Підручник з Мистецтва. 9 клас. Назаренко - Нова програма

Документальне кіно

Документальне кіно — вид кіномистецтва, заснований на зйомках реальних людей у реальному оточенні реального світу, або справжніх життєвих фактів та явищ. Дослідник історії документального кінематографа Х’ю Бедлі вважав, що основне завдання цього виду кіно — це «розповісти нам про світ, в якому ми живемо». Темою для документальних фільмів найчастіше стають історичні події, культурні та соціальні явища, наукові факти та гіпотези, а також відомі персони і співтовариства. Структура документальних фільмів різноманітна. Використовуються як постановочна, так і репортажна зйомки, натурні та інтер’єрні зйомки, архівні відео- та фотоматеріали.

Кадр із документального фільму «Посол» (2012 р.). Режисер М. Брюггер

Цей вид кіномистецтва можна поділити на різні підвиди: кінохроніка (тривале спостереження за подією, репортаж тощо); кінолітопис (фіксує не факти сьогодення, а головні події історії та культури); кінофіксація для спеціальних цілей (наукові спостереження, факти, оперативна зйомка та інше); кінодослідження (географічне, зоологічне, історичне, етнографічне тощо); пропагандистське кіно (пропаганда науки, товару, технології, релігії тощо); освітні (навчальні фільми), наукові та інші.

Значний внесок у розвиток українського документального кіномистецтва зробив кінорежисер Дзиґа Вертов. Ігрове кіно режисер вважав «фікцією та неправдою». Його неігровий художньо-документальний фільм «Людина з кіноапаратом» (1929 р.) на XIII Міжнародному кінофестивалі у 1964 р. в Мангеймі (Німеччина) було названо серед 12 найкращих документальних фільмів усіх часів. Багато стрічок Дзиґи Вертова ввійшли до «Золотого фонду світового кіно». Сьогодні, створюючи документальне кіно, режисери використовують новітні технічні засоби — зйомка з космосу, комп’ютерні технології, спецефекти і багато іншого.