Підручник з Мистецтва. 9 клас. Назаренко - Нова програма

Живопис постмодернізму

На зміну модернізму і авангардним течіям останньої чверті XX ст. прийшов новий стиль — постмодернізм. Він відображає картину світу, в якій хаос і порядок виступають не як протилежні поняття, а як невід’ємні одна від одної величини.

Художники, які працюють у цьому стилі, завдяки гіркому історичному досвіду, переконалися у марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його. Прогрес визнався ними лише ілюзією. Реальним вважалися варіювання та співіснування усіх форм буття.

Деякі характерні риси постмодернізму: культ незалежної особистості; потяг до міфу; прагнення поєднати істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій, які взаємодоповнюються; іронічність та пародійність; невизначеність тощо. Художники бачили повсякденне реальне життя як театр абсурду, апокаліптичний карнавал; суміш багатьох традиційних жанрових різновидів. Але в них залишалася віра в розум, науку, безмежність людських можливостей. Цінність людини визначалася вже самим фактом її існування.

Постмодернізм представлений практично у всіх видах мистецтва. Він вплинув на розвиток архітектури, скульптури, живопису, книжкової ілюстрації, реклами, кінематографа, комп’ютерної графіки та дизайну. Найвідоміші представники постмодернізму в живописі: Маріо Мерц, Міммо Паладіно, Ернст Фукс, Дуглас Х’юблер, Роберт Беррі, Лоуренс Вейнер та інші.

Основна форма постмодерністського самовираження у живописі — це колаж. Звичною стала гра з масштабами і кольором під час копіювання популярних образів — Джоконди, Мерилін Монро або Альберта Ейнштейна. На портретах зображуються байдужі обличчя, позбавлені внутрішнього життя. Пейзажі стали спрощеними і схожими на кадри з мультфільмів.

Синтезуючи розрізнені образи і несумісні речі, постмодерністське мистецтво виробляє новий сенс, який не може бути ні однозначним, ні стабільним; за самим своїм стилем воно покликане бути непевним і неоднозначним.

Галерея художніх напрямів постмодернізму

М. Ксут. Із серії портретів-колажів «День за днем»

Е. Уорхолл «Мерилін»

А. Савадов. «Футбол»

О. Міннібаєва. Із серії «Ностальгічний живопис»

Живопис XX ст. продемонстрував величезну різноманітність напрямів і стилів, невпинні пошуки митців нових, відповідних часові, зображальних засобів.

Спробуємо протиставити естетику модернізму та естетику постмодернізму за кількома основними позиціями:

• уявлення про художника;

• тлумачення творів мистецтва;

• розуміння аудиторії і розуміння самого мистецтва;

• відношення до мистецтва.

Модернізм

Постмодернізм

Художник-модерніст у всьому шукав єдність, однолінійність, одноваріантність розвитку світу

Художник-постмодерніст виступає за культурне різноманіття, всіляко підтримує багатоваріантність розвитку світу

Прагнення до великої мети — єдності художника і його твору, пошук власного бачення істини, сприйняття місії художника дуже серйозне, і тому наполягання на суворій автономії мистецтва

Неприйняття мистецтва всерйоз, гра з ним, непрагнення до істини. Піддавання сумніву старої концепції авторства, творчого генія, неповторності таланту тощо. Прагнення зробити свою аудиторію повноправним співавтором того, що «творить» художник

Припущення наявності внутрішньої єдності і цілісності твору мистецтва і приділення великої уваги тому, як його частини поєднуються одна з одною, утворюючи єдине ціле

Заперечення єдності і підкреслення стилістичного і тематичного різноманіття. Іноді постмодерністські художники створюють картини, навмисно позбавлені єдності. Характеризується не єдиним стилем, а сумішшю різноманітних стилів. Це можуть бути картини, написані в несумісних стилях, інсталяції, в яких одні предмети є явно несумісними з іншими

Аудиторія є пасивним спостерігачем твору мистецтва. Активною стороною були художники, які не тільки створювали картини, а й давали ключ до їх тлумачення

Переміщення в постмодернізмі акценту з художника на аудиторію неминуче змінило значення аудиторії. Вона стала активною складовою не тільки процесу сприйняття того, що представлено її у вазі художником, а й нерідко активним учасником самого акту створення твору мистецтва

Робота у групах

Об'єднайтеся у три групи. Модерністи (1-ша група), постмодерністи (2-га група) і судді (3-тя група). Використовуючи ілюстративний, текстовий матеріал і таблицю з підручника, доведіть (за допомогою прикладів) кожну характерну рису стилю. Аналізуючи відповіді груп, «судді» визначать переможців.