Зарубіжна література. Профільний рівень. 10 клас. Ніколенко

Проза й поезія пізнього романтизму та переходу до реалізму ХІХ ст.

Специфіка переходу від романтизму до реалізму

Романтизм дав світові нову мету, нові ідеали.

Ю. Лотман

Романтизм, реалізм, перехідні явища в літературі, течії романтизму

  • 1. Пригадайте визначення поняття «романтизм», назвіть його провідні ознаки.
  • 2. Які нові теми й засоби зображення приніс у літературу реалізм?

Уже в 1820-1840-х роках у європейських літературах простежується взаємодія романтичних і реалістичних елементів, що яскраво засвідчує творчість О. де Бальзака, Стендаля, Г. Флобера (Франція); О. Пушкіна, М. Лермонтова (Росія); М. Гоголя (Україна); В. Скотта, Ч. Діккенса (Англія) та ін. Подібні процеси відбувалися й у літературі США (Дж. Ф. Купер, В. Ірвінг, Н. Готорн, В. Вітмен та ін.), тільки трохи пізніше. Деякі письменники починали свою діяльність як романтики, але потім переходили на шлях реалістичного зображення дійсності. Інколи дуже важко провести межу між романтизмом і реалізмом в одному творі, тому коли ми називаємо його, наприклад, романтичним або реалістичним, то маємо на увазі домінування тих чи тих елементів.

Що ж спричинило взаємодію романтизму й реалізму в першій половині XIX ст.? У цей час в Європі відбувався активний процес становлення буржуазного суспільства. Після Французької революції настало глибоке розчарування щодо втілення ідей свободи, рівності й братерства. Розвиток виробництва й засилля тих, у кого були гроші й влада, призвели до значного погіршення становища народу, поневолення й несправедливості щодо представників демократичних станів. На початку XIX ст. розшарування суспільства поглиблюється. Багаті стають ще багатшими, а бідні біднішають. Тому гроші й влада, що спричинили духовний занепад суспільства, порушення моральних норм і взаємин людей, були наскрізними темами у творах перехідного періоду від романтизму до реалізму.

Для викриття вад суспільства реалісти застосовували аналітичне зображення дійсності, об'єктивні деталі й обставини. Але й романтики мали свій арсенал поетикальних засобів для гострої критики — фантастику, гротеск, романтичну іронію.

Взаємодія романтичних і реалістичних елементів у творчості митців відбувалася по-різному. Скажімо, у межах реалістичного повістування з'являлися виняткові персонажі, наділені надзвичайними якостями. Наприклад, Гобсек з однойменної повісті О. де Бальзака постає не як звичайний лихвар, а як лихвар-філософ, фантом, який за допомогою золота рухає весь світ. Деякі письменники використовували усталені романтичні теми й мотиви та подавали їх у контексті свого часу, надаючи реалістичного звучання. Так було в романі у віршах «Євгеній Онєгін» О. Пушкіна, де теми кохання, розлуки та смерті набули нового сенсу, відповідного до реалій доби. Перші реалісти нерідко використовували у своїх творах поетику романтизму, особливо в зображенні природи, як М. Лермонтов у романі «Герой нашого часу». Герої були протиставлені суспільству, не могли знайти в ньому свій шлях і місце, як, наприклад, Євгеній Онєгін і Григорій Печорін.

Романтизм протягом свого розвитку був відкритою й динамічною системою, взаємодіючи в першій половині XIX ст. з реалізмом, а в останній третині XIX — на початку XX ст. — з течіями модернізму.

Дуже багато в цей період зроблено митцями для утвердження образу України у світовій літературі, що набував і романтичного, і реалістичного забарвлення (Дж. Г. Байрон, М. Гоголь, О. Пушкін та ін.).

Представники пізнього етапу романтизму надзвичайно наблизилися до нагальних проблем суспільного життя. Інтерес до екзотики й минулого поступився гострій критиці світу. Пізні романтики, хоча й використовували романтичні засоби зображення (фантастика, незвичайні образи й ситуації, нереальність і зміщення часу й простору, перевага вільної уяви автора та ін.), але у своїх творах порушували цілком реальні проблеми, викривали абсурдність, аморальність і несправедливість суспільства, зображували трагічне становище людини, яка в умовах такого суспільства не має свободи й можливості для реалізації. За допомогою засобів романтичної іронії пізні романтики показували невідповідність світу високим ідеалам. Гострий критичний пафос і прагнення проникнути в глибини суспільних процесів є характерними ознаками літературного періоду переходу від романтизму до реалізму. Це особливо виявилося у творчості Е. Т. А. Гофмана (Німеччина), М. Гоголя (Україна) та ін.

Провідними темами пізнього романтизму й переходу до реалізму були: влада грошей, недосконалість суспільства, драматична доля митця та його протистояння світу, трагедія людини під впливом важких зовнішніх обставин та її духовна трансформація, мистецтво, краса природи й проникнення в її таємниці тощо.

На відміну від реалістів, які дотримувалися життєвої правди в зображенні сюжетів та образів, пізні романтики прагнули подолати суспільний абсурд за допомогою засобів мистецтва. Мистецтво було своєрідним засобом духовної боротьби зі світом грошей та буржуазного прагматизму. Творчість і митець, утілення поетичного світобачення були протиставлені меркантильному суспільству. У творах пізніх романтиків висловлено позитивні ідеали, що втілені за допомогою фантастики, казки, міфу, яскравої символіки й позиції автора, який відверто утверджує ідеї справедливості, творчості, краси та кохання. Усупереч суспільному абсурду й трагізму життя, твори пізніх романтиків наповнені не тільки гострою критикою, а і світлою надією на відновлення високих ідеалів.

Образ безсмертного кобзаря, створений генієм Т. Шевченка, утілює як романтичні, так і релістичні ознаки. Кобзар своєю вільною творчістю та любов'ю до народу протиставлений навколишній дійсності. Але водночас він глибоко відчуває суспільну несправедливість, людський біль і тяжкі умови, у яких опинилася Україна. Він кличе до боротьби:

І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Остаточне виокремлення й оформлення реалізму та розмежування його з романтизмом відбуваються в літературі другої половини XIX ст. Але романтизм не зникає, а набуває нових форм і трансформацій.

ТЕЧІЇ РОМАНТИЗМУ

Течія

Період

Представники

Ранній (філософський) романтизм

Кінець XVIII — початок XIX ст.

А. і Ф. Шлегель, Ф. Шеллінг, Ф. Гельдерлін та ін. (Німеччина)

Народно-фольклорний романтизм

Початок XIX ст.

Г. Гейне (Німеччина), М. Гоголь, Т. Шевченко (Україна), О. Пушкін (Росія) та ін.

Байронічна течія

1810—1820-і роки

Дж. Байрон (Англія), Г. Гейне (Німеччина), О. Пушкін, М. Лермонтов (Росія) та ін.

Гротескно-фантастична течія

1820—1840-і роки

Е. Т. А. Гофман (Німеччина), М. Гоголь (Україна), В. Гюго (Франція) та ін.

Вальтер-скоттівська (історична) течія

Перша половина ХIX ст.

В. Скотт (Англія), Є. Гребінка, П. Куліш, М. Гоголь (Україна), О. Пушкін (Росія) та ін.

КОМПЕТЕНТНОСТІ

КЛЮЧОВІ. Спілкування державною мовою. 1. Дайте власні визначення типам героїв, які з'явилися в добу романтизму й реалізму: байронічний герой, «зайва людина», маленька людина. Наведіть приклади з прочитаних творів. Математична компетентність. 2. Назвіть хронологічні межі розвитку романтизму й реалізму в Європі та США. Складіть схему (у зошиті), на якій покажіть їхню взаємодію в певні періоди. Компетентності в природничих науках і технологіях. 3. У прочитаних вами творах («Мазепа» або «Паломництво Чайльд Гарольда» Дж. Байрона, «Євгеній Онєгін» О. Пушкіна, «Герой нашого часу» М. Лермонтова) знайдіть описи природи, створені в романтичному й реалістичному стилі. Порівняйте. Уміння навчатися. 4. Складіть тези розповіді про течії романтизму. Ініціативність і підприємливість. 5. У чому виявилися підприємницькі риси героїв повісті «Гобсек» О. де Бальзака (Гобсек, Анастазі де Ресто, Дервіль, Максим де Трай)? Чи завжди їхня підприємливість поєднувалася з мораллю? Соціальна та громадянська компетентності. 6. Які соціальні проблеми порушували романтики й реалісти? Які теми для них спільні? Доведіть.

ПРЕДМЕТНІ. Знання. 7. Розкрийте історичні умови переходу від романтизму до реалізму. У яких творах порушено тему грошей? Діяльність. 8. Наведіть приклади взаємодії романтичних і реалістичних елементів, використовуючи один з прочитаних творів. Цінності. 9. Визначте життєві цінності ліричного героя Дж. Байрона, Володимира Ленського, Тетяни Ларіної, Гобсека, Дервіля, Печоріна (2-3 за вибором). Дайте їм оцінку.