Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Ніколенко

Анна Ахматова

1889-1966

Ні, не під чужинним небозводом

Вирієм я тішила судьбу —

Я тоді була з своїм народом.

Там, де мій народ, на лихо, був.

А. Ахматова

Анна Ахматова (справжнє прізвище Горенко) народилася 23 червня 1889 р. в м. Великий Фонтан поблизу м. Одеси (Україна).

Життя А. Ахматової було тісно пов'язане з Україною. У 1908 р. після закінчення Київської Фундуклеївської гімназії вона вступила на юридичний факультет Вищих жіночих курсів у Києві. Саме тут розвивався її роман з поетом Миколою Гумільовим, завдяки якому Анна ввійшла в коло акмеїстів. У 1910 р. вони повінчалися в Києві.

У перших збірках А. Ахматової «Вечір» (1912) і «Чотки» (1914) переважала любовна тематика та романтичні настрої. Але вже в збірці «Біла зграя» (1917) з'явилися мотиви передчуття занепаду культури й непоправних втрат.

Поетеса трагічно сприйняла події революції та громадянської війни, що відображено в її збірках «Подорожник» (1921) і «Anno Domini» (1922). Лірична героїня відчуває самотність, відчуження та втрату духовних засад у світі. Символічними були такі образи, як порожній дім, останні троянди, могила та ін.

У 1921 р. більшовики розстріляли М. Гумільова. Хоч А. Ахматова за кілька років перед тим розлучилася з ним, вона відчувала особисту відповідальність і за нього, і за всіх, хто постраждав у криваві роки революції та громадянської війни. У своїх віршах мисткиня відтворила велику драму суспільства на початку ХХ ст. Водночас поетеса заявила про готовність бути до кінця зі своїм народом, про що засвідчили вірші «Коли у тузі самогубства...», «Не з тими я, хто кинув землю.» та ін.

У 1930-і роки А. Ахматову звинувачували в декадентстві, відриві від радянського будівництва, члени її родини були репресовані, що принесло їй глибокий біль та обмежувало вільну творчість.

Під час Другої світової війни поетеса написала збірку «Вітер війни», у якій уміщено антивоєнні вірші «Клятва», «Мужність» та ін. Однак після війни біда знову спіткала її. У 1946 р. розпочалася політична кампанія проти «буржуазних тенденцій у мистецтві», якою керував тоді один із найближчих прибічників Й. Сталіна — А. Жданов. Було прийнято спеціальну постанову ЦК компартії про журнали «Звезда» і «Ленинград», які друкували «антирадянські твори» М. Зощенка й А. Ахматової. Для письменників це означало довге мовчання, двері всіх редакцій зачинилися для них на багато років.

У 1940—1960-і роки А. Ахматова працювала над філософською «Поемою без героя», у якій намагалася осмислити складні питання доби й роль митця та культури у світі. В останні роки життя поетеса багато спілкувалася з творчою молоддю. Одним з її учнів був Йосип Бродський — майбутній лауреат Нобелівської премії з літератури. Він приносив їй перші поетичні спроби. А. Ахматова допомагала юному поетові, коли його заарештували за те, що він ніде не працював, а лише писав вірші. Вона передала Й. Бродському поетичний вогонь «срібної доби», так відбувся зв'язок поколінь у поезії.

Н. Альтман. Портрет Анни Ахматової. 1914 р.

Поетеса померла 5 березня 1966 р. в м. Домодєдово неподалік від м. Москви (Росія). Тривалий час твори А. Ахматової були заборонені, і тільки на початку 1990-х років вони повернулися до читачів.

ДОЛІ ЛЮДЕЙ І КНИЖОК

Сталінські репресії в родині А. Ахматової

У 1935 р. сина А. Ахматової, Леоніда Гумільова, і чоловіка, Миколу Пуніна, заарештували як учасників «антирадянської терористичної групи». Звісно, то було абсурдне обвинувачення. А. Ахматова особисто зверталася до Й. Сталіна з проханням пом'якшити вирок, нарешті сина вдалося тоді врятувати, але ненадовго. У 1938 р. Л. Гумільова заарештували знову за «терор», йому присудили п'ять років концтаборів. Ці трагічні події відтворено в поемі «Реквієм» (1935-1940), де відображено особисту трагедію поетеси й усього суспільства. Цей твір не міг бути надрукований за сталінських часів, його не можна було навіть зберігати в рукописі, тому частини поеми вчили напам'ять близькі й рідні поетеси й поширювали. Уперше «Реквієм» надрукований у м. Мюнхені (Німеччина) у 1963 р., у Росії — у 1987 р.

«ДОВКОЛА ЖОВТИЙ ВЕЧІР ЛІГ...» (1915)

Довкола жовтий вечір ліг,

Тремтить квітнева прохолода.

Ти запізнивсь на стільки літ,

Та радість буде там, де згода.

Присядь до мене ближче ти,

I подивись веселим оком:

Блакитні зошита листки —

Віршів моїх дитячі спроби.

Пробач, що сумно так жила

I сонце бачила несміло.

Пробач, пробач, що багатьма,

Я багатьма переболіла.

(Переклад Світлани Жолоб)

О. Пушкін — духовний наставник А. Ахматової

Анну Ахматову ще дитиною привезли до Царського Села, де вона жила до 16 років і навчалась у царськосельській гімназії. Атмосфера пушкінського оточення надихнула її до написання віршів. До О. Пушкіна вона зверталася протягом усього життя, він став для неї вчителем, товаришем, утіленням духовної свободи. Пушкінські мотиви звучать у циклах «У Царському Селі» (1911), «Царськосельські рядки» (1921) та ін.

Тема О. Пушкіна та зв'язок з класичною літературою й культурою — характерна особливість творчості акмеїстів, зокрема лірики А. Ахматової.

«ДУМАЛИ: ВБОГІ, НЕМАЄ У НАС НІЧОГО...» (1915)

Думали: вбогі, немає у нас нічого,

А як стали втрачати одне за одним,

Що кожен день обертався

На поминальний день, —

То почали складати пісні

Про безмежну щедроту Божу

Та про наше колишнє багатство.

(Переклад Світлани Жолоб)

Поема «Реквієм» (1935-1940). У творі розкрито трагедію особистості й народу в радянську епоху. Трагедія жінки, матері показана як частина великої суспільної трагедії. Композиція поеми фрагментарна. Вона складається з окремих віршів, різних за тематикою, звучанням, віршовою структурою. Це створює особливе емоційне напруження, схвильованість монологу ліричної героїні, яка переживає велику драму, пов'язану з несправедливими обвинуваченнями й арештами близьких людей. Оповідь ведеться від першої («я», «ми») і третьої («та жінка», «вона», «матір») особи. У такий спосіб поєднуються суб'єктивний та об'єктивний погляди на трагічні події. Художній простір поеми зображений як пекло, на яке перетворилася вся Росія. Там люди стають подібними до тіней мертвих, там панують морок і смерть. Час то зупиняється, то летить дуже швидко. У поемі домінують жовті й чорні кольори — символи трагедії. Страждання ліричної героїні й народу втілені не тільки в реальних подіях та образах радянського часу (арешти, черги у в'язниці, вироки, виїзд на заслання тощо), а й у біблійних образах Марії, Магдалини, Христа. У такий спосіб зображення трагічної історії набуває широкого філософського змісту. У фіналі твору А. Ахматова звертається до теми пушкінського вірша «Я пам'ятник собі поставив незотлінний.». Як і О. Пушкін, поетеса вбачала свою місію в тому, щоб захищати життя, людей та свободу. Поема «Реквієм» стала своєрідною поетичною пам'яткою жертвам сталінських репресій.

КОМПЕТЕНТНОСТІ

Обізнаність. 1. До якої літературної течії початку ХХ ст. належала А. Ахматова? Як це позначилося на її творчості? 2. Доведіть, що творчість поетеси була ширшою за змістом і поетикою, аніж акмеїзм. 3. Назвіть основні збірки письменниці. Як вони відтворюють історичні події та духовний стан суспільства на початку ХХ ст.? Читацька діяльність. 4. Виразно прочитайте й проаналізуйте один з ваших улюблених віршів А. Ахматової. Якою постає у вірші образ ліричної героїні? Як авторка досягає правдивості й задушевності оповіді? 5. Визначте характерні ознаки індивідуального стилю в прочитаних віршах А. Ахматової. 6. Знайдіть у поемі «Реквієм» художні засоби відтворення народної трагедії. 7. Наведіть приклади лексики радянських часів, використаної в поемі «Реквієм», визначте її роль у тексті. 8. Розкрийте функції біблійних образів у творі «Реквієм». 9. З'ясуйте значення слова реквієм, поясніть символічний зміст назви твору. Людські цінності.10. Порівняйте образ пам'ятника (як символ поезії та мистецького покликання) у творчості О. Пушкіна й А. Ахматової. 11. Використовуючи фінал поеми «Реквієм», з'ясуйте, у якому місці авторка хотіла б, щоб він був поставлений. Поясніть. Ми — громадяни. 12. Які громадянські мотиви звучать у ліриці А. Ахматової? Сучасні технології. 13. За допомогою Інтернету знайдіть і прочитайте оригінали й українські переклади віршів А. Ахматової (1-2 за вибором). Порівняйте. 14. За допомогою Інтернету дослідіть місця, пов'язані з перебуванням А. Ахматової в Україні. Складіть літературну карту віртуальної екскурсії.