Зарубіжна література. Профільний рівень. 10 клас. Ніколенко

Росія

Поезія «чистого мистецтва»

Вони служили Красі на противагу бруду дійсності.

Л. Толстой

Лірика, «чисте мистецтво», ліричний герой, психологізм

Дискусія «Як я розумію поняття “мистецтво” та його призначення в сучасному світі?».

Мистецтво — одна з найдавніших форм людської свідомості, що відображає людські почуття, розуміння себе та світу в естетичній формі. Протягом розвитку літератури існували різні уявлення про мистецтво та його функції. Так, у поемах Гомера «Іліада» та «Одіссея» утілено розуміння митця як посередника між божественним і земним світом, співця, який має розповісти про героїчні діяння предків за допомогою майстерного слова, що наділялося магічною силою. Герой «Божественної комедії» Данте прагнув показати людству його гріхи, вивести з духовної темряви й привести до божественної любові. У середньовічній провансальській ліриці існувало уявлення про поета як лицаря, який служить Прекрасній Дамі. Романтики вважали, що поет наділений внутрішньою інтуїцією, володіє особливим даром прозріння та є поборником ідей свободи, справедливості та вільної творчості.

Ідея мистецтва, незалежного від суспільства, була дуже популярною у Франції та Росії в другій половині XIX ст.

У другій половині XIX ст. роль поета й поезії переосмислюють у різних національних літературах. Це було обумовлено стрімким розвитком буржуазного суспільства, у якому зростало значення матеріальних, а не духовних цінностей. Влада грошей, соціальне розшарування населення, несправедливі порядки викликали різну реакцію представників мистецтва. Одні вважали, що мистецтво не може бути осторонь суспільних проблем, воно має відображати реальні проблеми й пробуджувати людську свідомість. Поет як пророк, захисник народних інтересів, свободи й правди — таке уявлення про митця було поширене в багатьох країнах Європи (Росія, Чехія, Польща та ін.). А інші відчували глибоку відразу до навколишньої дійсності, уважали, що мистецтво має бути звільненим («чистим») від соціально-політичних проблем і приносити у світ передовсім красу, облагороджувати людську душу та світ засобами прекрасного. Ці протилежні тенденції зумовили розмаїття течій і шкіл в європейських літературах другої половини XIX ст.

П. Ренуар. Парасольки. 1886 р.

У 1850-1860-х роках у Франції виникло угруповання, яке отримало назву «Парнас». Парнас — гора в Греції, де, за еллінськими міфами, мешкали музи на чолі з богом поезії, Сонця й музики Аполлоном. Поняття «Парнас» уживають у переносному значенні як символ мистецтва взагалі й поезії зокрема. Парнасцями вважають Т. Готьє, Ш.-Л. де Ліля, Ж.-М. Ередіа. У цю групу за різних часів входили також П. Верлен, С. Малларме та ін. Як і романтики, вони не сприймали утилітаризму доби, відмежовувалися від проблем сучасності, переносили дію своїх творів у далеке минуле або екзотичні країни. Але, на відміну від романтиків, парнасці зробили акцент на описовості, пластичності образів. Вони вміли бачити прекрасне в навколишній дійсності й майстерно відтворювали неповторні моменти життя. У поезії парнасців утверджується образ поета-майстра, творця краси. Їхні ідеї про пріоритет краси справили значний вплив на подальший розвиток європейських літератур.

На зміну образу поета-пророка в поезії «чистого мистецтва» прийшов образ поета-майстра, творця прекрасного, охоронця краси.

У Росії в другій половині XIX ст. були напрочуд потужними дві лінії в літературі — революційно-демократична й «чистого мистецтва». Представники першої (М. Некрасов, М. Добролюбов, Д. Писарев, М. Салтиков-Щедрін та ін.) уважали, що мистецтво має слугувати відображенню нагальних соціальних і політичних проблем. Вони змальовували важке життя народу, умови праці селян і робітників, бідність і безправність звичайних людей. Оскільки в російській ліриці лідером революційно-демократичної лінії вважали поета М. Некрасова, то цю течію в поезії називали «некрасівською».

На противагу М. Некрасову та його послідовникам, представники «чистого мистецтва» уникали суспільних питань, вони вважали, що сутність мистецтва — служити красі, виявляти її в різних формах та утверджувати у світі. Мистецтво як вияв краси своїм існуванням зцілює людську душу й одухотворює світ, так думали поети «чистого мистецтва» (А. Фет, Ф. Тютчев, А. Григор'єв, А. Майков, Я. Полонський, М. Щербина та ін.). Кожен із них мав свою творчу індивідуальність і неповторний стиль, але подібність естетичних позицій дала змогу об'єднати їх у школу «чистого мистецтва», звільнену від будь-яких ідеологічних і соціально-політичних впливів.

Поети «чистого мистецтва» оспівували красу природи, поривання думки й людські почуття. Пейзажі та людські емоції нерідко набували складного психологічного та філософського підтексту.

Українські лицарі краси

В українській літературі особливий інтерес до «чистого мистецтва» виявив Микола Вороний. Він перекладав українською мовою твори парнасців і поетів «чистого мистецтва» — А. Фета, Ф. Тютчева, Я. Полонського. Перу М. Вороного належить своєрідний поетичний маніфест, спрямований на захист «мистецтва задля мистецтва»:

Пісень давайте нам, поети,

Без тендеційної прикмети,

Без соціального змагання,

Без усесвітнього страждання,

Без нарікання над юрбою,

Без гучних покликів до бою...

Ідеї «чистого мистецтва» в українській поезії в 1920-1930-і роки обстоювали представники групи неокласиків (М. Зеров, М. Драй-Хмара, О. Бурґардт, М. Рильський та ін.). Вони утверджували пріоритет краси й мистецького покликання, багато зробили для принесення в українську літературу класичних форм світової поезії.

Микола Вороний

Однак за радянських часів офіційна влада вважала таку позицію ворожою, тому група поетів-неокласиків була піддана гострій критиці й знищена в 1937-1938 рр. Тоталітарний радянський режим боровся проти будь-яких проявів вільнодумства й тенденцій, що суперечили офіційній ідеології.

Поети «чистого мистецтва» продовжували філософсько-психологічну лінію, започатковану раніше О. Пушкіним, який писав: «Ми живемо лише для натхнення, солодких звуків й молитов». Як відомо, у поезії О. Пушкіна звучали й соціальні теми, протест проти імперської влади, але представники «чистого мистецтва» підхопили саме ту пушкінську тенденцію, яка пов'язана з утвердженням естетичного змісту мистецтва.

Принципи «чистого мистецтва» були сформульовані літератором О. Дружиніним, який уважав, що все у світі змінюється, тільки поет та його мистецтво залишаються незмінними: «Він зображує людей такими, якими їх бачить, не дає моральних уроків суспільству, а якщо й дає їх, то несвідомо. Він живе у своєму піднесеному світі й сходить на землю, як колись олімпійці сходили на неї, пам'ятаючи, що в них є свій дім на високому Олімпі».

Е. Дега. Зірка балету (прима-балерина). 1877 р.

Російських поетів «чистого мистецтва» об'єднують увага до інтимних переживань, щирість почуттів, посилений інтерес до художньої форми. Предметом їхнього зображення були людські стосунки, філософські та психологічні роздуми, природа, естетичні враження, споглядання прекрасного тощо.

Школа «чистого мистецтва» продовжила традиції романтизму й водночас значно поглибила їх за допомогою філософського підтексту, посилення психологізму, а також новітніх засобів письма, які свідчили про зародження модернізму (ранніх течій — імпресіонізму, символізму, неоромантизму) у межах пізнього романтизму.

За радянських часів ідеї «чистого мистецтва», поширені в різних країнах, уважалися «ідеологічно шкідливими», тому твори митців забороняли й замовчували, а прихильників «чистого мистецтва» переслідували. Однак справжнє мистецтво залишилося нетлінним, воно пережило лихі часи й знову вражає величною красою й довершеністю.

КОМПЕТЕНТНОСТІ

КЛЮЧОВІ. Спілкування державною мовою. 1. Як ви розумієте поняття «чисте мистецтво»? 2. У яких країнах були поширені ідеї «мистецтва заради мистецтва»? У яких угрупованнях? 3. Назвіть їхніх представників, провідні теми й мотиви, які вони розробляли. 4. Дискусія «Яку користь має краса мистецтва?». Математична компетентність. 5. Складіть таблицю в зошиті «Розуміння поета та його призначення в різні епохи». Уміння навчатися. 6. Знайдіть у бібліотеці або за допомогою Інтернету поетичні твори представників «Парнасу» (Франція) і «чистого мистецтва» (Росія). Підготуйте виразне читання одного з них, висловте враження.

ПРЕДМЕТНІ. Знання. 7. Назвіть періоди розвитку романтизму в різних країнах. Цінності. 8. Підготуйте презентацію «Культура російського романтизму».