Зарубіжна література. Профільний рівень. 11 клас. Ніколенко

МИСТЕЦЬКА СВІТЛИЦЯ

Музична «фаустіана»

Серед багатьох неоднозначних і геніальних персонажів художньої літератури особливе місце посідають Фауст і Мефістофель. Вони є «вічними» образами не тільки в художній літературі, а й використані в музичному мистецтві. Проблематика драматичної поеми Й. В. Ґете привернула особливу увагу композиторів-романтиків. Дух «фаустіанства» якнайповніше відповідав пристрасному пошуку ідеалу, постійному внутрішньому невдоволенню та боротьбі особистості із собою, що втілено у творах романтиків.

Першим серед композиторів на поему Й. В. Ґете звернув увагу Л. ван Бетховен. У той час він міг використати лише першу частину «Фауста». Як відомо, Й. В. Ґете хотів перетворити другу частину поеми, над якою ще працював, на оперу, але для втілення цього задуму як композитора хотів залучити не Л. ван Бетховена, а Дж. Мейєрбера, щоправда, цей задум не здійснився. Єдине, що вдалося реалізувати Л. ван Бетховену, — жартівлива «Пісня про блоху» (1810), у якій Мефістофель кепкує з лейпцизьких обивателів у шинку Ауербаха. Цю пісню свого часу блискуче виконував геніальний співак Ф. Шаляпін.

Б. Кустодієв. Портрет Ф. Шаляпіна. 1922 р.

Австрійський композитор Ф. Шуберт звернувся до образу Гретхен. Його зацікавив невеличкий фрагмент драматичної поеми Й. В. Ґете — один монолог, але в пісні «Гретхен за прядкою» (1813) композитор зумів передати весь трагізм долі молодої дівчини. Його твір — це монодрама, у якій під одноманітний акомпанемент, що передає роботу прядки, звучить сумна сповідь дівочої душі. За допомогою музичних засобів композитор відтворив один з найзворушливіших жіночих образів у художній літературі. Цей твір виконують і як пісню з музичним супроводом, і як інструментальну п'єсу.

У подальші роки композитори-романтики неодноразово зверталися до різних тем та образів «Фауста», проте втілювали свої задуми у творах більшого масштабу — оркестрових, хорових та оперних. Балада Ф. Мендельсона «Перша Вальпуржина ніч» (1832) відтворює казково-фантастичну атмосферу містичного дійства в поєднанні інструментального й хорового звучання.

Особливе потрактування сюжету «Фауста» є у творчості Р. Шумана. Його «Сцени з Фауста» (1844-1853) для солістів, хору й оркестру не мають наскрізної лінії розвитку. Композитор писав музику не до трагедії Й. В. Ґете, а до окремих, переважно лірично-філософських уривків з неї. Твір Р. Шумана складається з трьох частин: у центрі першої — образ Гретхен, другої — Фауст, третьої — небесні сили. Композитор майже повністю вилучив образ Мефістофеля зі своїх «Сцен» (цей персонаж з'являється на короткий час лише в одній з 13 сцен зі стислими репліками). Фауст Р. Шумана позбавлений свого «другого я» — Мефістофеля, постаючи впевненим у справедливості своїх переконань чоловіком, який пізнав сенс і радість буття.

Е. Пагліано. Прядильниця. 1869 р.

Не обійшов увагою фаустівську тему яскравий представник пізнього романтизму Р. Вагнер. У його доробку — два твори, написані за поемою Й. В. Ґете, — «Сім п'єс до Фауста» (1832) та увертюра «Фауст» (1840). Р. Вагнер не прагнув абсолютно точно відтворити в увертюрі зміст «Фауста». Він за допомогою засобів музики висловлював ті настрої та враження, які виникли під впливом читання видатного твору. Російський композитор П. Чайковський дав високу оцінку увертюрі Р. Вагнера: «Я не знаю жодного ліричного твору мистецтва, де б з таким неперевершеним пафосом були виражені страждання людської душі, яка сумнівається у своїх цілях, надіях і віруваннях».

Р. Ольбінський. Плакат до опери Ш. Гуно «Фауст»

Опера Ш. Гуно «Фауст» (1858) є найвідомішим музичним твором, написаним на сюжет трагедії Й. В. Ґете. Щоправда, для написання опери французький композитор використав лише епізоди з першої частини поеми, а її лібрето Ж. Барб'є та М. Карре значно відрізняється від тексту німецького письменника. Ш. Гуно подає сюжет «Фауста» у лірично-побутовому плані. Домінантою образу Фауста в інтерпретації цього композитора є палкі любовні почуття. Сама ж історія стосунків Фауста та Маргарити майже повністю змінена й запропонована на розсуд глядачів у дусі старовинних містерій. Центральні питання опери: Що таке кохання? Егоїстична забаганка чи подвиг самозречення? Музика розбурхує душу та спонукає подумати над цією проблемою разом з «вічними» образами Й. В. Ґете.

Сцени з опери Ш. Гуно «Фауст». Національна опера України (режисер-постановник М. Корраді, 2018 р.)

Завдання

  • 1. Прослухайте пісню Ф. Шуберта «Гретхен за прядкою». Порівняйте свої враження від почутого з тими, які викликала у вас поема Й. В. Ґете.
  • 2. Перегляньте в Інтернеті фрагмент фільму «Співає Муслім Магомаєв» і дізнайтеся, як співак готувався до виконання партії Мефістофеля в опері Ш. Гуно, а також прослухайте в його виконанні куплети Мефістофеля. Які, на вашу думку, грим і костюм підходять до образу Мефістофеля?