Зарубіжна література. Профільний рівень. 10 клас. Ніколенко

Англія

Оскар Уайльд

1854—1900

Мистецтво приходить з однією метою: прикрасити швидкоплинність життя.

Дж. Рескін

Естетична програма, естетизм, гедонізм, парадокс, алегорія

  • 1. Пригадайте, які твори О. Уайльда ви вивчали в попередніх класах. Які художні образи О. Уайльда вам найбільше запам'яталися? Чому?
  • 2. Поміркуйте, як співвідносяться в житті й мистецтві поняття «краса» і «мораль».

Оскар Уайльд увійшов до історії світової літератури як співець прекрасного, шанувальник усього естетично довершеного в житті та мистецтві. У його творчості сформувалася своєрідна теорія естетизму, яку митець розглядав як протиставлення бездуховному й недосконалому світові.

Оскар Фінгал О'Флаерті Вілс Уайльд народився 16 жовтня 1854 р. в м. Дубліні (Ірландія) у родині лікаря й письменниці. Він завжди пишався своїм походженням і батьками, які прищепили йому любов до рідної країни та прилучили до світу мистецтва. Юнак здобув ґрунтовну освіту в Оксфордському університеті (Англія). У роки навчання сформувалася своєрідна естетична теорія О. Уайльда, у якій було порушено питання природи й мистецтва. Появі нової теорії сприяло спілкування з викладачем Дж. Рескіном, відомим англійським літератором, який убачав у красі духовний порятунок людства й вищу мету існування.

Отримавши в 1878 р. ступінь бакалавра мистецтв, О. Уайльд розпочав самостійне життя в м. Лондоні. Відтоді він дивував усіх незвичайним іміджем — у нього були оригінальні вбрання й аксесуари, а інтер'єр помешкання вражав рідкісними дорогими речами. Тодішня молодь наслідувала О. Уайльда й у манері одягатися, і в стилі поведінки, і в його мовленні, адже він прославився не тільки художніми творами, а й влучними висловлюваннями — афоризмами-парадоксами. Він сповідував власну теорію естетизму, головна ідея якої полягала в служінні красі. О. Уайльд присвятив своє життя мистецтву, він прагнув перетворити саме життя на мистецтво, а провідною темою його творчості стала краса, яка слугує відображенню будь-яких проявів людини й дійсності.

Будинок Уайльдів на вул. Мерріон-сквер в м. Дубліні, у якому сім'я мешкала з 1855 р. Сучасне фото

Основні ідеї цієї теорії естетизму О. Уайльда викладено в лекції «Відродження англійського мистецтва» (1882), а згодом в інших працях письменника: «Пензель, перо й отрута» (1889), «Істина масок» (1889), «Занепад мистецтва брехні», «Критик як художник» (1890), об'єднаних у книжку під назвою «Задуми» в 1891 р. Особливе місце в розробленні теорії естетизму О. Уайльда посідають художні твори «Портрет У. Г.» (1889), «Щасливий принц» (1888), «Хлопчик-Зірка» (1889), «Портрет Доріана Ґрея» (1890).

Вишуканий одяг, оригінальні прикраси, чудові речі та шедеври мистецтва, що оточували митця, дали привід тогочасній публіці назвати письменника «королем естетів». Квітка лілеї або соняшника, яку він завжди тримав у руці, була символом краси, якій віддано служив О. Уайльд.

Оскар Уайльд. 1882 р.

Проте життя внесло суворі корективи до теорії письменника. За іронією долі останні роки життя йому довелося провести у в'язниці та вигнанні. Слова, написані митцем раніше, виявилися пророчими: «життєвий шлях генія був би недосконалий та безглуздий без трагедії під кінець: хто жив повною мірою, мусить бути розп'ятий».

Помер письменник 30 листопада 1900 р. в м. Парижі (Франція).

«ПОРТРЕТ ДОРІАНА ҐРЕЯ». Теорія естетизму О. Уайльда. У передмові до роману в афористичній формі задекларовано естетичну програму письменника — теорію естетизму, яка ґрунтується на тезі «мистецтво заради мистецтва» (англ. art for art), коли мистецтво протиставляється дійсності, заперечується його ідейність і соціальна спрямованість.

Головна ідея естетизму: мистецтво має зображувати все — і прекрасне, і потворне.

О. Уайльд розробив теорію естетизму, у якій краса піднесена над суспільством, ідеями, мораллю.

Прерафаеліти та О. Уайльд

У 1848 р. в Лондоні було засноване «Братство прерафаелітів», учасниками якого стали художники В. Х. Хант, Дж. Е. Міллес, Д. Ґ. Россетті. Це об'єднання проіснувало майже десять років. Молоді художники кинули виклик загальноприйнятим поглядам і принципам мистецтва живопису. Вони намагалися наблизитися до найкращих ідеалів минулого — середньовіччя й раннього Відродження до появи Рафаеля. Прерафаеліти вивчали творчу манеру видатних італійських майстрів пензля, писали свої картини на вологому білому полотні всупереч загальноприйнятій в англійському мистецтві перевазі коричневих фарб. Перші роботи прерафаелітів критика, зокрема Ч. Діккенс, оцінила негативно. Однак відомий критик Дж. Рескін виступив на їхній захист. Саме завдяки йому живописці-новатори здобули численних шанувальників, особливо із середніх верств Центральної та Північної Англії. Для творчої манери прерафаелітів характерні правдивість, точність малюнка, велика увага до деталей. Художники полюбляли вишукану символіку квітів, що разом з яскравими фарбами та дивовижними пейзажами давала можливість відчути простір, навіювала романтичні настрої.

Е. Берн-Джонс. Король Кофетуа і жебрачка. 1884 р.

Витоки естетизму, що утверджувався на межі XIX-XX ст., беруть початок у «Братстві прерафаелітів», яке за свій ідеал обрало культуру, сповнену краси й гармонії, вільну від усталених норм та авторитетів. Англійський письменник О. Уайльд певний час відвідував збори товариства, спілкувався з Д. Ґ. Россетті, М. А. Суїнберном та іншими прерафаелітами, котрі мріяли відкрити нове бачення краси, що трансформувало б усталені смаки старої Англії.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ ЕСТЕТИЗМУ О. УАЙЛЬДА

1. Краса — головний критерій оцінки світу та мета мистецтва.

2. Краса непідвладна земним законам суспільства, вона має божественну природу та здатна пробудити душу людини, надати сенс її існуванню.

3. Замилування прекрасним, захоплення естетично досконалим.

4. Естетична увага до почуттів і вражень людини.

5. Краса вище за все, навіть за істину й мораль.

6. Краса — смисл і гармонія, а також засіб духовного перетворення світу.

7. Велич і вічність мистецтва як вираження прекрасного.

8. Мистецтво творення краси повинне виявлятися в усіх проявах діяльності художника (образах, стильовій манері, мові тощо).

О. Уайльд та його послідовники висунули до мистецтва вимогу — відтворювати життя за законами краси, а не копіювання. Мистецтво покликане створити новий світ, що не повторює реальний, а який вигадує митець. Це положення естетизму було спрямоване проти реалістичної літератури й відкривало нові перспективи для художників.

Найбільш суперечливими положеннями естетизму О. Уайльда були принципи заперечення моральності й ідейності мистецтва. На переконання письменника, мистецтво байдуже до морального та неморального, воно вище за життя й «може мати мораль за прислужницю, але саме ніколи не стане її слугою», бо принципи мистецтва вічні, а принципи моралі змінюються з плином часу.

Слідом за О. Уайльдом англійські естети виступали проти засад суспільства, суворої ідеології вікторіанської Англії, піддавали різкій критиці матеріалізм і реалістичну естетику як його породження, зневажливо оцінювали класиків реалізму, уважаючи їхній метод «неґрунтовним».

Особливість естетизму полягала в тому, що він, перебуваючи поза межами суспільної моралі, діяв лише у сфері мистецтва, де «дозволене» і «недозволене» диктувалося волею митця та підлягало суду тільки естетичних законів. Естетизм виявив переваги художньої уяви й майстерності художника перед копіюванням життя. Творчі здобутки митців цього напряму мали значний вплив на розвиток мистецтва XX ст., зокрема на творчість поетів-символістів.

Тема краси в романі «Портрет Доріана Ґрея». Більшість героїв письменника проходять через випробування красою — це своєрідний засіб перевірки їхнього внутрішнього стану, духовної сутності. Якщо між зовнішньою принадністю героя та його моральними якостями виникає глибокий дисонанс, то це стає свідченням загального розладу духовної атмосфери епохи. Автор закликає повернути красу в душі та в життя людей, зробити його більш змістовним і гармонійним.

Ідеї естетизму в українській поезії

З творами О. Уайльда українські читачі ознайомилися ще за життя письменника. Творчість митця та його погляди на красу вплинули на пошуки українських поетів початку ХХ ст.: М. Вороного, Олександра Олеся, П. Филиповича, М. Зерова та ін. Теорію естетизму українські поети сприймали із суттєвим запереченням, особливо щодо ідейності та моральності мистецтва. Так, для М. Зерова краса виявлялась у гармонійному поєднанні найвищих морально-етичних принципів і художньо-довершеній небайдужості естетичного. Античне поняття «калагатія» — ідеальне поєднання прекрасного й доброго — було протиставлене естетизму О. Уайльда. М. Зеров уважав прекрасним лише те, що є справді духовним, використовуючи в сонеті «Класики» досвід великих майстрів:

І ваше слово, смак, калагатія

Для нас лиш порив, недосяжна мрія

Та гострої розпуки гострий біль.

Головним героєм роману є Доріан Ґрей, якого природа наділила божественною красою. Усе в його зовнішності, манері поведінки, одязі було прекрасним. Художник Безіл Голворд, захоплений красою Доріана, написав його портрет, який набув чарівної сили. Він був своєрідним ідеалом краси й вразив своєю довершеністю навіть Доріана. Художник вклав у нього ввесь свій талант, усю свою душу і прагнув привернути Доріана до світу високих і світлих ідеалів. Але у двобої за душу юнака перемагає цинічний лорд Генрі. Його екзальтований гімн молодості, грізне застереження про те, яка вона коротка, «гострим болем, наче ножем, пронизали Доріана, і кожна жилка в ньому затремтіла... Немов льодяна рука лягла на серце». За бажанням Ґрея, який хотів довічно бути молодим і привабливим, старіє та відображає його моральні вади портрет, а Доріан залишається юним і прекрасним. Однак гріхів на совісті Доріана Ґрея стало так багато (смерть актриси Сібіл Вейн, розпусне життя, пристрасть до гри й наркотиків, убивство художника Безіла, постійний обман та ін.), що портрет перетворився на жахливе видовище. Навіть Доріан не витримує зображення своєї потворної душі й кидається на портрет з ножем, але чарівний витвір мистецтва знову стає прекрасним, а герой, отримавши справжню зовнішність, що відповідає його віку й вчинкам, помирає.

Обкладинка до роману О. Уайльда «Портрет Доріана Ґрея».

Фантастичний прийом створення чарівного портрета допомагає письменникові розкрити у творі важливі естетичні проблеми: краса зовнішня й духовна, роль краси в житті, краса в мистецтві та ін. О. Уайльд стверджує, що краса дуже важлива для суспільства. Вона має особливу цінність, бо здатна надихнути на прекрасне. Так, художник Безіл створює не тільки чарівний портрет Доріана, а й інші шедеври. Але коли краса втрачає свою духовну сутність, то стає нищівною силою. Протягом життя Доріан Ґрей поступово втрачав моральні ідеали, і його краса виявилася зброєю диявола. З привабливого юнака він перетворився на розпусника й убивцю, несучи людям тільки зло і смерть. Портрет — це символ душі, яка стає дедалі страшнішою, з моральної точки зору, це символ порожнього життя героя та його втраченої совісті.

Отже, тема краси допомогла письменникові показати духовну деградацію людини. Коли не збігаються зовнішня та внутрішня краса, це, на думку О. Уайльда, може призвести до трагічних наслідків. Портрет у романі став відображенням не тільки гріхів окремої людини, а й вад усього суспільства. Не даремно лорд Генрі говорить: «У нашому житті не залишилося нічого прекраснішого та яскравішого за вади...»

На становлення Доріана Ґрея дуже впливають зовнішні обставини, а особливо цинізм лорда Генрі. У зовнішньому світі юнак не знаходить ніяких цінностей, бо все скрізь фальшиве, нецікаве, надто буденне й прагматичне. Він намагається прикрасити своє життя вишуканими речами, шукає всіляких засобів для отримання задоволення. Служіння красі й насолоді Ґрей зробив сенсом свого існування. Його підштовхують до цього парадоксальні висловлювання й цинічні зауваження лорда Генрі, але автор не знімає особистої відповідальності за вчинки зі свого героя, адже саме Доріан винен у смерті кількох людей, саме він через своє прагнення до естетичного задоволення продав душу дияволу.

Утверджуючи цінність краси у світі, письменник водночас змушує замислитися про духовний зміст прекрасного, про його зовнішню та внутрішню сутність. Роман насичений парадоксами, які спонукають до активного мислення, пошуку істини, однак найбільшим парадоксом є те, що письменник, який усе життя служив красі, виносить вирок тій красі, яка не має моральної основи.

І все ж таки твір, який закінчується трагічно, має оптимістичний пафос. Доріан Ґрей помирає, але дивовижно оживає його портрет, який відображає юну й нічим ще не заплямовану душу героя. У фіналі твору О. Уайльд проголошує незнищенність прекрасного в мистецтві, уподібнюючи митця до Бога. На думку романіста, художник має відображати прекрасне, але мистецтво, незалежно від волі творця, відображає душу людини, її життя. Мистецтво — це вічна краса, її сила в тому, щоб показати людині саму себе. А якщо світ і людство подивляться на себе в магічне дзеркало, яке відображає не тільки принадні, але й жахливі риси, вони стануть кращими. Така гуманістична ідея звучить у романі «Портрет Доріана Ґрея».

Романом «Портрет Доріана Ґрея» письменник не підтвердив власну теорію естетизму, а заперечив її.

Традиції й новаторство О. Уайльда в жанрі роману. Створюючи «декоративний роман», О. Уайльд, «апостол естетизму», несподівано навіть для себе виступив як мораліст, оцінюючи й засуджуючи поведінку персонажів.

Роман «Портрет Доріана Ґрея» було створено як підтвердження теорії естетизму, але насправді став її запереченням, оскільки твір побудований як певна моральна притча про молоду людину, яка поставилася до життя як до експерименту й знехтувала загальнолюдськими нормами моралі. Отже, ідея естетизму про несумісність мистецтва й моралі не підтвердилася в романі О. Уайльда. На початку роману Доріан Ґрей, усвідомивши свою красу завдяки портрету, висловлює егоїстичне бажання, аби змінювався портрет, а він залишався непідвладним впливу життя. Основна частина роману присвячена опису різних стадій цього експерименту. Егоїзм Доріана, його палке бажання лише насолоджуватися життям, відмова нести будь-яку відповідальність за власні вчинки перетворюють його на безжалісного вбивцю. У зображенні деградації героя автор теж удається до притчевих прийомів: тричі Доріан має можливість покаятися й змінити своє життя, але він не робить цього. Так відбуваються злочини проти Сібіл Вейн, її брата Джеймса, художника Безіла Голворда. Проте ні розпачу, ні каяття герой не відчуває.

О. Уайльд відкрив нову фазу роману. Тяжіння до розкриття складних філософських проблем, розумові рефлексії героїв та автора, зображення протиборства ідей є ознаками інтелектуального роману, який набув розвитку у XX ст. У романі «Портрет Доріана Ґрея» перетинаються різні погляди щодо мистецтва, його природи й мети. Ці точки зору уособлюють естет-художник Безіл і гедоніст лорд Генрі. Але особливість їхніх суперечок полягає в тому, що вони, відстоюючи засади естетизму, борються не стільки один з одним, скільки разом проти загальноприйнятого, усталеного, традиційного погляду на мистецтво, життя, мораль. Думку про самодостатність мистецтва стверджує художник, який відчуває красу, творить її, віддає їй свою душу. Лорд Генрі проповідує насолоду від життя й мистецтва. Практичне втілення естетичних ідей у життя уособлює Доріан Ґрей.

Бездумне наслідування ідей, як і одягу чи модних аксесуарів, завжди небезпечне. Пам'ятаючи про парадоксальне мислення О. Уайльда, можна припустити, що життя Доріана Ґрея — це не тільки заперечення зв'язків мистецтва з моральними принципами, як доводив естетизм, а й доказ основної ідеї письменника про розвиток мистецтва за власними законами, які не збігаються із законами життя. Ідеолог Генрі Воттон не робить нічого аморального, власне, сам по собі естетизм — це не шлях до злочину. Фантастичний поворот сюжету доводить хибність позиції Доріана Ґрея, котрий естетичними ідеями виправдовує власні злочини.

Оскар Уайльд відповідає сам

«Уайльд любив усе штучне. Оранжереї були йому милішими за ліси, парфуми — за запахи осінньої землі. Він недолюблював природу. Вона здавалася йому грубою й виснажливою. Він грав з життям, як з іграшкою. Усе, навіть гостра людська думка, існувала для нього, як привід для насолоди» (К. Паустовський).

«Не приписуйте митцеві нездорових тенденцій: йому дозволено зображувати все» (О. Уайльд).

О. Уайльд збагатив світову романну традицію не тільки новими проблемами, а й незвичайними шляхами її вирішення. Парадоксальність мислення письменника поширилася на зображення естетичних проблем та їх етичне осмислення. Балансування на межі звичайного та незвичайного, усталеного й зухвалого дало змогу авторові привернути увагу публіки до таких питань, які здавалися давно вирішеними.

Окрім інтелектуалізму, роман О. Уайльда характеризується нетрадиційною поетикою, що свідчить про появу модернізму — нового художнього напряму, що відрізнявся від реалізму. У романі О. Уайльда порушено межі між дійсним і фантастичним, об'єктивним і суб'єктивним, свідомим і несвідомим. Зміни на портреті відображають духовні стани героя, а не його зовнішність. У зображенні автора світ почуттів, вражень, насолод виявляється більш значущим, аніж реальний світ. Нерідко читач втрачає відчуття того, де герой мислить, а де марить, занурюється в химерні мрії. Існування Доріана Ґрея перетворюється на вигадане уявою життя, жахливість якого доводять ганебні вчинки героя.

У центрі роману постає особистість. Дослідження її психології становить головну мету автора. О. Уайльд використовує імпресіоністичний стиль, фіксуючи непомітні, на перший погляд, порухи людського серця. У процесі становлення Доріана Ґрея важливе все: не тільки те, що він побачив і почув, а навіть натяки, окремі враження, настрої, асоціації. Героя поступово захоплює стихія власних почуттів і вражень, з яких він робить культ. Письменник майстерно відтворює моральну деградацію героя. Урешті-решт, він не може вже дивитися на портрет — свою грішну душу.

Ранній модернізм був тісно пов'язаний із романтизмом. У романі О. Уайльда відчувається відгомін романтичних традицій, але в парадоксальній інтерпретації. Герої шукають для себе нові ідеали, протиставлені реальній дійсності. Доріан Ґрей знаходить свій ідеал у насолоді, Безіл — у творенні прекрасного, лорд Генрі — у вільному самовиявленні, Сібіл Вейн — у коханні. Усі вони так чи інакше прагнуть утекти у світ своїх уподобань. Однак якщо в романтичній літературі світ — жахливий, а романтичний ідеал — прекрасний, то в О. Уайльда немає певної визначеності. Особистість постає в нього в складному поєднанні протиріч, розв'язати які не в змозі навіть саме життя.

Роман О. Уайльда насичений різними, іноді суперечливими думками, образами, ідеями, які викликають у читачів власні асоціації, роздуми, настрої. Це створює ефект плину свідомості «як вона є», що, за словами автора, «має полонити всю увагу».

Твір О. Уайльда має багато спільного з фантастичною повістю О. де Бальзака «Шагренева шкіра», у якій містичним образом пов'язані життя героя та шматок шкіри. Загалом, фантастичні перетворення неживого на живе, залежність життя від чарівної речі відбуваються в казках, а також у готичних романах XVIII ст., зокрема у творі Ч. Метьюріна «Мельмонт-блукач», де також розглядався таємничий зв'язок між долею героя та його портретом.

Портрети — герої літератури

Живопис — це мистецтво зупиненої миті, обраної художником з усього багатства життя. Особливим жанром мистецтва є портрет, який гальмує рух руйнівного часу та зберігає жвавість обличчя, душі та характеру. Цю особливість художнього портрета О. Уайльд зробив основою сюжету свого роману, помінявши місцями реальну людину та її зображення. М. Гоголь за півстоліття до англійського письменника зробив портрет центральним образом твору. У повісті «Портрет» зв'язок оригінала з власним портретом сюжетно прихований. Головний герой — художник Чартков купив майстерно написаний портрет старого лихваря. Раптом виявилося, що портрет наділений містичною силою, яка впливала на всіх, хто опинявся поруч. Життя старого грішника відродилося на полотні, і він продовжує спокушати грошима й губити людські душі. Поступово портрет зруйнував талант свого господаря, довів його до божевілля та смерті. Лише у фіналі твору розкривається таємниця написання портрета. Старий лихвар-азіат знав про силу майстерно виконаного портрета, вірив, що буде жити в ньому після смерті, тому й замовив його в найкращого художника. Портрет як духовна сутність людини все життя вабив і водночас відлякував М. Гоголя. Письменник розумів силу впливу справжнього мистецтва, яке здатне відобразити найпотаємніше, винести на широкий загал глибинні порухи душі.

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ

Парадокс — висловлювання, що відрізняється від загальноприйнятого, суперечить здоровому глуздові.

Алегорія — художній засіб, що ґрунтується на зображенні абстрактних понять у конкретних образах.

КОМПЕТЕНТНОСТІ

КЛЮЧОВІ. Спілкування державною мовою. 1. Наведіть приклади використання парадоксів в афоризмах О. Уайльда: а) з передмови; б) у висловленнях лорда Генрі. Прокоментуйте. 2. Поясніть поняття «естетизм», «гедонізм», «мораль». Спілкування іноземними мовами. 3. Прочитайте й поясніть причину, чому Безіл Голворд не хотів виставляти портрет Доріана Ґрея в галереї. ‘I'm an artist', said Basil, ‘An artist paints pictures of other people. But I believe that an artist shows his own feelings in every picture he paints. Each time I paint a picture, I show feelings that are inside me (англ.). 4. Як ви зрозуміли афоризм лорда Генрі? Чи згодні ви з ним? ‘Poets put their feelings into their poems. And they make money. So artists must put their feelings into their pictures. Then they can make money too' (англ.). Математична компетентність. 5. Складіть план змін головного героя (внутрішніх і зовнішніх). Установіть причини цих змін. Компетентності в природничих науках і технологіях. 6. Прокоментуйте описи в романі, охарактеризуйте ставлення письменника до природи. 7. Про які матеріали в оздобленні помешкання Доріана Ґрея, у його колекціях ідеться? Складіть список речей, якими оточив себе герой. Як речовий світ впливає на характеристику героя? Інформаційно-цифрова компетентність. 8. За допомогою Інтернету зберіть інформацію про екранізації роману О. Уайльда. Яка з них найкраще відображає зміст твору? Поясніть, чому чим сучаснішою є екранізація, тим більше в ній непривабливих сцен. Соціальна та громадянська компетентності. 9. Дискусія «Чи впливає мистецтво на суспільство?». 10. Висловте позицію: заперечуючи зв'язок літератури із соціальними проблемами, чи уникнув їх письменник у романі. Наведіть аргументи. Обізнаність і самовираження у сфері культури. 11. Образ Доріана Ґрея в романі огорнений серпанком мистецьких асоціацій: Адоніс, Нарцис, Фавн, Гермес. Продовжте цей ряд і розкрийте значення цих порівнянь.

ПРЕДМЕТНІ. Знання. 12. Які гріхи на совісті Доріана Ґрея? 13. Розкрийте вплив лорда Генрі на Доріана. 14. Розкрийте значення порівнянь у створенні образу Сібіл Вейн: вільна пташина, стоптана квітка, загнане звірятко. Діяльність. 15. Розкрийте значення центрального символу твору — портрета. Знайдіть ще символічні образи у творі. Прокоментуйте. 16. Заповніть у зошиті таблицю, зазначивши вчинки героїв, які підкріплювали їхні теорії.

Доріан Ґрей

Лорд Генрі Воттон

Безіл Голворд

Естетизм

Новий гедонізм

Служіння мистецтву

Цінності. 17. Які цінності сповідував О. Уайльд у теорії, а які цінності проголошені в його романі?

ВИСНОВКИ

• Естетизм — філософська теорія, яка обстоює пріоритет краси. Ідеї естетизму відображені в романі О. Уайльда «Портрет Доріана Ґрея».

• Фантастичний прийом створення чарівного портрета допомагає письменникові розкрити у творі важливі проблеми: красу зовнішню й духовну, сутність мистецтва та призначення художника, мистецтво й мораль, мистецтво та життя.

• Портрет — символ людської душі, совісті, прихованої сутності буття, а також це втілення вічної краси й сили мистецтва, яке здатне показати людині саму себе.

• Коли не збігаються зовнішня й внутрішня краса, це може призвести до жахливих наслідків, стверджує О. Уайльд.

• «Портрет Доріана Ґрея» є інтелектуальним романом, у якому виявилися не тільки реалістичні елементи, а й елементи раннього модернізму, що був споріднений із романтизмом.