Зарубіжна література. Профільний рівень. 10 клас. Ніколенко

Афанасій Фет

1820—1892

Тонкий лірик, романтик та імпресіоніст... Його перо здатне було вловити найтонші нюанси зміни природи й людських почуттів.

М. Цвєтаєва

Афанасій Фет — один із найяскравіших представників напряму «чистого мистецтва» у російській поезії ХІХ ст. Його вірші адресовані читачам із витонченим естетичним смаком, прихильникам прекрасного у мистецтві.

Творчий шлях поета охоплює понад півстоліття. Не всі сучасники розуміли його значення, для багатьох тривалий час він був другорядним поетом. Але вірші А. Фета вражають своєю довершеністю.

Афанасій Фет народився 29 жовтня 1820 р. в с. Новосьолки Орловської губернії (Росія). Таємниця народження певною мірою вплинула на подальшу долю майбутнього поета, який у 14-річному віці дізнався, що його справжнім батьком є не дворянин Афанасій Шеншин, а німецький чиновник Йоганн Фет. Він утратив дворянські привілеї, прізвище, до якого звик, і все подальше життя змушений був докладати зусилля, щоб повернути їх.

А. Фет здобув добру освіту. Спочатку навчався в німецькому пансіоні (1835-1837), а потім — на словесному відділенні Московського університету, який закінчив у 1844 р. Рано почав писати й виявляти інтерес до класичної філології.

А. Фету були близькі думки філософа А. Шопенгауера про незалежність мистецтва від життєвих завдань і практичних цілей, про те, що «вище» пізнання світу властиве тільки мистецтву й митцю. А. Фет переклав багато творів А. Шопенгауера, зокрема його працю «Світ як воля і уявлення».

Літературним дебютом А. Фета була збірка віршів «Ліричний пантеон» (1840). До збірки входили балади й антологічні вірші (близькі за темою та манерою до античних). Саме в ранній період був написаний один із найпопулярніших віршів поета «Я прийшов до тебе, мила...» (1843).

А. Фет вступив на військову службу, почавши її в 1845 р. унтер-офіцером кірасирського полку, який перебував на території херсонської губернії. У 1860-1870-і роки припинив видання своїх творів, захопився вивченням філософії А. Шопенгауера. 1870-1880-і роки присвячені перекладацькій діяльності. Митець переклав «Фауста» Й. В. Ґете, «Енеїду» Вергілія, вірші Горація, Катулла та ін.

«Строге художнє подання не властиве таланту Фета. Якою в ліричну хвилину п'єса виливається з його душі, такою й залишається; щоправда, від цього — і вражаюча свіжість, й електризуючі враження від них» (В. Боткін).

«Я ПРИЙШОВ ДО ТЕБЕ, МИЛА...» (1843). Це зразок ліричного вірша, у якому одвічні теми кохання та природи тісно поєднані. Але в цій поезії вони пов'язані ще з однією темою, дуже важливою для поета, — темою поетичної творчості. Захоплення природою й почуття кохання поєднані воєдино, вони надихають поета на творчість, яка, на його думку, має бути вільною імпровізацією. В оригіналі фетівського вірша важливу роль відіграють повтори, натяки, а також майстерність у передаванні миттєвих вражень. Бадьорий настрій вірша, який створює чотиристопний хорей із пірихіями, утілює ідею пробудження людської душі під впливом прекрасної природи й кохання.

В. Борисов-Мусатов. Водойма. 1902 р.