Зарубіжна література. Профільний рівень. 10 клас. Ніколенко

Гамлет, принц данський (1603)

Трагедія

(Уривки)

ДІЯ ПЕРША

Сцена 5

У першій дії йдеться про те, як Гораціо й королівські офіцери побачили Привида, схожого на батька Гамлета, на терасі замку Ельсінора. Гораціо розповів про це Гамлетові, який вирішив зустрітися з Привидом. Той розказав принцу про страшний злочин, який вчинив король Клавдій. Гамлет вирішив перевірити слова Привида й узяв із Гораціо й офіцерів клятву мовчати.

Привид

(...) Цей кровозмісник, звір прелюбодійний

Своїм чаклунським хистом і дарами —

О нечестиві ті дари, той хист! —

Здолав на блуд ганебний спокусити,

Здавалось, доброчесну королеву.

Яке це, Гамлете, було падіння!

Від мене відвернутись, занедбати

Моє кохання, що у парі йшло

З обіцянками, даними при шлюбі,

І прихилитись до цього нікчеми,

Убогого, якщо рівнять зі мною! (...)

Та досить! Ось вітрець війнув ранковий.

Я розповім коротше. У саду

Я ліг спочить опівдні, як звичайно;

Цієї супокійної години

Твій дядько, в сад промкнувшись, увілляв

Мені у вухо блекоти страшної, —

Така вона ворожа людській крові,

Що прудко, на взірець живого срібла,

Всіма шляхами внутрішніми в тілі

Біжить, і звурджується кров від неї,

Як від краплини оцту молоко.

Загусла так раптово кров і в мене... (...)

Так я вві сні від братньої руки

Життя позбувсь, корони й королеви. (...)

Який це жах! Який це жах незмірний!

Якщо у тебе є чуття, мій сину,

Не попусти, щоб королівське ложе

Перетворилось на кубло розпусти.

Та хоч яка твоя та помста буде,

А проти матері недобрий замір

Нехай душі тобі не заплямує.

Хай судить Бог її, нехай у грудях

Жалить сумління. А тепер прощай. (...)

(Зникає).

Гамлет

Небесні сили! Земле! Що згадати

Ще треба? Пекло? Тихше, тихше, серце!

Напружтесь, м'язи, не втрачайте сили,

Тримайтеся. Не забувать тебе?!

Так, любий привиде, аж поки пам'ять

Іще живе в збентеженій цій скриньці!

Не забувать? Всі записи безглузді

Зітру з таблиці пам'яті своєї,

Усі слова з книжок, усе, що бачив, —

Всі образи, всі враження колишні,

Усе, що спостеріг від юних днів, —

Одне твоє веління нині в мозку

Залишу я, без домішок низьких.

Клянуся небом! Згубна, згубна жінко!

Усміхнений негіднику проклятий!

Де записник мій? Мушу записати,

Що можна, посміхаючися, бути

Негідником. У Данії — напевно.

(Пише).

Уже ви, дядьку, тут. Віднині гасло

Моє: «Прощай, прощай! І не забудь».

Я в цьому присягаюсь. (...)

ДІЯ ТРЕТЯ

Сцена 1

Офелія стала знаряддям королівських інтриг. Полоній підмовляє її зустрітися з Гамлетом і викликати його на відверту розмову, а він, Полоній, разом із Клавдієм сховаються й підслухають діалог, щоб з'ясувати, чи справді Гамлет божевільний від кохання, чи є якась інша причина його дивної поведінки.

Гамлет

Так. Бути чи не бути — ось питання.

В чім більше гідності: терпіти мовчки

Важкі удари навісної долі

Чи стати збройне проти моря мук

І край покласти їм борнею? Вмерти —

Заснуть, не більш. І знати, що скінчиться

Сердечний біль і тисячі турбот,

Які судились тілу. Цей кінець

Жаданий був би кожному. Померти —

Заснути. Може, й бачити сновиддя?

У цьому й перепона. Що приснитись

Нам може у смертельнім сні, коли

Вантаж земної суєти ми скинем?

Оце єдине спонукає зносить

Усі нещастя довгого життя;

Інакше — хто ж би стерпів глум часу,

Ярмо гнобителів, пиху зухвальців,

Зневажену любов, суди неправі,

Нахабство влади, причіпки й знущання,

Що гідний зазнає від недостойних, —

Хто б це терпів, коли удар кинджала

Усе кінчає? Хто б це став потіти,

Вгинаючись під тягарем життєвим,

Якби не страх перед незнаним чимось

У тій незвіданій країні, звідки

Ще не вертався жоден подорожній?

Миритись легше нам з відомим лихом,

Аніж до невідомого спішити;

Так роздум робить боягузів з нас,

рішучості природжений рум'янець

Блідою барвою вкриває думка,

І збочує величний намір кожен,

Імення вчинку тратячи. Та досить!

Офеліє! В своїй молитві, німфо,

Згадай мої гріхи! (...)

Король і Полоній сперечаються про «божевілля» Гамлета. Кожен із них висуває власну версію його незрозумілих слів і вчинків.

Король

Кохання? Не воно йому на думці.

Те, що казав він, хоч було й безладне,

Проте не божевільне. З цього смутку

Щось визріває на душі у нього,

Ще й небезпечне, може. А тому,

Щоб лихові якомусь запобігти,

У мене й вирішення вже готове:

Не гаючись, до Англії хай їде

Несплачену данину вимагати.

Можливо, море, і чужа земля,

І враження нові йому розвіють

І розженуть усі думки похмурі,

В яких уже заплутався він так,

Що й сам не свій. А ви якої думки?

Полоній

Це добрий намір. Та мені здається,

Що все ж таки любов — причина смутку.

Ну як, Офеліє? Нема потреби

Розповідати, ми й самі все чули.

Робіть, що хочете, мій пане. Може,

Звеліть, щоб викликала на розмову

Його після вистави королева,

А я, ласкаво прошу, я сховаюсь

Так, щоб розмову їхню всю почути.

Коли нічого він і їй не скаже,

Шліть в Англію його чи ув'язніть,

Як ваша мудрість визнає.

Король

Нехай!

Шаленству знатних треба класти край.

(Виходять).

Сцена 3

Після вистави «Убивство Гонзаго» Клавдій зрозумів, що Гамлет підійшов надто близько до розгадки страшної таємниці. Водночас король відчув розпач від скоєного братовбивства. Він робить спробу молитися, але каяття — не для нього... Гамлет має нагоду вбити короля, тихо підкравшись, проте не може підступно покарати ворога під час спроби звернення до Бога.

Король

(...) Мерзенний сморід злочину мого

Сягає неба. На мені тяжить

Прокляття найдавніше — братовбивство.

Не можу я молитись, хоч і прагну,

До крайніх меж напружуючи волю:

Міцне бажання, але гріх ще дужчий.

Я наче той, хто, маючи дві справи,

Вагається, з якої розпочати,

І жодної не робить. (...)

Нащо ж милосердя,

Як не на те, щоб злочини прощати?

Хіба в молитві не подвійна сила,

Спроможна врятувати від падіння

Чи скинути гріхів тягар із нас?

Минув мій гріх. Я зводжу очі в небо,

Якими ж я словами помолюсь?

«Прости мені, мій Боже, вбивство підле»?

Не можна. Адже все, заради чого

Я вбив, усе це й досі при мені:

Корона, честолюбство й королева. (...)

То що ж? То що ж лишилось? Каяття?

Коли ж бо я і каятись не можу!

О груди, чорні, наче смерть! Що більш

Душа силкується, тим глибше грузне.

Рятуйте, ангели! Коліна, гніться! (...)

(Відходить у глибину сцени й стає навколішки).

Входить Гамлет.

Гамлет

Він молиться. Яка нагода зручна

Все довершить! І він у рай потрапить.

Хіба ж це помста? Слід поміркувати:

Негідник убиває мого батька,

І от негідника цього я шлю

До неба.

Це ж нагорода скорше, а не помста! (...)

Коли він очищає душу

І перейти готовий на той світ,

А я уб'ю його — чи я помщуся?

Ні.

Сховайся, мечу, на страшнішу дію... (...)

(Виходить).

Король

(Підводячись).

Слова угору, думка вниз їх тягне.

Без думки слово неба не досягне.

(Виходить).

Сцена 4

Покої королеви. Входять королева та Полоній.

Полоній

Він прийде. Ви ж нагримайте на нього,

Скажіть, що вихватки його нестерпні

І що від гніву він не врятувався б,

Якби не ви. А я ось тут сховаюсь.

Суворіше, будь ласка.

Гамлет

(За сценою).

Мамо, мамо!

Королева

За мене можете не турбуватись.

Іде вже. Заховайтеся мерщій.

(Полоній ховається за килимом).

Входить Гамлет.

Гамлет

Ну, мамо, в чому річ?

Королева

Чому ти, Гамлете, образив батька?

Гамлет

Чому образили ви батька, мамо?

Королева

Говориш марнослівним язиком.

Гамлет

Питаєте гріховним язиком.

Королева

Що це таке?

Гамлет

А ви чого хотіли?

Королева

Забув ти, хто я!

Гамлет

Ні. Ви королева,

Дружина брата свого чоловіка,

І ще — на горе — мати ви мені.

Королева

Що ж, хай з тобою інші поговорять.

Гамлет

Ні, ні, сідайте і не руште з місця.

Я дзеркало поставлю перед вами,

В якому ви побачите себе.

Королева

Чого ти хочеш? Ти не вб'єш мене?

Рятуйте! Пробі!

Полоній

(За килимом).

Гей! Рятуйте! Пробі!

Гамлет

(Витягаючи шпагу).

А! Щур попався! Тут йому і смерть!

(Проколює шпагою килим).

Полоній

(За килимом).

Ой! Помираю!

(Падає та вмирає).

Королева

Боже! Що ти робиш?

Гамлет

І сам не знаю. Хто там був? Король?

Королева

Який квапливий і кривавий вчинок!

Гамлет

Ще гірше — короля життя позбавить,

А потім шлюб із братом справить.

Королева

Що? Короля життя позбавить?

Гамлет

Так.

(Відхиляє килим і бачить Полонія).

Прощай, убогий, метушливий дурню!

Тебе я з вищим сплутав. Бачиш сам,

Як небезпечно надто клопотатись. (... )

Убивство Полонія спричинило інші трагічні події. Офелія збожеволіла, утративши батька й коханого. Лаерт повертається з Франції й хоче помститися Гамлетові, убивці його батька. А Клавдій використовує горе й розпач Лаерта у власній грі, щоб позбутися Гамлета. Клавдій підмовив Лаерта взяти гострішу рапіру, намастити її спеціальним отруйним зіллям... Клавдій про всяк випадок підготував ще й келих з отрутою для Гамлета. Король готує поєдинок як театральну виставу. Але під час двобою все пішло не за «сценарієм»... У фіналі від трагічних випадковостей гинуть усі головні герої трагедії.

ДІЯ П'ЯТА

Сцена 2

Король

Наш син

Перемагає.

Королева

Але він огрядний,

Задихався. Ось хусточку візьми

Та витрись. Я також за тебе вип'ю.

Гамлет

Спасибі, матінко.

Король

Не пий, Гертрудо!

Королева

Таки я вип'ю. Ви мені даруйте.

(П'є).

Король

(Убік).

З отрутою! Рятунку вже немає.

Гамлет

Ні, я не питиму. Іще хвилинку.

Королева

Ходи сюди, утру тобі обличчя.

Лаерт

А зараз я ударю.

Король

Сумніваюсь.

Лаерт

(Убік).

Це майже проти власного сумління.

Гамлет

Ану, Лаерте, втретє. Та не грайтесь,

А нападайте, скільки сили є,

Бо ви немов жартуєте зі мною!

Лаерт

Ах, он як! Ну, тримайтеся тоді!

(Б'ються).

Озрік

Нема удару.

Лаерт

Маєте один!

(Лаерт ранить Гамлета. Потім у розпалі вони обмінюються рапірами й Гамлет ранить Лаерта).

Король

Розбороніть. Вони поскаженіли.

Гамлет

Ні, ще!

(Королева падає).

Гамлет

Що з нею?

Король

Кров побачила й зомліла.

Королева

Ні, це вино, вино. Мій сину любий,

Це все пиття! Отруєно мене.

(Умирає).

Гамлет

Злочинство! Зрада! Зачиняйте двері,

Шукайте! Треба винного знайти!

(Лаерт падає).

Лаерт

Він, Гамлете, між нами. Ти помреш,

Тобі ніякі ліки не поможуть.

Та зброя, що в руці твоїй, отруйна

І незатуплена. І сам я гину

Як жертва заміру свого бридкого.

Ось я лежу і вже не встану більше,

І матір теж отруєно твою.

Це все король, король у всьому винен.

Гамлет

Рапіра теж отруєна? Отруто,

Довершуй те, що довершити слід!

(Заколює короля).

Усі

Зрада! Зрада!

Король

Рятуйте, друзі! Я ж іще живий!

Гамлет

Ні, пий свою отруту, вбивцю клятий,

Розпуснику! Отут твоя перлина!

Іди за матір'ю!

(Король умирає).

Лаерт

Це по заслузі:

Отруту він же сам приготував.

Тобі я нині, Гамлете шляхетний,

І власну смерть, і батькову прощаю,

А ти мені свою також прости.

(Умирає).

Гамлет

Хай Бог простить! А за тобою слідом

І я піду. Гораціо, вмираю.

Прощай і ти, нещасна королево!

Я вам, що зблідли й мовчки тремтите,

Все розказав би, та не маю змоги,

Бо смерть, тупий жорстокий конвоїр,

Арешту ні на мить не відкладає.

А ти, Гораціо, ти жити будеш,

То розкажи про все правдиво.

В. Єрко. Ілюстрація до трагедії В. Шекспіра «Гамлет, принц данський». 2008 р.

Гораціо

Ні!

Душею більш я римлянин, ніж данець.

Тут є отрута.

Гамлет

Якщо ти мужчина,

Облиш! Віддай! Однаково я вирву!

Яку, Гораціо, ганебну славу

Залишу я, коли ніхто не взнає

Того, що сталось. Адже ти мій друг!

Не поспішай до райського блаженства,

Помучся ще на цім безладнім світі,

Щоб розказать про мене.

(Здаля чути військовий марш і постріли).

Хто стріляє?

Озрік

Це Фортінбрас. Із Польщі переможно

Він повертає і послам англійським

Дає салют.

Гамлет

Гораціо, вмираю.

Міцна отрута дух мій подолала.

Не чутиму вже й з Англії звісток.

Я провіщаю, що впаде ваш вибір

На Фортінбраса. Віддаю свій голос

І я за нього. Ти подбай, щоб він

Про все дізнався. А тепер — мовчання.

(Умирає).

(Переклад Григорія Кочура)

КОМПЕТЕНТНОСТІ

КЛЮЧОВІ. Спілкування державною мовою. 1. Доберіть прикметники для характеристики образів: а) Данського королівства; б) батька Гамлета; в) Клавдія; г) Гертруди. Спілкування іноземними мовами. 2. Прочитайте мовою оригіналу монолог Гамлета «Бути чи не бути...». Перекладіть, порівняйте переклади Г. Кочура та Л. Гребінки з оригіналом. Математична компетентність. 3. Намалюйте в зошиті схему «У лабіринтах замку Ельсінора», позначте місця та ключові події, що там відбулися. Компетентності в природничих науках і технологіях. 4. Зробіть спостереження, у який час і на фоні яких природних явищ відбуваються події в «Гамлеті». Проаналізуйте символічний зміст описів природи. Інформаційно-цифрова компетентність. 5. За допомогою Інтернету здійсніть віртуальну екскурсію місцями, які згадані в п'єсі: а) м. Ельсінор (замок Кронборг); б) м. Віттенберг (університет). Поясніть, чому саме ці міста названі у творі. Уміння навчатися. 6. Уявіть, що вам потрапив до рук «Щоденник» Гамлета. Які важливі думки героя могли б там бути записані? Використайте цитати з тексту, прокоментуйте. Які висловлення Гамлета вам близькі? Ініціативність і підприємливість. 7. Гамлет має власний план розгадування таємниці смерті батька. Відтворіть етапи цього плану. У яких моментах герой був правий, а в яких робив помилки? 8. У кожного з персонажів п'єси є власна мета. Визначте її та засоби досягнення. Соціальна та громадянська компетентності. 9. Що не влаштовувало Гамлета в Данському королівстві? Чому воно видавалося йому «в'язницею»? 10. Чи були в Гамлета однодумці в боротьбі зі світом зла? Аргументуйте. 11. Чому Привид з'являється в обладунках, зі зброєю? Яку роль відіграє тема війни у творі? Наведіть висловлювання Гамлета про війну. 12. Знайдіть характеристику різних країн у творі (Данія, Англія, Норвегія, Польща). Прокоментуйте. Обізнаність і самовираження у сфері культури. 13. Робота в групах. Уявіть, що ви берете участь у міжнародному кінофестивалі «Золота гілка Шекспіра» і представляєте кінофільми за мотивами п'єси «Гамлет». Кожна група має представити один кінофільм. Екологічна грамотність і здорове життя. 14. Гамлет у п'єсі багато критикує й заперечує. А чого прагне герой? Визначте його ренесансні ідеали, наведіть відповідні цитати.

ПРЕДМЕТНІ. Знання. 15. Щодо трагедії «Гамлет» думки шекспірознавців розійшлися. П'єсу називають «трагедією свідомості», «трагедією серця», «проблемною трагедією», «трагедією морального вибору». А ви як думаєте? 16. Складіть у зошиті таблицю «Придворні таємниці». Заповніть її.

Персонаж

Таємниця

Від кого приховує

Мета

Чи розгадана таємниця / хто її розгадав

17. Простежте розвиток провідних мотивів п'єси: а) гнилизни; б) божевілля; в) смерті; г) помсти; ґ) зволікання дії та ін. Діяльність. 18. Проблемні ситуації. Деякі моменти у творі залишилися «темними», не розгаданими до кінця. Висловте власні припущення про: а) причину смерті Офелії (про неї чомусь розповідає Гертруда); б) причину вбивства Полонія (чи знав Гамлет напевно, хто ховається за килимом); в) причину зволікання Гамлета з помстою (у нього було кілька нагод покарати Клавдія, але він ними не скористався); г) те, чи здогадувався Гамлет, що Офелія стала знаряддям інтриг. Цінності. 19. У чому виявляється ренесансний погляд В. Шекспіра щодо людини та світу? 20. Напишіть твір-роздум на тему «Чи можна назвати Гамлета справжнім героєм?».

ВИСНОВКИ

• У п'єсі «Гамлет, принц данський» В. Шекспір змальовує духовну ницість світу, викриває його вади й пороки.

• У центрі трагедії — доля людини, поставленої перед вибором добра і зла, життя і смерті, правди й брехні.

• Гамлет виявляє власну волю, прагнення до пошуку істини, смислу буття, тому навіть в умовах «в'язниці» він відчуває себе титаном думки, у цьому виявляється ренесансний світогляд героя.

• Поетику п'єси визначають гострі конфлікти (зовнішні та внутрішні), система мотивів, яскраві символи.