Зарубіжна література. Профільний рівень. 10 клас. Ніколенко

Silentium! (1830)

Мовчи, заховуй од життя

І мрії, і свої чуття!

Нехай в безодні глибини

І сходять, і зайдуть вони,

Мов зорі ясні уночі:

Любуйся ними і мовчи.

Як серцю висловить себе?

Чи зрозуміє хто тебе?

Не розуміє слова він,

Бо думка висловлена — тлін.

Джерел душі не рви вночі:

Живися ними і мовчи.

В собі самому жить умій!

Є цілий світ в душі твоїй

Таємно-чарівливих дум;

Заглушить їх буденний шум,

І зникнуть, в сяйві дня мручи, —

Ти слухай спів їх і мовчи.

(Переклад Миколи Вороного)

«ІЩЕ ГОРЯТЬ В ДУШІ БАЖАННЯ...». Перлиною світової лірики вважають цикл віршів Ф. Тютчева, присвячений юній О. Денисьєвій, яку поет палко кохав (вірші з 1850 р. і до останніх років життя). Характерними ознаками «денисьєвського циклу» є пристрасність оповіді, діалогічність, форма щоденника, психологізм, драматичні колізії, велике напруження почуттів. Любов для поета — «і блаженство, і безнадія». Світлий образ коханої поєднаний із трагічними настроями ліричного героя, який усвідомлює, що в нього залишилося вже мало часу, але він не може відмовитися від кохання. Незважаючи на суспільні перешкоди, ліричний герой Ф. Тютчева ладен усе життя віддати заради високого почуття. Любов для поета — виклик суспільству, протест проти існуючих норм і правил. Кохання змальоване в романтичному стилі як стихія, що полонить і не відпускає людську душу. Життя без кохання для ліричного героя — духовна смерть. Кохання дає сили жити, творити, оспівувати прекрасне.