Зарубіжна література. Профільний рівень. 10 клас. Ніколенко

Гомер

(приблизно VIII ст. до н. е.)

Легендарний Гомер заклав засади європейської культури.

Леся Українка

«Гомерівське питання», міф, героїчний епос, епічна поема, «вічний образ», гекзаметр

  • 1. Що ви знаєте про Гомера? Які його твори вам відомі? Хто з героїв подобається?
  • 2. Чим прославився Одіссей під час Троянської війни?
  • 3. За допомогою Інтернету з'ясуйте, у чому полягає сутність «гомерівського питання». Висловте власну позицію.
  • 4. Висловте враження про кінофільм «Троя» (реж. В. Петерсен, США, 2004 р.) за мотивами творів Гомера.

Ім'я співця Гомера давно стало легендою. Ніхто достеменно не знає, де він народився й скільки років прожив. І досі вчені сперечаються, чи насправді Гомер був автором поем «Іліада» та «Одіссея». Можливо, їх створив не один автор, а група авторів, а Гомер — той, хто зібрав і майстерно відшліфував пісні, що побутували в усній формі... Які б версії не висували вчені, так сталося, що саме цьому поетові приписують створення найдавніших пам'яток літератури.

Ж.-Б. О. Лелуар. Гомер. (Сліпий аед читає гекзаметри). 1841 р.

Імовірно, Гомер був уродженцем одного з міст Малої Азії. Згідно з давніми переказами, він був сином одного з богів, багато мандрував Грецією, брав участь у військових баталіях. Відповідно до античної традиції, Гомера зображують сліпим (саме слово гомер іноді тлумачать як «сліпий»).

Поеми «Іліада» та «Одіссея» були створені приблизно у VIII ст. до н. е., тривалий час вони існували як зібрання різноманітних фольклорних творів, поєднаних спільним сюжетом. Їх поширювали усно протягом тривалого часу — від покоління до покоління, від краю до краю. Слово й музика, міф і магічні обряди були тісно поєднані в «Іліаді» та «Одіссеї». Лише в VI ст. до н. е. поеми Гомера були записані спеціальною комісією за часів правління Пісістрата в Афінах. Ці тексти дійшли до наших днів.

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ

«Вічний образ» (у художній літературі) — літературний образ, який за глибиною художнього узагальнення виходить за межі конкретних творів і зображеної в них історичної доби, містить невичерпні можливості для філософського осмислення буття.

Міф (з грецьк. mythos — слово, переказ, звістка) — розповідь, у якій явища природи або реальні події були творчо переосмислені колективною (первісною) свідомістю давніх людей як пояснення світу й утілення уявлень про нього.

Поема — великий твір, як правило, віршований, у якому поєднуються елементи лірики (вираження внутрішніх переживань, мрій, прагнень) й епосу (відображення зовнішніх подій, фактів), зображуються значні події та яскраві образи персонажів. На ранніх етапах розвитку літератури поема мала яскраво виражений епічний (розповідний) характер, це був синкретичний жанр, у якому поєднували слово, музику й магічне дійство, фольклорні твори різних жанрів, міфологічні, пригодницькі й реалістичні елементи. Тому поеми Гомера називають епічними.

Гекзаметр (з грецьк. шестимірник) — метричний вірш шестистопного дактиля. Остання стопа завжди двоскладова, з цезурою (паузою) переважно на третій стопі. Метрична схема гекзаметра така:

«ОДІССЕЯ». Сюжет великої подорожі. За основу сюжету твору взято пригоди царя острова Ітаки Одіссея, який після закінчення Троянської війни протягом тривалого часу намагається повернутися додому, де на нього чекають дружина Пенелопа й син Телемах. Уже давно всі учасники військових подій повернулися на батьківщину, і тільки Одіссей поневіряється світом. На нього розгнівався грізний бог морів Посейдон за те, що Одіссей осліпив його сина — велетня Поліфема. Десять років минуло з того часу, як греки за порадою Одіссея завели в Трою дерев'яного коня й зруйнували місто. Десять років мандрує Одіссей, переслідуваний Посейдоном, і мріє про повернення на батьківщину.

Нарешті богиня Афіна звертається до Зевса з проханням дозволити Одіссеєві повернутися додому. Вона пропонує скористатися відсутністю Посейдона й послати вісника волі богів прудконогого Гермеса до німфи Каліпсо, на острові якої сумував у полоні Одіссей. Боги вирішили, що Каліпсо допоможе Одіссеєві збудувати пліт, на якому він попливе до Ітаки. А сама Афіна готова допомогти Телемаху навести лад на його рідній землі та позбавитися від претендентів на шлюб з його матір'ю й владу над Ітакою. Цариця Пенелопа протягом трьох років усіляко вводила в оману «женихів», пообіцявши стати дружиною одного з них, як тільки вона витче тканину для савана престарілого Лаерта (батька Одіссея). Але те, що Пенелопа ткала вдень, вона розпускала вночі...

Одіссея в переносному смислі — складний та тривалий шлях до своєї мети.

Образ Одіссея називають «вічним». У ньому втілено одвічну жагу людства до пізнання нового й любов до батьківщини.

Зевс підтвердив своє рішення допомогти Одіссею повернутися в Ітаку, незважаючи на спротив Посейдона. Афіна зійшла з Олімпу й постала перед Телемахом в образі одного з друзів батька — старого Ментора. Вона радить йому вирушити на пошуки батька. А тим часом Одіссей на плоту залишає острів німфи Каліпсо... Проте Посейдон, який повертається здалеку, побачивши Одіссея в морі, здійняв бурю, щоб потопити героя. Однак інші боги допомогли йому, і він, знесилений та втомлений, опиняється на березі острова феаків. Донька феакійського царя — красуня Навсікая — знаходить Одіссея на березі моря й приводить у дім свого батька — царя Алкіноя. Афіна підтримує Одіссея й постає вже у вигляді феакійської дівчини. Алкіной гостинно приймає в себе в палаці Одіссея, улаштовує на його честь бенкет, а співець Демодок співає пісні про Троянську війну, які розчулили серце мужнього героя й викликали спогади про минуле...

Сонет «Навсікая» М. Зерова

Один із найчарівніших жіночих образів у творчості Гомера — Навсікая, символ краси й чистоти. Донька феакійського царя Навсікая покохала Одіссея, але той, сумуючи за батьківщиною, не відповів їй взаємністю. Однак краса зцілює людину, позбавляє її мук і страждань, лікує душу. Така основна тема сонету українського поета М. Зерова «Навсікая». Автор уважає, що душа людини повинна зцілитися красою й повернутися, як Одіссей, до рідної домівки — України.

Феацький квіте, серце Навсікає,

Як промінь злотний на піску морськім!

Перед тобою — вбогий пілігрим

І море пурпурове і безкрає.

Твій царський жест скликає бистру зграю

Служниць, пройнятих острахом німим,

І вроди, й гідності струмистий німб

Над чолом ніжним і дитячим сяє,

А Одіссей стоїть, і сам не свій,

Під чарами стрільчастих брів і вій

Ладен забути безліч мук і горя.

Ясна й цілюща, мов жива роса,

Рожевим сплеском Еллінського моря

Йому сміється радісна Краса.

Цар Алкіной, помітивши хвилювання гостя, розпитує його про життєві колізії. Одіссей розповідає багато цікавого й жахливого: про перебування в печері кіклопа Поліфема, який зжер деяких його супутників; про країну жорстоких людожерів — лестригонів; про острів чарівниці Кірки (Цирцеї), яка перетворила супутників Одіссея на свиней, а його цілий рік тримала на острові; про свою подорож у царство мертвих — царство Аїда — і зустрічі з тінями героїв, соратників у троянському поході — Ахіллом, Агамемноном, Аяксом. Багато історій розповів Одіссей про те, як він уникнув небезпечного співу сирен, які заманювали мандрівників, як зумів завдяки розуму й хитрості пройти через протоку, з обох боків якої були небезпечні потвори — Сцилла та Харибда.

Навсікая закохується в Одіссея, але він, гнаний тугою за батьківщиною, не одружився з нею й продовжив свій важкий шлях.

«В Одіссеєві кожне покоління побачить себе та свої тяжкі випробування. Але маючи батьківщину в серці, ми завжди повертаємося додому й наводимо лад і мир у своїй домівці» (Д. Чижевський).

«Особливістю еллінського типу творчості є його співвіднесеність із людиною та людським світом» (Д. Наливайко).

«Кожна оповідь про пригоди Одіссея є закінченим твором, за основу якого взято певний міф. Усі разом вони відтворюють історію поневірянь Одіссея, історію боротьби, втрат і надій, наполегливого прагнення повернутися на батьківщину» (З. Кирилюк).

Я. Йорданс. Зустріч Одіссея та Навсікаї. XVII ст.

Феаки співчувають Одіссеєві й допомагають йому на швидкому кораблі дістатися до Ітаки. Афіна радить йому, як поводитися у своєму домі, перемогти «женихів» і врятувати Пенелопу та весь свій рід. У вигляді жебрака Одіссей проникає в домівку й повідомляє Пенелопі, що її чоловік живий. На другий день Пенелопа запропонувала влаштувати змагання зі стрільби з лука, пообіцявши переможцеві стати його дружиною. Вона знала, що ніхто з претендентів не зможе навіть натягти тятиву лука Одіссея. Так воно й сталося. Тоді жебракові задля розваги запропонували взяти участь у змаганнях. Під насмішки й вигуки «женихів» Одіссей узяв свій лук і прострелив усі кільця. Потім він направив стрілу на найбільш нахабного «жениха», і це стало сигналом для Телемаха до початку бою. Одіссей, Телемах, Лаерт та їхні товариші наводять лад на острові, виганяють чужинців, установлюють мир на Ітаці.

«Одіссея» написана поширеним розміром античної поезії — гекзаметром.

Одіссей — мандрівник і патріот. Образ Одіссея наділений Гомером рисами справжнього героя. Розум і мудрість поєднані з великою фізичною силою, військовою вправністю, надзвичайною волею та цілеспрямованістю. Іноді Одіссея називають хитромудрим, бо він виявляє у випробуваннях хитрість, поміркованість і розважливість, щоб подолати небезпеки. Наприклад, герой заліпив своїм супутникам вуха воском, щоб вони не почули співу сирен, від якого мандрівники, утративши пильність, гинули в морських хвилях. Так само за допомогою хитрості й спритності Одіссей урятувався в печері кіклопа Поліфема.

Сюжет випробування й мандрівки розкриває перед читачами не тільки світ міфів і пригод, а й реальні людські якості та почуття. Духовна міцність людини — запорука подолання перешкод і небезпек.

Герой мандрує десять років і бачить чимало різних країн і людей. І скрізь він учиться, пізнає світ, відкриває для себе щось нове. Але найбільша чеснота Одіссея — це його любов до батьківщини, дому й родини. У фіналі поеми оспівується возз'єднання героя зі своїм родом і рідною землею.

Пінтуріккіо. Повернення Одіссея. 1509 р.