Підручник з Мистецтва. 9 клас. Назаренко - Нова програма

Телебачення

Чи можна назвати телебачення самостійним видом екранного мистецтва?

Телебачення — загальний термін, що охоплює всі аспекти технології та практичної діяльності, пов'язаних із передачею зображень із звуковим супроводом на далекі відстані.

Сучасна культура — культура аудіовізуальна, комп’ютерна, «екранна». Її нерідко називають інформаційною. Це визначення пояснює відмінність від культури попередніх історичних періодів. Інформаційна культура формує інший тип світобачення і світорозуміння. Велику роль у цьому процесі відіграє сучасне телебачення як засіб комунікації. Воно виникло тому, що людина намагалася комфортнішим способом отримувати точну інформацію, тому, що зображення предметів або дії більш точне, ніж його словесний опис.

Історична довідка

У 1907 р. учений Борис Розінг отримав патент на «засіб електричного перетворювання зображень». Для передачі простих геометричних форм до електронно-променевої трубки він використав дзеркальний барабанний сканер. І лише в 1911 р. в лабораторних умовах йому вдалося здійснити найпершу телевізійну передачу. В 1912 р. Б. Розінг розробив головні елементи чорно-білого телебачення, яке включало розгортання на 12 рядків (зараз у сучасному телебаченні 800 рядків). Для того, щоб винахід міг вийти зі стін лабораторії і застосовуватися на практиці, знадобилися довгі роки.

У 1923 р. американський учений Володимир Зворикін винайшов іконоскоп — електронну трубку, що передавала зображення. Вона була кращоюза своєю конструкцією, ніж трубка Б. Розінга. У 1931 р. він створив першу в світі передавальну електронну трубку з мозаїчним фотокатодом, названу «іконоскопом», що поклало початок розвитку електронного телебачення. Телевізійна трубка В. Зворикіна стала головним елементом для телевізорів на багато десятиліть.

Значно поліпшити якість картинки вдалося шотландському інженерові Джону-Лоуги Берда. У 1925 р. він досяг успіху в передачі чорно-білого зображення ляльки-черевомовця. Вперше в історії можна було розрізнити деталі переданого зображення. У 1926 р. Дж.-Л. Берд уперше публічно продемонстрував передачу рухомого монохроматичного зображення. Ця демонстрація, зазвичай, вважається першою у світі справжньою демонстрацією телебачення.

Апарат Дж.-Л. Берда (1925 р.)

Телевізор «Октагон» фірми «Дженерал Електрик (1928 р.)

Телевізор «КВН» з збільшувальною лінзою (початок 1950-х рр.)

Телерадіола «Харків» (1959 р.)

Один з перших кольорових телевізорів «Рубін 401» (1967 р.)

Телевізор «Електрон» (кінець XX ст.)

У 30-х роках XX ст. з'явилися перші телевізійні станції та телеканали. Так, у 1936 р. публіка Берліна і Лейпцига могла подивитися наживо XI Літні Олімпійські ігри. У тому ж році угорський учений Костянтин Тіганий описав принцип плазмового дисплея, першого дисплея з пласкою панеллю. З 40-х років XX ст. почались регулярні телепередачі в США і деяких країнах Європи. На початку 30-х років XX ст. в Україні вже працювали короткометрові механічні телеприймачі (в Одесі, Києві та Харкові) зі звуковим супроводом. Але масове розповсюдження телевізорів та розвиток телебачення в усьому світі почалися у 50-х роках XX ст.

Сучасні телевізори відрізняються ультратонким корпусом, іноді вигнутим екраном, а також широким динамічним діапазоном, який має триразовий рівень підвищення яскравості для вражаючого зображення та підтримуються голосові команди і пошук. Такі телевізори мають вагу до 45 кг і товщину всього 70 — 80 мм!

Сучасні телевізори

Сучасні смартфон і телевізор

Технічні інформаційні новації виникли тоді, коли вони стали необхідними, тому що людині була потрібна миттєва свіжа інформація, тоді як кінохроніка показувала факти, ті, що вже давно відбулися.

Отже, телебачення стало альтернативою кінотеатру, а згодом почало створювати свій, телевізійний продукт, перетворилося на окремий вид екранного мистецтва. Сьогодні існують різноманітні інформаційні та аналітичні програми, динамічні випуски новин, яскраві ток-шоу, де обговорюються різні важливі питання, що виникають у суспільстві, транслюються наукові, розважальні, спортивні та дитячі програми тощо. Постійно йдуть зйомки різноманітних телесеріалів.

Уважно розгляньте фотографії. Які види телевізійних програм на них зображені? Доповніть: «Для мене телебачення — це...». Аргументуйте свою думку.

Чому телебачення е таким популярним?

Наш світ дуже великий і цікавий, і людина саме завдяки телебаченню може побачити його на власні очі, може дізнатися про різні історичні події як сучасні, так і ті, що відбувалися в далекому минулому, ознайомитися з найвідомішими творами мистецтва. Цінність телевізійного мистецтва полягає в тому, що воно дає можливість простою і доступною мовою разом з телеглядачем розібратися в різних життєвих ситуаціях, політичному житті суспільства тощо. На телебаченні існує ціла низка програм, які розповідають про різні види і жанри мистецтва, проводять віртуальні екскурсії залами провідних музеїв світу, транслюють театральні вистави, фільми, сприяють популярності авторів, режисерів, акторів. Отже, телебачення дає можливість глядачам залучитись до світової культури.

Основні завдання телебачення як екранного мистецтва:

• піднімати такі проблеми сучасності, які турбують людей, викликати емоційні переживання;

• саме телебачення повинно стати тією ланкою, що об’єднує різні покоління, народи, країни;

• привертати увагу до інформації, зробити так, щоб вона була сприйнята і вірно інтерпретована, щоб була збережена в пам’яті нащадків для подальшого використання. Але, на жаль, іноді, деякі програми телебачення навмисне спотворюють інформацію в «прийнятному», на їхню думку, для глядача напрямку. Це називається маніпуляцією свідомості телеглядача.

Вплив телебачення на розвиток дітей та підлітків

У 1996 році Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення про святкування 21 листопада Всесвітнього дня телебачення.

Зараз телебачення України ділиться на державне та комерційне.

У XXI ст. з’явилися плазмові моделі та рідкокристалічні екрани телевізорів. З’явилось цифрове, супутникове та кабельне телебачення. У світі немає жодної держави, в якій не було б телебачення, яке стало одним із найвпливовіших засобів електронної інформації, засобом формування громадської думки.

В усьому світі користуються популярністю телесеріали. Сьогодні вони на рівних змагаються за увагу глядачів із повнометражними фільмами.

І звичайні глядачі, і професійні критики визнають, що жанр телесеріалу в Україні стрімко розвивається і здатний порадувати навіть найвибагливішого глядача. Щомісяця з’являються нові телесеріали різноманітних жанрів: детективи, мелодрами, комедії, фантастика, бойовики тощо. Але популярністю у вітчизняного глядача користуються серіали, які найбільш точно відображають нашу культуру. Тільки у 2015—2017 рр. вийшли на ТВ-екрани серіали: «Не зарікайся», «Черговий лікар», «Центральна лікарня» — про роботу лікарів і «швидкої допомоги»; «Коли всі вдома» — про сімейні стосунки; «Відділ 44», «Ніконов», «Поганий хороший коп» — про роботу правоохоронців, які розслідують кримінальні справи; мелодрами «Нитки долі», «На лінії життя», «Доля на ім’я кохання»; «Між любов’ю і ненавистю» — про дружбу шкільних подруг і їх любовні історії; пригоди «Ласкаво просимо на Канари». У 2017 році на екрани вийшли серіали «Райське місце», «Рятувальники» та інші.

Силами українських фахівців також були придумані серіали, створені за принципом реаліті-шоу — «Екстрасенси», «Київ вдень і вночі», «Шоу Половинки», «Шоу Інспектор Фреймут» та інші.

Галерея сучасних українських телесеріалів

У серіалі «Відділ 44» справжні слідчі можуть затримати вбивцю без єдиного пострілу, піймати втікача без гонитви, заарештувати злочинця без бійки. Вони кращі як спеціалісти, компетентні, чесні, сучасні. їх девіз: «Спочатку подумай». Цей унікальний відділ працює в кращих умовах, в мегасучасному офісі, а для своїх розслідувань користується тільки новітньою технікою, найостаннішими IT-досягненнями людства. При цьому спецагенти не носять форму і не мають ніяких військових звань. Вони не мають шкідливих звичок, ніколи не брешуть і не порушують закон — це справжні профі. Вони націлені тільки на результат і не дозволяють ніяких потурань ні до себе, ні до оточуючих.

Головні герої серіалу «Поганий хороший коп» — поліцейські. Перший із них — старожил з величезним досвідом роботи і своїми особливими підходами до роботи, деколи його методи жорстокі і брутальні. Другий — молодий хлопець, який дивиться на світ зовсім іншими очима, він намагається використовувати в роботі найсучасніші навички ведення розслідувань.

Зіткнулася стара і нова школа поліцейських. Але героям доведеться працювати разом. Спочатку, кожен із них веде власну гру, намагаючись перехитрити напарника і довести, що він кращий, але з часом усе змінюється. Ловити злочинців — дуже небезпечна робота, щоб вижити, потрібно навчитися довіряти напарникові.

Кадр із серіалу «Відділ 44» (2015 р.). Режисер Ігор Шкурін

Кадр із серіалу «Поганий хороший коп» (2016 р.). Режисер Максим Литвинов

У серіалі «Центральна лікарня» в основу сюжету покладено реальні історії, якими так багате життя будь-якої лікарні. Переплетіння трагічних ситуацій з драматичними розв’язками, не вигадані історії стосунків, історії хвороб, одужань і нестандартних лікарських рішень. Цей серіал про героїзм лікарів, які рятують своїх пацієнтів, про лікарські подвиги і помилки, про дружбу і зраду, про інтриги.

Кадр із серіалу «(Центральна лікарня» (2016 р.). Режисер Віра Яковенко

Кадр із серіалу «Слуга народу» (2015 р.). Режисер Олексій Кірющенко

Незвичайний підхід до гострої теми використовували автори серіалу «Слуга народу». Кожна людина в цьому світі коли-небудь мріяла про те, як вона стає президентом своєї країни. Ось тоді все було б правильно, і життя у простого народу нарешті налагодилося б. Адже країні потрібна нова, розумна, принципова, чесна людина, здатна змінити долі мільйонів громадян. Саме ці думки одного разу спонукали народ обрати президентом простого вчителя історії Василя Голобородька, який живе у звичайній квартирі, спокійно йде вулицею без армії охоронців і запросто їздить на маршрутці, який отримує скромну зарплату, живе — як всі. Чи вдасться йому переламати хід долі і розібратися з усталеною злочинною системою, де всі звикли безбожно красти, і «дерибанити»? Жанр картини — комедія.

«Гвардія» (2015 р.). Режисер Олексій Шапарев

«Не ми почали цю війну, але наш борг завершити її ...». Серіал «Гвардія» розповідає глядачеві історію жахливих подій, які почали розвиватися в найскладніший період для України — момент економічного спаду. Країна ще не встигла повністю встати на ноги, як війна, що почалася, привела до повного руйнування десятків тисяч життів. Це історія про перших добровольців, які відгукнулися на заклик і записалися в Національну гвардію після кривавих подій Майдану, винуватці яких до цього часу невідомі. Серед добровольців — студент з Одеси, сотник Майдану, лейтенант внутрішніх військ, кримський татарин, молодий учений, бізнесмен, слюсар, чемпіонка зі спортивної стрільби — люди абсолютно різних професій, різного віку, життєвого досвіду, переконань. Ще вчора вони стояли по різні боки барикад. Чи змогли вони знайти спільну мову? Чи зможуть кадрові військові та новобранці, які ще вчора були «ворогами», стати єдиною командою, здатною захистити свою країну? Різні долі і такі різні думки людей, які доводять одне — свою любов до Батьківщини, готовність віддати життя за Україну.