Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Ніколенко

Арт-сторінка. Образ Орфея в музиці та живописі

Антична міфологія хвилює уяву митців уже понад дві тисячі років. І кожна мистецька епоха намагається відшукати в пантеоні богів і героїв тих, хто міг би бути яскравим утіленням її уявлень та ідей. Усе ж суть мистецтва та його магічної сили найповніше представлена в образі Орфея з його здатністю зачаровувати своїм співом усе живе й неживе, адже голосу поета підкорялася природа.

Найвідомішим музичним твором, за основу якого взято сюжет античного міфу про Орфея та Еврідіку, є однойменна опера німецького композитора XVIII ст. К. В. Глюка. Партія Орфея написана для високого чоловічого голосу - тенора, що надає співу світлого ліричного забарвлення. Найбільш проникливим і водночас найвідомішим фрагментом цього музичного твору є «Мелодія». Надзвичайно прозорий звук флейти викликає відчуття легкого суму. Особливістю цієї опери є нетрадиційний для міфу фінал твору. Коли Орфей виводив Еврідіку з підземного царства, він не стримався й озирнувся, у цей момент його кохана померла вдруге. Вражений Орфей хотів убити себе кинджалом, але раптом з'явився Амур з благою вістю від богів і — Еврідіка оживає!

Художники також малювали образ Орфея. Момент, коли зачаровані звірі слухають співця, відтворено на полотні нідерландського майстра XVII ст. Руланта Саверея «Орфей і тварини». Самого Орфея митець зобразив углибині (його навіть важко знайти), а майже весь простір полотна займають звірі й птахи.

Проте найпопулярнішим в образотворчому мистецтві є міф про спробу Орфея повернути Еврідіку з Царства мертвих. Цьому сюжету присвятив свою картину французький художник XIX ст. Ж. Б. К. Коро. Його Царство мертвих нагадує присмерковий Аїд з «Божественної комедії» Данте.

Полотна нідерландського художника XVII ст. Г. де Лересса «Сходження Орфея до пекла» та англійського художника-символіста ХІХ ст. Дж. Ф. Воттса «Орфей і Еврідіка» відтворюють драматичний момент розлуки поета з коханою. Ці картини сповнені динамізму, смутку й безнадії.

Також багато митців зверталися до сюжету про смерть Орфея. Цей міф утілено на картинах «Орфей» французького художника-символіста ХІХ ст. Г. Моро, «Німфи знаходять голову Орфея» англійського художника-прерафаеліта ХХ ст. Дж. В. Воттергауза, а також на полотні «Смерть Орфея» Пабло Пікассо.

Р. Саверей. Орфей і тварини. 1625-1628 рр.

Г. де Ларесс. Сходження Орфея до пекла. 1662 р.

Дж. Ф. Воттс. Орфей і Еврідіка. 1870-1880 рр.

Г. Моро. Орфей. 1865 р.

Треба згадати й полотно білоруського та французького художника Марка Шагала, який працював у техніці авангардизму. Його «Міф про Орфея» ще чекає на свого критика, який зуміє розкодувати всі символи та кольори цієї картини.

У 1910-і роки у французькому живописі виникла течія під назвою орфізм. Її стилістика перегукується з авангардними течіями кубізму, футуризму й експресіонізму. Назву для течії придумав Ґійом Аполлінер, який вважав, що вплив картин «орфістів» подібний на вплив музики античного героя. «Орфісти» Р. Делоне, Ф. Купка, Ф. Пікабіа, М. Дюшан намагалися відтворити на своїх картинах динаміку руху та музичність ритмів за допомогою кольорів і ліній. А який Орфей найбільше вам до вподоби?

Дж. В. Воттергауз. Німфи знаходять голову Орфея. 1900 р.

М. Шагал. Міф про Орфея. 1977 р.

Ж. Б. К. Коро. Орфей, який веде Еврідіку через підземний світ. 1861 р.

  • 1. Знайдіть в Інтернеті та прослухайте арію Орфея «Я втратив Еврідіку» з опери К. В. Глюка «Орфей і Еврідіка». Який настрій викликає ця музика?
  • 2. Прочитайте поезію Р. М. Рільке «Орфей. Еврідіка. Гермес» під музичний супровід фрагмента «Мелодія» з опери К. В. Глюка «Орфей і Еврідіка». Поміркуйте, як музика впливає на манеру читання.
  • 3. Знайдіть в Інтернеті репродукції вищезгаданих полотен художників і доберіть ілюстрації до збірки Р. М. Рільке «Сонети до Орфея», яку б ви хотіли видрукувати в наш час. А як би ви проілюстрували збірку в 1923 р.?