Зарубіжна література. Профільний рівень. 11 клас. Ніколенко

Проблеми війни в живописі й музиці ХХ ст.

У ХХ ст. людство пережило дві найбільші війни за часи свого існування, що сколихнули світ хвилями трагедії й змусили митців творчо реагувати на виклики часу. У 1920-1930-і роки письменники розробляли тему «втраченого покоління» — молодих людей, які вирушили на захист Вітчизни зі студентської чи шкільної лави, а коли повернулися з війни, то не змогли пристосуватися в суспільстві через пережиті потрясіння. А вже із середини 1930-х років у Європі поширилося передчуття нової загрози — фашизму.

Попередження світу про жахи Другої світової війни відтворено в картинах багатьох художників. Одним з відомих монументальних полотен на цю тему є виконана в манері кубізму картина П. Пікассо «Герніка». Митець створив її як відповідь на бомбардування баскського історичного та культурного центру — м. Герніки-і-Луни на півночі Іспанії, яке тривало багато годин 26 квітня 1937 р. й забрало життя майже половини населення. У драмі невеликого міста П. Пікассо побачив символ загибелі всього людства, яку несе фашизм. Величезне полотно (3 м 50 см на 7 м 30 см) він написав за місяць. Найдраматичнішим образом картини є матір, яка притискає до себе мертву дитину. Спочатку художник хотів зобразити, як вона спускається сходами напівзруйнованого будинку, ледве тримаючись на ногах, але за два дні образ викристалізувався й залишився таким, як ми бачимо його тепер: величезна голова відкинута назад, з відкритого рота виривається дикий крик плачу. П. Пікассо працював у техніці гризайль (малював одним кольором), і мав намір на етапі завершення роботи додати різних кольорів, але друзі переконали його відмовитися від такого наміру. Монохромна картина вражає більше, ніж яскраві фарби.

П. Пікассо. Герніка. 1937 р.

Інакше зображує війну С. Далі. Його картина «Обличчя війни» є алегорією страшної смерті. На тлі пустелі зображене спотворене жахом обличчя, що нагадує череп. Його кусають змії, в отворах очей та рота знаходяться такі самі обличчя, у яких замість очей та рота — теж черепи. Митець використовує ефект оптичної ілюзії, коли образи множаться, викликаючи в глядачів відчуття жаху від усвідомлення того, що кількість жертв війни постійно збільшується... Кольорова палітра картини — жовто-коричнева. Війна приносить тільки смерть і спустошення — ось головний настрій шедевра С. Далі.

С. Далі. Обличчя війни. 1941 р.

Музичною відповіддю на наступ фашистських загарбників була сьома симфонія російського композитора Д. Шостаковича. Її назва «Ленінградська» нагадує про блокаду міста, у якому композитор почав працювати над її створенням. Митець завершував симфонію в евакуації. Проте ще за часів блокади її вперше виконали в Ленінграді 9 серпня 1942 р. Знаменита тема першої частини симфонії стала своєрідною музичною «візитівкою» композитора. Щойно завершується експозиція симфонії, яка показує мирне життя людства, як ніби здалеку починає лунати дріб військового барабана, на який накладається химерна тема. Вона нагадує примітивний марш і є карикатурою на нього. Тему наступу фашистів сатирично загострює автоматична дисципліна, тупа обмеженість і педантичність солдатів гітлерівського війська. «Вимуштрувані щуроловом щури», — за словами О. Толстого, вирушають у бій. Епізод наступу побудований як варіації однієї музичної теми, які постійно супроводжує дріб барабана. Музична тема переходить від одного оркестрового інструмента до іншого, підкреслюючи всеохопність «коричневої чуми», що наповзає на світ. Музичний критик Є. Петров так написав про цю тему: «Вона наповнена залізом і кров'ю. Вона вражає зал. Вона приголомшує світ. Щось залізне йде по людських кістках, і ви чуєте їхній хрускіт. Ви стискаєте кулаки. Вам хочеться стріляти в це чудовисько з цинковою мордою, яке невблаганно й методично крокує на вас, — раз, два, раз, два...» Цю тему Д. Шостакович написав ще до того, як фашистські війська ввійшли на територію колишнього Радянського Союзу, проте не опублікував і не виконував її. Музика ніби чекала на своє пророче звучання... Вона й нині наповнює серця відчуттям спротиву війні в усіх її проявах.

Т. Салахов. Портрет Д. Шостаковича. 1976 р.

Завдання

  • 1. Поміркуйте, на обкладинку якого з прочитаних вами творів можна помістити репродукції картин П. Пікассо «Герніка» чи С. Далі «Обличчя війни». Художньому стилю якого письменника вони суголосні? Тематику яких творів увиразнюють?
  • 2. Прослухайте сьому «Ленінградську» симфонію Д. Шостаковича. Опишіть свої враження від почутого в есе на тему «Я слухаю Шостаковича...».