Підручник з Географії. 9 клас. Надтока - Нова програма

Розділ II. Секторальна структура світового господарства та господарства України. Первинний сектор

Тема 1. Сільське господарство. Лісове господарство

• називати види діяльності в сільському господарстві, види сільськогосподарських угідь; основні лісові пояси світу;

• наводити приклади впливу природних і суспільних чинників на рівень розвитку та спеціалізацію сільського господарства в регіоні світу, країні; називати країни з аграрною міжнародною спеціалізацією;

• показувати на карті світу зони (райони) вирощування пшениці, кукурудзи, рису, бавовнику, льону-довгунця, соняшнику, сої, маслин, олійної пальми, цукрової тростини, цукрового буряку, картоплі, чаю, кави, какао-бобів; на карті України — сільськогосподарські зони, гірські та приміські сільськогосподарські райони; ліси помірного поясу, вологі екваторіальні й тропічні ліси, райони лісового господарства у світі та в Україні;

• пояснювати поширення у світі свинарства, птахівництва, формування спеціалізованих районів скотарства, вівчарства; розміщення лісових поясів світу, лісових масивів в Україні;

• характеризувати особливості розміщення рослинництва й тваринництва в Україні; лісозабезпеченість України, світу й окремих його регіонів;

• аналізувати карти сільськогосподарських культур і тваринництва;

• оцінювати місце України на світових ринках сільськогосподарської продукції; вплив лісового господарства на екологічний стан географічного середовища.

§ 10. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В СУЧАСНОМУ СВІТІ

• Що вам відомо про особливості ведення сільського господарства в різних частинах світу?

Пригадайте з уроків історії, коли зародилося та як розвивалося сільське господарство. Схарактеризуйте сучасні особливості розвитку цього виду економічної діяльності.

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. Сільське господарство є одним з видів діяльності національної (світової) економіки і спрямоване на забезпечення населення продовольством і створення сировинної бази для підприємств харчової, легкої та інших промисловостей.

Сільськогосподарське виробництво зародилося на нашій планеті ще 20 тис. років тому. У деяких регіонах світу — Близький Схід, Північна Африка — уже близько 10 тис. років тому були осередки землеробства. Пізніше (близько 7 тис. років тому) землеробство та скотарство поширилися в Припонтиді, у межах якої розташована й сучасна територія України. На нашій землі розвиток скотарства й землеробства пов’язують із трипільською культурою. Давні хлібороби землю обробляли мотиками й палицями-копалками із загостреними кінцями.

Поміркуйте, чому саме в цій зоні зародилося сільське господарство.

Мал. 27. Карта «Родючий півмісяць» — зона зародження сільського господарства

Чи знаєте ви, що...

Початок Зеленої революції було покладено в 1943 р. в Мексиці, уряд якої ухвалив відповідну програму й заручився фінансовою підтримкою Фонду Рокфеллера (відомого американського фінансиста й бізнесмена). Найбільших успіхів у цій програмі досяг Норман Борлоуг (нині Нобелівський лауреат), який вивів чимало високоефективних сортів пшениці, зокрема — стійких до полягання. Мексика до початку 50-х років XX ст. повністю забезпечила себе зерном і почала його експортувати. За 15 років урожайність зернових у країні зросла утричі. Цей досвід з успіхом був використаний у Колумбії, Індії, Пакистані та інших країнах. У 80-х роках XX ст. урожайність зернових збільшилася удвічі в Китаї.

Урожай збирали за допомогою кістяних серпів із кремінним лезом. Зерно розтирали кам’яними зернотерками. Розводили велику рогату худобу, овець, кіз, свиней.

Зоною зародження сільськогосподарського виробництва вчені називають «Родючий півмісяць» — території сучасних Близького Сходу та Єгипту, де тогочасні кліматичні умови сприяли високій врожайності культивованих рослин (мал. 27). Це давало змогу не лише прогодуватися, а й виростити якусь частину культур на продаж.

Сільськогосподарські громади в Європі та на території сучасних Індії, Китаю, Мексики, Перу стали основою суспільного устрою в цих регіонах і відіграли свою роль у розвитку цивілізації.

Тривалий час сільське господарство розвивалося на основі прадавніх традицій і було доволі трудомістким. На його структуру значно впливали попит і пропозиція щодо певних видів сільгосппродукції. Лише з XVIII ст. сільське господарство починає розвиватися на науковій основі, у цей час його ефективність у Європі дещо зростає. З XIX ст. в Європі та Північній Америці впроваджується певне технічне переоснащення сільськогосподарського виробництва, з’являються нові сорти рослин і породи тварин. На початку XX ст. розпочинається активна індустріалізація сільського господарства світу, яке отримує цілий комплекс різноманітних машин і механізмів. Цей процес активно відбувався в Європі, США, Канаді, Австралії. Із середини XX ст. сільське господарство ввійшло в період хімізації. Цей період іще називають Зеленою революцією.

Зелена революція — це комплекс змін у сільському господарстві значної частини країн світу в період 40-х — 70-х років XX ст., які привели до значного збільшення обсягів виробництва продовольства. У результаті Зеленої революції сільськогосподарське виробництво набуло швидких обертів розвитку: з’явилися й поширилися нові сорти рослин, відбулося розширення площ зон зрошення, почали застосовувати добрива й пестициди. Значну роль у цей період відіграло активне впровадження нової сільськогосподарської техніки. Підвищення врожайності в рослинництві дало поштовх інтенсивному розвитку тваринництва. Зокрема, поліпшилася його кормова база.

Мал. 28. Норман Борлоуг — лауреат Нобелівської премії миру 1970 р.

Поміркуйте, чому агроном Норман Борлоуг (мал. 28) удостоєний саме премії миру, а не в номінації продовольства і сільського господарства. Поясніть, чому про нього кажуть: «Людина, яка нагодувала світ».

ЕКОНОМвсесвіт

Органічні продукти у світі (мал. 29, а, б) нині вирощують на близько 30 млн га землі. Як ви вважаєте, чи достатньо площі відведено для цього, враховуючи кількість населення та земельні ресурси нашої планети? Використовуючи географічні джерела інформації, дізнайтеся, чи достатньо розвинене органічне сільське господарство в Україні. Запропонуйте ідеї щодо його ефективнішого впровадження в нашій державі та світі.

Мал. 29. Маркування органічних продуктів у США (а) та ЄС (б)

Крім позитивних наслідків, Зелена революція мала й недоліки через надмірне використання добрив і засобів захисту рослин. Наприкінці XX — на початку XXI ст. виникла потреба в екологічно чистій сільськогосподарській продукції. Таким чином з’явилися підприємства та сільгоспкомпанії з вирощення органічної продукції.

Органічне сільське господарство — це одна з форм ведення сільського господарства, у рамках якої відбувається свідома мінімізація використання синтетичних добрив, пестицидів, регуляторів росту рослин, кормових добавок, генетично модифікованих організмів. Навпаки, для збільшення врожайності застосовуються різноманітні методи обробки ґрунту, вживають заходів із забезпечення культурних рослин елементами мінерального живлення, боротьби зі шкідниками й бур’янами. Для цього активніше використовують ефект сівозміни та внесення органічних добрив: гній, компости, пожнивні залишки тощо.

АГРАРНІ СУСПІЛЬСТВА В СУЧАСНОМУ СВІТІ. Близько 20 тис. років тому, у період неолітичної революції, люди перейшли від збирання плодів і мисливства до рільництва та скотарства. Саме тоді сформувалися перші аграрні суспільства. Упродовж тривалого часу вони були поширені значними просторами планети, де агрокліматичні умови давали змогу вирощувати рослини й доглядати за худобою. У наш час аграрні громади у вигляді окремих ареалів розселення мешкають переважно в Африці та Центральній Азії. Такі суспільства виникають і в тих регіонах, де є ділянки родючої землі, де ростуть густі трави, і навіть у пустелях і гірській місцевості. їхніми різновидами є скотарські та землеробські суспільства.

Скотарські суспільства мігрують з місця на місце залежно від сезонних змін. Оскільки вони мають в’ючних тварин, то пересуваються на значно дальші відстані, ніж люди, які живуть землеробством, полюванням і збиранням диких плодів. Одомашнення тварин дає змогу забезпечити регулярну наявність харчових продуктів. Скотарські суспільства, як правило, набагато більші, ніж угруповання мисливців і збирачів. Деякі з них налічують 250 і більше тисяч осіб. Уперше детальний опис скотарського суспільства здійснив Е. Еванс-Прічард, який вивчав нуерів, що живуть у Південному Судані, в Африці. Такі суспільства поширені серед інших народів Африки: арабів, берберів, туарегів (мал. ЗО, а). У Східній Африці мешкають масаї (мал. ЗО, б), котрі, окрім ознак скотарського суспільства, відзначаються войовничими настроями.

В окремих куточках планети збереглися й землеробські суспільства. Зокрема, суспільством городницької культури є курурумба — плем’я з близько тисячі осіб, що живуть у шістьох поселеннях на острові Нова Гвінея (уперше воно було досліджене вченими в 60-х роках XX ст.). У кожному поселенні є по кілька городів, відокремлених один від одного огорожею. Ці обгороджені ділянки поділені на клапті, якими володіють різні родини. Усі, і дорослі, й діти, беруть участь в обробленні своїх клаптів землі, хоча чоловіки та жінки відповідають за різні види плодів і городини. Кожна родина має більш як один клаптик ґрунту й відповідно до пір року вирощує там різні рослини, таким чином забезпечуючи постійну наявність харчів.

Туареги

Масаї

Мал. 30. Скотарські племена Африки

Визначте за малюнком 31, які території є придатними для ведення сільського господарства.

Мал. 31. Території земель світу

РОЛЬ ПРИРОДНИХ ЧИННИКІВ У РОЗМІЩЕННІ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА. Для розвитку сільського господарства важливе значення мають природні умови та ґрунтові й агрокліматичні ресурси.

З розвитком суспільства потреби в ресурсах зростають, розширюється їх необхідний перелік. Вплив природних умов на сучасне сільськогосподарське виробництво має комплексний характер. Вони впливають на життя людей та на господарство водночас і сукупно. Значна кількість природних чинників взаємодіє так, що кожний з них залежить від інших. Наприклад, для сільського господарства дуже важливе значення мають ґрунти, але не лише вони визначають умови й можливості сільськогосподарського освоєння території. Нерідко найкращі ґрунти розміщені на крутих схилах або в перезволожених улоговинах, які неможливо обробляти.

Кліматичні ресурси належать до невичерпних. Вони значною мірою впливають на життєдіяльність людей. Клімат визначає зональність сільськогосподарського виробництва. До сільськогосподарських кліматичних ресурсів належать термічний режим повітря і ґрунту, запаси вологи. Кожна широта на Землі в певний період року одержує певну кількість тепла і світла, необхідних для активного розвитку сільськогосподарських культур (періоду вегетації). Саме тому кожна країна, виходячи з певних кліматичних ресурсів своєї місцевості, спеціалізується на вирощуванні окремих видів або сортів рослин.

Природні ресурси, що їх видобуває людство, є сировиною для різноманітних видів господарства. Від ґрунтових ресурсів залежить землезабезпеченість території. Весь земельний фонд світу (без урахування Антарктиди) становить 134 млн га. За середньої щільності населення близько 42 осіб/км2 землезабезпеченість на душу населення оцінюють у 2,4 га. Проте слід врахувати той факт, що значні території земель є майже непридатними для життя й ведення сільського господарства. Це землі, зайняті льодовиками, кам’янистими породами, арктичними й тропічними пустелями, на які припадає близько третини суходолу планети.

Понад 31 % придатної для життя території планети займають ліси, до 10 % — високопродуктивні луки, де ведеться інтенсивний випас худоби й заготівля кормів, близько 15 % — відносно малопродуктивні пасовища й лише 11 % земель використовують під ріллю та багаторічні насадження. Для України земельні ресурси мають велике значення — вони становлять 40 % продуктивних ресурсів національної економіки країни.

З давніх-давен людина використовувала природу для власних потреб (збирання, полювання, рибальство) і тільки із часом навчилася обробляти землю й розводити тварин. Так поступово почали виникати аграрні відносини між людьми. Основою сільськогосподарського виробництва є земельні ресурси. Вирішальну роль відіграють кількість і якість сільськогосподарських угідь. Найбільші їх площі зосереджені в Азії та Північній Америці, а найбільш розораною є Європа.

ВПЛИВ СЕЛЕКЦІЇ Й ГЕНЕТИКИ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. З кінця XX ст. розпочався справжній генетичний бум. Дослідження генетиків і селекціонерів створили передумови для активного розвитку медицини, харчової промисловості й, безумовно, сільського господарства.

Україна і світ

До десятки країн, які мають найбільші площі орних земель, належать: Австралія, Бразилія, Індія, Казахстан, Канада, Китай, Нігерія, Росія, США, а також — Україна.

Мал. 32. Генетична лабораторія

Доведіть, що генетика впливає на інтенсифікацію сільського господарства.

Від праці генетиків і селекціонерів (мал. 32, 33) залежить не лише врожайність сортів культурних рослин і продуктивність порід тварин, а й вміст у плодах чи молоці білків, жирів, вуглеводів, склад амінокислот. А це має принциповий вплив на якість продукції. Тому дослідження вчених деякою мірою впливають навіть на спеціалізацію агровиробництва.

ЗНАЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. Питома вага сільського господарства у структурі національної економіки та його частка у ВВП країни свідчать про рівень її розвитку. Зокрема, у країнах, що розвиваються, більшість населення зайнята в сільському господарстві, частка продукції якого у ВВП є вирішальною. У країнах Європи й Північної Америки, які перебувають у постіндустріальній фазі розвитку, частка зайнятого населення в цій сфері коливається в межах 2-6 %. Сільське господарство в цих країнах є високопродуктивним і високоефективним.

У країнах, що розвиваються, переважає екстенсивний тип розвитку сільського господарства, коли врожайність зростає за рахунок розширення посівних площ, а продуктивність тваринництва — за рахунок збільшення поголів’я худоби. Такий шлях дає обмежені можливості для зростання сільськогосподарського виробництва.

У розвинених країнах переважає інтенсивний тип розвитку, коли врожайність підвищується за рахунок ефективнішого ведення сільського господарства, застосування нових сортів та прогресивних технологій. У тваринництві інтенсивним шляхом є нові технології годівлі худоби та виведення продуктивних порід.

Жовтий буряк

Фіолетова картопля

Капуста романеско

Брокколіні

Мал. 33. Овочі, які з’явилися завдяки селекції

ДІЛОВИЙ ЩОДЕННИК

1. Сільське господарство є одним з видів діяльності національної (світової) економіки і спрямоване на забезпечення населення продовольством і створення сировинної бази для підприємств харчової, легкої та інших промисловостей.

2. Україна належить до світової десятки країн за площею орних земель.

3. Для розвинених країн характерним є інтенсивний шлях розвитку сільського господарства, для країн, що розвиваються, — екстенсивний.

ЗНАЮ, РОЗУМІЮ, ВМІЮ ПОЯСНИТИ

1. Назвіть основні етапи розвитку світового сільського господарства. Що вам відомо про «Золотий півмісяць»?

2. Визначте роль природних ресурсів для сільськогосподарського виробництва.

3. Поясніть термін «Зелена революція». Де вона почалася?

4. Схарактеризуйте значення сільськогосподарських кліматичних ресурсів для ведення господарства.

5. Наведіть приклади інтенсивного й екстенсивного ведення сільського господарства.

6. Про що свідчить частка сільського господарства у ВВП країни?

7. Поясніть значення факту: земельні ресурси України становлять 40 % продуктових ресурсів національної економіки.