Зарубіжна література. Профільний рівень. 11 клас. Ніколенко

ЛЮДИНА ТА ПОШУКИ СЕНСУ ІСНУВАННЯ В ПРОЗІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

Провідні тенденції художньої літератури другої половини ХХ ст.

Навколо мене пітьма, а я пробую бодай що-небудь у ній побачити.

А. Камю

Інтелектуальна література, магічний реалізм, екзистенціалізм, антироман.

  • Робота в групах. Підготуйте презентації про визначні події другої половини XX ст. в галузі: а) науки; б) історії; в) культури; г) літератури.

Світовий прогрес другої половини ХХ ст. зумовлений бурхливим розвитком науки та техніки, що мало як переваги, так і недоліки. Важливою подією 1960-х років стало освоєння людиною Космосу, що змусило світ замислитися над долею всієї цивілізації. З освоєнням Космосу людство почало пов'язувати нові проекти перетворення дійсності. Однак світові не вдалося розв'язати всі проблеми. Загроза екологічної кризи та ядерної катастрофи, зміна географічних кордонів і суспільних устроїв держав, процеси глобалізації й зростання політичного напруження у світі — усе це визначило ідейно-естетичні пошуки митців того часу.

Інтелектуальна література. У цей період у художній літературі посилюється тенденція до поглиблення інтелектуалізму (латин. intellectus — розум, пізнання, intellectualis — розумовий, розсудливий). Це умовна назва стильової домінанти твору або літературної течії, роду, жанру, пов'язаної з відчутною перевагою інтелектуально-розмислових елементів образного мислення митця над емоційно-чуттєвими. Інтелектуалізація літератури другої половини ХХ ст. виявляється в посиленні уваги до складних філософських проблем (людина і світ, природа та цивілізація, техніка й культура, прогрес і мораль тощо), а також у схильності персонажів, розповідача, ліричного героя до розумових рефлексій, самоаналізу, у тяжінні до абстракцій та узагальнень. Протиборство ідей та понять стає рушійною силою сюжету. У цей період інтелектуалізм визначив розвиток жанрів притчі, філософського роману, драми ідей, філософської лірики.

Екзистенціалізм. У передвоєнний час виникає, а після Другої світової війни активно розвивається екзистенціалізм (латин. existentia — існування). Це напрям у філософії й течія модернізму, у якій джерелом художнього твору є сам митець, що зображає життя особистості, створюючи художню дійсність, яка розкриває таємницю буття взагалі. Джерела екзистенціалізму містяться в працях німецького мислителя ХІХ ст. Е. С. К'єркегора. Теорію було сформовано в працях німецьких (М. Хайдеггер, К. Ясперс) і французьких (А. Камю, Ж. П. Сартр) філософів і письменників. М. Хайдеггер вважав, що мистецтво не можна аналізувати, інтерпретувати, його потрібно тільки «переживати». «Правда, відображена у творі, завжди суб'єктивна й індивідуальна», — писав Е. С. К'єркегор.

М. Хайдеггер

К. Ясперс

Екзистенціалізм у художніх творах відображає настрої інтелігенції, розчарованої соціальними й етичними теоріями. Письменники прагнули збагнути причини трагічної невлаштованості людського життя: теми абсурду життя, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті. Представники цієї філософії стверджували, що єдине, чим володіє людина, — це її внутрішній світ, право вибору, свобода волі. Екзистенціалізм поширився у французькій (А. Камю, Ж. П. Сартр), німецькій (Е. Носсак, А. Деблін), англійській (А. Мердок, В. Ґолдінґ), іспанській (М. де Унамуно), японській (Кобо Абе) літературах.

Ж. П. Сартр

Антироман. У другій половині ХХ ст. розвивається новий роман, або антироман, — жанровий різновид французького модерного роману 1940-1970-х років. В антиромані немає відображеної дійсності, конфлікту, сюжетних колізій, романного героя у звичному розумінні, його вчинків та емоцій. Термін уперше запровадив Ж. П. Сартр у передмові до роману Н. Саррот «Портрет невідомого» (1947). Представники цього жанру (Н. Саррот, А. Роб-Ґрійє, М. Бютор, К. Симон та ін.) відтворювали розірвану свідомість особистості, стан її почуттів і вражень. У поетиці антироману важливу роль відіграють прийоми безгеройної та безфабульної розповіді, потоку свідомості, мозаїки сприймань.

А. Роб-Ґрійє

Магічний реалізм. Помітним явищем у світовому літературному процесі другої половини ХХ ст. став магічний реалізм. Це художній напрям, у якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового й міфологічного, дійсного й уявного, таємничого та загадкового. Притаманний насамперед латиноамериканській літературі (А. Карпентьєр, Ж. Амаду, Ґ. Ґарсіа Маркес), однак виявився й у творчості митців інших країн (Ф. Рабле, Е. Т. А. Гофман, М. Гоголь, Е. А. По, М. Булгаков). Для магічного реалізму притаманні такі ознаки: розгляд сутнісних питань буття; пізнання дійсності та людської натури через міф; подвійна структура образів і ситуацій (вони мають прихований зміст); уведення фантастики в реальний світ.

Е. М. Ремарк

Нові обрії реалізму. У другій половині ХХ ст. розвивається й традиційний реалізм, який набув нових ознак. Зображення буття людини дедалі більше поєднується з історичним аналізом, що зумовлено прагненням митців осмислити соціальну дійсність (Г. Белль, Е. М. Ремарк, В. Биков, Н. Думбадзе та ін.). Ускладнюються засоби побудови твору. В оповіді переплітаються різні часові й просторові плани, події розгортаються в різних напрямках. Нерідко використовується композиційний принцип контрапункту — поєднання відносно незалежних сюжетних ліній, які розвиваються з різною швидкістю й не завжди послідовно (Б. Пастернак, В. Фолкнер та ін.).

В. Фолкнер

Помітне прагнення реалістів до широких узагальнень, що виявляється в зображенні подій різних країн і народів від глибокої давнини до наших днів. Письменники тяжіють до відновлення національних традицій, утрачених стосунків між людьми, а також з природою та світом (Е. Хемінгуей, Я. Кавабата, Ч. Айтматов та ін.). У художній літературі висловлені сподівання на повернення світові втрачених духовних ідеалів, подолання відчуженості й трагізму буття.

Перехід від модернізму до постмодернізму. Загалом літературний процес другої половини ХХ ст. рухався від модернізму до постмодернізму, який почав формуватися в останній третині минулого століття. Він став мистецьким утіленням загальної кризи перехідної доби, соціальних деформацій, зруйнованої свідомості.

КОМПЕТЕНТНОСТІ

КЛЮЧОВІ. Спілкування державною мовою. 1. Прокоментуйте висловлювання А. Камю: «...ніхто ніколи не буде вільний, поки існують лиха»; «Але в історії завжди й неминуче настає такий час, коли того, хто насмілиться сказати, що два на два — чотири, карають на смерть»; «Тепер я знаю, людина здатна на великі подвиги. Але якщо при цьому вона не здатна на великі почуття, її для мене не існує». Інформаційно-цифрова компетентність. 2. Подивіться в Інтернеті кінофільм «Чума» (реж. Л. Пуенсо, Велика Британія, Аргентина, Франція, 1992 р.) за однойменним романом А. Камю. Яким зображені людство та світ в екранізації? Соціальна та громадянська компетентності. 3. Назвіть 1-2 українських письменників другої половини ХХ ст. Розкажіть про їхні долі й книжки. Екологічна грамотність і здорове життя. 4. Які небезпеки світу виявили письменники другої половини ХХ ст.?

ПРЕДМЕТНІ. Знання. 5. Визначте відмінності магічного реалізму від традиційного реалізму. 6. Які теми й мотиви розробляли письменники-екзистенціалісти? Діяльність. 7. Пригадайте твори зарубіжних письменників другої половини ХХ ст., які ви читали раніше. Які проблеми порушено в них? Цінності. 8. Визначте особливості соціально-історичної ситуації у світі після Другої світової війни. Які глобальні виклики відображено у творах митців?