Зарубіжна література. Профільний рівень. 10 клас. Ніколенко

Драматургія наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.

Зміни в драматургії на межі XIX—XX ст.

Якщо немає символа, немає твору мистецтва.

М. Метерлінк

«Нова драма», зовнішня дія, внутрішня дія

  • 1. Які драматургічні твори ви знаєте?
  • 2. Пригадайте, які проблеми та конфлікти були порушені в драмах В. Шекспіра, Ж. Б. Мольєра.
  • 3. Чим відрізнялися від них драми Г. Ібсена, Б. Шоу?

«Новий театр» прийшов на зміну «старому» на межі ХІХ-ХХ ст., саме в той час, коли формувалися засади модернізму, зокрема імпресіонізму та символізму. «Нова драматургія» порівняно зі «старою» (драматургічні твори попередніх епох — шекспірівський театр, класицистичні твори, реалістичні драми тощо) поєднала реалістичні та романтичні традиції з модерністськими художніми принципами та засобами зображення. Драматурги нової генерації шукали сценічні можливості для вираження свого ставлення до реальності, проблем людини й суспільства. Засновниками «нової драми» були Г. Ібсен (Норвегія), Б. Шоу (Англія), А. Стріндберг (Швеція), Г. Гауптман, Б. Брехт (Німеччина), А. Чехов (Росія), М. Метерлінк (Бельгія) та ін. Це вони вивели на сцену нових героїв, змінили конфлікти, змусили глядачів стати учасниками «драми ідей», або «театру мовчання».

Вистава А. Чехова «Чайка» (В. Мейєрхольд сидить на підлозі, у центрі, справа — К. Станіславський). Московський художній театр. 1898 р.

Нові ознаки драматургії на межі ХІХ і ХХ ст.

1. Особистість у «новій драмі» зображували як неповторний та унікальний світ, а не реалістичний «соціальний тип». Внутрішній світ людини став центром зображення, через нього порушували моральні, соціальні та філософські проблеми.

2. Якщо в «старому» театрі перед глядачами розігрувалися трагедії в житті, то в «новому» — трагедії життя. Предметом зображення митців були не надзвичайні обставини, а повсякденне життя людини. Творці «нової драми» закликали до осмислення глибинної сутності дійсності, звільнення людського духу, пошуку шляхів відновлення гармонії світу.

Драматурги про «новий театр»

«Ми боролися не тільки за “новий театр”, а й за нову людину та новий світ» (Б. Шоу).

3. «Нова драма» започаткувала ідейні та духовні дискусії. Замість зовнішньої дії, за якою спостерігали глядачі (читачі), у театрі запанувала внутрішня дія. Якщо в «старому» театрі автори наслідували реальне життя, достовірно зображували дійсність, то в «новому» — відтворювали лише загальну атмосферу часу, прагнучи показати внутрішні протиріччя особистості, духовні пошуки епохи. Рушієм сюжету стали не зовнішня інтрига, дії, вчинки персонажів, а психологічні колізії, зіткнення ідей та моральних принципів.

4. Драматурги на межі XIX—XX ст. не ставили за мету точно відобразити певні події, їхня творчість визначається більшою умовністю та узагальнюючим смислом. Автор у «новій драмі» не виявляв своєї позиції, а спонукав глядача або читача думати, аналізувати, робити висновки. Якщо раніше глядач лише спостерігав за дією на сцені й співчував персонажам, на яких дивився зовні, то тепер глядач мав упізнати себе, переживати й мислити разом із героями, залучений до «внутрішньої дії».

5. У «новій драмі» немає поділу героїв за участю в сюжетній дії. «Внутрішня дія» позбавляє героїв однозначних характеристик, кожен має певне значення для розуміння ідейного змісту твору.

6. «Нова драма» характеризується глибиною духовних переживань, сумнівів, роздумів, а «стара драма» була проповідником дії, активної життєвої позиції, боротьби за ідеали.

«Нова драма» на українській сцені

Драматургія Лесі Українки — це новий крок у розвитку європейського «нового театру». Українська письменниця створила поетично-інтелектуальну драму, вершинним твором якої стала драма-феєрія «Лісова пісня» (1911). Боротьба ідей, думок, пристрастей, світоглядів поєдналися в драмі з глибоким ліризмом. Одвічні проблеми морального вибору людини, пошуки гармонії між силами природи та поступом цивілізації, міра відповідальності перед слабшими спрямували «внутрішню дію» твору Лесі Українки. Драматургічне новаторство письменниці суголосне пошукам В. Винниченка, М. Куліша, Л . Курбаса. М. Куліш у своїй драматургії пройшов шлях від реалізму до модернізму й показав, за його словами, «моральні втрати нового часу в душах людей». Сміливі експерименти в театральній системі Л. Курбаса в співпраці з М. Кулішем свідчили про оновлення національного театру й прищеплення йому найкращих здобутків європейського театру. Але ці новації не сприйняла офіційна радянська влада. М. Куліш і Л. Курбас були заарештовані й розстріляні в урочищі Сандармох (Карелія, Росія).

Козацький хрест «Убієнним синам України» в урочищі Сандармох. Карелія (Росія)

Інформація про загиблих українців в урочищі Сандармох. Карелія (Росія)

7. Для «нової драми» характерна зміна традиційної поетики. Письменники, використовуючи елементи реалізму й натуралізму, зверталися до можливостей модернізму. У «новій драмі» виявилися ознаки символізму, імпресіонізму, неоромантизму, сюрреалізму, експресіонізму тощо.

8. Жанри «нової драми» відзначалися синтетизмом. На зміну традиційному поділу на трагедію, драму, комедію «прийшли» «драми ідей», трагікомедії, психологічні й аналітичні драми.

9. У «новій драмі» не було єдності в поглядах щодо художніх засад і засобів вираження театральної «новизни». Митці створювали власні теорії: «театр мовчання», символістський театр М. Метерлінка, психологічний театр А. Чехова, інтелектуально-аналітичний театр Г. Ібсена, «драму ідей» Б. Шоу, епічний театр Б. Брехта та ін.

«Стара драма»

«Нова драма»

Трагедії в житті

конфлікти

Трагедії життя

людина в надзвичайних обставинах

предмет зображення

людина в повсякденному житті

зовнішня

дія

внутрішня

трагедія, комедія, драма

жанри

синтетичні (трагікомедія, феєрія)

узагальнений тип людини

герої

особистість як неповторний духовний світ

відтворює реальність, виявляє власну позицію

автор

досліджує духовні пошуки, не виявляє ставлення

спостерігає, співпереживає, отримує враження

глядач

залучається до внутрішньої дії, до дискусії

завершений розв'язкою

фінал

відкритий, спонукає до роздумів

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ

Драма (грецьк. drama — дія) — рід літератури, у якому світ зображено у формі дії.

Зовнішня дія — вчинки персонажа, події в його житті, зміни його долі, становища, стосунки з іншими персонажами тощо.

Внутрішня дія — відображає духовне життя героя, його роздуми, зміни умонастрою, зіткнення ідей та позицій.

ΚОМПЕТЕНТНОСТІ

КЛЮЧОВІ. Спілкування державною мовою. 1. Порівняйте значення термінів «драма ідей», «інтелектуальна драма», «інтелектуально-аналітичний театр». Математична компетентність. 2. Дайте визначення поняття «нова драма». Компетентності в природничих науках і технологіях. 3. Створіть презентацію «“Нова драма” на сцені українських театрів». Інформаційно-цифрова компетентність. 4. За допомогою Інтернету знайдіть інформацію про театральні прем'єри драматургів «нового театру» (один на вибір). Соціальна та громадянська компетентності. 5. Поміркуйте про суспільне значення театру внутрішньої дії. Обізнаність і самовираження у сфері культури. 6. Напишіть твір «Яку роль я б хотів (хотіла) зіграти в “новому театрі” наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.».

ПРЕДМЕТНІ. Знання. 7. Пригадайте, які новаторські ідеї, драматургічні засоби, сценічні прийоми створили в «новому театрі» Г. Ібсен, Б. Шоу, А. Чехов. 8. Назвіть ознаки «нового театру» наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Діяльність. 9. Доповніть у зошиті таблицю «Ознаки “нової драми”» прикладами з п'єс Г. Ібсена чи Б. Шоу. Висловте позицію. 10. Яку роль відіграє театр у наш час? Чи має він таку силу впливу, як на межі XIX-XX ст.?