Зарубіжна література. Профільний рівень. 10 клас. Ніколенко

Швеція

Тумас Йоста Транстремер

1931—2015

Поезія Транстремера пахне свіжим вітром із моря, польовими квітами, хвоєю, горобиною, снігом. Цих запахів надзвичайно багато, бо в його творах природа присутня незмінно. Водночас є й запахи міста — метрополітену, кави, газет.

Ю. Мусаковська

З ж одним українським поетом Транстремера не можна порівняти.

Л. Грицюк

Лірика, вірш у прозі, хайку, ліричний герой, Нобелівська премія

  • 1. Що ви знаєте про Нобелівську премію в галузі літератури? Творчість яких лауреатів цієї премії ви знаєте?
  • 2. Що вам відомо про ліричний жанр хайку?
  • 3. Що може бути предметом зображення в ліриці?

Тумас Йоста Транстремер народився 15 квітня 1931 р. у м. Стокгольмі (Швеція). Його мати була шкільною вчителькою, а батько — журналістом. Сім'я розпалася, і Тумас залишився з матір'ю. Улітку вони часто вирушали до моря, де на одному з островів Стокгольмського архіпелагу мешкав його дід. Краса рідного краю припала до душі майбутньому поетові, його інтерес до життя та навколишнього світу був надзвичайним.

У шкільні та підліткові роки хлопець захоплювався різноманітними речами. Тумасом керували енергетика пошуку й жага пізнання: «Я мріяв стати дослідником, мандрівником. Нашими героями були Лівінгстон і Стенлі, узагалі люди такого кшталту. Завжди збирався в Африку й інші далекі країни». А поки далекі подорожі доводилося відкладати, він ретельно й завзято обстежував довкілля: «Коли мені було одинадцять років, я дуже зацікавився колекціонуванням комах. Біологія для мене завжди була дуже важливою. Я збирав переважно жуків, у мене була велика колекція. Постійно блукав усюди із сачком у руках».

Обкладинка до книжки спогадів Т. Транстремера

Особистість і поетична свідомість Т. Транстремера формувалися в політичній атмосфері 1930-1940-х років. Незважаючи на власний дитячо-підлітковий вік і на відстороненість Швеції від воєнних подій того часу, Тумас цікавився соціальними й духовними проблемами дорослого світу: «Я виріс за часів Другої світової війни. Серед родичів я був, мабуть, найвойовничішим антигітлерівцем. Узагалі, я був у дитинстві таким собі маленьким професором, діти так не мають поводитися. Я весь час усім читав лекції — і стежив за війною по газетах дуже уважно».

Після закінчення гімназії юний поет вступив до Стокгольмського університету, де вивчав психологію, а паралельно студіював літературу, історію та релігію. Упродовж 1960-1966 рр. Т. Транстремер працював психологом у колонії для неповнолітніх, у 1980-і роки — в Інституті праці консультував робітників, які отримали травми на виробництві. Він цікавиться й захоплюється музикою, передусім фортепіанною, сам багато грає. За його словами, це розвивало в ньому відчуття музичної форми, яка потім переходила у вірші. У 1990 р. Т. Транстремер пережив інсульт, був паралізований і втратив здатність керувати правою рукою. Він пересувався з палицею, спілкувався лише через дружину Моніку, майже нічого не писав. Лікарі порадили музичну психотерапію, і шведські композитори писали спеціально для нього твори для виконання однією рукою, щоб поет міг продовжувати творчу діяльність.

Т. Транстремер у своєму помешканні за роялем

Літературні уподобання Тумаса остаточно сформувалися ще в університеті, хоча перші поетичні твори він написав у 13 років. На початку 1950-х років його вірші надрукували шведські часописи. Спочатку його визнають як перекладача французької поезії сюрреалізму, а згодом — і як талановитого поета. Враження для творчої уяви приходили найчастіше з мандрівок. Т. Транстремер багато подорожував ще з юнацьких літ. Перша велика подорож — до Ісландії — залишила двадцятирічного хлопця без грошей, але за три роки він опублікував першу збірку «Сімнадцять віршів» (1954) й отримав премію. Тож поет вирушив у Туреччину, а згодом на Близький Схід. Подорожі світом відображено в другій поетичній книжці «Тайни на шляху» (1958). Кожне наступне десятиліття приносило декілька збірок, а найпліднішими для нього виявилися 1970-і роки.

Ліричний герой Т. Транстремера — сучасник, який живе в реальності, де буденні речі є артефактами культури.

Т. Транстремер — автор 12 поетичних збірок. Його остання поетична збірка «Велика таїна» опублікована у 2004 р., а у 2011 р. видрукували антологічний том його поезій 1954-2004 рр. У творчій спадщині митця є також автобіографічна проза «Спогади дивляться на мене» (1993), збірка перекладів німецьких, угорських, британських та американських авторів «Тлумачення» (1999), а також книжка «Авіапошта» (2001) — результат багаторічної дружби з американським поетом Р. Блаєм, який перекладав вірші Т. Транстремера англійською. До неї ввійшли й численні листи обох поетів.

Т. Транстремеру було 80 років, коли він отримав Нобелівську премію «за стислі та прозорі образи, що дали читачам змогу по-новому поглянути на реальний світ». Його номінували на цю нагороду з 1993 р. Щороку перед оголошенням лауреата до будинку Т. Транстремера приходили журналісти з квітами, а коли дізнавалися, що переміг інший, розходилися. Усе ж таки він став нобелівським лауреатом. Його поезії перекладені 60 мовами світу.

Т. Транстремер отримує Нобелівську премію з літератури. 2011 р.

Т. Транстремер помер 26 березня 2015 р. в м. Стокгольмі (Швеція).

ЛІРИКА. Жанрове й тематичне розмаїття лірики. Ліричний доробок автора охоплює твори різних жанрів. Основна художня форма, яку розробляв Т. Транстремер, — це вірші в прозі. Його твори іноді називають «віршами в прозовій інтерпретації» або «віршами, стилізованими під прозу». Усе ж ліричне начало цих творів залишається вагомим. Сам поет розмірковував про цю форму, особливо у французькій поезії, перекладами якої він займався безпосередньо: «Коли наприкінці 1940-х років я почав писати, то прочитав книжку, що виявилася для мене дуже важливою, — “Дев'ятнадцять сучасних французьких поетів”. (...) Виявилося, що цей жанр (вірш у прозі) для мене абсолютно природний». Цілком умотивованим є те, що віршовані форми Т. Транстремера в оригінальному звучанні позбавлені рими. Якби вірші в прозі були заримованими, це б виглядало як умисне руйнування жанру, як авторський експеримент. Проте поет продовжив традицію вільного вірша.

Обкладинка до збірки віршів Т. Транстремера «20 віршів. Вибрана поезія»

Зазвичай вірші в прозі зображують буденні явища, утім, їм надають відтінку таємничості. Подорожній зупинився перед великим дубом... Дерево застигло на березі моря і видається скам'янілим лосем... Крона дуба в уяві читача перетворюється на величні розлогі роги... Споглядання краси природи перериває тема надшвидкого темпу сучасного життя: «Сузір'я б'ють копитами у стійлах високо над деревами». Зорі уподібнюються до коней, що застоялися, стомилися чекати в стійлах, рвуться до лету, бігу, зміни й чергування.

Ще одним улюбленим жанром Т. Транстремера був традиційний жанр японської поезії — хайку. Він приваблював автора унікальним поєднанням форми й змісту. Цей жанр вимагає не лише майстерності поетичного вислову, а й лаконізму, уміння сконцентрувати певний настрій у досить стислому просторі вірша. Поет навіює читачам відчуття плинності часу, привертає увагу до культурного надбання світу та змушує замислитися над сенсом буття, значенням людського життя.

Поезії Т. Транстремера є музичними за настроєм і звучанням.

Поезія Т. Транстремера в сприйнятті українських перекладачів

Українською мовою вірші Т. Транстремера перекладали Д. Павличко, Ю. Мусаковська та Л. Грицюк.

Ю. Мусаковська пише про його поезію: «Зацікавилася творчістю Транстремера, коли перекладала добірку шведських класиків для антології світової поезії. Оминути його було неможливо: живий класик, найвидатніший поет Швеції ХХ ст. Захоплює вишуканістю мови й образів, тонким психологізмом. Я хотіла б написати чи сказати саме так. Транстремер пише вільним віршем без рим і чіткого ритму. Українського любителя поезії не здивуєш складними метафорами, однак метафори Транстремера вражають. Тільки він може сказати: "Незрозумілі дні. Дні — наче письмо ацтеків» чи спогади, «що мене проводять поглядом". Володіє надзвичайним умінням зупинити мить, подивитися на неї під новим кутом і передати красу: "кораблі спочивають на поверхні літа», листя «схоже на сторінки зі старих телефонних довідників". У його рядках упізнаєш музиканта».

Л. Грицюк коментує свою роботу над перекладом Транстремерових хайку: «Шведська граматика нескладна, подібна до англійської. Дієслово обов'язково має бути на другому місці, строга мова. Найбільше подобаються його вірші хайку. У них слова справді трапляються наче вперше. Переклав із десяток. Інколи доводиться жертвувати формою або змістом. Або втискуєш зміст у форму хайку — п'ять-сім-п'ять складів, або перекладаєш дослівно й порушуєш ритм. "Біле сонце до синьої гори смерті самотньо біжить"— тут форма збережена. Але на місці «біжить» в оригіналі використане слово, яке за змістом відповідає двом українським — біжить і тренується. Тому зміст дещо неточний. У хайку «Сонце заходить. Наші тіні велетні. Скоро тінь — усе» вдалося зберегти і форму, і зміст. Цикл хайку [Транстремер] писав, коли працював у закладі позбавлення волі для неповнолітніх. Один із віршів починається словами, які означають неправильно написане слово життя в множині. Тобто слово з помилкою. Життя з помилкою — так він сказав про цих підлітків. Я переклав "не такі життя"».

Сучасний світ та людина в ньому. У поезії Т. Транстремер звертається до різних явищ і подій повсякденного життя. Його цікавить і бентежить те, що, здавалося б, мало стати предметом художнього освоєння прозових жанрів. У вірші «AIR MAIL»1 читач чує голос ліричного героя, який несе лист до поштової скрині. Проте простір міста, яким він мандрує, — то «пуща з каміння й бетону». Така метафора підкреслює незатишність сучасного світу, акцентує увагу на самотності персонажа, адже його адресат живе далеко, за «ряхтливим сріблом» Атлантики, а тому лист до нього обов'язково має доставити авіапошта. У деяких інших поезіях митця читач має змогу зануритись, окрім звичної реальності, у її альтернативну версію. Так, у поезії «Місце в лісі» діє «закон гравітації навпаки», адже «будинок тримається якорем за небо, щоб не впасти, і падатиме вгору». Це будинок, «збудований із тріщин», крізь одну з яких «випливає сонце». Можливо, тими тріщинами є вікна, які розколюють єдність бетонних конструкцій, даючи змогу сонячним променям увійти в простір сірої буденності, де людина може бути собою.

1 AIR MAIL (англ.) — позначення в правому верхньому кутку конверта, що вказує на порядок відправлення й доставки вкладеної кореспонденції авіапоштою.

Обкладинка до збірки вибраних віршів Т. Транстремера

Коло ключових проблем. Для Т. Транстремера не було тем зручних або незручних. Він творив поезію з буденних речей, проте не оспівував їх, не вчив шукати піднесене в повсякденному. Він доводив, що повсякденне є художнім, адже іншої реальності немає. «Правда лежить на вулиці. Ніхто не зробить її своєю» — ці рядки можна читати по-різному: і як те, що правда / мистецтво існує поруч із людиною, а краса не належить нікому, і як те, що правдою / мистецтвом нехтують, а краса нікому не потрібна.

Т. Транстремер працював з неримованим віршем, писав вірші в прозі та хайку.

Однією з основних проблем у поезії Т. Транстремера є самотність сучасної людини. Не лише ліричний герой є самотнім, а й речі, які він споглядає: рибальський катер на тлі моря виглядає маленькою «виплюнутою кісточкою оливи». Його ліричного героя хвилює майбутнє цивілізації: коли музика — один із наріжних каменів культури людства — уподібнюється до «скляного будинку на схилі, на який летить каміння», то майже фантастичним виглядає наслідок, у якому «каміння прокочується крізь нього», але не руйнує будинку. Поет і музикант Т. Транстремер переконаний, що у ХХІ ст. мистецтво зможе вистояти, його не здолає каміння байдужості, війни чи шалений темп життя.