Підручник з Захисту Вітчизни. 10 клас. Гнатюк - Нова програма

§ 12. ОСНОВИ СТРІЛЬБИ ЗІ СТРІЛЕЦЬКОЇ ЗБРОЇ

◄ ПОСТРІЛ І ЙОГО ПЕРІОДИ ►

Пострілом називається виштовхування кулі з каналу ствола зброї енергією газів, які утворюються при згорянні порохового заряду.

Під час пострілу з вогнепальної стрілецької зброї відбуваються такі явища.

1. Від удару бойка по капсулю бойового патрона, досланого в патронник, вибухає ударний вміст капсуля і утворюється полум’я, яке через спеціальні отвори в дні гільзи проникає до порохового заряду й запалює його.

2. Під час згоряння порохового (бойового) заряду в гільзі патрона утворюється велика кількість сильно нагрітих газів, які створюють високий тиск на дно кулі, дно і стінки гільзи, який також передається на стінки ствола і затвор. Натрапляючи на опір міцних стінок ствола і дна гільзи, що впирається в затвор, порохові гази розповсюджуються в бік найменшого опору, штовхаючи кулю перед собою. Рухові кулі при цьому перешкоджають сили, що виникають через обтискання кулі в дульці гільзи, врізання її в нарізи ствола тощо.

3. Куля врізається в нарізи, обертаючись по них, просувається по каналу ствола з прискоренням і викидається назовні в напрямку осі каналу ствола.

4. Під час руху кулі по стволу виникає відбій зброї.

5. Від тиску газів на стінки гільзи і ствола відбувається їх розтягування (пружна деформація), і гільза, щільно притиснувшись до патронника, перешкоджає прориванню порохових газів у бік затвора.

6. Під час пострілу виникають коливальні рухи (вібрація) ствола і відбувається його нагрівання.

7. Розпечені гази і частинки незгорілого пороху вилітають з каналу ствола за кулею і при зустрічі з повітрям породжують полум’я і ударну хвилю. Остання є джерелом звуку під час пострілу.

Потрібно пам’ятати, що зі збільшенням вологості порох горить повільніше, через це й тиск порохових газів у каналі ствола зростає повільніше. Якщо пороховий заряд від сирів, можливий затяжний постріл, під час якого між ударом бойка по капсулю і появою звуку пострілу проходить помітний проміжок часу. Якщо після спуску курка постріл не відбувся, не потрібно спішити перезаряджати зброю, слід почекати деякий час, щоб не відбувся вибух порохового заряду при відкритому затворі.

Іноді після удару бойка по капсулю постріл може взагалі не відбутися. Таке явище називається осічкою. Її причиною найчастіше буває сирість ударного вмісту капсуля або порохового заряду, а також слабкий удар бойка по капсулю.

Щоб позбутися можливості появи затяжного пострілу або осічок, необхідно оберігати боєприпаси від вологи і тримати зброю в справному стані.

Формуємо компетентності

1. Користуючись знаннями, отриманими на уроках фізики (закон збереження імпульсу), доведіть, що під час пострілу автомат отримує швидкість у стільки разів меншу від швидкості кулі, у скільки разів маса автомата більша за масу кулі.

2. Під час пострілу відбувається пружна деформація (розтягування) гільзи і ствола зброї. Поясніть, що це означає.

Періоди пострілу

Усі вищезазначені явища, що відбуваються під час пострілу, займають дуже малий проміжок часу (0,001-0,06 с). Його поділяють на чотири ще коротших періоди: попередній (піростатичний), перший (основний), другий, третій (період післядії газів).

Розглянемо за графіком, як змінюються тиск газів у каналі ствола і швидкість кулі на кожному з періодів пострілу.

Попередній період (піростатичний). Триває з моменту загоряння порохового заряду патрона до моменту повного врізання кулі в нарізи каналу ствола. Горіння порохового заряду в цей період відбувається при постійному об’ємі, який дорівнює об’єму гільзи патрона, зайнятому пороховим зарядом (куля стоїть на місці (V = 0), її поздовжнім переміщенням при врізанні в нарізи можна знехтувати).

Періоди пострілу (зміни тиску газів (Р) і швидкості кулі (V) залежно від часу): а - попередній період; б - перший період; в - другий період; г - третій період

Протягом піростатичного періоду в каналі ствола тиск газів наростає до рівня, достатнього для того, щоб зрушити кулю з місця й подолати опір її оболонки врізанню в нарізи каналу ствола. Такий тиск називається тиском форсування, на графіку він позначений як (Рф). Він може досягати значень 250-600 кг/см2 і залежить від ваги кулі, твердості її оболонки, калібру, кількості нарізів тощо.

Перший (основний) період. Цей період іноді називають першим піродинамічним періодом. Він триває від моменту закінчення врізання кулі в нарізи ствола до моменту закінчення горіння пороху.

Протягом часу першого періоду горіння порохового заряду відбувається в об’ємі, який швидко збільшується (об'єм між дном кулі і дном гільзи), бо куля під тиском газів, кількість яких безперервно зростає, рухається по каналу ствола.

Тиск порохових газів спочатку швидко зростає, а потім, пройшовши максимум (Pm), падає до тиску кінця періоду горіння пороху (Рk). У перший проміжок часу наростання кількості газів іде значно швидше, ніж збільшення об’єму, у якому горить пороховий заряд, тому й тиск швидко підвищується, досягаючи свого максимального значення за час tm. Для стрілецької зброї Рm досягає значень, близьких до 3000 кг/см2. Максимальний тиск під час пострілу зі стрілецької зброї розвивається при проходженні кулею 4-6 см шляху. Швидкість руху кулі в цей період постійно збільшується до швидкості в кінці періоду горіння пороху (Vk).

Другий (другий піродинамічний) період. Розпочинається з моменту закінчення горіння порохового заряду і триває до моменту вильоту кулі з каналу ствола. З початком цього періоду надходження нових газів припиняється, але через те, що наявні гази ще мають великий запас енергії, продовжується їх розширення і, як наслідок цього, збільшення швидкості руху кулі. У цей період тиск зменшується від Рк до дульного тиску Рд.

Величина дульного тиску в різних видів стрілецької зброї коливається в межах 300—600 кг/см2. За час другого періоду швидкість кулі зростає від Vк до Vд.

Третій період (період післядії газів). Період післядії порохових газів на кулю і ствол триває з моменту вильоту кулі з каналу ствола до припинення дії на неї газів. Протягом цього періоду порохові гази, які вилітають зі ствола зі швидкістю 1200-2000 м/с, продовжують діяти на кулю й надають їй додаткової швидкості. Найбільшої (максимальної) швидкості (Vmax) куля досягає в кінці третього періоду на відстані декількох сантиметрів від дульного зрізу ствола. Цей період закінчується в той момент, коли тиск порохових газів на дно кулі буде врівноважений опором повітря.

Для деяких видів зброї, особливо короткоствольної, наприклад пістолетів, через невелику довжину ствола другий і третій періоди об'єднуються в один. Тобто порох не встигає повністю згоріти у стволі і його частинки догоряють у повітрі.

Характер зміни тиску газів і швидкості кулі в каналі ствола також зображають у вигляді графіка, де по осі абсцис відкладають у масштабі відрізки шляху, пройденого кулею у стволі, а по осі ординат - величину тиску або швидкості.

Формуємо компетентності

Яку фізичну величину можна визначити, обчисливши тангенс кута нахилу дотичної до графіка, який показує залежність швидкості руху кулі у стволі зброї від часу?

Графік зміни тиску газів і швидкості кулі у стволі залежно від шляху, пройденого кулею

Отже, під час пострілу відбувається процес дуже швидкого перетворення одного виду енергії в інший. Хімічна енергія пороху під час його згоряння переходить у теплову енергію, яка, своєю чергою, перетворюється в механічну енергію руху системи «куля - порохові гази - ствол».

◄ ПРИЙОМИ СТРІЛЬБИ ЗІ СТРІЛЕЦЬКОЇ ЗБРОЇ. ВИБІР І ЗАЙНЯТТЯ ПРАВИЛЬНОЇ ПОЗИЦІЇ ДЛЯ СТРІЛЬБИ. ПОЛОЖЕННЯ ПІД ЧАС СТРІЛЬБИ З МІСЦЯ (ЛЕЖАЧИ, З КОЛІНА, СТОЯЧИ) ТА В РУСІ ►

Прийоми стрільби - це найбільш доцільні дії стрільця при підготовці до стрільби, веденні вогню та його припиненні, які закріплені в Настановах зі стрілецької справи.

У цьому параграфі будемо розглядати прийоми стрільби з автомата Калашникова.

Вибір і зайняття правильної позиції для стрільби

У бойових умовах місце для стрільби автоматник займає та обладнує за командами командира відділення або самостійно. У команді на зайняття місця для стрільби командир може також визначити час на обладнання, положення для стрільби, сектор обстрілу або напрямок стрільби.

Для стрільби з автомата потрібно вибирати таке місце, яке забезпечує найкращу оглядовість і обстріл, укриває автоматника від спостереження і вогню супротивника й дозволяє зручно виконувати стрільбу.

Залежно від обстановки, місце для стрільби вибирають у траншеї, окопі, воронці від снаряда, канаві, за каменем, пеньком тощо. У населеному пункті місце для стрільби може бути вибрано у вікні будівлі, на горищі, у фундаменті будівлі тощо.

Не слід вибирати місце для стрільби поблизу окремих місцевих предметів, що виділяються, а також на гребнях височин.

При завчасній підготовці місця для стрільби необхідно перевірити можливість ведення вогню в заданому секторі або напрямку, для чого автомат послідовно наводиться на різні місцеві предмети. Для зручності й підвищення ефективності вогню з автомата потрібно підготувати упор під цівку.

Для зайняття місця для стрільби командир подає команду, наприклад: «Такому-то (автоматнику такому-то), місце для стрільби там-то - до бою». За цією командою автоматник, пристосовуючись до місцевості, швидко займає місце для стрільби і готується до неї. Для зміни місця для стрільби подається команда, наприклад: «Такому-то (автоматнику такому-то), перебігти туди-то - вперед». За цією командою автоматник намічає шлях висунення на нове місце, укриття місця для зупинок і спосіб пересування, якщо він не вказаний у команді.

Залежно від обстановки і характеру місцевості автоматнику бою пересувається бігом, прискореним кроком і перебіжками або переповзанням. Перед початком пересування автомат потрібно ставити на запобіжник.

Під час руху бігом, прискореним кроком і при перебіганнях автомат можна утримувати однією або двома руками, як зручніше. При переповзанні автомат утримують правою рукою за ремінь біля верхньої антабки або за цівку.

Утримання автомата під час переповзання по-пластунськи

Порядок прийняття положення для стрільби лежачи з автомата: а - автоматник спирається на ліве коліно та ліву руку; б - автомат утримується лівою рукою за цівку

Положення для стрільби з автомата з використанням ременя: а - з коліна; б - стоячи

Положення під час стрільби

Стрільба з автомата може вестися з різних положень та з будь-якого місця, звідки видно ціль або ділянку місцевості, на якій очікується поява противника.

Положення для стрільби зі складеним прикладом

При веденні вогню з місця в пішому порядку автоматник приймає положення для стрільби стоячи, з коліна і лежачи (залежно від умов місцевості і вогню противника). У русі автоматник може вести вогонь на ходу та з короткої зупинки.

Пересуваючись на бронетранспортері, бойовій машині піхоти, автомобілі, танку і десантних засобах, автоматник для ведення вогню приймає зручне для нього положення, дотримуючись заходів безпеки.

Положення для стрільби лежачи, стоячи та з коліна приймається так, як показано на малюнках. У положеннях стоячи та з коліна дозволяється ремінь із шиї не знімати, а використовувати його для більш міцного утримування автомата під час стрільби.

Під час приготування до стрільби з автомата зі складаним прикладом треба спочатку відкинути приклад. Якщо немає часу на відкидання приклада (при раптовому нападі противника), автоматник приймає положення для стрільби (і веде вогонь) з автомата зі складеним прикладом, притиснувши автомат задньою частиною ствольної коробки і пістолетною рукояткою до тулуба.

Залежно від фізичних особливостей автоматника дозволяється проводити стрільбу з лівого плеча, прицілюватися з відкритими обома очима тощо.

Здійснення стрільби (пострілу) відбувається за командами або самостійно залежно від поставленого завдання і обстановки.

У команді для відкриття вогню вказується: кому стріляти, ціль, приціл і точка прицілювання. Наприклад: «Такому-то автоматнику, по спостерігачеві, чотири, під ціль - вогонь», «Відділення, по колоні, п’ять, в пояс - вогонь».

При стрільбі по цілях на дальностях до 400 м приціл та точка прицілювання можуть не вказуватися. Наприклад: «Автоматнику; по атакуючій піхоті - вогонь». За цією командою автоматник веде вогонь з прицілом 4 або «П», а точку прицілювання вибирає самостійно.

Отримавши команду, автоматник установлює на потрібні значення приціл і цілик, а також установлює на автоматичний чи одиночний вогонь перевідник автомата.

Установлення прицілу (а); установлення цілика (б)

Установлення перевідника на потрібний вид вогню: a - для ведення автоматичного вогню; б - для ведення одиночного вогню

Після проведення зазначених операцій необхідно провести прикладання автомата. Для прицілювання треба заплющити ліве око, а правим дивитися крізь проріз прицілу на мушку так, щоб вона припала посередині прорізу, а вершина її була нарівні з верхніми краями гривки прицільної планки, тобто взяти рівну мушку.

Затримуючи дихання на видиху, переміщенням ліктів, а якщо потрібно, корпуса і ніг, підвести рівну мушку до точки прицілювання, одночасно із цим натискаючи на спусковий гачок першим суглобом вказівного пальця правої руки.

Прицілюючись, потрібно стежити за тим, щоб гривка прицільної планки займала горизонтальне положення.

Утримання автомата під час стрільби лежачи: а - лівою рукою за цівку; б - лівою рукою за магазин

Утримання автомата під час стрільби з положення: а - з коліна; б - стоячи

Утримання автомата з використанням ременя під час стрільби з положення: а - з коліна; б - стоячи

Рівна мушка

Для спуску курка треба, міцно утримуючи автомат і затамувавши подих, продовжувати плавно натискати на спусковий гачок доти, доки не відбудеться постріл. Якщо при прицілюванні рівна мушка значно відхилиться від точки прицілювання, потрібно, не посилюючи і не послаблюючи тиску на спусковий гачок, уточнити наводку і знову посилити натиск на спусковий гачок.

При спуску курка не слід надавати великої ваги легким коливанням рівної мушки біля точки прицілювання. Прагнення дотиснути спусковий гачок у момент найкращого поєднання рівної мушки з точкою прицілювання зазвичай призводить до смикання за спусковий гачок і, як наслідок, - до неточного пострілу. Якщо автоматник, натискаючи на спусковий гачок, відчує, що він не може більше не дихати, треба, не посилюючи і не послаблюючи натиску пальцем на спусковий гачок, відновити дихання і, знову затримавши його на видиху, уточнити наводку і продовжувати тиск на спусковий гачок.

При веденні вогню, особливо чергами, треба міцно утримувати приклад біля плеча, не змінюючи положення ліктів і зберігаючи рівну мушку під точкою прицілювання. Після кожної черги (пострілу) слід швидко відновлювати правильність прицілювання. При стрільбі з положення лежачи дозволяється впирати автомат магазином у ґрунт. При стрільбі безперервним вогнем по широкій цілі слід плавно переміщувати рівну мушку з одного флангу цілі до іншого.

Припинення стрільби може бути тимчасовим і повним.

Для тимчасового припинення стрільби подається команда «Стій», а під час стрільби в русі - «Припинити вогонь». За цими командами автоматник припиняє натискати на спусковий гачок, ставить автомат на запобіжник і, якщо потрібно, змінює магазин.

Для повного припинення стрільби після команди «Стій» або «Припинити вогонь» подається команда «Розряджай». За цією командою автоматник ставить автомат на запобіжник, відтягує хомутик назад, встановлюючи в автомата приціл на «П» і цілик на «0», розряджає автомат, а в автомата із прикладом, який складається, крім цього, складає приклад. Під час стрільби з положення лежачи опускає приклад (задню частину ствольної коробки) на землю, а дульну частину автомата кладе на передпліччя лівої руки і далі діє згідно з обстановкою.

Під час стрільби з окопу автомат після розрядження може бути покладений на бруствер окопу ручкою затворної рами вниз.

Стрільба на ходу ведеться з автомата навскидь або з прикладом притиснутим до боку.

◄ ПРАВИЛА СТРІЛЬБИ З АВТОМАТА. СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ПОЛЕМ БОЮ, ВИБІР ЦІЛІ ДЛЯ ОБСТРІЛУ ►

Під час стрільби з автомата потрібно дотримуватися таких правил:

• безперервно спостерігати за полем бою;

• швидко та правильно готувати дані для стрільби;

• уміло вести вогонь по різноманітних цілях у різних умовах бойової обстановки як удень, так і вночі; для ураження групових і найбільш важливих одиночних цілей застосовувати зосереджений вогонь;

• спостерігати за результатами вогню і вміло його корегувати;

• стежити за витратою патронів у бою і вживати заходів щодо своєчасного їх поповнення.

Спостереження за полем бою ведеться з метою своєчасного виявлення розташування і дій противника. Крім того, у бою потрібно спостерігати за сигналами та знаками командира і результатами свого вогню.

Якщо немає особливих вказівок командира, солдати ведуть спостереження у вказаному їм секторі обстрілу. Спостереження ведеться неозброєним оком. Особливу увагу слід звертати на скриті підходи. Місцевість потрібно оглядати справа наліво, від ближніх предметів - до дальніх. Огляд слід здійснювати уважно, адже виявленню противника зазвичай сприяють незначні ознаки. Ними можуть бути: блиск, шум, гойдання гілок дерев і кущів, поява нових місцевих предметів, зміни в положенні та формі місцевих предметів тощо.

За наявності бінокля використовують його тільки для більш старанного виявлення окремих предметів або ділянок місцевості. Важливо при цьому вживати заходів для того, щоб блиском скла бінокля не виявити місця свого розташування.

Уночі місце розташування і дії противника можуть бути встановлені за звуками і джерелами світла. Якщо в потрібному напрямку місцевість освітлена освітлювальним патроном або іншим джерелом світла, потрібно швидко оглянути освітлену ділянку.

Про виявлені на полі бою цілі необхідно своєчасно доповісти командиру і правильно вказати її розташування. Ціль вказується усною доповіддю або трасуючими кулями.

Доповідь повинна бути короткою, ясною та точною, наприклад: «Прямо - широкий кущ, зліва - кулемет», «Орієнтир другий, праворуч два пальці, під кущем - спостерігач».

Під час позначення цілі трасуючими кулями слід здійснити в її напрямку одну-дві короткі черги.

Вибір цілі для обстрілу

Для автоматів найбільш характерними є живі цілі - розрахунки кулеметів, групи стрільців або окремі фігури, які ведуть вогонь з різних положень, а також жива сила на автомобілях, мотоциклах тощо. Крім того, з автоматів (кулеметів) вогонь ведеться і по повітряних цілях. Цілі на полі бою можуть бути нерухомими, такими, що з’являються на короткий час, і рухомими. Автоматнику бою веде вогонь зазвичай у складі відділення або взводу, знищуючи цілі, указані йому командиром. Тому він повинен уважно слухати й точно виконувати всі його команди. Якщо автоматнику в бою ціль для ураження не вказана, то він вибирає її сам. Насамперед потрібно вражати найбільш небезпечні й важливі цілі, наприклад розрахунки кулеметів і гармат, командирів і спостерігачів противника. Із двох рівних за важливістю цілей вибирають для обстрілу найближчу - найбільш уразливу. При появі під час стрільби нової, більш важливої цілі потрібно негайно перенести вогонь на неї.

◄ ПРИЗНАЧЕННЯ ВИХІДНИХ УСТАНОВОК (ВИБІР ПРИЦІЛУ, ТОЧКИ ПРИЦІЛЮВАННЯ І ЦІЛИКА) ►

Перед тим як розглядати призначення вихідних установок, необхідно мати уявлення про форму траєкторії польоту кулі.

Після закінчення періоду післядії газів на кулю під час її руху діють дві сили: сила тяжіння і сила опору повітря. Під дією цих двох сил куля рухається по певній траєкторії, яка являє собою за формою нерівномірно вигнуту криву лінію.

Траєкторія польоту кулі (вид збоку)

Куля після вильоту з каналу ствола обертається навколо своєї осі з великою швидкістю (наприклад, куля, випущена з автомата Калашникова, обертається зі швидкістю 3000 обертів на секунду) і фактично являє собою гіроскоп. Гіроскопом називається будь-яке тверде симетричне тіло, яке швидко обертається (наприклад, дзиґа).

Властивості гіроскопа вивчають у вищих технічних закладах освіти. Тут лише зазначимо, що куля, як гіроскоп, під дією сил тяжіння і опору повітря відхиляється від площини стрільби в бік обертання. Це явище називається деривацією.

Деривація (вид траєкторії згори)

Під час стрільби зі стрілецької зброї величина деривації незначна, тому її вплив на результати стрільби практично не враховується.

Для вивчення траєкторії кулі застосовуються такі основні її параметри.

Точка вильоту - центр дульного зрізу ствола (початок траєкторії).

Горизонт зброї - горизонтальна площина, яка проходить через точку вильоту.

Лінія піднесення - пряма лінія, яка є продовженням осі каналу ствола наведеної зброї.

Площина стрільби - вертикальна площина, яка проходить через лінію піднесення.

Кут піднесення - кут між лінією піднесення і горизонтом зброї.

Лінія кидання - пряма лінія, яка є продовженням осі каналу ствола в момент вильоту кулі.

Кут кидання - кут між лінією кидання і горизонтом зброї.

Кут вильоту - кут між лінією піднесення і лінією кидання.

Точка падіння - точка перетину траєкторії з горизонтом зброї.

Кут падіння - кут між дотичною до траєкторії в точці падіння і горизонтом зброї.

Повна горизонтальна дальність - відстань від точки вильоту до точки падіння.

Точка прицілювання (наводки) - точка на цілі або поза нею, у яку наводиться зброя.

Лінія прицілювання - пряма лінія, яка проходить від ока стрільця через середину прорізу прицілу (на рівні з його краями) і вершину мушки в точку прицілювання.

Кут прицілювання - кут між лінією піднесення і лінією прицілювання.

Кут місця цілі - кут між лінією прицілювання і горизонтом зброї.

Прицільна дальність - відстань від точки вильоту до перетину траєкторії з лінією прицілювання.

Точка зустрічі - точка перетину траєкторії з поверхнею цілі (землі, перешкоди).

Висота траєкторії - найкоротша відстань від вершини траєкторії до горизонту зброї.

Елементи траєкторії

Отже, перед пострілом стрілецька зброя повинна займати в просторі певне положення, яке забезпечує попадання кулі в ціль. Для цього стволу зброї необхідно надати кут прицілювання, який відповідає дальності до цілі, і боковий кут, який враховує деривацію кулі і рух цілі по фронту. Ця операція називається наведенням зброї.

Наведення здійснюється за допомогою спеціальних пристроїв, встановлених на зброї, які називаються прицільними пристроями, або прицілами.

Для вибору вихідних установок прицілу, цілика й точки прицілювання необхідно визначити дальність до цілі і врахувати зовнішні умови, які можуть вплинути на дальність і напрямок польоту кулі. Приціл, цілик і точку прицілювання вибирають з таким розрахунком, щоб під час стрільби середня траєкторія польоту куль проходила посередині цілі.

При стрільбі з автомата АК-74 на дальності до 400 м вогонь слід вести, як правило, з прицілом 4 або «П», ціликом «0» прицілюватися потрібно в нижній край цілі або в середину, якщо ціль висока (зростові фігури тощо).

Під час стрільби на дальності, яка перевищує 400 м, приціл встановлюється відповідно до дальності цілі, округленої до цілих сотень метрів, цілик - «0». Заточку прицілювання, як правило, приймається середина цілі.

Дальність до цілей можна визначити на око. При визначенні дальності окоміром потрібно враховувати таке:

• розмір відрізка місцевості з віддаленням його від стрільця (у перспективі) здається йому меншим;

• яри, балки, річки, що перетинають напрямок на ціль, «крадуть» (зменшують) дальність;

• дрібні предмети (кущі, камені, окремі фігури) здаються більш далекими, ніж великі предмети, що є на тій самій відстані (ліс, гора, колона військ);

• одноколірне, одноманітне тло місцевості (луг, сніг, рілля) виділяє і ніби наближає предмети, що розташовані на ньому, якщо вони мають інше забарвлення. Строкате, різноманітне тло, навпаки, маскує і ніби віддаляє їх;

• похмурого дня, під час дощу, у сутінках, у туман дальності здаються збільшеними, а світлого, сонячного дня, навпаки, зменшеними;

• у гірській місцевості видимі предмети ніби наближаються.

Треба пам'ятати, що значне відхилення зовнішніх умов від табличних (нормальних) змінює дальність польоту кулі або відхиляє її в бік від напрямку (площини) стрільби. За табличні умови стрільби приймаються: температура повітря + 15 °С, відсутність вітру і підвищення місцевості над рівнем моря, кут місця цілі не більше ніж 15°. Відхилення температури повітря від табличної викликає зміну дальності польоту кулі, збільшуючи її при стрільбі в літній час і зменшуючи взимку. Дальність польоту кулі при стрільбі в літній час збільшується незначно, тому вносити поправку в приціл або в положення точки прицілювання не слід. Дальність польоту кулі при стрільбі взимку (в умовах низьких температур) на відстані понад 400 м зменшується на значну величину (50-100 м), тому необхідно при температурі повітря, вищій за -25 °С, точку прицілювання вибирати по верхньому краю цілі, а при температурі повітря, нижчій від -25 °С, збільшувати приціл на одну поділку.

Поправки в установку прицілу на перевищення місцевості над рівнем моря і на кут місця цілі враховуються тільки при стрільбі в горах, якщо відстань до цілі більша за 400 м.

Боковий вітер значно впливає на політ кулі, відхиляючи її вбік. Величина відхилення кулі залежить від швидкості і напрямку бічного вітру і дальності до цілі. Що сильніший боковий вітер, що його напрямок відносно напрямку польоту кулі ближчий до 90° і що далі ціль, то на більшу величину відхилиться куля в бік від напрямку стрільби. У зв’язку із цим необхідно вносити поправку на боковий вітер. Вона враховується при стрільбі з автомата виносом точки прицілювання у фігурах цілі або метрах. У таблиці 3 наведено поправки для автомата АК-74. Поправка на боковий вітер береться в той бік, звідки дме вітер. Так, при вітрі зліва точка прицілювання виноситься вліво, при вітрі справа - управо.

Таблиця 3

Дальність стрільби, м

Поправки на боковий помірний вітер (4 м/с) під кутом 90° до напрямку стрільби (заокруглено)

у метрах

у фігурах людини

100

0,03

-

200

0,11

-

300

0,23

0,5

400

0,52

1,0

500

0,87

1,5

600

1,34

2,5

700

2,03

4

800

2,86

5,5

900

3,77

7,5

1000

4,92

10,0

Табличні поправки при сильному вітрі (швидкість 8 м/с) необхідно збільшити у два рази, а при слабкому вітрі (швидкість 2 м/с) - зменшити у два рази. При вітрі, що дме під гострим кутом до площини стрільби, поправку слід брати вдвічі меншу, ніж при вітрі, що дме під кутом 90°.

◄ ВИБІР МОМЕНТУ ДЛЯ ВІДКРИТТЯ ВОГНЮ ►

Момент для відкриття вогню з автомата визначається командою командира «Вогонь», а під час самостійного ведення вогню - залежно від умов і положення цілі.

Найбільш вигідні моменти для відкриття вогню:

• коли в ціль можна влучити зненацька з близької відстані, коли ціль добре видно, коли ціль групується, підставляє фланг або піднімається у повний зріст;

• коли ціль наближається до місцевого предмета (орієнтира), по якому визначена установка прицілу, уточнена стрільбою;

• під час руху, коли коливання машини найменше.

Раптовий вогневий напад на противника (особливо з флангу) справляє на нього приголомшливу дію і завдає йому найбільшого ураження.

◄ ВЕДЕННЯ ВОГНЮ, СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ЙОГО РЕЗУЛЬТАТАМИ. КОРЕГУВАННЯ СТРІЛЬБИ ►

Під час ведення вогню автоматник повинен уважно спостерігати за його результатами і, в разі потреби, - корегувати його.

Спостереження за результатами вогню ведеться за рикошетами, трасами куль і за поведінкою противника.

Корегування вогню проводиться зміною положення точки прицілювання за висотою і боковим напрямком чи зміною установки прицілу і цілика. Точка прицілювання виноситься на величину відхилення рикошетів або трас у бік, протилежний їх відхиленню від цілі.

Якщо відхилення куль від цілі за дальністю перевищує 100 м, то необхідно змінити установку прицілу на одну поділку. Для корегування вогню за трасами потрібно, щоб стрільба велася патронами зі звичайними і трасуючими кулями у співвідношенні: на три патрони зі звичайними кулями - один патрон з трасуючою кулею; першим повинен бути патрон з трасуючою кулею.

Патрони з трасуючими кулями в сонячну погоду застосовувати не варто через погану видимість трас. До того ж стрільба тільки патронами з трасуючими кулями призводить до підвищеного зносу каналу ствола автомата.

Ознаками, що вказують на дієвість вогню, можуть бути: втрати противника, перехід його від перебіжок до переповзання, послаблення або зупинення вогню противника, відхід його або укриття у сховищі тощо.

Словник термінів

Антабка - скоба із шарніром у автомата, у яку продягається ремінь, призначений для перенесення автомата.

Відбій - рух зброї (ствола) назад під час пострілу. Відбій відчувається у вигляді поштовху в плече, руку або ґрунт.

Настанова зі стрілецької справи - назва інструкції з основ стрільби зі стрілецької зброї, будови, використання та обслуговування конкретних її зразків, що видається Міністерством оборони.

Рикошет (від фр. «відскакувати») — відбитий рух кулі, яка вдарилась об поверхню цілі або перешкоду під невеликим кутом.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗАСВОЄННЯ МАТЕРІАЛУ

1. Поясніть, чому при стрільбі взимку за низьких температур зменшується дальність польоту кулі.

2. На одязі пораненого біля отвору, зробленого кулею, виявлено кіптяву та зерна пороху. Що можна сказати про відстань, з якої було зроблено постріл? Відповідь обґрунтуйте.

3. Що таке «рівна мушка»? Поміркуйте, куди влучать кулі в мішень, якщо мушка буде розміщуватися посередині прорізу, а її вершина виступатиме вище країв гривки прицільної планки. Нижче країв гривки прицільної планки?

Формуємо компетентності

1. Користуючись таблицею 3 на с. 108, визначте бокову поправку у фігурах людини під час стрільби з автомата при перпендикулярному боковому вітрі 8 м/с по противнику, який перебуває на дальності 300 м. Як зміниться поправка, якщо вітер дутиме під кутом 30° до площини стрільби?

2. Користуючись додатковими джерелами інформації, дізнайтеся, якими методами можна визначити ведуче око для прицілювання.

Практичні завдання

Потренуйтесь у визначенні окоміром відстані до віддалених предметів.