Правознавство. Профільний рівень. 11 клас. Наровлянський

Тема 12. Кримінальне покарання

§ 17. Кримінальне покарання

1. Поняття та мета покарання

Наслідком притягнення особи до кримінальної відповідальності є, як правило, застосування щодо неї покарання, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Покарання — це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною в скоєнні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання завжди призначають від імені держави. Першими словами вироку суду, без якого не може бути призначене покарання, є слова «іменем України». Після того як вирок набрав законної сили, він стає обов’язковим для всіх.

Покарання може бути застосоване тільки до особи, яка скоїла злочин, і є для неї карою за скоєне. На особу, до якої застосоване покарання, накладають певні обмеження фізичного, морального та матеріального характеру. При цьому покарання має лише особистий характер — законодавство України виключає колективну відповідальність.

Покарання передбачає судимість і є правовою оцінкою скоєного злочину й особи злочинця.

Покарання має певну мету. Першою метою покарання, як уже зазначалося, є кара (відплата) за скоєний особою злочин. Отже, покарання певною мірою відновлює соціальну справедливість. Суспільство й держава зацікавлені в тому, щоб особа, яка скоїла злочин, змінила своє ставлення до закону, його дотримання та порушень. Саме тому другою метою покарання є виправлення, перевиховання злочинця. Цьому мають сприяти визначений законом режим відбуття покарання, праця, до якої залучають засудженого, виховна робота, яку з ним проводять, тощо. І нарешті, третя мета — покарання має запобігати скоєнню нових злочинів як засудженим (спеціальна превенція), так і іншими особами (загальна превенція). Спеціальна превенція передбачає створення умов, які запобігатимуть скоєнню нових злочинів засудженим. Адже навряд чи, перебуваючи в місцях позбавлення волі, злочинець зможе продовжувати свою злочинну діяльність. Особі, щодо якої застосоване покарання, буде заборонено обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, також вона буде позбавлена можливості скоювати нові злочини, подібні до попередніх. Водночас чимало інших людей, не причетних до злочину, утримаються від скоєння злочинів, знаючи про можливі їхні наслідки, — у цьому полягає загальна превенція.

У Кримінальному кодексі України зазначено, що «покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність».

2. Види кримінальних покарань

Кримінальний кодекс України передбачає систему покарань, тобто обов’язковий для суду вичерпний перелік видів покарань, розміщених у певному порядку, залежно від ступеня їхньої тяжкості (від менш тяжких до більш тяжких видів покарань).

Усі покарання, передбачені законом, поділяють на основні, додаткові й ті, що можуть використовуватися як основні та додаткові.

Основними покараннями є: громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, утримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк і довічне позбавлення волі.

Ці покарання призначають незалежно від інших, однак при цьому за один злочин може бути призначено лише одне основне покарання.

Додаткові покарання можуть бути призначені лише додатково до основних, вони не можуть бути застосовані самостійно, без основних. До додаткових покарань належать: позбавлення військового спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу та конфіскація майна. Додаткові покарання приєднують до основного, їх може бути декілька.

Штраф і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовувати і як основні покарання, і як додаткові.

3. Громадські та виправні роботи

Громадські роботи є одним з порівняно нових для України видів покарань. Громадські роботи полягають у тому, що засуджений зобов’язаний безоплатно виконати у вільний від навчання чи роботи час певний обсяг робіт, які будуть визначені органом місцевого самоврядування. Це здебільшого роботи з благоустрою, прибирання, на будівництві. Тривалість громадських робіт — від 60 до 240 годин, не більше, ніж 4 години на день.

Як правило, громадські роботи призначають за злочини невеликої тяжкості. Це покарання не може бути призначене інвалідам 1-ї або 2-ї груп, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Виправні роботи — більш суворий вид покарання — полягають у примусовому залученні засудженого до праці на строк, визначений вироком, з відрахуванням у доход держави визначеного судом відсотка його заробітку. Строк покарання — від 6 місяців до 2 років з відрахуванням до 20 % заробітку. Особа виконує виправні роботи за місцем своєї роботи, отже, непрацююча особа не може бути засуджена до такого покарання. Також виправні роботи не застосовують до вагітних жінок і жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, які не досягли 16 років, і тих, хто досяг пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

4. Штраф і конфіскація майна

Штраф є одним з видів покарань, яке може бути застосоване як основне та додаткове покарання.

Штраф є грошовим стягненням, що накладається судом.

Розмір штрафу визначає суд з врахуванням тяжкості скоєного, особи злочинця та його майнового стану. Він може становити від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В окремих випадках можливе призначення більшого штрафу, якщо це передбачено Особливою частиною Кримінального кодексу України.

У житті можлива ситуація, коли особа, на яку накладено штраф, не в змозі його сплатити. У такому випадку суд може замінити несплачену суму штрафу громадськими або виправними роботами.

Закон передбачає також покарання конфіскація майна.

Конфіскація майна — це примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого, за скоєння тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Зверніть увагу: це покарання застосовують лише в разі скоєння злочинів, у яких є корисливий мотив. Конфіскація може бути повною (коли вилучають усе майно, яке належить засудженому, крім необхідного для повсякденного життя за визначеним законом переліком), або частковою (визначену вироком частку або конкретно вказані у вироку предмети).

Конфіскація є додатковою мірою покарання й може бути застосована лише тоді, коли прямо передбачена санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу.

При цьому треба мати на увазі, що знаряддя й засоби скоєння злочину та майно, здобуте злочинним шляхом, можуть бути вилучені при розгляді судом будь-якої кримінальної справи й така конфіскація не є видом покарання.

5. Арешт, обмеження волі, позбавлення волі, довічне позбавлення волі

Кримінальний кодекс України передбачає декілька покарань, пов’язаних з обмеженням права особи на свободу. Вони мають певні спільні ознаки, однак водночас мають і суттєві відмінності.

Арешт полягає в порівняно нетривалому утриманні засудженого в умовах ізоляції від суспільства. У випадку скоєння злочинів невеликої та середньої тяжкості суд може прийняти рішення про застосування арешту на строк від 1 до 6 місяців. Особа відбуває це покарання в спеціальних установах в умовах суворої ізоляції. При цьому арешт не може бути застосований до осіб віком до 16 років, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 7 років. Ще одним видом покарання є обмеження волі. Це утримання особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства із забезпеченням постійного нагляду за засудженими з обов’язковим залученням їх до праці. Строк обмеження волі — від 1 до 5 років. При цьому засуджені проживають у спеціальних установах, але без суворої ізоляції, користуються власним одягом, працюють за межами території установи, можуть необмежено спілкуватися з родичами.

Це покарання не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 14 років, до осіб, які досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби й інвалідів 1-ї та 2-ї груп.

На відміну від обмеження волі особи, засуджені до позбавлення волі відбувають покарання в умовах суворої ізоляції від суспільства. Особа, позбавлена права вийти за межі установи виконання покарань, може спілкуватися з родичами й сім’єю лише під час побачень. Строк позбавлення волі — від 1 до 15 років, а в разі призначення покарання за сукупністю вироків — до 25 років.

Найтяжчий вид покарання, передбачений чинним Кримінальним кодексом України, — довічне позбавлення волі. Це покарання передбачене лише за скоєння особливо тяжких злочинів, якщо суд визнає неможливим виправлення злочинця за допомогою застосування позбавлення волі на певний строк. Кримінальний кодекс передбачає, що таке покарання не застосовують до осіб, які скоїли злочини у віці до 18 років, і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, які були вагітними під час скоєння злочину або на момент встановлення вироку.

6. Інші види покарань

Як основне й додаткове покарання може бути застосоване позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Це покарання застосовують у випадку, коли особа скоїла злочин, пов’язаний зі службовою, професійною діяльністю. Наприклад, водій унаслідок грубого порушення Правил дорожнього руху заподіяв смерть кільком людям; лікар унаслідок професійної помилки став винуватцем загибелі пацієнта; касир, скориставшись службовим становищем, присвоїв значну суму грошей з каси тощо. Строк покарання залежить від того, основним чи додатковим у цьому випадку є покарання. Як основне покарання, воно може становити від 2 до 5 років, як додаткове — від 1 до 3 років. Треба зазначити, що строк відбування цього покарання як додаткового триває протягом відбування строку основного покарання й на визначений вироком строк після закінчення строку основного покарання.

У разі призначення цього покарання особу, яка займається діяльністю, котра заборонена їй вироком суду, звільняють з посади й у подальшому вона не може бути прийнята на таку посаду до завершення строку покарання.

Позбавлення військового спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу застосовують як додаткове покарання в разі засудження за тяжкі або особливо тяжкі злочини. При цьому це покарання може бути застосоване навіть у тому випадку, коли воно не зазначене в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу. Застосування цього покарання є не лише моральним впливом на засудженого, а й передбачає суттєві втрати матеріального характеру: позбавлення права на пенсію військовослужбовця, суттєве скорочення виплат, які передбачені за наявність звання, чину, рангу, а іноді навіть і неможливість продовження попередньої професійної діяльності.

Два покарання, передбачені українським законодавством, можуть застосовуватися лише до військовослужбовців.

Так, військовослужбовці строкової служби та курсанти військових навчальних закладів можуть бути засуджені до утримання в дисциплінарному батальйоні. Дисциплінарний батальйон — це особлива військова частина, у якій забезпечується необхідний режим відбування покарання. Це покарання може бути застосоване за скоєння злочинів проти порядку проходження військової служби тільки до осіб, які раніше не відбували покарання позбавлення волі. Строк цього покарання — від 6 місяців до 2 років. Важливо й те, що строк перебування військовослужбовця в дисциплінарному батальйоні не зараховується йому до строку служби, а після закінчення строку покарання військовослужбовець повертається для продовження строкової служби.

Службові обмеження для військовослужбовців — порівняно новий для України вид покарання, значною мірою він нагадує виправні роботи. Його застосовують щодо військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби). У разі засудження до цього покарання військовослужбовець продовжує виконувати службові обов’язки, однак від 10 до 20 % його грошового забезпечення утримується в доход держави, при цьому під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому до вислуги років для присвоєння чергового військового звання. Строк покарання від 6 місяців до 2 років.

Покарання, громадські роботи, виправні роботи, штраф, конфіскація, обмеження волі, позбавлення волі, арешт.

1. Поясніть поняття «покарання», «громадські роботи», «виправні роботи», «штраф», «конфіскація», «обмеження волі», «позбавлення волі», «арешт».

2. Назвіть відомі вам види покарань.

3. Визначте, які покарання належать до основних, додаткових і таких, що можуть використовуватися як основні та додаткові.

4. Назвіть мету покарання.

5*. Складіть перелік чи таблицю категорій осіб, щодо яких не можуть застосовуватися окремі види покарань.

6*. Висловте свою думку, якою є мета покарання.

7*. Чи відповідає, на вашу думку, передбачена законодавством система покарань принципу гуманізму?

8*. Порівняйте

• А позбавлення волі, обмеження волі й арешт
• Б службові обмеження для військовослужбовців і виправні роботи
• В громадські роботи та виправні роботи