Зарубіжна література. Профільний рівень. 11 клас. Ніколенко

ЛІТЕРАТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX — ПОЧАТКУ XXI СТ.

Модерністські та неоавангардистські тенденції в драматургії другої половини ХХ ст. «Театр абсурду»

Немає інших норм, крім норм моєї уяви. Немає іншого світу, крім абсурду довкола та всередині нас.

Е. Йонеско

«Театр абсурду», інтертекстуальність, драма-притча.

  • Поділіться власними спостереженнями про сучасний театр, про вистави, які ви переглянули. Які теми, жанри й образи є актуальними для сучасного театру? Що подобається (або не подобається) публіці?

«Театр абсурду» (або «драма абсурду») — це сукупність явищ театрального авангарду другої половини XX ст. Сформувався у Франції в 1950-1960-і роки, вплинувши певною мірою на розвиток європейської та американської літератури другої половини XX ст.

Термін «театр абсурду» увів англійський літературознавець М. Есслін у своїй монографії (1961). Учений визначив типологічну спільність між творчістю драматургів різних країн і генерацій, зазначивши, що назва «театр абсурду» не означає «ані організованого напряму, ані мистецької школи», а сам термін лише «сприяє проникненню у творчу діяльність, не дає вичерпної характеристики, не є всеохопним і винятковим».

У філософському аспекті «драма абсурду» значною мірою ґрунтується на теоретичних положеннях С. К'єркегора, А. Камю, Ж. П. Сартра. Генетично «театр абсурду» пов'язаний з художньою практикою екзистенціалізму.

М. Есслін. Обкладинка видання «Театр абсурду». 2001 р.

Ознаки, які притаманні творам «театру абсурду»:

• створення абсурдного художнього світу, де відсутні логічні, причинно-наслідкові зв'язки, порушені моральні норми, спотворені людські стосунки;

• просторово-часові зсуви, що є вираженням загального абсурду буття;

• бунт проти «здорового глузду», нормативності;

• мотиви розгубленості, відчуженості, самотності, невлаштованості, приреченості людини у світі;

• гротеск як засіб викриття безглуздості та штучності життя;

• дія послаблена, нерідко вона відсутня або ж ілюзорна, умовна;

• «мовна революція» (Е. Йонеско): гра слів, неузгодженість реплік, незрозумілість монологів і діалогів, порушення граматичних і синтаксичних норм, каламбур, підтекст тощо;

• персонажі подібні до маріонеток, це образи-схеми, образи-ідеї, образи-символи, що втілюють авторську думку про абсурд;

• ігнорування будь-яких канонів у побудові п'єси;

• використання елементів різних жанрів (трагікомедія, трагіфарс, комічна мелодрама тощо);

• синтез мистецтв (до «драми абсурду» нерідко належать пантоміма, хор, цирк, мюзик-хол, кіно);

• поєднання комічного та трагічного.

Намагаючись знайти виразні засоби для відображення абсурдності людського існування, трагізму буття, тривоги й болю за особистість, «театр абсурду» став новим кроком у розвитку драматургії, збагативши світову театральну систему новою технікою, новими художніми прийомами, увів у літературу нові теми й нових героїв.

С. Віткевич

Найяскравішими представниками «театру абсурду» були Е. Йонеско, С. Беккет, Ж. Жене, А. Адамов (Франція); Ф. Аррабаль (Іспанія); Д. Буццаті, Е. д'Ерріко (Італія); Х. Пінтер, Н. Сімпсон (Англія); С. Віткевич, С. Мрожек (Польща) та ін. В українській літературі «драма абсурду» представлена п'єсами І. Костецького, В. Діброви, О. Лишеги.

С. Беккет

Е. Йонеско — яскравий представник «театру абсурду». Французький драматург румунського походження Ежен Йонеско (1909-1994) разом із С. Беккетом та А. Адамовим виступив фундатором «театру абсурду». Творчість Е. Йонеско розвивалася в руслі екзистенціалізму. Стрижнем його п'єс були абсурдність повсякденності й туга за сенсом буття та справжнім життям. У драмах також відображено ідеї сюрреалізму з властивою йому підвищеною увагою до підсвідомого. Сміливі експерименти з формою, які заперечували усталені канони драми, настанова на епатування публіки — усе це дає підстави розглядати драматургію митця як явище авангардистського мистецтва. Класичними зразками «театру абсурду» стали такі п'єси Е. Йонеско, як «Урок» (1950), «Стільці» (1954), «Безкорисливий убивця» (1957), «Носороги» (1959), «Повітряний пішохід» (1963), «Король вмирає» (1963) та ін.

Е. Йонеско

Для театру Е. Йонеско характерними є «дивовижні», подібні до сновидінь сюжети, у яких зруйнована звична логіка речей, а реалістичне переплетене з фантастичним; зосередженість на проблемах сенсу життя, відчуження та розладу між людьми, знеособлення індивіда, ворожих взаєминах особистості з владою, ідеологією, історією; герої, які уособлюють певні стани духовного буття та яким притаманні зовнішній схематизм, одноманітність; зображення людей-маріонеток, занурених в автоматичний плин життя й мислення; тяжіння до жанру притчі, у якому, проте, значно послаблюється елемент повчальності; перевага малих форм (одноактних п'єс); відтворення на сцені всіляких порушень комунікацій, що свідчать про «мовну катастрофу»; використання словесної нісенітниці, гри зі словом та ін.

Спектакль «Носороги в місті» компанії «Рено-Барро». Театр «Одеон». м. Париж. 1960 р.

КОМПЕТЕНТНОСТІ

КЛЮЧОВІ. Спілкування державною мовою. 1. Знайдіть у довідковій літературі визначення слова абсурд. Прокоментуйте. Складіть з ним 2-3 речення. Уміння навчатися. 2. Дискусія «Мистецтво абсурду — це мистецтво?». Соціальна та громадянська компетентності. 3. Знайдіть інформацію про українські переклади й театральні вистави західноєвропейських представників «театру абсурду» на українській сцені. Обізнаність і самовираження у сфері культури. 4. В Інтернеті подивіться кінофільм «Чекаючи на Ґодо» (реж. М. Ліндсей-Хогг, Ірландія, 2001 р.) за однойменною п'єсою драматурга С. Беккета. Знайдіть у фільмі ознаки «театру абсурду» і трагікомедії. Поясніть, чому драма митця була визнана фахівцями «найвпливовішим драматичним твором ХХ ст.». 5. В Інтернеті є декілька кінофільмів, знятих за однойменною п'єсою Е. Йонеско «Носороги». Подивіться один з них. Висловте свої враження. Розкрийте значення центрального символу — носорогів, на яких перетворюються люди. Екологічна грамотність і здорове життя. 6. Е. Йонеско вважав, що «Носороги» — «п'єса антифашистська». Поясніть зміст п'єси та її актуальність для боротьби з негативними явищами суспільства.

ПРЕДМЕТНІ. Знання. 7. Назвіть ознаки «театру абсурду» та його представників. Діяльність. 8. Пригадайте твори «нової драми» (Г. Ібсена, Б. Шоу, А. Чехова та ін.), які ви читали раніше. Чим «театр абсурду» відрізняється від «нової драми»? Цінності. 9. Визначте здобутки «театру абсурду». У чому полягає його актуальність?