Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 10 клас. Ніколенко - Нова програма

ВЕЧОРОВА ГАРМОНІЯ

«ВЕЧОРОВА ГАРМОНІЯ». Цей вірш, один із найдосконаліших творів Ш. Бодлера, — утілення закону «відповідностей», проголошеного поетом. «Вечорова гармонія» написана вже в нових, відмінних від романтичних, традиціях символічного письма. Автор зображує чарівну картину вечірньої природи, але цей пейзаж розкриває не стільки те, що відбувається довкола, скільки те, що діється в душі ліричного героя. У вірші змальовано своєрідний «пейзаж душі», який згодом стане таким поширеним у поезії П. Верлена.

Вечір викликає в героя різні почуття й асоціації. Глибоке враження справляють на нього захід сонця, нічна тиша, буяння трав і дерев. Відчуття вечірньої гармонії досягається поєднанням звуків та ароматів, почуттів і вражень. Мелодії вечора в митця запашні, а запахи органічно зливаються зі звуками, створюючи єдину музичну тему вечора. Надзвичайно мелодійне звучання вірша забезпечує особлива система рим, повторів, асонансів та алітерацій. З композиційного малюнка твору виникає чарівна мелодія — піднесена й сумна, прекрасна та дещо трагічна. Це — мелодія серця ліричного героя, духовно багатої особистості, наділеної даром не просто дивитися, а вдивлятися, не тільки слухати, а й вслухатися в себе й у навколишній світ. Меланхолійний вальс, звуки скрипки навівають світлий та сумний настрій. Ця сугестивність поезії Ш. Бодлера є однією з найкращих ознак його лірики, бо вона завжди залишає багато простору для роздумів та асоціацій читача.

А. Бєклін. Вілла суль-Маре. 1865 р.

К. Моне. Копиця (захід). 1891 р.

Про що ж розповідається в цьому вірші? Про невимовну тугу особистості, прагнення гармонії та недосяжність ідеалу, про боротьбу світла і темряви в душі людини, про життя і смерть, які завжди йдуть поруч. Картина заходу сонця набуває символічного значення. Величне світило востаннє осяяло природу — і «упало в кров свою». Цей кривавий захід уособлює душевні втрати, які завжди супроводжують життя людини, і саму смерть, що постійно нагадує про себе. Але в останніх рядках вірша виразно звучить світла нота. Як золотий промінь сонця, душу ліричного героя освітила згадка про кохану, про прекрасну мить, що буде вічно жити в його серці. «Золотий» спогад — ідеал поета — протиставлений природній тліні. Якщо романтики зображували паралельно природний і внутрішній світ людини, а через описи природи намагалися розкрити стан особистості, то в Ш. Бодлера натрапляємо на інше, модерне, світовідчуття: те, що в душі людини, не менш значуще, ніж матеріальний світ, навіть важливіше за нього. Цю думку виражає, зокрема, синтаксичне протиставлення в останній строфі твору:

Упало в кров свою світило життєносне,

Та сяє, мов потир1, твоє лице мені.

(Переклад Дмитра Павличка)

У вірші «Вечорова гармонія» є певна недомовленість і незавершеність. Поет яскраво ілюструє тезу про те, що справжнє мистецтво має бути незавершеним, щоб дати змогу читачеві домислити його на свій розсуд. У творі поєднані воєдино краса й таїна, сплетені різні начала. Однак, незважаючи на всю суперечливість поданої картини, автор стверджує гармонійну цільність особистості в усіх її складних почуттях. Така цільність — один із проявів ідеалу, оспіваного поетом у циклі «Сплін та ідеал». Вона є також способом утвердження духовної величі людини, яка, усупереч усьому, ніколи не втрачає надії на «світання високосне» у своїй душі.

1 Потир — церковна чаша для святих дарів.

К. Моне. Тополі на сонці. 1887 р.

ВЕЧОРОВА ГАРМОНІЯ

Надходить час, коли стебло співає росне,

Немов кадило, цвіт димує в тишині;

Мелодій повіви зринають запашні,

Меланхолійний вальс та очманіння млосне!

Немов кадило, цвіт димує в тишині,

І серце скрипки десь тремкоче стоголосне,

Меланхолійний вальс та очманіння млосне,

Як вівтар, небеса високі і смутні.

І серце скрипки десь тремкоче стоголосне,

Те серце, що труну ненавидить і в сні!

Як вівтар, небеса високі і смутні,

Упало в кров свою світило життєносне.

Те серце, що труну ненавидить і в сні,

З минувшини бере світання високосне,

Упало в кров свою світило життєносне,

Та сяє, мов потир, твоє лице мені.

(Переклад Дмитра Павличка)

ВЕЧОРОВА ГАРМОНІЯ

Вечірній час прийшов. На кожній стебелині

Вже квіти куряться, немов кадильний дим;

І звуки, й пахощі в повітрі голубім;

Меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні.

Вже квіти куряться, немов кадильний дим;

Ридає скрипка десь, як серце в самотині;

Меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні;

Сумна краса небес в спокої віковім.

Ридає скрипка десь, як серце в самотині,

Зненавидівши те, що чорним звуть нічим;

Сумна краса небес в спокої віковім,

Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині...

Зненавидівши те, що чорним звуть нічим,

Шукає серце втіх в минулій світлій днині.

Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині,

А слід горить в мені потиром золотим.

(Переклад Михайла Драй-Хмари)

Обізнаність. 1. Поясніть назву збірки «Квіти зла». 2. Що обурило суспільство, коли була опублікована збірка Ш. Бодлера «Квіти зла»? 3. Назвіть цикли збірки та їхні провідні мотиви. 4. Охарактеризуйте образ ліричного героя Ш. Бодлера. Читацька діяльність. 5. Проаналізуйте один із віршів Ш. Бодлера (за вибором). 6. Знайдіть у віршах Ш. Бодлера символи, проаналізуйте їхній зміст. Людські цінності. 7. Як ідея краси втілена в збірці «Квіти зла»? Наведіть приклади. Комунікація. 8. Дискусія «Що таке сплін та ідеал?» (за збіркою «Квіти зла»). Ми — громадяни. 9. Які негативні явища суспільства відображено в збірці «Квіти зла»? Чи є вони в нашому житті? Сучасні технології. 10. За допомогою Інтернету знайдіть різні переклади 2-3 віршів Ш. Бодлера. Підготуйте виразне читання одного з них. Творче самовираження. 11. Прочитайте ваш улюблений вірш Ш. Бодлера. Підготуйте усний опис картини, що постала у вашій уяві. Можете намалювати її фарбами й прокоментувати. Довкілля та безпека. 12. Поясніть, чому ліричний герой Ш. Бодлера не відчував себе в безпеці в тогочасному світі. Навчаємося для життя. 13. Висловте свою позицію щодо питання «Яку роль відіграє поезія в нашому житті?».

• Збірка Ш. Бодлера «Квіти зла» має глибокий філософський зміст. У центрі уваги автора — напружене духовне буття творчої особистості, яка шукає себе й прагне осягнути непізнанну таїну світу.

• Блуканнями душі в нетрях Усесвіту та пошуками власного «я» визначаються провідні мотиви збірки: 1) боротьба Бога й диявола, добра і зла, тілесного та духовного, життя і смерті, яка відбувається в душі ліричного героя; 2) захоплення життям і жах від споглядання людського буття; 3) призначення поета й поезії — видобувати красу з усього (навіть зі зла) і зберігати її для вічності; 4) творча незалежність митця від натовпу; 5) утвердження чарівної сили мистецтва — інтуїтивне наближення до істини; 6) проголошення краси єдиною метою мистецтва; 7) визначення сенсу буття особистості — одвічні пошуки істини, постійні поривання, падіння та злети.

• Вірші, що входять до збірки, — різні за тематикою, але їх об’єднує образ ліричного героя. Він перебуває в полоні суперечливих начал — то піднімається вгору, наближаючись до самого Бога, то спускається до найтемніших куточків землі й навіть до пекла. Ліричний герой веде постійну боротьбу із самим собою та світом, не спиняючись на шляху до краси й істини.