Підручник з Мистецтва. 9 клас. Назаренко - Нова програма

Музичне мистецтво XX століття

Академічний симфонічний оркестр харківської обласної філармонії (АСО ХОФ)

Кожен вид мистецтва отримує своєрідну «пальму першості» на певному етапі свого розвитку. Наприклад, епоху Відродження називають «золотим століттям» живопису, XIX ст. пов’язують з найяскравішим розквітом літератури, XX ст. вважають століттям музики. Ці визначення свідчать про те, наскільки вірно той чи інший вид мистецької діяльності здатен відобразити світосприйняття епохи, духовні прагнення людства, його надії та його ілюзії.

Музичне мистецтво XX ст., як складова частина духовної культури суспільства, характеризується інтенсивними пошуками нових засобів виразності, експериментів, великою кількістю стильових течій. Однією з характерних рис для світової історії стає тісна взаємодія культур різних країн світу, які до цього моменту розвивалися відокремлено. Саме тому європейська музика зазнає значного впливу музичних культур народів світу і відзначається крайнім різноманіттям стилістичних напрямів і течій, з яких найвідоміші неоромантизм (Густав Малер, Сергій Рахманінов), неокласицизм (Пауль Гіндеміт, Ферруччо Бузоні, Бенджамін Бріттен), «нова фольклорна хвиля» (Белла Барток), неоімпресіонізм (Олів’є Мессіан), експресіонізм (Арнольд Шенберг, Антон Веберн, Альбан Берг) тощо. Також композитори приділяють значну увагу дослідженням музичного фольклору та його інтеграції в композиторську творчість.

Велике значення для розвитку музики мала поява та розповсюдження звукозапису і кіно. Перші електроінструменти відкривають новий погляд на природу й можливості звуку. В 1920-х рр. футуристи здійснюють спроби залучення до музичного мистецтва шумових звуків. У США та країнах Європи масовою музичною культурою стає джаз.

У другій половині XX ст. виникають перші електронні експериментальні студії, з’являються нові напрями в музиці: рок-н-рол, поп-музика. Всесвітню славу здобувають музичні гурти, такі як The Beatles, The Rolling Stones, Led Zeppelin, Queen, Deep Purple, AC/DC, ABBA та багато інших.

Сучасну музичну культуру можна розділити на музику елітарного характеру (традиційна класика разом із новими авангардистськими напрямами другої половини XX ст., переважна більшість напрямів джазу) та музику, яка стала часткою так званої масової культури (поп-музика, традиційна естрада і мюзик-хол). Особливе місце відведено рок-музиці, яка має різноманітні течії, що споріднені як з першою, так і з другою сферами.

Остання чверть XX ст. — це розквіт музики постмодернізму, яка стає видовищем, продуктом масового споживання. Характерні риси — поєднання різних музичних стилів та жанрів, полістилістика, стираються кордони між «високим мистецтвом» та кітчем.

Як ви вважаєте, чому саме музику визначено пріоритетним видом мистецтва XX століття?

Для допитливих

Слухання творів академічного жанру, будь-то сонати чи симфонії, джазові імпровізації чи фортепіанні мініатюри, налаштовує тих, хто сприймає цю музику, на «занурення у себе». Момент справжньої насолоди від музики наступає тоді, коли слухач знаходить у глибинах свого «я» відгук на емоційний стан, який він відчуває у творі.

Музичні засоби виразності рок-композиції або естрадної пісні за своєю складністю іноді не поступаються навіть симфонії, але у музики такого роду загалом інша аудиторія — люди енергійні, активні, які живуть переважно зовнішніми імпульсами. Від музики вони чекають сильних відчуттів і, якщо їх отримають, щедро віддають музикантові свої душевні сили. Рок-концерт або естрадне шоу стають могутнім засобом спілкування, тому зрозумілим є потяг до велетенських концертних просторів — міських майданів, стадіонів тощо.

До речі, нині концерти академічної музики на відкритому повітрі стають дедалі популярнішими та збирають іноді аудиторію, яка за кількістю слухачів перевищує зібрання рок-фанатів. Яскравим підтвердженням є, наприклад, фестивалі хорової музики, які щорічно проводяться в німецькому місті Галле на честь німецького композитора Георга Генделя, де беруть участь тисячі шанувальників хорового співу.

Які напрями музичного мистецтва виникли у XX столітті?

У царині розважальної музики XX ст. подарувало світові джаз, рок і поп-музику тощо.

Джаз як стильовий напрям народився на початку XX ст. в Новому Орлеані (США). Його джерела — імпровізаційні форми афроамериканського фольклору: спіричуел, блюз, регтайм і танцювально побутова музика білих переселенців, тобто він представляє собою сплав елементів двох музичних традицій африканської та європейської. Вплив «білої» культури відчувається в мелодії та гармонії. Від африканської музики джаз успадкував складну ритмічну структуру, «хитку» висоту звуку, характерний тембр звучання, манеру виконання, якій притаманне цілковите занурення в музику.

Луї Армстронг

Бенні Гудмен

Слухання музики

На вибір учителя:

Louis Armstrong — Hello Dolly;

Duke Ellington — Caravan;

Gerry Mulligan — Song For Stray horn.

Чи можна називати джаз розважальною музикою? Як ви розумієте вислів про те, що «джаз не виконують, а створюють»? Чому джазову музику важко точно відтворити з нотного запису?

Джаз

Класичний, традиційний (нью-орлеанський стиль) виник на основі музики духових оркестрів. Найвідоміші виконавці — Кінг Олівер, Луї Амстронг, Бенні Гулман

Зрілий період (ера свінга). У свінгу відбувається постійне відхилення ритму від опорних часток, що викликає відчуття хвилеподібної енергії музики. Музичний стандарт або мелодія залежить від власного настрою і віртуозності музикантів (оркестр Дюка Еллінгтона)

Сучасний джаз (стилі бі-боп і кул-джаз). Характерні експерименти і пошуки нових виражальних засобів, ускладнення мелодики, гармонічної мови, ритміки, розширення інтонаційної та ладової сфери. (Джеррі Малліган, Джон Льюіс та інші)

Основа джазу — імпровізація. Джазова композиція, викладена нотами, дуже віддалено передає зміст цієї музики; кожне нове покоління джазових музикантів опановує цей стиль завдяки записам.

Чи подобається вам слухати джаз? З творчістю яких джазових музикантів ви знайомі?

Віха в історії джазу — запис першої грамплатівки 26 лютого 1917 р., яку зробив оркестр «Original Dixieland Jass Band». Платівка перебільшила мільйонний тираж — цифра астрономічна для тих часів. Нова музика стала швидко розповсюджуватися Америкою, а потім і по всьому світові.

Величезним є вплив джазу на розвиток усієї музичної культури. На його основі виникли ритм-енд-блюз та цілий ряд напрямів рок і поп-музики, інтонації й прийоми джазу використовували в своїх творах чимало композиторів в усьому світі, джаз відродив найважливіше призначення музичного мистецтва — об’єднувати людей.

Слухання музики

На вибір учителя:

В.В. King — The Thrill Is Gone;

Elvis Presley — Jail house Rock.

Рок-музика є одним із найвизначніших явищ культури людської цивілізації другої половини XX ст.

Поняття «рок-музика» сформувалося приблизно у другій половині 60-х рр. XX ст. До цього часу у його складників не було загальної назви, вони вважалися окремими течіями так званої «молодіжної музики».

Термін «рок» — це скорочена назва «рок-н-ролу» — першої щаблини на хронологічних східцях розвитку цього напряму. Іноді про всю рок-музику говорять як про музику рок-н-ролу, що не зовсім відповідає дійсності.

Рок-музика

Ритм-енд-блюз, рок-н-рол, біг-біт

Фолк-рок і кантрі-рок

Психоделічний рок, хард-рок, арт-рок

Найважливішими напрямами рок-музики були: ритм-енд-блюз, рок-н-рол, біг-біт, фолк-рок і кантрі-рок, психоделічний рок, хард-рок, арт-рок та інші. Деякою мірою саме на цьому завершився перший, найплідніший період розвитку рок-музики. Подальші напрями або доопрацьовували творчі наробки вже існуючих стилів, або наближувалися до так званої поп-музики.

Ритм-енд-блюз — музика афроамериканського населення США, яка поєднувала танцювальний біт («beat» — «удар») та урбаністичний (міський) блюз.

Поет Ленгстон Х’юз писав: «Блюзи на мене завжди справляли враження безмежно сумної музики... Це тому, що в блюзах гіркота не пом’якшена сльозами, а, навпаки, розлючена сміхом — абсурдним, суперечливим сміхом горя». Важко перелічити музикантів XX століття, які б не «торкнулися» ритм-енд-блюзу у своїй творчості. Важливу роль ця музика відігравала у 60-ті роки XX ст., коли він став фундаментом «британського року», який на той час завойовував провідні позиції у світі.

Джеймс Браун (виконавець ритм-енд-блюзу)

Рок-н-рол

Рок-н-рол (з англійської — «крутитися та гойдатися») виник на основі ритм-енд-блюзу. Термін «рок-н-рол», який впровадив американський диск-жокей Алан Фрід, був запозичений із жаргону афроамериканців. Але нова назва дала можливість долучити до неї і «білих» музикантів, які привнесли власні музичні традиції. У 50-ті роки XX ст. рок-н-рол сформувався як самостійний музичний напрям. Це був одночасно і новий музичний стиль, і новий танець. «Королем рок-н-ролу» визнано американського співака Елвіса Преслі.

Кантрі-рок і фольк-рок — багато в чому споріднені напрями рок-музики.

Кантрі-рок (з англійської — «сільський рок») — це виконання музики в стилі «кантрі» у супроводі традиційних для року електроінструментів. Народження стилю «фолк-рок» пов’язують із виступом відомого рок-музиканта Боба Ділана на фолк-фестивалі у Ньюпорті (1965 р.) під акомпанемент електрогітар. По суті, мелодійна лінія фольк-року надихається традиційною піснею, підсиленою великою електронною звучністю.

Психоделічний рок був музичним віддзеркаленням руху хіпі — «флауер-пауер» (з англійської — «квіткова влада») і справедливо пов’язується з наркотиками.

Боб Ділан

Слухання музики

На вибір учителя:

James Brown — I Feel Good;

Bob Dylan — Knockin' On Heaven's Door.

«Жорстка» форма психоделічного року з’явилася внаслідок епідемічного їх розповсюдження в 1960-х рр. їх представники — «The Doors», «The Iron Batterfly», Джиммі Хендрікс. Типовим психоделічним гуртом на ранньому етапі своєї творчості був англійський гурт «PinkFloyd».

Джиммі Хендрікс

Гурт «Led Zeppelin»

Хард-рок — «важкий» або «жорсткий» рок.

Виникнення хард-року — це справжня революція в музичному світі; у ньому реалізувалися прагнення рок-музикантів, які довгий час залишалися на рівні підсвідомості, щодо грандіозного підсилення звучання для придания додаткової агресивності й жорсткості. «Важка артилерія» хард-року — гурти «Led Zeppelin», «Deep Purple», «Uriah Неер» тощо. Нова потужна хвиля хард-року отримала назву «хеві-метал», його «гучні» представники — гурт «Metallica» та інші.

Арт-рок (з англійської — «художній рок») має також декілька інших назв: симфонічний рок, класичний рок.

Виконавці арт-року при створенні власних композицій часто зверталися до класичної спадщини: використовували оркестрові обробки, елементи симфонічної і камерної музики. Визнаними майстрами арт-року можна назвати такі гурти, як «Yes», «King Crimson», «Genesis», «Jethro Tull» та інші. Цей стиль — безмежне поле для експериментів. Від рок-музикантів він вимагає високого рівня майстерності, враховуючи складність композицій, які вони виконують.

Глем-рок (з англійської — «ефектний рок») — жанр рок-музики, який виник у Великобританії на початку 1970-х рр. і став одним із домінуючих напрямів того часу.

Для виконавців глем-року були характерними яскравий образ, виражений через театральну ефектність екзотичних костюмів, багатий макіяж тощо. В музичному відношенні глем-рок був неоднорідним. Він поєднував у собі рок-н-рол, хард-рок, арт-рок та естраду. Елементи стилю глем-року значно вплинули на диско, панк і нову хвилю, на такі гурти, як «Queen», «Kiss» тощо. Глем-рок також відомий під терміном «гліттер-рок».

Джон Андерсон (Гурт «Yes»)

Фредді Меркьюрі (Гурт «Queen»)

Слухання музики

На вибір учителя:

Led Zeppelin — Stairway to Heaven;

Jimi Hendrix — Hey Joe;

Yes — Like It Is: Yes at the Bristol Hippodrome;

Queen — We are the Champions.

У вільний час дослідіть напрями рок-музики. Які з них вам подобаються найбільше? Поясніть, чому.

Диско (з англійської — «дискотека») — жанр танцювальної музики, який виник на початку 1970-х рр. Європейське диско тісно переплітається з традиційною естрадою та загальними тенденціями поп-музики. Композиція в стилі диско виконується в темпі, який дорівнює приблизно 120 ударам за хвилину.

Електронна музика — термін, що визначає музику, створену за допомогою електронного обладнання. Одним із найвидатніших представників цього жанру вважають Жана Мішеля Жарра.

Жан Мішель Жарр

Чи подобається вам музика у стилі диско? Поясніть, чому.

Популярна музика

Музика будь-якого розважального жанру.

До цієї групи входять також джаз і рок-музика

Музика породжена так званою «масовою культурою», має суто комерційний характер

Музика будь-якого жанру — камерна, симфонічна, народна, яка має широке розповсюдження

Масова культура (або: маскультура, поп-культура, популярна культура) — культура, популярна серед широких верств населення в даному суспільстві та переважно комерційно успішна, елементи якої знаходяться повсюди: в кулінарії, одязі, споживанні, засобах масової інформації, в розвагах (наприклад, у спорті і музиці) — контрастуючи з «елітарною культурою».

Елітарна культура — це культура привілейованих груп суспільства, що характеризується принциповою закритістю, духовним аристократизмом і ціннісно-смисловою самодостатністю. Вид культури, що характеризується виробництвом культурних цінностей, зразків, які в силу своєї винятковості розраховані і доступні в основному вузькому колу людей (еліти). Її основний ідеал — формування свідомості, готового до активної перетворюючої діяльності і творчості відповідно до об'єктивних законів дійсності.

Назва «поп-музика» походить від скороченого словосполучення «популярна музика». Вона вживається в різних значеннях залежно від контексту:

• у широкому значенні — як загалом музика розважального жанру;

• у вузькому значенні — як музика, що породжена так званою масовою культурою, доступна широкій публіці та розповсюджується на комерційній основі, популяризується засобами масової інформації;

• у значенні, яке наближається за смислом до словосполучення «розповсюджена музика»; тоді до поп-музики належать найвідоміші твори різноманітних жанрів: симфонічного, камерно-інструментального, оперного тощо.

Майкл Джексон

Роббі Вільямс

Мадонна

Шакіра

Слухання музики

На вибір учителя:

Michael Jackson — Billie Jean;

Robbie Williams — Feel;

Madonna — Hung Up.

З творчістю яких із цих виконавців ви знайомі? Охарактеризуйте їхню манеру виконання.