Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Ніколенко

Борис Пастернак

1890-1960

Це ж кому на світі стільки болю

І така безмірна широчінь?..

Б. Пастернак

Борис Пастернак — ціла епоха в літературі. Він починав свою діяльність у період революційних зрушень і великих сподівань, але незабаром побачив, як надії на перетворення суспільства зазнали краху, як люди опинилися в полоні ідеологічних ілюзій, як насильство витіснило ідеї про майбутню свободу, рівність і братерство. Тому поезія й проза Б. Пастернака — своєрідний історичний та психологічний літопис життя суспільства ХХ ст. Б. Пастернак утілив у собі долю покоління «срібної доби». У ранній творчості він захоплювався символізмом і футуризмом, але згодом відійшов від них, шукаючи власних засобів поетичного письма. Спадщина митця не вміщується в межі жодного літературного напряму чи угруповання. Він ішов власним шляхом, і цей шлях був драматичним, як і багатьох інших представників «срібної доби».

Борис Пастернак народився 10 лютого 1890 р. в м. Москві (Росія). У будинку його батька, відомого художника Леоніда Пастернака, часто бували письменник Л. Толстой, художник М. Врубель, композитори О. Скрябін, С. Рахманінов. Борис зростав в атмосфері мистецтва. Мати змалку почала вчити його музики, яку він любив понад усе. Б. Пастернак вступив на юридичний факультет Московського університету, але невдовзі за порадою О. Скрябіна перевівся на історико-філологічний факультет. Продовжив навчання в м. Марбурзі (Німеччина), де вивчав філософію Г. В. Ф. Гегеля та І. Канта.

У творчості Б. Пастернака органічно поєдналися філософія, поезія та музика. Ці три стихії визначають особливість художнього світосприймання митця.

Уже в ранніх збірках «Близнюк у хмарах» (1913), «Понад бар'єрами» (1916), на які справили вплив символізм і футуризм, виявилися ознаки естетики Б. Пастернака. Вони залишилися провідними протягом усієї його творчої діяльності.

ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛьНОГО СТИЛЮ Б. ПАСТЕРНАКА

  • 1. Розуміння поезії як вираження життя творчої особистості.
  • 2. Усвідомлення загальної єдності світу, де не можна відокремити людину від природи, поезії та життя.
  • 3. Незалежність митця — основа розвитку мистецтва.
  • 4. Призначення поета та його поезії — утілення враження від життя, відтворення духовної атмосфери доби й життя людини.
  • 5. Пошук духовних засад буття, осмислення історії й людського життя в контексті світової культури.
  • 6. Лірика — процес поетичного відкриття життя, світу, природи, людини та мистецтва.

Б. Пастернак не сприйняв революційного перевороту в жовтні 1917 р. Він убачав у ньому порушення духовної та історичної еволюції людства. Трагічні передчуття втілено в збірці «Сестра моя — життя» (1917). У 1930 р. Б. Пастернак написав вірш «Смерть поета», присвячений В. Маяковському. Ще в 1900-х роках вони товаришували, обидва належали до гурту футуристів, але мали різні погляди щодо питань естетики. Б. Пастернак убачав у загибелі В. Маяковського майбутні трагедії всієї інтелігенції. Однак після смерті В. Маяковського радянська влада шукала нових «трибунів» для оспівування соціалістичного будівництва. Талант Б. Пастернака викликав посилену увагу Й. Сталіна до нього та інших діячів, які прагнули зробити з поета представника офіційної радянської літератури. Проте Б. Пастернак зберігав незалежну позицію.

У 1934 р. на з'їзді письменників у Москві він звернувся до митців із промовою, під час якої прозвучали слова всупереч тодішній ідеології: «Не жертвуйте ім'ям заради посади... При тому теплі, яким нас оточили народ і держава, є велика небезпека стати літературним чиновником. Подалі від цієї ласки в ім'я великої та плідної любові до вітчизни й до нинішніх людей».

У 1936 р. Б. Пастернак узяв участь у дискусії про формалізм, яка перетворилася на політичну розправу з видатними діячами культури того часу: Б. Пільняком, Ю. Олешею, Д. Шостаковичем, В. Мейєрхольдом. У 1937 р. письменник відмовився підписати лист з вимогою смертного вироку Й. Якіру, М. Тухачевському й іншим воєначальникам. У вирі репресій, незважаючи на небезпеку, Б. Пастернак підтримував тих, кому загрожували покарання, використовував свій вплив, щоб полегшити долю тих, кого заарештовували й відправляли на заслання. Звісно, такі дії не могли бути не помічені владою.

У 1939 р. на Б. Пастернака завели справу в НКВС. Приводом для цього стала дружба з В. Мейєрхольдом — режисером Камерного театру, у якому ставили тоді не пролетарські п'єси, а класичні вистави, що пробуджували в глядачів почуття прекрасного, внутрішньої гідності та свободи. В. Мейєрхольда заарештували та звинуватили у зв'язках з іноземними розвідками. Певна річ, то був лише вигаданий привід. Намагання Б. Пастернака врятувати його виявилися марними.

У 1940-і роки твори Б. Пастернака майже не друкували. Йому важко було добитися видань своїх поезій, тому він наполегливо працював над перекладами світової класики. У перекладах він міг бути вільним і сказати про те, що не можна було говорити вголос. Зокрема, у Пастернаковому перекладі «Гамлета» В. Шекспіра звучить гнівне обвинувачення суспільства, задушливої атмосфери, у якій людина не може жити. «Гнилизна» данського королівства була спроектована на радянське суспільство. Тема Гамлета та його духовної боротьби стане провідним мотивом у ліриці Б. Пастернака. Переклади В. Шекспіра, Т. Шевченка, Г. Гейне, А. Міцкевича, Ф. Петрарки були для поета і творчою майстернею, і вільним простором.

Восени 1945 р. Б. Пастернак почав працювати над романом «Доктор Живаго», про який мріяв усе життя (перші нотатки зроблені в 1900—1910-х роках). Уже загинули В. Маяковський, В. Мейєрхольд, помер М. Булгаков, були розстріляні М. Гумільов та інші представники «срібної доби», емігрували відомі письменники та філософи Д. Мережковський, З. Гіппіус, І. Бунін та ін. Відчуття непоправних втрат мучило Б. Пастернака, він усвідомлював, що й сам може стати наступною жертвою радянського режиму, тому й спішив створити художній літопис свого часу.

Під час жорстокого терору, знищення мільйонів людей Б. Пастернак писав роман, де утверджував свободу людини, живий дух, які необхідно повернути світові. За це він та його близькі зазнали гонінь, а в 1958 р., коли письменник отримав високу нагороду світу — Нобелівську премію, йому довелося відмовитися від неї. Митець помер 30 травня 1960 р. на дачі в Передєлкіно, неподалік від м. Москви (Росія). Нині в його будинку створено музей. Б. Пастернак — майстер пейзажної та філософської лірики, філософсько-психологічної прози. Він залишив яскравий слід у літературі «срібної доби», який не згасає й нині.

Яскрава думка

  • «Його вірші легкі, як ластівки, вони сповнені такої самої весняної принадності, свіжості, високого польоту до небесних сфер. Але досягнувши світлої висоти, вони знову летять униз, щоб дістати джерельної наснаги й покликати нас за собою...» (А. Ахматова).

ДОЛІ ЛЮДЕЙ І КНИЖОК

«Доктор Живаго» і Нобелівська премія

Б. Пастернак працював над романом «Доктор Живаго» багато років, але жодного рядка з роману не було надруковано в ті роки, а критика писала, що Б. Пастернак відірвався від соціалістичного будівництва, протиставив себе народові. Хоча поета не заарештували, але до в'язниці кинули дорогих йому людей. У 1946 р. заарештували його кохану Ольгу Івінську (вона стала прототипом Лари в романі), друзів, навіть сусідів. Коло звужувалося... Б. Пастернак писав тоді в листі Р. Швейцер: «Її посадили через мене, щоб домогтися свідчень проти мене. Тільки її мужності я зобов'язаний тим, що мене не заарештували і я маю змогу писати». Б. Пастернак разом зі своїм романом пережив страшні 1940-і роки. Розправа над поетом відбулася пізніше, коли до влади прийшов М. Хрущов. Незважаючи на «відлигу» і деякі послаблення в ідеологічній сфері, хід радянської історії загалом не змінився. Знову почали переслідувати інтелігенцію. Одним з перших постраждали Б. Пастернак, О. Солженіцин, О. Твардовський, І. Синявський, Ю. Даніель, Й. Бродський, О. Галич. Роман «Доктор Живаго» зберегла О. Івінська. Вона передала рукопис за кордон, в Італію, де він був опублікований у видавництві Фільтрінеллі 1957 р. У 1958 р. Б. Пастернак за значні досягнення в класичній поезії й прозі був удостоєний Нобелівської премії. Але на батьківщині його знову звинувачували у зв'язках «з буржуазним світом». Б. Пастернака виключили зі Спілки письменників. З ним було небезпечно зустрічатися, його дача в селі Передєлкіно (неподалік від Москви) була під наглядом. Письменник відчував загрозу нових арештів своїх рідних і близьких, тому він послав телеграму до Шведської академії з відмовою від Нобелівської премії. Це не було проявом моральної слабкості — лише вимушений крок. Б. Пастернак тяжко хворів і знав, що хвороба легенів майже не дає йому вибору. Він не боявся смерті, проте думав про тих, кого ще можна було врятувати. Але відмова від премії нічого не змінила. Знову настали нові обшуки й арешти. Та письменник уже цього не побачив. Його відновили в Спілці письменників тільки в 1987 р., а роман уперше в Росії та Україні був надрукований у 1989-1990 рр.

Обкладинка першого видання роману Б. Пастернака «Доктор Живаго». 1957 р.

«Доктор Живаго»

На полях рукопису роману «Доктор Живаго» автор написав фразу з Біблії: «Смерті немає!» Назва роману не випадкова. Він створений «в ім'я Духа Живого», який автор прагнув зберегти у ХХ ст. Б. Пастернак писав у листі до О. Фрейденберг: «Це особливий варіант Книги Буття, тільки нашого, земного». Герой твору — лікар Юрій Живаго. На його очах відбувалися Перша та Друга світові війни, революція, репресії. Але, незважаючи на історичні обставини, народну й особисту трагедію, що пережив герой, він зберіг у собі відчуття внутрішньої свободи, здатність мислити й кохати. Однак Ю. Живаго не може жити у світі насильства. Його смерть символічна (він помирає від задухи), але Б. Пастернак утверджує думку про те, що дух людини залишається жити й після її смерті. Тому роман завершує поетичний цикл віршів Юрія Живаго, які несуть світло духовності й самим своїм існуванням заперечують темряву та жорстокість.

Українські мотиви в ліриці Б. Пастернака

Літо 1930 р. Б. Пастернак прожив в Ірпені, під Києвом, де йому добре працювалося в колі друзів і рідних. Саме там дійшов кульмінації його любовний роман із Зінаїдою Нейгауз, яка стала дружиною поета. Київські враження відображені у віршах «Балада», «Ірпінь», «Літо» та ін.

Вірш «Гамлет (1946) відкриває цикл «Вірші Юрія Живаго» до роману «Доктор Живаго». Головна тема твору — вибір моральної позиції людини у світі зла й насильства. Ліричний герой усвідомлює трагедію історії, розуміє, що, можливо, він один-єдиний бореться з неправдою, але до кінця готовий іти важким шляхом. В основній частині вірша відображено складну боротьбу, яка відбувається в душі героя, проте все ж таки вона завершується перемогою людини. Це перемога внутрішньої свободи над смертю й темрявою. У тексті вірша поєдналися літературні («Гамлет» В. Шекспіра) і біблійні (Євангеліє — моління Ісуса Христа в Гетсиманському саду та звернення до Господа з проханням відвернути «цю чашу») мотиви. Вони посилюють драматичне напруження ситуації морального вибору людини ХХ ст., яка може знайти духовну підтримку у світовій культурі.

Вірш «Зимова ніч» (1946) належить до циклу «Вірші Юрія Живаго», присвячений Ользі Івінській. Але вірш виходить за межі автобіографічного матеріалу. Він є справжнім гімном високому коханню, союзу двох сердець, над якими не владні смерть і держава. Провідні символи твору — заметіль і свічка. Заметіль — не лише явище природи, а й утілення бурхливої історії, заплутаності долі. Однак яскраве світло свічки — символ життя та кохання — духовний орієнтир для людини. Автор акцентує на святості високого почуття, тому у вірші з'являється образ янгола, який оберігає закоханих.

Вірш «У всьому хочу я дійти...» (1956) належить до пізнього циклу «Коли розгуляється» (1953-1956), який був опублікований після смерті митця. Автор підбиває підсумки життєвого шляху, історичного періоду та власної творчої діяльності. Осмислюючи призначення мистецтва, він вважає своїм головним покликанням як поета — проникати в сутність світу, природи, людського життя. «Жити, думати, кохати, відчувати, здійснювати відкриття» — ось у чому полягало його головне творче кредо. І це може взяти на озброєння не лише той, хто пише вірші, а й кожен із вас.

КОМПЕТЕНТНОСТІ

Обізнаність.1. Які головні теми й проблеми порушено у творчості Б. Пастернака? 2. Визначте своєрідність художнього методу поета, особливості його етичної та естетичної позиції. Читацька діяльність. 3. Які біблійні та літературні мотиви звучать у вірші «Гамлет»? 4. Поясніть символічний зміст образу свічки у вірші «Зимова ніч». 5. Які метафори й епітети дібрав перекладач, щоб охарактеризувати стан природи у вірші «Зимова ніч»? Які синоніми використав для характеристики заметілі? Людські цінності. 6. У чому полягає цінність поезії Б. Пастернака для нашого часу? Комунікація. 7. Дискусія на тему «Чи можна назвати ліричного героя Б. Пастернака Гамлетом ХХ століття?». Ми — громадяни. 8. Розкрийте громадянську позицію Б. Пастернака в епоху сталінських репресій. 9. Знайдіть поетичне відлуння трагічних подій у віршах поета «Гамлет» і «В усьому хочу я дійти...». Сучасні технології. 10. Поет О. Галич (народився в Україні, емігрував із СРСР до Парижа в 1974 р. через переслідування радянської влади) написав вірш «Пам'яті Б. Пастернака» (1966 р., заборонений у СРСР, опублікований на початку 1990-х років). Знайдіть в Інтернеті вірш О. Галича та розкажіть, чому авторові вірша соромно за своє покоління. Яку роль відіграють у вірші цитати із «Зимової ночі» Б. Пастернака? З'ясуйте, які місця, згадані у вірші, пов'язані з трагічними долями поетів «срібної доби».11. За допомогою Інтернету знайдіть романси на вірші Б. Пастернака. Поясніть, чому багато його віршів, зокрема «Зимова ніч», стали піснями. Назвіть художні засоби, які надають творам музикальності. Творче самовираження.12. Підготуйте виразне читання улюбленого вірша Б. Пастернака в супроводі презентації (зі світлин і репродукцій) або музики. Навчаємося для життя. 13. Як ви розумієте пастернаківські вислови «дійти до самої суті», «здійснювати відкриття»? Що це означає для вас?