Зарубіжна література. Профільний рівень. 10 клас. Ніколенко

Сучасна література в юнацькому читанні

Бразилія

Пауло Коельйо

нар. 1947 р.

Це я — той хлопчик-пастух Сантьяго, і я шукаю свій скарб, а кожен із нас — теж Сантьяго, тільки ви шукаєте свій скарб. Розповідь про одну людину — це розповідь про всіх, і пошуки, що їх веде один, веде все людство.

П. Коельйо

Морально-філософський роман, притча, алюзія, міф, класична й масова література, художність

  • 1. Чи замислювалися ви коли-небудь про сенс життя? Чи шукали його персонажі тих творів, які ви читали?
  • 2. Пригадайте повість-казку «Маленький принц» А. де Сент-Екзюпері. Які ознаки притчі в ній виявляються? Які важливі істини допоміг вам відкрити цей твір?
  • 3. Пригадайте, що означає термін «алюзія». Яку роль відіграють алюзії в художніх творах? Наведіть приклади.

Пауло Коельйо народився 24 серпня 1947 р. в м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія). Коли підлітком він сказав матері, що хоче стати письменником, вона відреагувала такими словами: «Мій любий, твій батько — інженер. Він — людина, яка мислить логічно й раціонально, у нього чітке бачення світу. Чи знаєш ти, що означає бути письменником?» Турбуючись про майбутнє сина й намагаючись захистити його від переслідувань влади, яка забороняла мистецтво, батьки відправили сімнадцятирічного Пауло в психіатричну клініку, з якої він тричі намагався втекти. Вийшовши з клініки, двадцятирічний П. Коельйо став хіпі: він мандрував Південною Америкою, Африкою, Мексикою та Європою, читав усе, що підлягало прямій чи непрямій забороні — від класики до езотеричної літератури.

Пауло Коельйо в дитинстві

Повернувшись до Бразилії, юнак писав тексти пісень для співачок у стилі року та джазу, а також для культового рок-гурту Бразилії, що зробило його знаменитим. Але він продовжував шукати себе: працював журналістом у газеті, намагався реалізувати себе в театральній режисурі й драматургії, видавав журнал. Незабаром теми його віршів привернули увагу влади. П. Коельйо звинуватили в антиурядовій діяльності, за що його тричі заарештовували. Вийшовши на свободу, він вирішив, що настав час стати розсудливим. Його не бентежила раптова втрата роботи. Він сприймав її як привід для того, щоб розпочати подорож, яка завершилася в Іспанії, у м. Сантьяго-де-Компостелла, де зберігаються мощі св. Якоба.

Це паломництво — водночас і реальне, і символічне — стало переломним моментом в його житті. Пауло навчився розуміти мову знаків. Він пройшов 80 км стежкою прочан і описав цю подорож у своїй першій книжці — романі «Паломництво», що вийшла друком у 1987 р. Згодом створив роман «Алхімік», який одразу приніс йому й літературне визнання, і славу духовного «гуру». Саме цей роман дотепер залишається книжкою, яка найуспішніше продавалася в Бразилії та в інших країнах, що навіть відзначено в Книзі рекордів Гіннесса. Нині у творчому доробку автора — понад двадцять творів.

Коельйо-хіпі

Письменник є лауреатом багатьох літературних премій у різних країнах, зокрема Франції та Італії. У 1996 р. П. Коельйо був призначений особливим радником програми ЮНЕСКО «Духовні точки дотику та міжкультурні діалоги». У 1999 р. французький уряд присвоїв йому звання кавалера національного ордена Почесного легіону. Утім, як неодноразово стверджував письменник, любов цінніша за гроші й регалії. Він зумів захопити не лише думки, а й серця мільйонів людей: християн і мусульман, бізнесменів та інтелектуалів, звичайних людей і світових «зірок», таких як, наприклад, Умберто Еко та Мадонна.

Восени 1998 р. Пауло здійснив турне Азією та країнами Східної Європи. Розпочавши свою подорож у Стамбулі, він проїхав через Болгарію й завершив свій шлях у ризі. Серед країн, які він відвідав як знаний письменник і де презентував свої книжки на видавничих форумах і ярмарках, — Німеччина, Колумбія, Іран, Китай, Україна та ін.

У вересні 2000 р. вперше було оголошено про існування Інституту П. Коельйо, який він разом зі своєю дружиною христиною Оїтісією заснував у 1996 р. Організація була створена, щоб надавати допомогу бідним бразильцям, насамперед дітям і людям похилого віку.

Коельйо та Україна: візити й побажання

Роман «Алхімік» є досить популярним в українських читачів, і не лише в них, оскільки перекладачі та видавці виявляють значний інтерес до цього твору. Першим, хто ознайомив українців із цим твором, був В. Морозов, а згодом власну версію перекладу видрукував В. Шовкун.

П. Коельйо двічі відвідував Україну. У вересні 2004 р. він став почесним гостем XI Форуму видавців у Львові, а також відвідав Київ. За два роки він знову завітав до нас. Одне з інтерв'ю українським виданням він розпочав такими словами: «Передусім хочу подякувати своїм читачам в Україні. Це — досить особливе для мене місце. Протягом свого першого візиту в Україну я відчув якусь незрозумілу прихильність до цього місця. Офіційно я тут для участі в конференції, присвяченій річниці трагедії на Чорнобильській АЕС. У цьому році я прийняв рішення провести 90 днів у дорозі. Ця подорож — символічна данина початку мого творчого шляху. Я збираюся відвідати ті місця, до яких я прив'язаний з тих чи інших причин». Це паломництво, яке почалося 30 березня, не обмине й «чорнобильську тему». На запитання журналістів, чи планує П. Коельйо написати книжку про Україну й чи збиратиме для неї матеріал у Києві й Одесі, він відповів: «Я ніколи не говорив, що збираюся писати книжку про Україну. Коли я вперше побачив Україну й познайомився з нею, то, звичайно, написав кілька заміток про вашу країну. У своїй новій книжці я згадую Чорнобиль».

Вочевидь, слова митця йшли від щирого серця, а Україна глибоко запала йому в душу. У розпал Революції Гідності він написав у соціальній мережі Twitter рядки на підтримку мужності українців: «Припиніть бути тими, ким ви були, і станьте тими, ким ви є. Київ. Майдан», прикріпивши фото з Михайлівського собору, який на той момент функціонував як госпіталь.

25 липня 2002 р. П. Коельйо став членом Бразильської літературної академії (ABL). Мета цієї академії, штаб-квартира якої знаходиться в Ріо-де-Жанейро, — зберегти бразильську культуру й мову. Одразу після обрання П. Коельйо отримав понад три тисячі листів від читачів. Незважаючи на всесвітнє визнання, він нерідко піддавався нападам деяких літературних критиків, тому обрання членом Академії стало важливою подією в його житті.

Пауло Коельйо

Пауло постійно підтримує зв'язок із засобами масової інформації за допомогою численних інтерв'ю, а також статей у газетах і журналах. За кілька років він написав чимало статей і нарисів для багатьох впливових видань.

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ

Притча — повчальна алегорична оповідь, у якій фабула підпорядкована повчальній частині твору. На відміну від багатозначності тлумачення байки, у притчі зосереджена певна дидактична ідея. Притча широко застосовується в Євангелії, виражаючи в алегоричній формі духовні настанови, як, наприклад, «притчі царя Соломона», що були поширені ще за часів Київської держави. У новітній європейській літературі притча стала одним із засобів вираження морально-філософських роздумів письменника, нерідко протилежних до загальноприйнятих, панівних у суспільстві уявлень. Тут притча не зображує, а повідомляє про певну ідею (Ф. Кафка, Б. Брехт, Ж.-П. Сартр, А. Камю та ін.).

Художність — 1) у широкому сенсі слова основна особливість мистецтва, що відрізняє його від інших форм відображення та пізнання життя (наприклад, наукового); основою художності, художнього відображення життя є відображення життя в образах, художність у цьому сенсі збігається з поняттям «образність»; 2) у більш вузькому сенсі слова художністю називають високу якість твору мистецтва та літератури, що визначає його значення; для художності суттєвою ознакою є завершеність утілення творчого задуму, того «артистизму», який є запорукою впливу твору на читача, глядача, слухача; з художністю тісно пов'язані уявлення про органічність, цілісність, творчу свободу, оригінальність, смак, почуття міри тощо.

«АЛХІМІК» (1987). Духовний квест, або Пошуки сенсу буття. «Алхімік» розповідає про історію Сантьяго, молодого андалузького пастуха, який мріє про приховані скарби в Єгипті та вирушає в складну й водночас просвітницьку подорож, щоб їх знайти. Роман П. Коельйо — це полювання за втраченими скарбами й духовний квест героя, який долає випробування за допомогою прихованих учителів, які вказують йому подальшу дорогу.

Історія розпочинається з того, що Сантьяго вирішує переночувати в занедбаній церкві з величезним сикомором, що росте з місця, де колись стояла ризниця. Саме тут хлопець, який нещодавно закінчив семінарію й вирішив не присвячувати себе професії священика, бачить дивний сон, який спонукає його вирушити в подорож до єгипетських пірамід. Традиційні релігійні символи з'являються чи не на кожній сторінці «Алхіміка», але в історії П. Коельйо вони змінили своє сакральне значення, трансформувалися в нові істини: цар Мелхиседек із Книги Буття в романі зображений чарівником та алхіміком, традиційне ісламське паломництво в Мекку замінено своєрідною подорожжю-пошуком Персональної Легенди, навіть сам Сантьяго як біблійний блудний син має подорожувати світом, щоб переконатися, що обіцяний йому скарб лежить на тому місці, звідки й почалися його мандри.

Роман «Алхімік» є художнім дороговказом на шляху активного досягнення людиною своєї мрії.

Назва роману — проста й водночас незвичайна. Алхімія — середньовічне містичне вчення, спрямоване на пошук чудодійної речовини — «філософського каменя», за допомогою якого можна було б перетворити прості метали на золото або срібло й лікувати різні хвороби. П. Коельйо висвітлює філософію цих пошуків у кількох образах роману: Сантьяго, англієць, Алхімік. Дійсно, П. Коельйо використовує ідеї, які, хоча й беруть свій початок з алхімії, усе ж таки є актуальними й у нашому повсякденному житті. Щоб хлопець знайшов свій скарб, він повинен спочатку навчитися приймати зміни, правильно оцінювати простоту, довіряти досвіду, здобутому з повсякденного життя. Він повинен навчитися жити сьогоднішнім днем, розуміти Божу волю за знаками та прикметами, слухати своє серце, збагнути душу світу й зрозуміти всесвітню мову, якою з ним говорить Бог. Іншими словами, для досягнення свого матеріального скарбу Сантьяго повинен пройти духовну трансформацію, процес, який паралельно нагадує алхімічне перетворення свинцю на золото.

Мелхиседек благословляє Авраама. Фрагмент мозаїки купола собору Сан-Марко. Венеція. XI-XIII ст.

«Персональна Легенда» як широке поняття. П. Коельйо ввів у текст роману поняття «Персональна Легенда». У філософії автора вона має досить широке значення — це й покликання, призначення, і доля, і щось більше за долю. Для Сантьяго Персональною Легендою стає прихований скарб, але знайти скарб — не означає прожити свою Легенду. Саме шлях до скарбу, випробування, численні перипетії, ризикування власним життям та осягнення істинного сенсу життя — ось що є проживанням, тобто втіленням у життя власної долі. Персональну Легенду можна не прожити, і тоді про неї краще навіть забути, як то зробив продавець смаженої кукурудзи. З неї можна пожартувати, як з недолугого сну, як то робить розбійник, що жорстоко б'є й грабує Сантьяго біля пірамід. Проте письменник наполягає, що сама собою Персональна Легенда не втілиться в життя. Йому імпонує активна життєва позиція, діяльний пошук людиною сенсу життя.

Образ Сантьяго. До 16 років Сантьяго перебував у семінарії. «Не розумію, як вдалося мені знайти Бога в семінарії. Це була спроба пізнання Бога й докладного вивчення людських гріхів». Сантьяго мав одну мрію — він хотів подорожувати. «Він уважав, що йому в житті призначено поневірятися». Набравшись сміливості, сказав батькам, що не хоче бути священиком. «Треба вибирати між тим, до чого звик, і тим, до чого прагнеш». Одного разу вночі він лежав і думав, тішив себе думками про «новий», а не «чужий» світ, про те, що він устигне завжди повернутися в пастухи, а ось подорожувати... Такою стала зав'язка твору. Головний герой чітко визначився зі своїми бажаннями, поставив перед собою мету й накреслив шляхи, які йому доведеться пройти, щоб досягти її.

Образ Сантьяго — це літературний колаж. Ім'я та характер герой «запозичив» у старого рибалки Е. Хемінгуея з повісті «Старий і море». Як Жульєн Сорель з «Червоного і чорного» Стендаля, він навчався в семінарії, але прагнення пізнати світ пересилило тягу до Бога. П. Коельйо запозичив риси характеру героя в різних письменників, але створив новий власний образ.

Образ Сантьяго через алюзії відсилає читачів до творів класичної літератури та міфології.

Сантьяго — пастух, вівчар. Цей рід занять він отримав за допомогою гаманця з трьома старовинними золотими, які його батько знайшов у полі. Цей аспект образу був запозичений з міфологій різних народів. В індійській традиції покровителем пастухів був Крішна, у грецькій — Аполлон, Геліос, Паріс, які, у свою чергу, теж були пастухами. Божественними покровителями пастухів були Пан і Дафніс. Як персонаж міфосвіту, вівчар був пов'язаний і з небом, і з Богом, а через овець — з тваринним і рослинним світом (навіть розумів їхню мову), тому до пастуха зверталися за порадою, за ліками, за прогнозом на урожай. Через те, що вівчарі жили окремо від суспільства й постійно подорожували, їх часто сприймали як чаклунів. Не варто забувати й про давню біблійну традицію: Бог — пастир, Земля — пасовище, а люди — вівці, яких доглядав та охороняв Бог. Можна порівняти Сантьяго з «божественною дитиною», з «героїчною дитиною», з людиною, що об'єднувала Небо, Землю, Людей та Бога.

У 2002 р. португальський «Журнал де Летрас», авторитетне видання про місцеву літературу й літературний ринок, оголосив про те, що за кількістю проданих екземплярів «Алхімік» випередив усі інші книжки, написані португальською мовою за всю історію розвитку цієї мови. «"Алхімік" — це ніби сучасний "Маленький принц"». Глибока й проста книжка» (М. Павич).

Притчевість роману. У творі можна визначити три основні моменти, три ключові слова: мрія, любов і сон. Мрія веде Сантьяго до пошуку себе, сон є провідником між світом ідей та речей, а любов, як кульмінаційний момент, усвідомлення героєм своєї суті, дає змогу Сантьяго збагнути, що вибір — це не те, що герой обирає, а те, чого він зрікається. Усвідомлення відмови від спокійного життя з Фатімою заради проживання Персональної Легенди й обіцянка собі повернутися згодом до неї — важливі моменти на шляху до самовдосконалення.

В. Єрко. Ілюстрація до роману П. Коельйо «Алхімік». 2003 р.

Закоханий Сантьяго починає усвідомлювати своє призначення в житті. У цьому також полягає новаторство П. Коельйо, адже він зображує почуття кохання в новому філософському сенсі. Якщо раніше в художній літературі письменники використовували поняття «любов» для передавання найвищих людських почуттів, то П. Коельйо надає цьому слову філософської інтерпретації. У коханні герой усвідомив себе часткою Всесвіту, збагнув найважливішу й наймудрішу частину тієї Мови, якою говорить Світ, яку люди пізнавали серцем. Вона називалася Любов'ю та була давніша за рід людський.

На перший погляд, сюжет роману може видатися простим і зрозумілим: герой має засвоїти уроки, щоб досягти прозріння. Коли Сантьяго подорожує африканською пустелею, він знаходить своє кохання, знайомиться з Алхіміком, зустрічає ворожі племена, ризикує своїм життям, обіцяючи перетворитися на вітер, і, пограбований, побитий, ледь живий, розкриває мету своєї подорожі — пошук скарбу. Несподіваний фінал, у якому хлопець дізнається, що скарб заховано не біля пірамід, як це передбачали його сни, а в занедбаній церкві, де почалася подорож. Подорожуючи у відкритий світ, потрібно вміти знайти дорогу додому, довіряти власним мріям навіть тоді, коли здається, що вони вислизнули за рамки досяжності. На жаль, більшість людей займається тимчасовими проблемами, безжально витрачає час, тому вони ніколи не дістануться до Пірамід. Для того щоб зрозуміти цю просту істину, не потрібно навіть вирушати в довгу дорогу, тому що знайти її можна всюди, навіть у власному дворі: треба тільки уважніше прислухатися до власного серця. Там, де воно заплаче, — там і скарб.

«Алхімік» є романом, що містить ознаки притчі.

Твір насичений філософськими роздумами, але водночас його сюжет простий для прочитання. Усі важливі думки у творі взято в лапки, тобто вони виділені для читача, автор ніби сам підкреслював та увиразнював головні ідеї.

КОМПЕТЕНТНОСТІ

КЛЮЧОВІ. Спілкування державною мовою. 1. Англієць говорить Сантьяго, що коли б «міг, склав би величезну енциклопедію лише з двох слів — фортуна й випадковість. З таких слів і складається Всесвітня Мова». Швейцарський психолог і мислитель К. Г. Юнґ в однойменній статті ввів поняття «синхронічність», щоб описати творчий принцип таких випадковостей, які постійно діють у природі. Розкрийте значення слів фортуна, випадковість і синхронічність. 2. Що відбувається в долі Сантьяго, коли він стикається з такою синхронічністю? Математична компетентність. 3. Пригадайте, які події привели хлопця до роботи в магазині з продажу кришталю. 4. Чи є логічним те, що саме Сантьяго здатний змінити й удосконалити магазин, який до того протягом багатьох років був незмінним? 5. Чим Сантьяго відрізняється від власника магазину? Компетентності в природничих науках і технологіях. 6. Якого розміру, на вашу думку, мала бути Смарагдова Скрижаль, щоб умістити істини, відомі справжнім алхімікам? 7. Сантьяго називає істини Смарагдової Скрижалі кодом. Чи можна сказати, що наука вже розшифрувала певні коди, що стосуються світобудови чи життя людини? Інформаційно-цифрова компетентність. 8. За допомогою Інтернету завітайте на персональний сайт П. Коельйо, напишіть про враження від прочитаних творів. 9. Доберіть із сайта митця ті світлини, які, на вашу думку, найкраще презентують його як автора «Алхіміка». Прокоментуйте свій вибір. Уміння навчатися. 10. Коли Сантьяго розпочинає свою подорож пустелею, він зустрічається з англійцем — студентом алхімії. Багато в чому вони схожі між собою: обидва переслідують Персональну Легенду, обидва стикаються з ідеями алхімії. Чим відрізняється їхній підхід до життя та навчання? 11. Чому Алхімік обирає своїм учнем Сантьяго, а не англійця? 12. Прокоментуйте слова Алхіміка: «Я старий та забобонний араб, який вірить у прислів'я свого краю: "Те, що сталося одного разу, може більше ніколи не статися. Але те, що сталося двічі, неодмінно станеться й утретє"». 13. Які події зумів передбачити Алхімік? Який урок мав винести з них Сантьяго? Ініціативність і підприємливість. 14. Коли роман «Алхімік» вийшов друком у Бразилії, його не визнали читачі. Створіть рекламу, яка б привернула їхню увагу до твору. Соціальна та громадянська компетентності. 15. Чим викликане бажання Сантьяго попередити жителів оази про небезпеку від воюючих племен? Яку роль у цьому відіграє закоханість у Фатіму? Обізнаність і самовираження у сфері культури. 16. Уявіть, що ви — художник, до якого звертається видавець з пропозицією створити обкладинку до роману «Алхімік», на якій він хоче бачити символічні образи роману. Опишіть (усно) вашу обкладинку. Якщо можете — намалюйте. Екологічна грамотність і здорове життя. 17. Які небезпеки чатують на людину, яка подорожує пустелею? Чого їй варто остерігатися? Як убезпечити себе? Напишіть відповідь у таблиці (у зошиті).

Небезпеки подорожі пустелею

Методи, які використовують герої роману

Моя думка щодо ефективності методів

ПРЕДМЕТНІ. Знання. 18. Сформулюйте критерії художності, які П. Коельйо втілив у романі «Алхімік». 19. Чи належить алюзивність до них? Аргументуйте. Діяльність. 20. Пригадайте притчу про юнака, який хотів навчитися щастя в Мудреця, яку цар Мелхиседек розповідає Сантьяго. Поясніть, чи є критерій включення притчі в текст роману достатньою підставою, щоб вплинути на його жанрову форму й визначати твір як роман-притчу. 21. Порівняйте Сантьяго з героєм тієї притчі. 22. Порівняйте образи царя Мелхиседека й Алхіміка. Цінності. 23. Як ви вважаєте, чому П. Коельйо чітко не вказав, коли саме відбуваються події, зображені в романі? Чому Сантьяго в романі називається просто юнаком? 24. Які нематеріальні цінності здобуває Сантьяго в кінці своєї подорожі?

ВИСНОВКИ

• У романі «Алхімік» П. Коельйо втілив власний досвід духовних шукань людини.

• Головний герой твору постає людиною, яка усвідомлено йде до своєї мети, проживає Персональну Легенду.

• Мова Світу, яку опановує Сантьяго, дає змогу йому збагнути ідею єдності всього сущого на Землі й відповідно цінність кожного уроку на шляху до істини.

• «Алхімік» є романом-притчею, оскільки сюжет твору вмотивований повчальною ідеєю пізнання світу героєм.

• Роман містить сюжетні алюзії на біблійні та міфологічні тексти, які надають глибини філософському звучанню твору.

• Образ Сантьяго є авторським поєднанням рис художніх образів попередніх епох.