Зарубіжна література. Профільний рівень. 11 клас. Ніколенко

РОСІЯ

«Срібна доба» російської поезії

Пушкін! Потай про свободу

Ми співали вслід тобі,

Дай нам руку у негоду,

Поможи у боротьбі!

О. Блок

«Срібна доба», символізм, акмеїзм, футуризм, імажинізм.

  • 1. Прочитайте в Інтернеті вірш М. Гумільова «Шосте чуття» у перекладі М. Стріхи. Чи згодні ви з автором вірша, що «шосте чуття» — це відчуття прекрасного, любов до мистецтва? У чому воно полягає, на вашу думку?
  • 2. Знайдіть інформацію про трагічну долю М. Гумільова.
  • 3. Які ще письменники постраждали від «червоного терору» і радянської влади в Росії?

Умови виникнення «срібної доби» російської поезії. «Срібною добою» називають період у розвитку російської лірики наприкінці XIX — на початку XX ст. («золота доба» — це XIX ст., коли творили О. Пушкін, М. Лермонтов та інші представники класичної літератури). На межі XIX—XX ст. утворилася своєрідна ситуація як у країні, так і в літературі. Зміна століть відбувалася під знаком апокаліпсису — відчуття «кінця світу». Усе суспільство переживало глибоку кризу, а діячі мистецтва намагалися осмислити соціальне напруження та катастрофу, віднайти духовні засади буття.

Письменники по-різному ставилися до складних і тривожних процесів, що відбувалися тоді в країні. В. Соловйов передбачав неминучу кризу держави: «І третій Рим лежить померлий, а вже четвертого нема!» (поема «Панмонголізм»). О. Блок у незавершеній поемі «Відплата» змальовував кінець XIX ст. в Росії як духовний занепад, з надією звертаючись до Європи. І. Анненський дуже переживав драму російського суспільства, яке видавалося йому «німою пустелею, де карають людей аж до ранку» (вірш «Петербург»). Поети «срібної доби» передбачили майбутні революційні катаклізми й соціальні потрясіння на початку XX ст., що стали великою трагедією для Росії та для народів, які потрапили під її вплив.

Однак дехто вважав, що криза означає не «кінець світу», а, навпаки, — його оновлення та здійснення одвічних прагнень народу. «Новоселянські» поети С. Єсенін і М. Клюєв мріяли про можливості для втілення патріархальних ідеалів. Символіст В. Брюсов оспівував «велике падіння» як початок соціального та духовного піднесення. А футуристи (В. Маяковський, І. Северянін та ін.) раділи руйнуванню старого та замислювалися над облаштуванням нового світу, розглядаючи свою поезію як засіб наближення кращого майбутнього. Надалі їхні надії не здійснилися, і письменники зазнали глибокої трагедії зіткнення ілюзій з реальністю. В. Маяковського та С. Єсеніна радянська влада переслідувала й довела до самогубства. Деякі митці «срібної доби» були розстріляні (наприклад, поет М. Гумільов), а ті, хто залишилися в Росії, зазнали жахливих утисків тодішньою державною системою (А. Ахматова, Б. Пастернак та ін.). Чимало письменників виїхали за кордон і пережили трагедію еміграції (М. Цвєтаєва, З. Гіппіус, В. Іванов, Д. Мережковський, І. Бунін, Н. Берберова та ін.).

Особливості епохи позначилися й на розвитку російської літератури, де також виникла кризова ситуація. Засоби реалізму й натуралізму вже не задовольняли митців, які прагнули не об'єктивного зображення дійсності, а передовсім осмислення духовних засад суспільства, проникнення у внутрішній світ людської душі. Це зумовило численні естетичні пошуки письменників і формування значної кількості художніх шкіл і течій. У цей період на перший план виходить лірика як найбільш динамічний рід літератури, що швидко реагує на зміну подій. Розвиток ліричних жанрів відповідав потребам пізнання душевних порухів особистості, яка опинилася на перехресті складних соціально-політичних процесів.

Отже, ситуація наприкінці XIX — на початку XX ст. поставила перед митцями два головні завдання: 1) ідейно-естетичне усвідомлення кризи в суспільстві та пошуки засобів її подолання; 2) пошук нових нереалістичних форм мистецтва. «Срібна доба» подарувала світові велике сузір'я яскравих талантів: О. Блок, А. Ахматова, Б. Пастернак, В. Маяковський, І. Анненський, М. Цвєтаєва та ін.

З. Гіппіус

Художні відкриття «срібної доби». Кожний з представників «срібної доби» є неповторною індивідуальністю, але їх об'єднує дещо спільне.

ПРОВІДНІ ОЗНАКИ ЛІТЕРАТУРИ «СРІБНОЇ ДОБИ»

1. Утвердження самоцінності людини, зображення її переживань і почуттів.

2. Осмислення за допомогою засобів лірики духовної трагедії російського суспільства, що зумовило мотиви жахливих передчуттів, тривоги, пророцтва.

3. Пафос віри в людину, у її внутрішню свободу та духовний розвиток усупереч трагічним обставинам.

4. Філософська спрямованість творчості, намагання віднайти сенс життя та історії, дати пояснення світові крізь призму переживань особистості.

5. Прагнення «одухотворити» світ, надати йому моральну мету.

6. Протиставлення високого мистецтва не лише реалізму й натуралізму, а й офіційній радянській літературі, виступ проти соціального призначення людини як «гвинтика» державного механізму, надання переваги загальнолюдським ідеалам.

7. Активне новаторство в царині змісту та форми, оновлення системи віршування, ліричних жанрів, створення нової мови поезії.

Провідні напрями й течії. Провідним напрямом «срібної доби» став модернізм, який мав «відтворити духовний стан людини, епохи, Усесвіту», як казав О. Мандельштам. Письменники відмовляються від міметичних (наслідування життя у формах життя) засобів зображення дійсності. Поет підноситься до рівня Творця, здатного створювати новий світ за законами краси й гармонії.

У Росії на межі XIX—XX ст. активно розвивалися такі модерністські течії, як символізм, акмеїзм, футуризм, імажинізм. Першим виник символізм — у 1880-1890-і роки. У поезії російського символізму слово постає як засіб вираження таємничої сутності світу та порухів людської душі. Символісти відкрили здатність поезії навіювати певні смисли, настрої та емоції. Вони любили зображувати безпосередність вражень і відчуттів, збагачуючи символізм засобами імпресіонізму. Водночас у ліриці російських символістів поетичне слово сприймається як одкровення й передчуття. Д. Мережковський, З. Гіппіус, К. Бальмонт, О. Блок, В. Брюсов та ін. відобразили у своїх творах катастрофічність світу. Шукаючи духовний смисл серед таємничих символів і знаків, вони прагнули протиставити трагічній дійсності гармонію вічності.

Д. Мережковський

У 1905-1907 рр. російський символізм переживає кризу. За словами С. Городецького, «поезія мала спуститися з небес на землю». У перше десятиліття ХХ ст. виникла нова течія — акмеїзм, до якої належали М. Гумільов, А. Ахматова, О. Мандельштам, С. Городецький та ін. Слово в їхній поезії замість ірраціональної музики отримало усвідомлений зміст. Акмеїсти наблизилися до проблем реальної людини та реального життя, розкрили духовну драму сучасності. Вони розглядали свою творчість як «неокласичний шлях поезії», активно опановували традиції російської та світової культури.

В. Брюсов

Серед авангардних течій найбільш плідним у Росії був футуризм, який сформувався на початку ХХ ст. Російські футуристи (В. Маяковський, В. Каменський, В. Хлєбников, І. Северянін та ін.) стали виразниками конфлікту між старим і новим часом. Вони вбачали в кризі суспільства початок кращої ери, наближаючи її своєю творчістю. Футуристи були активними новаторами в галузі лірики. Їхня поезія пройнята мотивами піднесення й палкої віри в чудовий новий світ. Поетичне слово в розумінні футуристів належало Всесвіту, воно впливало на соціальний та естетичний прорив. Поет, на їхнє переконання, має перетворювати навколишній світ за допомогою фантазії, створювати щось нове з повсякденності. Однак дуже швидко, після революційного перевороту 1917 р., вони побачили неможливість здійснення своїх прагнень. Тому в їхні твори проникають мотиви розчарування.

С. Городецький

У 1910-1920-і роки виникла ще одна течія — імажинізм, принципи якої в 1919 р. проголосили С. Єсенін, Р. Івнєв, О. Марієнгоф, В. Шершеневич та ін. Імажиністи вважали, що поезія — це лише «ритм образів». Водночас С. Єсенін виступав за злиття образної та реальної стихій в одне ціле. Імажиністи мали певні досягнення в оновленні структури художнього образу, метафоризації поетичного мовлення, засвоєнні традицій фольклору. Крім того, вони проголосили незалежність мистецтва від держави, пріоритет вільних пошуків у літературі, що викликало гоніння радянської влади на імажиністів.

Поезія «срібної доби» наповнена розмаїттям творчих здобутків і виразним опозиційним характером стосовно офіційної радянської літератури. Тому долі представників «срібної доби» були складними й трагічними. «Срібна доба» завершилася приблизно в середині ХХ ст. Власне, вона обірвалася внаслідок фізичної смерті поетів, знищення літературних течій модернізму, неможливості вільної творчості. Можна лише здогадуватися, яких вершин могла досягти російська лірика, якби вона розвивалася за інших обставин, а не в умовах постійного тиску тоталітарної держави. Доля тих, хто потрапив в еміграцію (Франція, Німеччина, Чехія та інші країни), була не менш трагічною, аніж тих, хто залишився в Росії. І все ж таки, незважаючи на всі випробування, митці «срібної доби» зробили значний внесок, що ввійшов до скарбниці світової культури. Тому їхнє слово допомагало утвердженню свободи й незнищенності людського духу.

КОМПЕТЕНТНОСТІ

КЛЮЧОВІ. Інформаційно-цифрова компетентність. 1. Підготуйте повідомлення та презентації про долю представників і представниць «срібної доби», які: а) залишилися в Росії; б) виїхали в еміграцію (1 за вибором). Уміння навчатися. 2. Робота в групах. Течії російського модернізму (символізму та футуризму) мали розгалуження в поетичних угрупованнях. Дослідіть ці угруповання. Уявіть, що ви є представником одного з них. Сформулюйте 3-4 засадничі тези як маніфест. Ініціативність і підприємливість. Соціальна та громадянська компетентності. 3. Знайдіть вірші поетів «срібної доби», у яких звучить протест проти радянської влади. Обізнаність і самовираження у сфері культури. 4. Поясніть, чому О. Мандельштам назвав акмеїзм «тугою за світовою культурою». Знайдіть вірші поета, у яких звучать мотиви античності (збірка «Tristua»).

ПРЕДМЕТНІ. Знання. 5. Якими історичними та культурними чинниками зумовлений злет лірики в «срібну добу»? 6. Який період охоплює «срібна доба»? У чому полягає її трагізм? 7. Чи можна сказати, що поети «срібної доби» були продовжувачами традицій «золотої доби»? Поясніть. 8. Назвіть провідні течії та представників російського модернізму. Діяльність. 9. Підготуйте виразне читання улюбленого вірша представника або представниці «срібної доби» (1 за вибором). Проаналізуйте текст в аспекті тематики, образності, особливостей поетичної мови. Цінності. 10. Які ліричні герої та героїні відтворені в поезії «срібної доби»? Наведіть приклади, аналізуючи прочитані вірші.