Зарубіжна література. Профільний рівень. 11 клас. Ніколенко

ШВЕЙЦАРІЯ

Фрідріх Дюрренматт

1921-1990

Гротеск — це одна з надзвичайних можливостей бути точним. Немає сенсу заперечувати, що гротескне мистецтво віддзеркалює жорстокість об'єктивної дійсності, але воно — мистецтво не нігілістів, а моралістів; воно не милується розпадом, а сипле сіль на рани. Воно є незручним, але необхідним.

Ф. Дюрренматт

Драма-притча, трагікомедія, сатира, іронія, гротеск.

  • Подивіться в Інтернеті кінофільм «Візит дами» (реж. М. Козаков, СРСР, 1989 р.) за п'єсою Ф. Дюрренматта. Які явища (соціальні та психологічні) викриває автор? За допомогою яких засобів?

Фрідріх Дюрренматт — швейцарський драматург і прозаїк — народився 5 січня 1921 р. в м. Конольфінгені (кантон Берн, Швейцарія). Творчу діяльність розпочав як художник-графік, але згодом став відомим драматургом, автором п'єс і кіносценаріїв. Широку популярність отримав завдяки трагікомедіям, які водночас можна назвати й драмами-притчами (параболами). Разом із своїм співвітчизником М. Фрішем сприяв популяризації швейцарської драми на світовій сцені.

Становлення світовідчуття та поетики Ф. Дюрренматта відбувалося під впливом творів М. Гоголя, Ф. Достоєвського, Ф. Кафки, письменників-екзистенціалістів. Для творчості митця характерним є синтез різних традицій, у його творах є елементи античної й шекспірівської драм, класичного театру XIX ст. та ін. Однак Ф. Дюрренматт не належить жодному з напрямів і течій. Письменник писав: «Я не зараховую себе до теперішнього авангарду». Справді, митець створив особливий тип драми, що походить передусім з особливості його світосприйняття. Це драма гротескна, іронічна й повчальна водночас. Найвідоміші драми Ф. Дюрренматта: «Гостина старої дами» (1956), «Фізики» (1962), «Ахтерлоо» (1983).

У 1983 р. митцеві було присвоєно звання почесного доктора Цюрихського університету. Письменник помер 14 грудня 1990 р. в м. Невшателі (Швейцарія).

Трагікомедія «гостина старої дами» (1956). Особливості композиції. Зображення духовного стану людей у сучасному світі — головна тема цієї трагікомедії. Розкрити цю тему допомагає своєрідна композиція твору. Найбільше привертає увагу читача (або глядача) композиція образів. Дійових осіб поділено на чотири групи. До першої групи — «Гості» — належать Клер Цаханасян, мультимільйонерка; її чоловіки VII—IX; Ключник; Робі, Тобі весь час жують гумку; Кобі, Лобі — сліпі.

Клер Цаханасян не випадково очолює цей список, тому що вона — головна героїня твору, а приїзд до провінційного містечка Гюлена, де минули роки її молодості, зумовлює рух сюжету. Героїня організовує всю інтригу, дію п'єси. Колись Клер обманув її коханий чоловік — Іль, і вона, вагітна, принижена, позбавлена підтримки, мусила залишити Гюлен. З того часу минуло чимало років. Клер утратила дитину, потрапила на саме дно суспільства, але згодом вдало вийшла заміж, потім виходила заміж ще декілька разів (про що свідчать номери її чоловіків) і стала мультимільйонеркою.

«”Гостина старої дами“ — історія, що відбувається десь у містечку в Європі, і написав її той, хто аж ніяк не відмежовується від цих людей, чи сам повівся б інакше, ніж вони... Я змальовую людей, а не маріонеток, дію, а не алегорію, показую світ, а не мораль, як мені часто приписують, навіть не намагаюся зіставляти свою п'єсу зі світом, усе це природно відбувається саме собою, поки до театру належить публіка» (Ф. Дюрренматт).

Клер приїздить у Гюлен для того, щоб домогтися «справедливості». Однак «справедливість» вона розуміє по-своєму. Її охопило бажання помститися Ілеві за колишню зраду. Вона обіцяє гюленцям мільярд за смерть Іля, що має стати покаранням за гріхи молодості. Ф. Дюрренматт писав: «Клер Цаханасян — не втілення справедливості, плану Маршалла чи Апокаліпсису, вона — найбагатша у світі жінка, спроможна завдяки багатству діяти, як героїня грецької трагедії, без жодних обмежень, жорстоко, як Медея. Клер може це собі дозволити. У дами є почуття гумору, цього не можна не помітити. Вона дивиться на людей як на товар, що продається, жінка має дивну грацію та зловісну привабливість».

Гроші — рушій суспільства? Те, що Клер Цаханасян поставлена в центрі п'єси, є символічним. Вона не тільки спрямовує дію твору, не лише вчиняє суд над Ілем, а, згідно з авторською концепцією, вершить долю світу, бо гроші — основний рушій сучасного суспільства. Гроші, як констатує Ф. Дюрренматт у п'єсі, визначають долю людей та долю світу. За гроші, виявляється, можна купити все, навіть «справедливість». Гроші зробили з Клер те, чим вона стала — жорстокою, цинічною, потворною в моральному плані істотою, нічого людського в ній не залишилося. Хоча Клер і продовжує виходити заміж, але тут про кохання не йдеться. Це знову ж таки свідчення сили її грошей, вона «купує» чоловіків, бо «може це собі дозволити».

Сцена з вистави «Гостина старої дами» за п'єсою Ф. Дюрренматта. Театр фестивалю Вільямстауна. 2014 р.

Душа головної героїні давно померла, і сама вона несе смерть. Не випадково автор порівнює Клер з Медеєю, а її появу супроводжують промовисті деталі: домовина, яку вона привезла до Гюлена для Іля, похоронні вінки. Отже, Клер — символ духовної смерті, вона сама є смертельною небезпекою для суспільства.

Духовну мертвотність, вплив згубної влади грошей підкреслює й почет героїні. Головним у почеті Клер є, безумовно, Ключник, а тепер — охоронець грошей мультимільйонерки. Його раніше звали Гофер, він був головним суддею в Гюлені, але Клер «купила» його, давши йому нове ім'я — Бобі, а всі інші члени почту мусять пристосовуватися до нього. Усі, хто навколо Клер, хто відчув на собі владу її грошей, втрачають не тільки імена, а й власні обличчя. Номери чоловіків Клер, або безбарвні прізвиська людей з її почту, що так схожі один на одного — Мобі, Тобі, Робі, Кобі, Лобі та ін., — не є власне іменами, то знаки остаточного нівелювання особистості.

Образи мешканців. Друга група образів п'єси об'єднана автором під назвою «Господарі» — це мешканці занепалого європейського містечка Гюлена. Цю групу дійових осіб очолює Іль, колишній коханий Клер, а також члени його родини: дружина, донька, син. Це свідчить про те, що він, як і Клер, теж є головним героєм твору. Лінія «Клер — Іль» не є традиційною любовною лінією, хоча вся інтрига п'єси ґрунтується на їхньому колишньому коханні, до того ж постійно згадується твір В. Шекспіра «Ромео та Джульєтта». Те, що відбувається між чоловіком і жінкою, — неприйнятне для найкращих людських почуттів.

Гюленці прагнуть отримати від Клер грошову допомогу, а Іль як чоловік, якого вона любила, використовує колишні стосунки для реалізації прагматичної мети. Ілем, як і іншими мешканцями містечка, із самого початку п'єси керує тільки розрахунок. Тому на першому ж побаченні він запитує її, чи допоможе вона гюленцям. «Вважайте, що вона вже в мене в кулаці», — з гордістю провінціала каже він учителю.

Іль на початку твору — такий, як усі. Звичайна людина у звичайному збіднілому містечку. Пересічна людина, яка живе злиденним життям, не має високих ідеалів. Він — не героїчна чи виняткова особистість. Якщо з Клер гроші зробили те, чим вона є, то з Іля бідність зробила жалюгідного дрібного крамаря, усе життя якого зосереджене на крамниці. Він зображений автором у першій дії як досить ница людина. Колись Іль зрадив Клер, але абсолютно не відчував за це провину. Навіть коли вона приїхала до міста знову, почуття сорому в нього не виникає. Він лицемірно каже, що хотів дати Клер щастя, тому «мусив відмовитися від свого». Насправді ж Іль одружився з іншою жінкою з розрахунку, бо в Клер на той час не було грошей. Однак приїзд багатої Клер, яка вимагає «справедливості», змусив його по-іншому подивитися на себе, на людей, на Гюлен, на все життя.

Сцена з вистави «Гостина старої дами» за п'єсою Ф. Дюрренматта. Театр фестивалю Вільямстауна. 2014 р.

Не-герой, який стає героєм на тлі сучасності. Пересічний провінціал Іль протягом твору стає справжнім героєм. Ф. Дюрренматт зазначав: «Якщо Клер Цаханасян як образ не розвивається, вона — героїня від самого початку, то її колишній коханець стає героєм. Нікчемний крамар, не здогадуючись про те, є її жертвою. Він вважає, що все якось влаштується. Це легковажний чоловік, який через страх, а потім через смертельний жах починає прозрівати. Смерть робить його великим. Вона одночасно наповнена змістом і безглузда.

Якщо Іль спочатку належить до групи «Господарів», то протягом твору він дедалі більше віддаляється від них, а потім протистоїть їм. У першій дії гюленці відхиляють пропозицію Клер, захищаючи Іля. Однак мультимільйонерка говорить: «Я почекаю». Вона добре знає, що час і гроші можуть змінити все на світі. І так воно, зрештою, і сталося. У другій дії Іль намагається зберегти єдність з гюленцями, але ті вже змінилися, вони тепер одягли нове вбрання й взули нові черевики, проте головне — вони змінилися внутрішньо. Мешканці містечка вже не вбачають у пропозиції Клер щось незвичайне чи безглузде, вважаючи, що, урешті-решт, «справедливість» має торжествувати й заради неї можна пожертвувати однією людиною. Гюленці, які відвідують крамницю Іля в другій частині драми, приходять сюди не для того, щоб висловити йому свою підтримку, а щоб скористатися ситуацією й безкоштовно отримати товари, бо знають, що Іль не відмовить їм. Гюленці озброюються, мотивуючи це тим, що від Клер утік чорний леопард. Колись «чорним леопардом» Клер звала юного Іля, а це наводить на думку, що йде полювання не на звіра, а на людину. І рушниці, і револьвери, які носять зарядженими й періодично направляють на Іля чи навіть дають йому в руки, символізують близьку смерть.

Друга дія п'єси відтворює жах смерті, що охопив Іля, його остаточний розрив з гюленцями. Авторська ремарка фінальної сцени другої дії тільки підтверджує це: «Усі залишають зломленого безвихіддю Іля, поволі відходять». Іль, на якого містечко покладало великі надії, якого називали наступником бургомістра, став зацькованим звіром.

Але на цьому розвиток образу Іля не завершений. У третій дії він перемагає себе, долаючи страх, піднімаючись духовно. Перед смертю Іль змінюється внутрішньо. Хоча й запізно, але відчуває провину: «Урешті, я сам винен... Я сам зробив з Клер те, чим вона є, а із себе того, чим я є, нікчемного крамаря. Що ж я маю робити?.. Вдавати невинного? Усе це моя робота: ключник, домовина, мільярд. Я не можу врятувати ані себе, ані вас» (Переклад В. Вовк).

Іль уже не боїться смерті, не боїться Клер, не боїться гюленців, не боїться зради (його й так уже всі зрадили — і дружина, і діти, і жителі міста). Він знаходить у собі сили подивитися прямо в обличчя смерті й людям, відмовляється від самогубства тільки з однією метою, щоб вони, якщо вже зважилися, теж пройшли через смерть — його смерть. Для чого? Він і сам не знає, але цей досвід смерті, як відчуває Іль, є трагічною необхідністю і для нього, і для всіх. У промові, зверненій до бургомістра, для Іля настає момент істини: «Бургомістре! Я пройшов крізь пекло. Я бачив, як ви робите борги, відчував, як з кожною ознакою добробуту до мене дедалі ближче підкрадається смерть. Якби ви не накинули мені того страху, того моторошного почуття, усе було б інакше, у нас могла б вийти не така розмова, я взяв би зброю: для вас. Але тепер я замкнувся, переміг свій страх. Було важко, але все вже позаду. Вороття немає. Тепер ви мусите бути моїми суддями. Я скоряюся вашій ухвалі: хоч би яка вона була, для мене вона буде справедливістю, а чим буде для вас, не знаю. Дай Боже, щоб ви встояли перед вашим вироком. Ви можете мене вбити, я не нарікаю, не протестую, не боронюся, але вашого вчинку не можу у вас відібрати» (Переклад В. Вовк).

Традиції М. Гоголя. Зі списку дійових осіб зрозуміло, що автор створює узагальнений образ містечкової громади, показуючи різні верстви суспільства. Серед «Господарів» — бургомістр, учитель, священик, лікар, поліцай, а також інші мешканці. Вихідна ситуація твору нагадує зав'язку комедії М. Гоголя «Ревізор». Ф. Дюрренматт був добре обізнаний з творчістю М. Гоголя, вважаючи його одним з найкращих письменників світу, тому гоголівські мотиви звучать у різних п'єсах швейцарського митця, зокрема й у «Гостині старої дами». І в М. Гоголя, і у Ф. Дюрренматта до зустрічі поважної особи готуються всі чиновники міста, намагаючись якомога краще зустріти її. Тільки якщо в М. Гоголя вони ще мають імена, то у Ф. Дюрренматта імен немає, що є промовистим фактом. Людина втрачає своє обличчя, себе як особистість, вона — ніхто в сучасному світі, наголошує Ф. Дюрренматт. До того ж у «Гостині старої дами», на відміну від «Ревізора», у процес підготовки до візиту мільйонерки задіяне все містечко.

У першій дії намагання гюленців мати кращий вигляд перед Клер смішні й жалюгідні. Сміх викликає не те, що вони бідно одягнені, що в них один на всіх циліндр, що автомобіль (і той старий) має тільки лікар, а те, що вони заради грошей готові на все: бути не тими, ким є насправді; говорити не те, що думають; робити не те, що хочеться. Смішним є плазування, приниження мешканців містечка перед Клер, колишньою повією, людиною ницої моралі. Гюленців і гоголівських персонажів єднає побожне ставлення до влади й грошей. Однак якщо герої «Ревізора» бояться втратити свої статки й посади, то гюленці, навпаки, — хочуть їх отримати.

М. Гоголя та Ф. Дюрренматта єднає також ракурс зображення. Обидва письменники показують духовну метаморфозу, що відбувається з людьми. І в «Ревізорі», і в «Гостині старої дами» жителі містечка опускаються в моральному плані нижче й нижче, протягом розвитку дії вони дедалі більше втрачають людські якості. У Ф. Дюрренматта моральний занепад людства доведений до абсурду: гюленці з людей (бідних, але все ж таки людей) перетворюються на вбивць, вони вбивають Іля й, отже, убивають у собі людяність.

Та хоча в «Гостині старої дами» змальовано «жорстокість об'єктивної дійсності», у Ф. Дюрренматта, як і в М. Гоголя, при всьому викривальному пафосі твору немає ненависті до людства, навпаки, — тут утілено великий біль за людину, за її життя та майбутнє.

Митець прагнув зображувати людей «не лихими», а духовно збіднілими, такими, якими зробило їх життя. Він наголошував на тому, що грати п'єсу треба «не гнівно, а сумно, але й з гумором». Отже, відлуння гоголівського «сміху крізь сльози» звучить і в драмі Ф. Дюрренматта «Гостина старої дами».

Духовні трансформації. На початку п'єси здається, що групи «Гості» і «Господарі» протиставлені. Але протягом розвитку дії автор поступово долає контраст між ними. І це пояснюється не тільки тим, що гюленці, нарешті, теж стали багатими, одягли розкішне вбрання. Головне, що вони змінилися внутрішньо, пристосувалися, як того вимагала сила грошей. Вони духовно стали такими ж мертвими, як Клер та її почет. З людей, які «животіли», але все ж таки ще пам'ятали про своє минуле, про культурні цінності, мріяли про краще життя, вони перетворилися на маріонеток, на моральних потвор, здатних на все заради грошей. Та й Клер не поводить себе як «гостя», вона діє як справжня господарка не тільки ситуації, а як владарка світу, бо їй, мільйонерці, належить усе. Утім, душу Іля вона так і не змогла купити, тому їй потрібне хоча б його мертве тіло. А він помирає нескореним, його душа вже не належить ні Гюлену, ні старій дамі, ні будь-кому. П'єса пройнята духом страдництва Прометея, який зважився повстати проти жорстоких богів і невідворотної долі. Особливо величним є те, що до прометеїзму змогла піднятися звичайна людина, «занепалий крамар у занепалому містечку».

«Героями є гюленці, люди, як усі ми. Їх не можна зображати лихими, спершу вони рішуче налаштовані відхилити пропозицію, хоч і заборговують, але не з наміром убити Іля, а з лековажності, з думкою, що все якось улаштується. Так треба грати другу дію, а також сцену на станції. Боїться тільки Іль, який розуміє своє становище, ще не сказано жодного лихого слова, аж зі сцени в Петеровій стодолі настає зміна. Лихої долі вже не оминути. Відтепер гюленці помалу готуються до вбивства, обурюються через Ілеву вину тощо. Лише родина до кінця переконує себе, що все буде добре, вона також не лиха, тільки слабка, як усі. Перед громадою постає спокуса: вона надто велика, а злидні надто тяжкі...» (Ф. Дюрренматт).

КОМПЕТЕНТНОСТІ

КЛЮЧОВІ. Математична компетентність. 1. Відтворіть у схемі хронологію подій у п'єсі «Гостина старої дами». Позначте на ній основні епізоди, важливі для внутрішньої зміни персонажів. Ініціативність і підприємливість. 2. За допомогою яких засобів мільйонерка Клер досягає своєї мети? Дайте оцінку її вчинкам. Соціальна та громадянська компетентності. 3. Які явища (соціальні та психологічні) викриває автор? За допомогою яких засобів? Обізнаність і самовираження у сфері культури. 4. Порівняйте художній твір та екранізацію п'єси Ф. Дюрренматта. Екологічна грамотність і здорове життя. 5. Поясніть причини, чому в м. Гюлені зникли людяність і милосердя.

ПРЕДМЕТНІ. Знання. 6. Визначте елементи «театру абсурду» у п'єсі «Гостина старої дами». 7. Як готуються гюленці до приїзду Клер? Чим обумовлені ці приготування? 8. Чи досягла Клер «справедливості»? Діяльність. 9. Порівняйте образи Іля та Башмачкіна («Шинель» М. Гоголя). 10. У п'єсі Ф. Дюрренматт використав символ з роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара» — сокиру. Простежте зміну змісту та функцій цього символу в п'єсі Ф. Дюрренматта. Які ще символи використані у творі? Цінності. 11. Що не розумів раніше й що усвідомив Іль перед смертю?