Зарубіжна література. Профільний рівень. 10 клас. Ніколенко

Гюстав Флобер

1821—1880

Романтичні ілюзії дають силу жити, але вони ж і заважають жити в реальності.

Г. Флобер

Реалізм, соціально-психологічний роман, об'єктивний стиль, боварізм

  • Пригадайте образи жінок у романах 1820-1830-х років («Євгеній Онєгін» О. Пушкіна, «Герой нашого часу» М. Лермонтова, «Червоне і чорне» Ф. Стендаля). Чого прагнули героїні, на відміну від героїв романів?

Гюстав Флобер народився 12 грудня 1821 р. в м. Руані (Франція) у родині лікаря. Його літературний шлях розпочався в Парижі, де він увійшов у коло відомих митців — В. Гюго, Е. Золя, А. Доде, І. Тургенєв, Е. і Ж. Ґонкур, Жорж Санд та ін. Рання творчість Г. Флобера розвивалася в руслі так званої «несамовитої романтики», течії пізнього французького романтизму, що поширилася в 1820-1840-х роках. «Несамовиті» романтики прагнули показати приховану потворність сучасності, шукали жахливе й відразливе в житті й виявляли його у своїх творах. Ранні твори письменника були здебільшого песимістичними й похмурими: «Записки божевільного» (1838), «Листопад» (1841), «Танок смерті», «Мрії в пеклі» (1842) та ін.

У 1850-1851 рр. Г. Флобер почав працювати над новим романом — «Пані Боварі». Його журнальний варіант вийшов друком у 1856 р., а окреме видання — 1857 р. Книжка викликала гостру критику тогочасної публіки та влади. У 1857 р. відбувся суд над Г. Флобером у Парижі. Автора звинуватили в образі суспільної моралі, та все ж таки книжку виправдали завдяки блискучому захисту адвоката. Однак про роман «Пані Боварі» ще довго говорили в офіційних і читацьких колах.

Бетті. Вид Руана з вежею біля Руанського собору. 1822 р.

У 1862 р. був опублікований історичний роман Г. Флобера «Саламбо». Останній роман митця «Виховання почуттів» (1864-1869) засвідчив його повернення до теми становлення молодої людини в суспільстві, розпочатої раніше. Однак якщо в 1840-х роках у межах цієї теми у творі взаємодіяли романтичні й реалістичні елементи, то останній роман Г. Флобера був створений у руслі натуралізму з елементами імпресіонізму, де персонажі були представлені вже не як типові образи в типових обставинах, а як «неподільний потік» подій, думок і почуттів.

Г. Флобер помер 8 травня 1880 р. в маєтку Круассе (Франція), де жив багато років. Послідовниками Г. Флобера себе вважали Г. де Мопассан, А. Франс, Л. Толстой та ін. Справді, творчість письменника засвідчила перехід від романтизму до реалізму й далі — до натуралізму й модернізму (імпресіонізму), тому Г. Флобер — ключова постать у літературі Європи XIX ст.

«ПАНІ БОВАРІ». Новий етап у французькій літературі ХІХ ст. Роман «Пані Боварі» належить до основних творів не тільки у творчості письменника, а й у світовій літературі. Він увібрав традиції романів Ф. Стендаля та О. де Бальзака, які були «епосом приватного життя» і тогочасної дійсності, де соціальний аналіз поєднувався з психологічним, а реалістичні тенденції — з романтичними. Але Г. Флобер жив за інших часів, коли романтичне світосприйняття вичерпало себе, а в житті Франції відбулися значні зміни, він відчував себе «художником переходу», тобто переходу від романтизму до разючого реалізму.

Якщо в перші десятиліття після Французької революції в Європі ще були надії на перетворення світу на засадах свободи й справедливості, то в 1840-1850-х роках ці романтичні ілюзії остаточно розвіялися. Буржуазна дійсність із культом грошей і прагматичними інтересами визначала життя людей. Талановиті особистості не відчували себе потрібними, їм не було місця в тогочасному світі. Це стосувалося не тільки чоловіків, а й жінок, які так само страждали від нездійсненності мрій та ідеалів.

Перше видання роману «Пані Боварі» Г. Флобера. 1857 р.

Незважаючи на те, що романтизм у той час у мистецтві відходив на другий план, поступаючись реалізму, Г. Флобер зробив основним об'єктом уваги в романі «Пані Боварі» тугу за романтичним ідеалом, романтичну мрію, яка не мала реалізації в житті.

Конфлікт романтичних ілюзій та дійсності. Головній героїні Еммі Боварі в юності життя видавалося яскравим, виразним, із захопливими пристрастями й піднесеним коханням, зображеним на красивому фоні розкішних пейзажів. Чоловік, про якого мріяла Емма, мав бути багатим, гарним і винятковим, як справжній романтичний герой. Але дійсність виявилася зовсім не такою, якою її уявляла дівчина.

Основний конфлікт роману — це конфлікт романтичної мрії та ницої буденності. Це конфлікт, який переживає лише героїня, а не інші персонажі або автор. Романтичні елементи входять у роман, але без знайомої читачам XIX ст. ореолу романтичної поетики. Романтизм як особливість свідомості героїні постійно стикається з брутальною дійсністю.

Емма хотіла вінчатися опівночі, з факелами, що свідчить про піднесеність її натури. Утім, її батько не розумів таких забаганок. І весілля відбулося по-міщанськи звичайно. Г. Флобер детально описує, як були одягнені пересічні обивателі, що вони їли й пили, які приватні розмови були за столом. На сукню Емми, коли молоді йшли до мерії, постійно чіплялися реп'яшки, і ця виразна деталь підкреслює невідповідність очікуваного й дійсного. Еммі вдалося уникнути дурних весільних жартів (вона просила про це батька, якого обивателі не зрозуміли, уважаючи, що він загордився), але героїня не змогла змінити свого міщанського існування в подальшому житті.

Роман «Пані Боварі» уперше глибоко й повно розкрив психологію жінки на тлі суспільства XIX ст., її мрії й трагедію.

Романтичні ілюзії в суспільстві XIX ст.

Мистецтво відіграє важливу роль у вихованні Емми Боварі, яка ототожнює себе з героїнями прочитаних романів. Автор показує, як романтизм, що утвердився в мистецтві наприкінці XVIII — на початку XIX ст., проникає в усі верстви суспільства, зокрема в міщанство. Романтичне світосприйняття було характерною ознакою свідомості людей того часу.

Чоловіки мріяли, як Жульєн Сорель, стати героями — Наполеоном або Дантоном. А для Емми Боварі важливо жити й діяти так, як улюблені нею героїні романтизму, — шукати порятунку в пристрасному коханні, одягатися й говорити, як у любовних романах. Однак в умовах прагматичного суспільства романтичні ілюзії нерідко призводили до трагедії.

С. Бродський. Ілюстрація до роману Г. Флобера «Пані Боварі». 1970-і роки

Емма живе у світі романтичних ідеалів, які підкреслюють відповідні образи й символи в романі. Так, вона поетично сприймає запрошення на бал у замок у Воб'єссар, думаючи, що її життя, як у романтичної героїні, у цьому чудовому замку зміниться. Вона романтизує своє минуле. Романтизує чоловіків — спочатку Шарля, але він дуже швидко розвіяв її ілюзії, потім — Леона, а згодом — Родольфа. Вона запитує Родольфа, чи є в нього пістолети (щоб коли її чоловік раптом дізнається про їхню таємницю, Родольф міг захищатися), але в Родольфа це викликає тільки сміх.

Емму ніхто не розуміє (ані її батько, ані чоловік, ані мешканці міста), з неї насміхаються й засуджують провінційні обивателі, водночас використовуючи її романтичність. І тільки автор начебто «безпристрасно» ставиться до своєї героїні, але за глибоким проникненням у внутрішній світ героїні стоїть увага до людини, котра, хоча й помилялася у своїх ілюзіях, але робила це щиро й відверто. Єдине, що виправдовує Емму, — це те, що вона керувалася у своїх діях не розрахунком, а почуттями (саме в той час, коли розрахунок, гроші вирішували стосунки людей).

Дослідники про Емму

«Що шукала Емма в житті? Те, чого в ньому не було й чого воно не могло їй дати» (К. Шахова).

«Флобер убачав в образі головної героїні “хворобу” усього свого покоління — невиправдане романтичне сприйняття дійсності, яка насправді була брутальною й відразливою. Тому він і писав: “Емма Боварі — це я”» (Д. Наливайко).

«Майстерність Флобера полягає в створенні образів, які повертаються до читачів різними гранями. Тому їх не можна оцінювати однозначно. Це стосується як жінки, так і всіх її чоловіків. Так, вони не відповідали її високим запитам. Але й вона в деяких моментах була смішною провінційною обивателькою, яка уявляла себе справжньою дамою» (С. Павличко).

Романтична туга стає в романі об'єктом соціального дослідження та характеристикою сучасності. Під час роботи над твором Г. Флобер зазначав: «Це не та звичайна, брутальна нудьга, яка обумовлена порожнім життям, це нудьга сучасна, котра роз'їдає зсередини й робить із живої людини бродячу тінь, мислячий привид». Отже, образ Емми Боварі набуває широкого узагальнення. Він став символом сучасності, у якій не було місця романтичним мріям. Увесь твір спрямований на те, щоб зруйнувати ілюзорність мрій Емми.

Трагічна доля героїні. Трагедія Емми Боварі полягає в тому, що вона постійно перебуває в полоні ілюзій, не хоче змиритися з реальним життям, з його сірістю й буденністю. Вихована на романтичних і сентиментальних романах, Емма мріє про красиве кохання, яке видається їй можливим лише в багатстві й розкоші. Брак грошей — справжня причина її страждань. Розчарування в Шарлі, який по-своєму любив Емму, але видавався їй надто примітивним і нудним, у коханцях (Родольфі та Леоні), які виявилися черствими егоїстами, неможливість сплатити борги — усе це призводить до трагічної розв'язки — самогубства героїні.

С. Бродський. Ілюстрація до роману Г. Флобера «Пані Боварі». 1970-і роки

Г. Флобер шукав красу не в реаліях життя, а в мистецтві, зокрема в його формі. Цей роман є зразком формальної довершеності, яка виявляється на всіх рівнях: композиційному, мовному, стильовому. Життєва буденність цікавить його так само, як О. де Бальзака та Стендаля, конфлікт між мрією й реальністю має поглиблений характер і трагічне вираження.

Доля Емми Боварі багато в чому типова для жінок французької провінції, але вона має характерну особливість: живе у вимріяному просторі й часі, не бажаючи подивитися правді в очі. Емму приваблюють розкіш, багатство аристократичного світу. Їй здається, що кохання можливе лише там. Героїня не тільки мріє про «повітряні замки», пристрасних коханців, а й намагається здійснити свою мрію. Це призводить до розчарувань і трагічної розв'язки.

Г. Флобер у своєму романі розвінчує ницість і вульгарність навколишнього життя, зокрема французької провінції, а також мрії своєї героїні, які вводили її в химерний світ, далекий від реальності.

Провінційні звичаї як об'єкт дослідження в романі Г. Флобера «Пані Боварі». У підзаголовку до роману «Пані Боварі» — «Провінційні звичаї» — Г. Флобер акцентує увагу на одній із головних тем твору. Письменник був добре обізнаний із життям французької провінції й ретельно описав її у своєму романі. Уособленням провінції є невеличкі міста — Тост, Йонвіль, Руан. Змальовуючи їх, автор не шкодував сірих кольорів і не випадково зізнався, що пише «сірим по сірому». Описів у романі набагато більше, аніж власне сюжетної лінії. Наприклад, опис весілля в першій частині твору вражає буденністю та відсутністю будь-яких романтичних ознак. Зображенню гостей, стравам на столі автор приділяє значно більше уваги, аніж почуттям героїні. Читачеві запам'ятовуються назви страв («чудесне смажене поросятко, обкладене ковбасками з щавлевим гарніром»), напоїв та інші прозаїчні деталі. Провінційне містечко Тост є основним місцем дії першої частини роману. Сюди після весілля Шарль привозить свою другу дружину Емму. Автор підкреслює приземленість і вульгарність інтересів жителів Тоста, це стосується як головних героїв, так і другорядних. Емма помічає, що Шарль — звичайнісінький та посередній чоловік, але не розуміє, що й сама стає частиною одноманітного провінційного існування.

А. де Річмонт. Ілюстрація до роману Г. Флобера «Пані Боварі». 1905 р.

Містечко Йонвіль, куди переїхало подружжя Боварі, нічим не відрізняється від Тоста: ринок, трактир, аптека, цвинтар і вулиця з крамничками. Зображення буденності в романі не є самоціллю для автора. Буденність і провінційне міщанське існування протиставлені ідеалам героїні, яка шукає виходу з повсякденної сірості в коханні. Але її ідеали виявилися ілюзорними. Серед людей, які оточують Емму, немає жодної яскравої особистості. Проза життя вбиває героїню.

Змальовуючи провінційні звичаї, письменник порушує важливу проблему духовної сутності життя. Він протестує проти провінційного зубожіння й деградації. Провінційні типи, зображені в романі, є уособленням влади грошей, убогості й нікчемності. У світі кольору плісняви торжествують лише такі персонажі, як лихвар (володар доль) і аптекар (типовий самовдоволений міщанин-обиватель, який претендує на роль обізнаної, бувалої людини, а насправді є уособленням егоїзму й обмеженості).

Твір Г. Флобера засвідчив остаточний відхід від романтичної поетики до реалізму й далі — натуралізму й виникнення раннього модернізму.

Микола Лукаш — перекладач «Пані Боварі»

Неперевершеним майстром українського перекладу був Микола Лукаш (1919-1988), якому підкорилися різні літератури світу — польська й чеська, болгарська та японська, англійська й німецька та ін. Серед найвизначніших перекладів М. Лукаша — «Пані Боварі» Г. Флобера, «Фауст» Й. В. Ґете, «Дон Кіхот» М. де Сервантеса, «Декамерон» Дж. Боккаччо, збірки поезій Ф. Гарсіа Лорки, Ґійома Аполлінера та ін. За радянських часів М. Лукаш зазнав переслідувань через те, що він став на захист свого колеги — письменника й дослідника літератури І. Дзюби, якого заарештували. Багато перекладів М. Лукаша в ті часи не друкували. Однак нині золоте слово М. Лукаша є національним надбанням України.

У романі є прихована антитеза: Париж—провінція. Провінційне життя в сприйнятті Емми асоціюється з нудьгою, а Париж є символом високих мрій героїні. Однак поступово контраст між провінцією й столицею зникає, адже в Парижі така сама духовна ницість, як і в провінції.

Г. Флобер змальовує провінцію, намагаючись уникнути будь-якої ідеалізації. Підзаголовок роману відіграє важливу роль, розкриваючи задум автора: простежити логічний зв'язок між провінційним життям і долею героїні, яка є невід'ємною його частиною.

Ш. Леандр. Ілюстрація до роману Г. Флобера «Пані Боварі». 1931 р.

Об'єктивний стиль Г. Флобера. Митець ще більшою мірою, ніж його попередники, прагнув до правдивості, достовірності зображуваного, до об'єктивованої манери письма. Роман «Пані Боварі» став утіленням естетичних принципів автора. Один із них полягав у тому, що письменник повинен приховувати своє «я», уподібнитися Богові в природі: «Бути невидимим і всемогутнім, його треба всюди відчувати, але не бачити». Унаслідок цього складалося враження достовірності: наче не автор, а сама дійсність «промовляє» зі сторінок твору.

Г. Флобер — неперевершений майстер стилю. Він уважав, що «стиль є особливим способом мислення, тому якщо ваш задум слабкий, ви ніколи не напишете гарно», «стиль — це душа й тіло твору». Він зазначав, що автор має рішуче відмежуватися від реальності, перебувати ніби збоку, спостерігати й аналізувати події з вищої, об'єктивної позиції, уподібнюючись вченому, котрий здійснює експеримент. Г. Флобер закликав до суворої точності зображення в романі, який називав «науковим», «дослідницьким» жанром. На його думку, митець має уподібнитися вченому-природознавцю й ніби «розтинати» пером життєві явища й типи, при тому бути безпристрасним та об'єктивним. Особисте втручання, емоції, висновки, оцінки, моралізаторство автора — неприпустимі. Борючись із суб'єктивізмом романтиків, Г. Флобер наполягав на усуненні безпосередньої авторської присутності, тому у творах Г. Флобера автор ніби «ховається», його не «чути», як у романтичних творах. Письменник також виступав за розширення меж мистецтва, уважав, що немає поганих і хороших сюжетів, — усі вони мають бути цікаві для художника. Г. Флобер писав, що митець має уникати захопливої інтриги, несподіваних поворотів сюжету та ефектів, бо це відволікає читачів від думки й краси стилю. Об'єктивний стиль Г. Флобера втілено в широкому використанні непрямої мови та підтексту, що дало можливість уникнути прямих авторських оцінок і зробити так, щоб персонажі «говорили» начебто за самих себе, а події розгорталися ніби самі по собі. Окрім того, Г. Флобер розробив прийоми для відтворення «поезії речей»: речі, одяг, деталі «говорять» про героїв більше, аніж самі персонажі чи автор.

Митець начебто безпристрасно описує все, що оточувало Емму, але за цими описами прихована глибока авторська іронія, яка дає змогу відчути відразу автора до дійсності. Письменник її начебто досліджує, щоб виявити цю ницість. Іронія стає своєрідним засобом пізнання. Вона виходить за межі особистісного й сприяє об'єктивному погляду на світ. «Мені видається, — писав Г. Флобер, — що іронія панує над світом. Чому, коли я плакав, я часто дивився в дзеркало, щоб бачити себе? Можливо, ця здатність підноситися над самим собою і є джерелом будь-якої доброчесності? Вона звільняє нас від усього зайвого». Іронія дає можливість письменникові викрити вади сучасного суспільства, його забобони, а також краще пізнати світ і людину.

У зображенні своїх героїв Г. Флобер уникає авторського втручання й оцінок. Романові властиві об'єктивована манера письма, психологізм у розкритті характерів, майстерне використання внутрішніх монологів, непрямої мови, описів, деталей.

Після виходу у світ роману «Пані Боварі» Г. Флобера в широкий обіг увійшов термін «боварізм», що означає «життя без реальності, у світі романтичних ідеалів, які суперечать реальній дійсності».

«Пані Боварі» поєднує елементи соціально-психологічного й сімейно-побутового роману, а також роману-біографії.

КОМПЕТЕНТНОСТІ

КЛЮЧОВІ. Спілкування державною мовою. 1. Проаналізуйте значення слів і словосполучень: боварізм, об'єктивний стиль, романтична ілюзія, прагматизм. Математична компетентність. 2. Складіть у зошиті схему «Чоловіки біля Емми Боварі: які вони?». Компетентності в природничих науках і технологіях. 3. Доведіть, що Г. Флобер виступає в романі як дослідник-природознавець, точно й детально описуючи реальні факти, нічого не приховуючи. Інформаційно-цифрова компетентність. 4. За допомогою Інтернету підготуйте презентацію на тему «Емма вдома й за межами її будинку». Опишіть різні види художніх просторів, у яких зображується героїня. Як середовище впливає на світосприйняття Емми? Використайте світлини французьких міст і репродукції художників XIX ст. Уміння навчатися. 5. Окресліть коло читання й захоплень Емми Боварі. Які книжки XVIII-XIX ст., на вашу думку, їй би було варто прочитати, щоб не потрапити в полон ілюзій? Ініціативність і підприємливість. 6. У чому виявилася підприємливість Емми, щоб облаштувати своє життя? Які вчинки героїні ви схвалюєте, а які — засуджуєте? Поясніть. Соціальна та громадянська компетентності. 7. Назвіть соціальні типи епохи, зображені в романі «Пані Боварі». Чи є серед них такі, що актуальні й сьогодні? 8. Дискусія на тему «Чи є боварізм серед сучасної молоді?». Обізнаність і самовираження у сфері культури. 9. Подивіться екранізації роману Г. Флобера «Пані Боварі». Як ви вважаєте, у якому фільмі найкраще розкрито: а) образ героїні; б) образ Шарля; в) середовище? Екологічна грамотність і здорове життя. 10. У XIX ст. художні твори відобразили духовні «хвороби» покоління. Назвіть ці «хвороби» відповідно до героїв/героїнь: Чайльд Гарольд, Євгеній Онєгін, Григорій Печорін, Жульєн Сорель, Емма Боварі. Як ви думаєте, чи випадково саме жінка опинилася в «чоловічому ряду» літературних героїв? Висловте свою думку.

ПРЕДМЕТНІ. Знання. 11. Визначте специфіку об'єктивного стилю Г. Флобера та продемонструйте на конкретних прикладах. Діяльність. 12. Охарактеризуйте образи Емми Боварі та Шарля. Поясніть, чому вони не досягли щастя в подружньому житті. 13. Знайдіть приклади контрастів у творі. Як вони виявляють конфлікт мрії та дійсності? 14. Пригадайте визначення підтексту. Знайдіть і прокоментуйте підтекст в уривках із твору. Що сказано й що приховано автором? Цінності. 15. Сформулюйте цінності й ідеали Емми Боварі, а також причини, чому героїня не досягла їх у житті.

ВИСНОВКИ

• У романі Г. Флобера «Пані Боварі» утілено конфлікт романтичних ілюзій жінки з духовно ницою дійсністю.

• Уперше в жанрі роману Г. Флобер застосував об'єктивний стиль: автор уподібнюється до вченого-дослідника, викладає факти й події, але не робить ніяких оцінок, повчань і висновків.

• У романі представлені соціальні типи епохи, а також показано вплив буржуазного середовища на людину.

• У творі широко використано непряму мову, підтекст, символіку, внутрішній зв'язок між епізодами тощо.

• У соціально-психологічному романі «Пані Боварі» виразно виявилися елементи романтизму (романтична налаштованість героїні, невідповідність її мрій та ілюзій суспільству), реалізму (зв'язок людини та середовища, типові характери в типових обставинах, дослідження подій та явищ та ін.), а також натуралізму (натуралістичний опис смерті Емми Боварі) та імпресіонізму (використання ефекту освітлення, яке щоразу створює нове враження та ін.).