Зарубіжна література. Профільний рівень. 10 клас. Ніколенко

Божественна комедія (1307—1321)

Поема

(Уривки)

Пекло

Пісня перша

1 На півшляху свого земного світу

Я трапив у похмурий ліс густий,

Бо стежку втратив, млою оповиту.

4 О, де візьму снаги розповісти

Про ліс листатий цей, суворий, дикий,

Бо жах від згадки почина рости!

7 Над смерть страшну гіркіший він, великий, —

Але за благо те, що там знайшов,

Повім про все, що в пам'ять взяв навіки.

10 Недобре тямлю, як постав цей схов,

Бо сонність так оволоділа мною,

Що з певної дороги я зійшов.

13 Я опинивсь під пагорба стіною,

Яким кінчався неширокий діл,

Де острах ліг на серце пеленою.

16 Я вгору глянув і побачив схил,

Вже убраний у сонячне проміння,

Що надає людині свіжих сил.

19 Тоді помалу уляглось тремтіння,

Що не давало спокою мені

Всю ніч, коли блукав між страховиння.

22 Як той, хто у задишці голосній

На сушу вийшов, піною укритий,

І озирає вири навісні, —

25 Так і мій дух, не скінчивши летіти,

Зирнув назад і стежку оглядав,

Яка не дозволя нікому жити.

28 Тут я собі спочити трохи дав

І вирушив на гору незнайому,

А за опору нижчу ногу мав.

31 І от, коли вже йшов я по підйому,

Збіг леопард, моторний та верткий,

І шерсть рябіла плямами на ньому.

34 Моїх очей він не злякавсь, дерзкий,

І, заступивши шлях, став на сторожі,

І я подавсь униз, у діл низький.

37 А йшли хвилини ранішні, пригожі,

І сонце сходило з тим почтом зір,

Що з ним спахнули, як Любові Божій

40 Схотілося у рух оздобить шир.

І дух надія звабила рожева,

Що скоро зникне цей плямистий звір.

43 Пора буяла навкруги квітнева,

Та я не вчув нічого, тільки ляк

Од вигляду уже близького лева.

46 І так, здалось, на мене йшов хижак,

Наїжившись, страшенно зголоднівши,

Що рух повітря вмить, здалось, закляк.

49 Ще вийшла люта й зла вовчиця вивши, —

Її неутоленна худорба

Примушує людей конать збіднівши.

Дж. ді Паоло. Данте та Вергілій. Сторінка «Божественної комедії» Д. Аліґ'єрі. 1450 р.

52 В очах її така була злоба,

Таке палало полум'я гаряче,

Що з страху шлях згубив я до горба.

55 І наче той, хто дивиться найпаче,

Куди б скарби багаті примостить,

А, їх утративши, — в розпуці плаче,

58 Такий був я, бо твар мене щомить,

Встріч ідучи, помалу відсувала

Туди, де сяйво сонця не звучить.

61 Коли ж моя нога на діл ставала,

Явився хтось, у кого зір потух,

Мовчанка ж довга голос відібрала.

64 В безлюдді я його побачив рух.

«Врятуй!» — була мольба моя єдина, —

Байдуже, чи людина ти, чи дух!»

67 Він мовив: «Не людина; був людина;

В Ломбардії мій батько оселивсь,

У Мантуї — моя там батьківщина.

70 За Юлія часів я народивсь,

Хоч пізно; жив я в Августовім Римі,

Коли ще лжебогам народ моливсь.

73 Я був поет, пісні складав любимі,

Як славний син Анхізів з Трої втік,

А Іліон упав в огні та димі.

76 Та чом вертаєш і в журбі поник?

Чого не йдеш на горб, де корениться

Солодке джерело чудесних рік?»

79 «Чи не Вергілій ти, чи не криниця

Широкоплинних мовних вод ясних? —

Спитав я й став, щоб в шані поклониться, —

82 О світло й честь усіх співців земних,

Ти зваж на захват мій, на шанування

Твоїх безсмертних творів видатних.

85 Ти вчитель мій, моє уґрунтування,

У тебе я знайшов на все життя

Той гарний стиль, що дав мені визнання.

88 Ти бачиш твар, що втік од неї я?

Рятуй мене ти, мудрецю славетний,

Бо в серці й жилах кров тремтить моя».

91 «Хай буде інший шлях тобі прикметний, —

Він одповів на жалісні слова, —

Щоб ти мерщій покинув діл цей шпетний.

94 Повз твар, яка голодна завива,

Не прослизне і найспритніший дока:

Хто мимо йде, усіх вона вбива. (...)

112 А звідсіля, — надумав я одно, —

Я поведу тебе, де залягають

Місця, які я взнав уже давно.

115 Почуєш ти, як в розпачі благають

Там духи з зойком та з ламанням рук,

Повторну смерть на себе накликають.

118 Побачиш тих, хто між вогненних мук

Таємно тішиться у сподіванні

Колись піднестись до блаженних лук.

121 А схочеш в висі злинути останні, —

Душі, достойнішій за мене, здам

До ніжних рук тебе при розставанні.

124 Бо той, хто звіку владарює там,

Мене, що бився у ворожій раті,

Й тих, хто зі мною, не пуска й до брам.

127 А в тронній владаря світів палаті

Усе пристойне пишному кошу.

Щасливий той, хто буде там на святі!»

130 І я йому: «Поете, я прошу,

Ім'ям Христа, якого ти не відав,

Все зло й все гірше хай тут полишу,

133 Ти ж покажи усе, про що повідав:

Хай браму бачу я з Петром святим

І тих, хто в муках та скорботі знидів».

136 І рушив він, а я — слідом за ним.

(Переклад Євгена Дроб'язка)

БАГАТОЗНАЧНІСТЬ ОБРАЗІВ І СИМВОЛІВ У ПІСНІ ПЕРШІЙ «БОЖЕСТВЕННОЇ КОМЕДІЇ»

Образ /зміст

Буквальний

Алегоричний

Моральний

Філософський

Поет

Данте

Пошук місця в суперечливому суспільстві.

Людська душа (дух) заблукала серед гріхів і вад.

Пошук духовних ідеалів, прагнення духовного очищення людства.

Ліс

Темний густий ліс

Папський Рим; політичні чвари в Італії.

Людські гріхи й помилки.

Втрата людством божественної істини, правильного шляху, духовних орієнтирів.

Хижаки

Леопард, лев, вовчиця

Леопард є алегорією політичних супротивників, лев — влади короля Франції, вовчиця — римського папства.

Перелюбство, гордість, жадібність.

Людські вади й спокуси.

Вергілій

Римський поет

Прихильник імперії, єдиної держави.

Ідеал громадянських чеснот.

Провісник християнства, утілення божественної мудрості.

Пагорб

Узвишшя

Над лісом гріхів і помилок височить рятівний пагорб Доброчесності, осяяний сонцем Істини.

Доброчесність — моральна мета кожного.

Через доброчесність можна наблизитися до Бога.

Пісня п'ята

1 І тут зійшов до другого я кола,

За перше меншого, та від розпук

Кричали душі голосніш довкола.

4 Й страхітного Міноса вчув я гук;

Який при вході судить справедливо,

Хвостом указуючи розмір мук.

7 Кажу, колись якась душа лякливо

Розповіла про всі свої діла,

То цей знавець гріхів, тонкий на диво,

10 Їй місце визначає в царстві зла,

Хвоста скрутивши стількома витками,

В котре по черзі коло засила.

13 Тиск перед ним і днями, і ночами;

Душа тут кожна свій проходить суд:

Сказала, вчула та й пішла до ями.

16 «О ти, хто в наш занурюється бруд, —

Гукнув Мінос, коли на мене глянув,

На мить лишивши безконечний труд, —

19 Дивись, куди ввійшов і з ким ти станув,

А про широкий вхід і не гадай!»

І вождь до нього: «Чом так гучно грянув?

22 Не з власного жадання йде в ваш край:

Так хочуть там, де все зробити можуть,

Чого захочуть, так що не чіпай».

25 І ось такий, що й камінь міг стривожить,

Зачувся лемент, і зневіра йме,

Чи зойки відчаю луна не множить?

28 Туди прийшов, де світло геть німе,

І знявся рик, як в буряному морі,

Коли на ньому дужий вітер дме.

31 Пекельні вихори, рвучкі та скорі,

Засуджених волочать, тягнуть, б'ють

Згори і знизу, й ті в сльозах та в горі.

34 І душі, летячи у каламуть,

Ридають, виють, сповнюючись хіттю,

Самого Бога в небесах клянуть:

37 Я взнав, що підпадає тут страхіттю,

жахливій бурі цій той люд яркий,

Який скорився лиха розмаїттю.

40 І як на крилах носяться шпаки

В холодну пору, збившися у зграї,

Так духів злих пролинув рій швидкий.

43 Звідсіль, звідтіль, вверх, вниз, як в водограї,

І без надій, що прийде тиші мить

Або змаліють муки їх безкраї. (...)

73 І я сказав: «Співцю, поговорити

Хотів би я із тінями двома,

Що вихор їх жене несамовитий?»

76 І він: «Побачиш, як зрідіє тьма,

Й вони наблизяться: ім'ям любові

Благай, і пара підлетить сама».

79 Коли до нас їх вир підніс раптовий,

Подав я голос: «Привиди журби,

Як Інший зволить, станьмо до розмови».

82 Як в полум'ї жадоби голуби

У рідні гнізда між зелені крони

Летять на крилах спільної судьби, —

85 Вони удвох з оточення Дідони

Перенеслись у пітьмі коловій, —

І стали біля нас без заборони.

Дж. ді Паоло. Харон перевозить Данте та Вергілія через води Стіксу. 1450 р.

88 «О ти, що ходиш по землі живий,

І надійшов сюди, у сморід чорний,

До нас, що світ забарвили в крові.

91 Якби нам другом цар був непоборний,

Вблагали б ласку ми тобі послать,

Щоб ти щасливим був у висі горній.

94 То слухай, споминай, що є згадать,

І поки буря десь там забарилась,

Ми будем слухати і розмовлять.

97 жила я там же, де й нас світ з'явилась,

Над морем тим, що в нього По втіка,

Котра супутниць тьмою збагатилась.

100 Кохання, що шляхетних обпіка,

Його зманило молодичим станом,

Який сточила тут печаль гірка.

103 Кохання, що кохать дає й коханим,

Мене взяло, вогнем наливши вщерть,

Що став моїм він, як ти бачиш, паном.

106 Кохання нас вело в злощасну смерть.

Каїна жде того, хто кров'ю вмився», —

І вже їх ворушила вітроверть.

109 Ці душі слухавши, я похилився

І в болісну заглибився печаль;

Поет спитав нарешті: «Чом спинився?»

112 І я на це почав: «О лютий жаль!

Ці ніжні мрії, ці солодкі чари

Їх завели в таку скорботну даль!»

115 А там звернувся до цієї пари

Й почав: «Франческо, від твоїх страждань

У серці чую болісні удари.

118 Але скажи: під час палких зітхань

Як вчило вас чаруюче кохання

Спізнати мить жагучих поривань?»

121 Й вона: «Немає більшого страждання,

Як згадувати любий щастя час

В біду; твій вождь здає в тім справоздання.

124 Коли ж ти прагнеш знать, який у нас

Початок був коханню, збудься спраги, —

Я плакать буду й мовить водночас.

Дж. ді Паоло. Данте та Вергілій в Пеклі. 1450 р.

127 Якось ми вдвох читали для розваги,

Як Ланчелота взяв кохання пал,

І самоти не брали до уваги.

130 І часто, мов під дією дзеркал,

Нам під очима лиця пік рум'янець.

Але нас подолав миттєвий шал:

133 Ми прочитали, як тремтів коханець,

Бо вперше в губи цілував самі, —

І цей от, мій незмінний співвигнанець,

136 Мені вуста торкнув, з жаги німий, —

Твір і співця за Галеотто мавши,

Вже того дня більш не читали ми».

139 Так дух розповідав цей, споминавши,

А той ридав; і руки я простер

У даль за ними, від жалю вмиравши,

142 І впав, неначе той, хто нагло вмер.

(Переклад Євгена Дроб'язка)

РОЗВИТОК СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ТРАДИЦІЙ У «БОЖЕСТВЕННІЙ КОМЕДІЇ»

Середньовічні традиції

Ренесансне переосмислення традицій у «Божественній комедії»

Зображення потойбічного світу (видіння, містерії та ін.)

Подорож героя потойбічним світом розкриває важливі питання реального життя.

Ідея приреченості людської долі, покірності волі Бога

Ідея духовного вдосконалення людини й людства, пошук божественної істини в душі та світі.

Зображення світу як єдиного, даного Богом

Думка про рух Усесвіту, створеного Богом, можливість розвитку світу.

Алегоричний зміст образів і ситуацій

За алегоричними образами й ситуаціями приховані проблеми земного буття, критика суспільства, гріховності людини.

Християнські символи

Християнська символіка спрямована на пошук істини, духовний розвиток людини та світу.

Статична картина світу

рушійними силами Всесвіту, на думку Данте, є високі моральні цінності.

Людина нічого не може змінити у світі

Проголошення духовної величі людини, її особистої моральної відповідальності за зміни в житті й суспільстві.

Рай

Пісня тридцять третя

115 В глибокій ясноті переді мною

Явилися із світла троє кіл

Трьох кольорів з об'ємністю одною.

118 Одне — відбиток другого всіх сил,

Немов Іріда близ Іріди стала,

А третє йде вогнем з обох світил.

121 Який ти куций одяг надівала,

Безсила мисле, проти ж тебе річ

Іще куцішою себе являла.

Дж. ді Паоло. Ворота до Чистилища. 1450 р.

124 О вічний блиску, що шляхом сторіч,

Самоосяжний, самоосягаєш

Й, осягнутий, собі зориш устріч!

127 На колі, що відбитий в ньому сяєш, —

Коли його я зором перебіг, —

Бо ти навколо сяйвом осяваєш,

«Божественна комедія» українською мовою

Видатний твір Данте почали перекладати в Україні ще наприкінці XIX — на початку XX ст. Першим переклав «Божественну комедію» отець Павло Штокалко, але його праця не збереглася. Іван Франко, Володимир Самійленко, Василь Барка, Михайло Драй-Хмара й інші письменники теж перекладали окремі пісні поеми, однак не всі їхні переклади збереглися. Перший переклад усіх трьох частин твору зробив Петро Карманський у 1950-х роках (у 1956 р. була опублікована лише перша частина за редакцією Максима Рильського). Повні переклади всіх трьох частин здійснили Євген Дроб'язко 1976 р. та Максим Стріха у 2013-2015 рр.

130 Де завертав унутрішній поріг,

Мені немовби з нас малюнок здався,

І наче барви власні він зберіг.

133 Мов геометр, який старанно брався

За вимір площ і ліній колових,

Але, засад не маючи, стерявся, —

136 Такий став я при дивинах нових:

Хотів уздріть, як образ той у колі

Розміщено, як скріплюється їх.

139 Були ж у мене крила надто кволі;

Але яскравість сяйва тут прийшла,

І міць зростала розуму і волі.

142 Уяву сила зрадила була,

Та, мов колеса, ясні і веселі,

Жадобу й волю долі повела

145 Любов, що водить сонце й зорні стелі.

(Переклад Євгена Дроб'язка)

КОМПЕТЕНТНОСТІ

КЛЮЧОВІ. Спілкування державною мовою. 1. Знайдіть у пісні першій характеристики образів ліричного героя та Вергілія. Прокоментуйте. 2. Про що просить герой Вергілія й до чого Вергілій закликає поета? Наведіть приклади риторичних засобів. 3. За допомогою яких тропів перекладач відтворив страждання грішників у пісні п'ятій? 4. У яких словах героя виявляється співчуття до долі Франчески ді Ріміні та Паоло? Наведіть цитати. Математична компетентність. 5. Намалюйте схему «Пекло в ’’Божественній комедії"». Прокоментуйте. Компетентності в природничих науках і технологіях. 6. Порівняйте картину світу в «Божественній комедії» із сучасними уявленнями про світ у таблиці. Інформаційно-цифрова компетентність. 7. Випишіть імена персонажів (реальних і міфологічних), які згадані в пісні другій. За допомогою Інтернету знайдіть інформацію про них, прокоментуйте. Уміння навчатися. 8. Як ви вважаєте, чого навчився ліричний герой протягом подорожі? Сформулюйте три істини, які він відкрив для себе. Ініціативність і підприємливість. 9. Як герой Данте прагнув урятувати світ? Соціальна та громадянська компетентності. 10. У «Божественній комедії» ідеться не про приватне життя, а про глобальні проблеми людства. А які глобальні ризики й виклики має сучасне людство? Як ви думаєте, у яких колах могли б опинитися наші сучасники? Чому? Обізнаність і самовираження у сфері культури. 11. За допомогою Інтернету та довідкової літератури знайдіть ілюстрації Г. Доре до твору. Доберіть до однієї з них поетичні рядки Данте. Прокоментуйте ілюстрації. Екологічна грамотність і здорове життя. 12. Що потрібно для того, щоб люди не грішили й вели доброчесний спосіб життя? Напишіть відповідь у таблиці (у зошиті).

Погляди Данте

Моя думка

ПРЕДМЕТНІ. Знання. 13. Розкрийте зв'язок «Божественної комедії» з традиціями епохи Середньовіччя. 14. Які ренесансні ідеї виявилися у творі? Діяльність. 15. Пригадайте визначення терміна «комедія». Поясніть, чим «Комедія» Данте відрізняється від подібних творів. 16. Порівняйте героя Данте й образ Вергілія. Цінності. 17. Знайдіть у поданих уривках символічні образи, розкрийте їхній алегоричний, моральний та філософський зміст. 18. Які християнські цінності втілено у творі?

ВИСНОВКИ

• У «Божественній комедії» герой вирушає на пошуки виходу з духовної темряви, у якій опинилося людство.

• Героя ведуть Вергілій та Беатріче, які втілюють мудрість і любов, вони, на думку Данте, зцілюють світ.

• Поему названо «комедією» згідно з правилами риторики того часу, вона написана не латиною, а живою італійською мовою.

• Усі образи й ситуації твору можна розуміти в різних аспектах: у буквальному, алегоричному, моральному, філософському.

• Символічна цифра «3» (терцина, три частини поеми та ін.) утілює ідею божественної Трійці.