіть аналогії сучасним подіям у п'єсі Б. Брехта. 15. Придумайте власний зонґ антивоєнного змісту. 16. Знайдіть вірші Б. Брехта в перекладах С. Жадана й інших українських поетів. Які з них вам сподобалися? Виразно прочитайте улюблені з них.