Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Ніколенко

Іспанія

Федеріко Ґарсіа Лорка

1898-1936

Іспанія звучить на різні голоси, вібрації яких розкривають нам тисячі пелюсток тонів і напівтонів, кольорів і відтінків природи й людської душі.

Ф. Ґарсіа Лорка

Федеріко Ґарсіа Лорка народився 5 червня 1898 р. в родині заможного фермера та вчительки в андалуському селищі Фуенте Вакерос (з іспанської — Пастуше Джерело), неподалік від Гранади (Іспанія). Мальовничий край, оточений горами й блакитними джерелами, сповнений запаху квітучого мигдалю, назавжди зачарував майбутнього поета. Природа пробуджувала в його душі звуки, слова й мелодії, які згодом втілилися в художніх образах.

Через деякий час сім'я переїхала до сусіднього селища Аскероси (з іспанської — Огидне), а пізніше, у 1908 р., — до Гранади, залишаючись у межах Веги — долини, де зберігалися традиції, легенди та чарівні звичаї. Федеріко із захопленням брав участь у стародавніх ритуалах, карнавалах, народних святкових процесіях.

Восени 1915 р. юнак вступив до Гранадського університету відразу на два факультети — філософії й літератури та права.

Переїхавши 1919 р. до Мадрида, молодий поет поринув у бурхливе життя столиці. Він жив у Студентській резиденції, де на той час збиралося чимало молодих талантів, які згодом увійшли в історію іспанської культури: діячі театру, художники, композитори. Прагнення до нових образів сприяло інтенсивній роботі в пошуках оригінальних художніх форм. Серед друзів Ф. Ґарсіа Лорки були поети Хуан Рамон Хіменес (майбутній лауреат Нобелівської премії) і Антоніо Мачадо, композитор Мануель де Фалья та філософ Хосе Ортега-і-Ґасет, художник Сальвадор Далі та ін. Ці талановиті люди називали Федеріко «андалуським соловейком». І. Драч зазначав: «Андалусія — край християнський та мусульманський, поганський та віруючий, арабський та романський... багато в чому загадка Лорки є загадкою самої Андалусії». Це поєднання культур дало поетові космічне відчуття Андалусії та світу взагалі: «Андалусець або посилає гордий виклик зорям, або цілує рудий пил своїх доріг».

ЛІТЕРАТУРНА ПРОГУЛЯНКА

Циганські мотиви у творчості Ф. Ґарсіа Лорки

Автор називав збірку «Циганське романсеро» то книжкою, то поемою, то навіть піснею про Андалусію. Поет звертається до народної творчості, зокрема жанру романсу. Він задумав поєднати епічність з ліричною стихією, а циганську міфологію — з повсякденністю. І в результаті, за його словами, вийшло «щось незвичайне, сповнене внутрішнього напруження й динамізму». У поезії Ф. Ґарсіа Лорка звертається до циганської тематики, бо для нього цигани — народні співаки, носії духу пісні, утілення народних музичних засад. Автор не погоджувався з тими, хто називав збірку «романсеро про циган». Він говорив: «Це поема про Андалусію, а циганською я називаю її тому, що "циганське" означає найблагородніше й найколоритніше в Андалусії». Збірка «Циганське романсеро» створює яскравий та трагічний світ, у якому все поряд — життя і смерть, туга і надія, казка й реальність.

Пам'ятник Ф. Ґарсіа Лорці. м. Мадрид (Іспанія). 1986 р.

Пишучи про Іспанію, Ф. Ґарсіа Лорка мав на увазі передусім Андалусію.

У 1923 р. Ф. Ґарсіа Лорка закінчив факультет юриспруденції Мадридського університету, але його справжнім покликанням була література.

У творчості митця розвивалися декілька паралельних тенденцій: фольклорно-літературна, фольклорно-міфологічна й експериментальна. Кожна з них домінувала в різні періоди життя письменника. Їхня взаємодія визначила яскравість поетичного світу митця.

Свій творчий шлях поет розпочав з літературної обробки андалуського фольклору — пісень, легенд тощо. Це засвідчили «Пісні» (1927), «Сюїти» (1928) та інші твори. У збірках «Канте хондо» (1921-1922), «Циганське романсеро» (1928), «Тамаритянський диван» (1936) переважала фольклорно-міфологічна тенденція. Вплив фольклору й міфології стає визначальним у художньому світі поета.

Ф. Ґарсіа Лорка увійшов до групи письменників, що об'єдналися довкола антифашистського журналу «Octubre» («Жовтень»). Він брав активну участь у суспільному житті Іспанії, не приховував своєї ненависті до фашистського режиму. 18 липня 1936 р. в день Святого Федеріко, коли поет разом із батьком святкували свої іменини (щороку він проводив цей день у Гранаді), розпочався заколот. Поет переховувався в домі братів Росалесів, але хтось доніс на нього. 16 серпня його заарештували, а 19 серпня 1936 р. розстріляли на околиці м. Гра нади (Іспанія).

Вірш «Гітара». Світ у збірці «Канте хондо», до якої належить ця поезія, постає загадковим і чарівним. Основним тлом для багатьох віршів є ніч або вечір. Те, про що йдеться, існує на межі сну й реальності, життя і смерті. Ліричний герой палко кохає, страждає, марить, розчаровується, виливаючи свої почуття в натхненних мелодіях. Туга змінюється надією, життя раптово може обірвати смерть, а кохання поєднується з ревнощами й ненавистю. Одним із програмних віршів збірки є «Гітара». Цей музичний інструмент — символ Іспанії, душі народу, яка живе в пісні.

ГІТАРА (1921)

Як заридала

моя гітара, —

розбилась досвітку

криштальна чара.

Ой заридала моя гітара...

Чому збірка називається «Канте хондо»?

Канте хондо — це одноголосий глибокий спів східного характеру з елементами арабської, циганської та індійської мелодії, який виконують дві особи: співак (кантором) і гітарист (токаором). Слово й мелодія зливаються воєдино. Пісня ніколи не повторюється, скільки б її не співали, з'являється завжди щось нове в ритмі, у підтексті. Такий спів доступний небагатьом. Це короткі, три-чотири рядки пісні, у яких обов'язково передбачається імпровізація. Музикальність слова, його звуковий візерунок, гортанність голосових переливів — такі головні особливості канте хондо. Традиції народної ліричної поезії в Іспанії склалися в давні часи. Ф. Ґарсіа Лорка писав: «Хіба не диво, що невідомий народний поет у три-чотири рядки вміщує все багатство вищих злетів людської душі? У двох рядках народної пісні більше таємниці, аніж у всіх драмах Метерлінка». Захоплений народним співом, поет організував у 1922 р. фестиваль канте хондо в Гранаді.

Х. Ґріс. Арлекін з гітарою. 1919 р.

Хочу утішить –

надармо,

хочу утишить —

намарно.

Плаче, як вода,

що рине з яру,

плаче, як вітер,

що жене хмару.

Хочу впинити —

надармо,

вона ридає

за даллю.

Плаче пісок гарячий,

кличе біле латаття,

плаче стріла за ціллю,

вечір кличе світання,

плаче в голім гіллі

пташка остання.

А-ой, гітаро!

У серці п’ять ножів

одним ударом!

(Переклад Миколи Лукаша)

Вірш «Про царівну Місяцівну» належить до збірки «Циганське романсеро». Усі події твору відбуваються при світлі місяця, що створює атмосферу чарівності й таємничості Всесвіту. Місячне світло вабить і лякає, спонукає до роботи уяви й водночас викликає страх. Головний герой вірша — хлопчик, який сприймає місячне сяйво за казкову героїню. Царівна Місяцівна ніби сходить з небес до хлопчика. Дитяча емоційна уява витворює чудовий образ казкової красуні, що забирає в полон його думки й почуття. Реальне і фантастичне, природне й особисте органічно поєдналися в художньому світі Ф. Ґарсіа Лорки.

ПРО ЦАРІВНУ МІСЯЦІВНУ (1928)

Прийшла в кузню Місяцівна

в серпанковім покривалі,

хлопчик дивиться на неї —

краса очі пориває.

Має білими руками,

аж малому серце в'яне,

вислоняє, грішна й чиста,

тугі перса олив'яні.

«Тікай, тікай, Місяцівно,

У майстерні перекладача

Вірш називається «Romance de la luna, luna» (дослівно «Романс про місяць). В іспанській мові слово luna (місяць) жіночого роду. Але оскільки у вірші йдеться про казкову красуню, перекладач М. Лукаш знайшов чудовий український відповідник — царівна Місяцівна.

бо як вернуться цигани,

накують із твого серця

намиста й перснів багато».

«Дай я, хлоню, потанцюю,

бо як вернуться чхавале1,

ти з закритими очима

лежатимеш на ковадлі».

«Тікай, тікай, Місяцівно!

Чуєш, тупотять бахмати?»

«Ну-бо, хлоню, не топчися

по білі моїй крохмальній».

Битим шляхом скаче вершник,

мов у бубон в шлях бабаха,

а вже в кузні малий хлопчик

склепив віченьки бідаха.

Геката (давньогрецька богиня місячного світла). Сучасний комп'ютерний арт

Гаєм їхали цигани,

мусянджовії примари.

Очі мружили набакир,

рівно голови тримали.

А в тім гаю пугач пуга,

пугач пуга тоскно й жаско...

Пливе небом Місяцівна,

за руку держить хлоп’ятко.

В кузні туж, у кузні лемент,

плачуть, голосять цигани,

а царівну Місяцівну

повивають хмари, хмари.

(Переклад Миколи Лукаша)

КОМПЕТЕНТНОСТІ

Обізнаність. 1. Які традиції Іспанії відображено у творчості Ф. Ґарсіа Лорки? 2. Які фольклорні жанри він розробляв? Читацька діяльність. 3. Поясніть символічний зміст художнього образу гітари в однойменному вірші. 4. За допомогою яких художніх засобів у вірші «Гітара» утілено мотиви кохання, ніжності, смерті, трагедії? 5. Розкрийте символічне значення місячного світла у вірші «Про царівну Місяцівну». 6. Порівняйте вірші «Вільшаний король» Й. В. Ґете і «Про царівну Місяцівну» Ф. Ґарсіа Лорки. Людські цінності. 7. Якими постають Іспанія та іспанський народ у поезії митця? Ми — громадяни. 8. Ф. Ґарсіа Лорку називають «Дон Кіхотом Іспанії ХХ ст.». Наведіть аргументи. Кого з українських митців можна теж назвати донкіхотами? Сучасні технології. 9. В Інтернеті знайдіть мелодію канте хондо. Висловте враження від її звучання та ритму. Чи суголосна вона ритмомелодиці віршів іспанського поета? Творче самовираження. 10. Опишіть (або намалюйте) образ царівни Місяцівни. Лідери та партнери. 11. Робота в парах. Знайдіть інформацію про міфи різних народів, пов'язані з місяцем, та їхнє втілення в мистецтві. Як ви думаєте, сюжет вірша «Про царівну Місяцівну» є готовим міфом чи створеним авторською уявою? Поясніть.

1 Чхавале — по-циганськи хлопці; це слово ввійшло в іспанську розмовну мову.