Підручник з Мистецтва. 9 клас. Назаренко - Нова програма

Сучасне українське художнє кіномистецтво

Український кінематограф — це ціла галузь національного мистецтва зі значною історією і багатими традиціями. У світовому кіномистецтві вже назавжди залишаться імена Олександра Довженка, Сергія Параджанова, Леоніда Викова, Богдана Ступки. Але і нове покоління кіномитців має всі шанси дописати свої імена в літопис світового кіно.

Сучасне українське кіно знімає кілька державних кіностудій, таких як Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка, Українська кіностудія анімаційних фільмів, Національна кінематека України, Одеська кіностудія, Українська студія хронікально-документальних фільмів, так само Національний центр О. Довженка. Крім цього, в Україні діють 46 приватних студій.

В Україні існує близько трьох десятків кінофестивалів, що проходять із різною періодичністю в багатьох містах України. Наприклад, у 2016 р. здобувані з 13 країн світу змагалися в п’яти номінаціях: короткометражне ігрове кіно, повнометражне ігрове кіно, чи телефільм, анімація, документальне кіно, відеопоезія.

Галерея сучасних українських художніх фільмів

Перший повнометражний і великобюджетний художній фільм (12 млн. грн) за роки незалежності України знятий на київській Національній кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка.

Світова прем’єра «Молитви про гетьмана Мазепу» відбулася у лютому 2002 р. на Берлінському міжнародному кінофестивалі у позаконкурсній програмі.

В основі сюжету — діалог «на ножах» історичних антагоністів — Петpa І, який руйнує саркофаг гетьмана та Івана Мазепи, який встає з могили, щоб розповісти про своє життя, передусім таке, що пов’язане з боротьбою двох державців. Дійсно, шукати в фільмі історичних фактів — річ невдячна. «Молитва про гетьмана Мазепу» — це своєрідний сон чи навіть страхіття із притаманними йому нелогічністю та ірраціональністю, довільним плином асоціацій, поєднанням непоєднуваного. В одному інтерв’ю, з нагоди закінчення роботи над фільмом, режисер Юрій Іллєнко говорить про нього як про кінострічку, виконану в особливому жанрі — фільму-молитви. Але вочевидь не молитва, а саме сон визначає стилістику, звуковий і візуальний ряд Іллєнкового твору: розмиті кольори, пелена, через яку постають події, камера, яка у постійному русі, хаотичність.

Кадр із фільму «Молитва про гетьмана Мазепу» (2001 р.). Режисер Юрій Іллєнко

Богдан Ступка, який грав роль гетьмана Івана Мазепи, так прокоментував враження від цього фільму: «Це складно. Треба знати про цей період дуже багато... Я б сказав — це Сальвадор Далі. Це видатний художник, художник і по костюмах, це приголомшливий живопис, в якому присутні якісь дивовижні люди, любов старої людини до молодої, якісь природні речі... Для мене ці сцени зняті дуже природно і дуже красиво, для мене це Сальвадор Далі».

Короткометражна філософська притча «Пересохла земля» була знята за мотивами новели «Дуже старий чоловік із великими крилами», яка написана лауреатом Нобелівської премії Габріелем Гарсіа Маркесом. Картина без єдиного слова оповідає історію про те, як чоловік урятував істоту з величезними білими крилами, подібну до ангела. Він приводить янгола додому й закриває його на кухні. Досить швидко людина усвідомлює економічні переваги свого скарбу й починає показувати янгола людям за гроші. Жадібність повністю захопила головного героя, його мало турбують страждання янгола. Під кінець фільму, однак, він знову залишається самотнім. Сюрреалістична логіка наповнює фільм навмисною двозначністю про те, звідки з’явився янгол і куди він іде. Кожен глядач поставить свої питання і знайде відповіді на них. Фільм з неординарним сюжетом підштовхує до роздумів про сенс життя. А якщо це був ангел-хранитель? Фільм посів перше місце на Всеукраїнському молодіжному кінофестивалі «На хвилях зачарованої Десни» (2005 р.).

Фільм «Той, хто пройшов крізь вогонь» заснований на реальних подіях. Простий хлопець Іван Додока — житель Полтавщини. За сюжетом фільму він — військовий льотчик, герой війни. Під час Великої Вітчизняної війни був збитий німцями і потрапив до ворожого полону, звідки лише дивом зумів утекти. Однак, на батьківщині свого героя вже не чекали. Івана як державного злочинця засудили до довічної каторги в ГУЛАГу. Втративши віру в свою країну, Іван робить усе можливе, щоб організувати втечу з табору і, врешті-решт, йому це вдається. Колишній герой втікає до Канади, де несподівано знаходить притулок у маленькій резервації індіанців-ірокезів, а з ним і нове життя — індіанське плем’я ставить його своїм вождем.

Кадр із фільму «Пересохла земля» (2004 р.). Режисер Тарас Томенко

Кадр із фільму «Той, хто пройшов крізь вогонь» (2012 р.). Режисер Михайло Іллєнко

Кадр із фільму «Брати. Остання сповідь» (2012 р.). Режисер Вікторія Трофименко

«Брати. Остання сповідь» — це трагічна філософська притча про любов і ненависть двох братів, які живуть у віддаленому гірському карпатському селі біля озера Синевир. Сценарій написаний за романом шведського письменника Торгні Ліндгрена «Бджолиний мед». Два брати-гуцули протягом життя все ділили: матір, іграшки, право називатися кращим, одну жінку, одного сина. Дія фільму відбувається в двох часових відрізках: перша частина дії відбувається в 60-70-х роках XX ст., а друга — в сучасний період. Головну роль у фільмі виконала студентка Вероніка Шостак. На момент зйомок їй було всього сімнадцять.

Світова прем’єра фільму відбулася 28 листопада 2013 р. в рамках головного конкурсу на Індійському міжнародному кінофестивалі в Гоа, а на Україні — 18 вересня 2014 р. на Міжнародному кінофестивалі «Молодість». Кінокартина вже отримала премії на міжнародних фестивалях в Шанхаї та Індії.

Український історичний драматичний фільм «Поводир, або квіти мають очі», в основу сюжету якого покладено мандри Україною американського хлопчика та українського сліпого музики напередодні та під час Голодомору. Почалися гоніння на українську інтелігенцію. Вона була майже вся репресована. Сюжет розгортається в Харкові. Маленький хлопчик на ім’я Пітер залишається один в чужій країні. Його батько — американський інженер — був засуджений владою. Пітер починає подорож до Одеси в надії повернутися додому, але дорогою зустрічає сліпого кобзаря Івана і стає його поводирем. Мимоволі Іван стає учасником тієї гри, яка згубила батька Пітера. Удвох із хлопчиком вони переживають ланцюжок подій, який приводить їх до розгадки загибелі громадянина США.

Фільм «Поводир, або квіти мають очі» знятий дуже реалістично. Режисер Олесь Санін теж кобзар. Деякі ідеї фільму взято з його власного досвіду, коли він був поводирем сліпого кобзаря. Особливо сильна сцена завершує картину: розлітаються від вибухів пил і уламки, метафорично представлені квітами, що квітають. Епізод як би ілюструє циклічність буття — фініш обертається стартом. Якісна операторська та режисерська роботи знаходяться на рівні голлівудських ідеалів. Існує спеціальна версія стрічки з тифлокоментуванням для незрячих людей. Головним гаслом фільму є фраза: «Заплющ очі — дивись серцем».

Кадр із фільму «Поводир, або квіти мають очі» (2013 р.). Режисер і сценарист Олесь Санін

Фільм «Поводир, або квіти мають очі» побив рекорд за популярністю серед фільмів українського виробництва періоду незалежності і дев’ять тижнів перебував у топ-10 національного кінопрокату.

Кадр із фільму «Плем'я» (2014 р.). Режисер Мирослав Слабошпицький

Український кримінально-драматичний фільм «Плем’я» про глухонімих підлітків і їх важку долю в інтернаті. Фільм розповідає про молодого хлопця Сергія, який прибуває до інтернату для глухих, де вступає в кримінальне угрупування «Плем’я» й закохується в дівчину Аню. Назва стрічки посилається на однойменне кримінальне угрупування з фільму, навколо якого розгортається сюжет. Режисер порівнює це угрупування з дохристиянським суспільством (плем’ям), яке знаходиться по той бік добра і зла, і таким чином герої фільму не здійснюють поганих або хороших вчинків, так добро і зло для них еквівалентні. «У них відсутня моральна рефлексія з приводу тих чи інших подій. Тому з приходом у цей світ любові, так чи інакше пов’язаної з переживаннями, дохристиянський світ гине», — казав режисер.

Головні герої фільму — не професійні актори, а звичайні підлітки. Особливістю кінострічки є те, що вона є першим фільмом у світі, знятим без єдиного слова — виключно мовою жестів, і при цьому не має субтитрів, інтертитрів чи закадрового голосу.

Стрічка була представлена майже на 100 кінофестивалях світу, де отримала понад 40 нагород, серед яких Європейський кіноприз і три призи Каннського кінофестивалю, через що вважається найтитулованішим українським фільмом. Американське видання Rolling Stoneназвало фільм «Плем’я» найпотужнішою за впливом на глядачів стрічкою 2015 р.

Фільм «Чужа молитва» засновано на реальних подіях і розповідає про кримськотатарську дівчинку, яка в окупованому нацистами Бахчисараї врятувала життя 88 єврейським дітям. Дійсно, з приходом німців, татари і українці допомагали євреям. Наприклад, прізвище сім’ї Куртієвих увічнено в меморіальному комплексі Яд ва-Шем в Ізраїлі. Про це говорять і шість мармурових плит, на яких висічені імена українців, які допомагали євреям під час Голокосту. Але, перш за все, це художній фільм, а не історична хроніка. Лише окремі епізоди зняті за реальними подіями в Криму під час Другої світової війни.

Головна героїня фільму — Саїді — вихователька в притулку для татарських дітей-сиріт. До неї звертається за допомогою хлопчина Іцхак, який разом з іншими дітьми-євреями ховається від фашистів. Перед дівчиною постає важка моральна дилема — допомогти дітям або, рятуючи власне життя, відмовити їм? Незважаючи на смертельну загрозу, дівчина бере під свій захист небезпечних вихованців і «перетворює маленьких євреїв в татар» — дає їм нові імена, навчає мови, звичаїв і молитвам.

Зйомки фільму проходили в Україні, Грузії та Ізраїлі. У фільмі «Чужа молитва» знімалися актори з різних країн. Це дуже багатогранне кіно, в якому є безліч паралелей, багато площин для роздумів. А головне, кожен глядач може уявити цю історію, подумати, як би він вчинив. Автори кінострічки бажають, щоб такі моторошні речі, події, слова, як депортація, геноцид, Голокост, Голодомор, залишилися тільки на сторінках підручників історії. На прем’єрі фільму не залишилося байдужих. Зал плакав, а при появі фінальних титрів — стоячи аплодував знімальній групі.

Кадр із фільму «Чужа молитва» (2017 р.). Режисер Ахтем Сеітаблаєв

Які українські художні фільми ви подивилися останнім часом? Який саме кіножанр найбільш приваблює вас? Чому?

Напишіть критичну статтю або есе про фільм вітчизняного виробництва, який вам найбільш сподобався (не сподобався). Перегляньте фільми українських режисерів, про які йшлося в підручнику. Обов'язково охарактеризуйте їх на уроках.