Зарубіжна література. Профільний рівень. 11 клас. Ніколенко

Володимир Маяковський

1893-1930

Яка радість — бути поетом!

В. Маяковський

Авангардизм, футуризм, новаторство, тонічна система віршування.

  • 1. Назвіть авангардні течії на початку XX ст. та їхні ознаки.
  • 2. Знайдіть інформацію про різновиди футуризму.

Володимир Маяковський — неоднозначна постать у світовій літературі. Свій шлях поет розпочав з бунту проти старого світу. Бунтівник і мрійник, він відчував своє покликання в наближенні світлого майбуття. Але ці надії не здійснилися. Переживши гіркі розчарування в житті, В. Маяковський обірвав своє життя пострілом, таємниця його смерті й досі не розгадана.

Володимир Маяковський народився 19 липня 1893 р. в с. Багдаді (Грузія) у родині лісника. Мати походила з роду херсонських селян. Це й дало привід поетові згодом написати про своє походження: «Я з діда-прадіда — козак, з другого — січовик, а в Грузії — жить починав...» (Переклад М. Бажана).

З 1902 р. навчався в місцевій гімназії, а потім у Москві, куди родина переїхала після смерті батька. З 1911 р. навчався в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури. Водночас приєднався до футуристів, які проголосили себе творцями мистецтва майбутнього й заперечували все, що було створено в минулому. Нова культура, згідно з маніфестами «будетлян» (так вони себе називали), мала формуватися на руїнах старого суспільства. Бунт проти загальноприйнятих норм і правил відповідав характеру молодого В. Маяковського, могутня натура якого шукала дії та простору, а поетичний талант — глобальних ідей та незвичайних художніх форм. Футуристичну програму боротьби проти старого світу й оновлення мистецтва поет сприймав як програму особистого життя та творчості. У його віршах («Нате!», «Вам», «Послухайте!» та ін.) і поемах («Хмарина в штанах», «Війна і світ», «Флейта-хребет») (1912-1916) лунав виклик старому світові. Поет звинувачував натовп у байдужості й бездіяльності, закликав працювати задля кращого майбутнього.

Після революційного перевороту 1917 р. В. Маяковський щиро повірив у перемогу нового суспільства, утвердження ідей братерства та справедливості. Він вважав себе поетом-трибуном, поетом-ватажком народних мас, але дуже швидко розчарувався в можливості здійснення своїх надій. Відомо, що після виходу у світ поеми «Добре» (рос. «Хорошо») В. Маяковський збирався створити поему «Погано» (рос. «Плохо») і навіть написав декілька розділів. Але радянській владі не треба була поезія про «погане», а потрібен митець, який оспівує нове суспільство. Довкола В. Маяковського в його останні роки стискалося фатальне коло, у яке потрапило чимало дивних людей, які ніби підштовхували його до загибелі. Поет застрелився 14 квітня 1930 р. в м. Москві (Росія). Після смерті митця сталінський уряд оголосив його «найкращим поетом епохи», а справжнє новаторство та сатиричні твори В. Маяковського замовчували.

Вірш «А ви змогли б?». В. Маяковський у ранній творчості заперечував стару мораль, суспільство та культуру. Тема бунту стала центральною в його віршах 1910-х років. Ліричний герой поета прагне перебудувати світ повсякденності, перетворити його за допомогою своєї фантазії. Експерименти В. Маяковського в галузі віршування сприяли створенню оригінальної поетичної системи. Поет заперечував традиційні поетичні розміри в межах силабо-тонічної системи. Його вірші були побудовані не на чергуванні наголошених і ненаголошених складів, а на кількості наголосів. Тобто він використовував тонічну систему віршування, яка існувала ще в усній народній творчості (пісні, думи тощо). Але В. Маяковський удосконалив тонічний вірш. У поета-новатора відсутній поділ віршів на строфи. Він також використав новий графічний запис віршів — «драбинкою», що давала можливість створення додаткових пауз і наголошення певних слів, а відповідно — смислових акцентів. Рими у віршах В. Маяковського розміщені не тільки в кінці рядків, а й усередині чи навіть на початку рядків — це так звані внутрішні рими, що надають віршам милозвучності й емоційної виразності. Поет також придумав несподівані образи й нові слова — неологізми.

У вірші протиставлені два світи — світ повсякденності та світ творчої фантазії митця, що дає можливість знаходити нові смисли й високу поезію в буденному. Головна тема вірша — прагнення до перетворення світу, пошуки духовного ідеалу у звичайному житті.

Експерименти футуристів

У російській поезії авангарду утворилися чотири групи футуристів: 1) «Гілея» (кубофутуристи) — В. Маяковський, В. Хлєбников, В. Каменський, Д. і М. Бурлюки та ін.; 2) «Асоціація егофутуристів» — І. Северянін, І. Ігнатьєв, К. Олімпов; 3) «Мезонін поезії» — В. Шершеневич, Р. Івнєв та ін.; 4) «Центрифуга» — С. Бобров, М. Асєєв, Б. Пастернак. Усіх російських футуристів об'єднувало бажання знайти нові шляхи розвитку суспільства та мистецтва. Але вони мали й деякі відмінності. Кубофутуристи стояли на більш революційних позиціях, вони заперечували стару культуру, усталені форми життя, людську особистість, прискорюючи створення «всесвітнього людства» і «всесвітньої гармонії». Егофутуристи, навпаки, усі зміни пов'язували з розвитком людської свідомості, тому їхні вірші характеризуються особливим ліризмом і навіть зухвалістю в утвердженні власного «Я». Група «Мезонін поезії» більше орієнтувалася на класику. Представники «Центрифуги», які теж усвідомлювали себе наступниками традицій О. Пушкіна, Ф. Тютчева, А. Фета та ін., орієнтувалися на вічні закони природи, культури й історії. Завдання поета, на думку Б. Пастернака, — це одухотворення дійсності за допомогою творчої фантазії.

В. Маяковський. 1914 р.