Зарубіжна література. Профільний рівень. 11 клас. Ніколенко

Олександр Блок

1880-1921

Є поети, чия творчість входить у наші серця як неоціненний дар, з яким ми ніколи не розлучаємося. Серед них — Олександр Блок...

М. Рильський

Символізм, ліричний герой, лірична героїня.

  • Назвіть характерні ознаки європейського символізму. Наведіть приклади з відомих вам художніх текстів французьких поетів.

Олександр Блок народився 28 листопада 1880 р. в м. Петербурзі (Росія). Його батько був юристом, професором Варшавського університету, мати (О. Кублицька-Піоттух), а також тітки та бабуся — письменницями. Дитинство Олександра пройшло в родині діда О. Бекетова, відомого вченого-ботаніка, ректора Петербурзького університету. У домі панували наукові та літературні традиції, що вплинули на формування таланту майбутнього поета.

У 1891-1898 рр. навчався в гімназії, а в 1898-1901 рр. — на юридичному факультеті Петербурзького університету. У цей період О. Блок познайомився з Любов'ю Менделєєвою, дочкою видатного хіміка Д. Менделєєва, яка стала музою митця. У 1903 р. вони одружилися.

З 1901 р. письменник захопився ідеалістичною філософією Платона, І. Канта, В. Соловйова й перейшов на філологічний факультет Петербурзького університету, який закінчив у травні 1906 р. Саме в цей час відбувалося становлення О. Блока як поета: романтично й містично осмислені стосунки з Л. Менделєєвою відображені в понад 800 віршах. О. Блок увійшов в коло символістів і сам прагнув творити нове символістське мистецтво. Він мав дружні стосунки із З. Гіппіус, Д. Мережковським, Андрієм Бєлим, В. Брюсовим, К. Бальмонтом. Кожний з них зробив помітний внесок у галузі лірики.

«Вірші про Прекрасну Даму» (1904) — цикл, що об'єднав найкращі поезії першого періоду творчості О. Блока, присвячені Л. Менделєєвій. Цикл створений у традиціях символізму. У 1905-1907 рр. символічна абстрактність поступається реальним враженням. У свідомості поета виникає розрив між романтичною мрією та дійсністю.

Л. Менделєєва та О. Блок

У період революційних подій О. Блок дедалі більше відчуває жорстокий поступ історії. У поетичних циклах «Вільні думки» (1908), «На полі Куликовім» (1909), «Батьківщина» (1907-1916) він висловлює тривогу за майбутнє Росії, що видається йому кривавим хаосом. У поезії О. Блока з'являється образ степової дикої кобилиці, що летить невідомо куди, лякаючи всіх своїм нестримним бігом: «Імла кровить! І в серці не водиця! / Плач, серце, плач... / Душа не спить! І степом кобилиця / Летить навскач!» (Переклад П. Перебийноса).

У 1916 р. О. Блок був мобілізований до армії, служив під Пінськом на будівництві доріг і воєнних укріплень. Після лютневої революції 1917 р. приїхав до Петрограда (нині Санкт-Петербург). Він сподівався на демократичні зміни в суспільстві, проте цього не сталося, й О. Блок переживав глибоке розчарування.

У поемі «Дванадцять» (1918) відображено суперечливі настрої тих буремних років. У творі поєднані надія та песимізм, романтика та трагедія. О. Блок виступив як пророк, який прагнув попередити про небезпечний розвиток подій. Він усвідомлював, що рух історії не можна спинити, більшовики «залізною рукою» стали перетворювати світ, але в час невідворотних змін поет нагадував про «вічні» цінності, милосердя, культуру, які потрібно зберегти.

У вірші «Скіфи» (1918) революцію 1917 р. порівняно з монгольським нашестям. Тут постає збірний образ стихійної маси, що несе загрозу іншим народам і країнам. З 1910 р. О. Блок працював над поемою «Відплата», у якій порушив проблему стосунків народу й інтелігенції, однак не закінчив її: прагнучи єднання з народом, поет не зміг прийняти «хижого обличчя звіра», волаючого крові. Останні роки життя О. Блок провів у Петрограді. Революційні зміни, громадянська війна, голод, переслідування інтелігенції — усе це призупинило творчу працю поета. Важка хвороба вразила його легені. Лікарі радили О. Блоку виїхали за кордон на лікування, але уряд більшовиків не дав дозволу на виїзд. Навіть звернення до впливових тоді осіб — А. Луначарського та Максима Горького — не дали ніякого результату. 7 серпня 1921 р. О. Блока не стало. Його поезія була не потрібна новому радянському світу, але вона належить вічності.

Вірш «Незнайома» належить до циклу «Місто» (1904-1908), у якому поет викриває бездуховність і міщанську обмеженість, протиставляючи їм природу, життя та красу. Вірш побудований на антитезі й складається з двох основних частин. У першій частині відтворено міську задуху, у якій панують нудьга, «хмільний і тлінний дух». Міщани, їхні ресторанні розваги, примітивні розмови — усе це викликає відразу в душі ліричного героя. Весняний розквіт і буяння барв ніби розчиняються в брутальному середовищі. Але є й інший світ — світ краси й природи, який утілює образ незнайомої жінки. У другій частині вірша вона урочисто входить у задушливу атмосферу міста, несучи в собі внутрішню гідність, відчуття незалежності й високу культуру. З появою Незнайомої змінюється весь сюжет вірша, з'являються нові барви й відтінки. Її образ викликає відгук у душі ліричного героя, який марить тепер про інші краї, про духовні скарби, ключ від яких довірений лише йому. Поява Незнайомої відкрила йому нове бачення й усвідомлення того, що без краси та поезії — життя нудне й безбарвне.

К. Сомов. Дама в блакитному. 1897-1900 рр.