Вступ до історії. 5 клас. Мороз - Нова програма

§ 23. ІСТОРИЧНІ ПРАЦІ ПРО УКРАЇНУ ТА ЇХНІ АВТОРИ

1. У чому особливості руських літописів?

Ще з дописемних часів першоджерелом історичних знань, уявлень про минуле була усна народна творчість — перекази, пісні, легенди, що передавалися із покоління в покоління. З часом вони були записані і відображені в писемних джерелах.

Пригадайте

Що таке писемні та усні джерела? У чому полягає їхня відмінність?

З писемних історичних творів з минулого українських земель найдавнішими є літописи, насамперед «Повість минулих літ». Укладений цей літопис був на початку XII ст. Починається він такими словами:

«Повість минулих літ з Богом починаєм. Отче, благослови. Повість минулих літ Нестора, чорноризця Феодосієвого монастиря Печерського, звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала. Тож почнемо повість оцю».

Нестор Літописець. Скульптура (автор М. Антокольський)

Упорядником літопису, як свідчить текст, був київський літописець, чернець Києво-Печерського монастиря Нестор.

В основу літопису він поклав не лише ті події, сучасником яких був, а й ранішні.

Щоб їх описати автор користувався давнішими текстами, переказами, легендами. У літопису містяться відомості про походження та розселення східних слов’ян, історію Русі-України та її сусідів. Ви вже ознайомилися з окремими уривками з цього літопису, зокрема — легендою про заснування міста Києва та описом хрещення киян. Завершується літопис описом подій 1110 р.

Робота над «Повістю минулих літ» зайняла у Нестора-літописця майже 20 років. На жаль, оригінал літопису не зберігся. До нас дійшли лише пізні списки літопису, тобто переписані згодом його копії.

Однією з найяскравіших пам’яток літописання є також Галицько-Волинський літопис. Він був написаний у другій половині XIII ст. і є головним історичним джерелом з історії Галицько-Волинського князівства. Укладачі літопису обстоювали ідею збереження єдності Русі, засуджували свавілля боярської знаті, яке підривали авторитет княжої влади.

Починається літопис поетичною похвалою засновника Галицько-Волинського князівства Романа Мстиславича, який:

«...одолів усі поганські народи, мудрістю ума додержуючи заповідей божих. Він бо кинувся був на поганих, як той лев, сердитий же був, як та рись, і губив [їх], як той крокодил, і переходив землю їх, як той орел, а хоробрий був, як той тур.».

Центральною частиною твору є життя князя Данила Галицького, з діяльністю якого ви вже ознайомилися на сторінках цього підручника.

2. Про що розповідають козацькі літописи?

Унікальною сторінкою українського літописання є козацькі літописи, другої половини XVII — початку XVIII ст. Творилися вони в козацькому середовищі й були присвячені подіям козацької історії. Звідси походить їхня умовна назва. До наших днів дійшли три козацькі літописи: Самовидця, Григорія Граб’янки та Самійла Величка. Найбільшим як за обсягом так і за кількістю використаних історичних джерел є літопис Самійла Величка, котрий тривалий час працював канцеляристом Війська Запорозького. Укладений літопис був між 1715 р. і початком 1720-х рр.

Літопис написаний барвистою українською мовою і складається з чотирьох томів. У першому томі розповідається про Національно-визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького. Другий і третій томи про події від 1660 р. по 1700 рр. У четвертому томі зібрано додатки з різних документів XVII ст.

Обговоріть у парі

На основі тексту визначте, у чому особливість козацьких літописів. Про які події в них розповідається?

Сторінки (ліворуч) та титул (праворуч) Літопису Самійла Величка

Під час написання літопису Самійло Величко використав чимало документів, у тому числі й іноземних. До літопису увійшли також і власні спостереження автора, свідчення очевидців подій. Утім як і кожне джерело, цей літопис вимагає критичного підходу. Адже нерідко його автор вкладає в уста історичних діячів власні думки, а часом наводить цілі їхні промови. Ось як у передмові до своєї праці зазначає Самійло Величко:

«Отож, ласкавий читальнику, коли що здасться тобі в цій моїй праці непевне й неправильне, то, може, воно так і є. Ти ж бо, коли добудешся досконаліших козацьких чи якихось інших літописів забудь лінощі, полай мене за невігластво в цій справі і, покладаючись на ті правдивіші літописи, але не знищуючи й моєї нікчемної праці, виправ мене даним тобі від Бога розумом. Бо нині, через сімдесят років після війни Хмельницького, важко домагатися досконалого знання і правди про ті військові події, тогобічні українські спустошення й сьогобічні шкоди... Ти ж, ласкавий читальнику й правдолюбцю, все те мені вибач і покрий своєю благостинею. Покірно прошу тебе цього і навзаєм бажаю тобі мати від найвищого господа і творця всі тимчасові і вічні блага».

3. Які праці з історії України були написані в ХІХ — на початку ХХ ст.?

У ХІХ — на початку ХХ ст. посилився інтерес до історії України: розгорнулися збирання і публікація пам’яток народної творчості, писемних джерел, з’явилися узагальнювальні історичні праці.

Найвидатнішим істориком запорозького козацтва вважають Дмитра Яворницького. Все своє життя він невтомно працював над збиранням писемних та усних джерел, речових пам’яток з життя Запорозької Січі. Дмитро Яворницький є автором понад 210 праць з історії, зокрема таких: «Історія запорозьких козаків», «Вольності запорозьких козаків», «Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман війська запорозьких низових козаків», «Джерела для історії запорозьких козаків» та ін.

Дмитро Яворницький в одязі запорожця

На попередньому уроці ми ознайомилися з картиною Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Дмитро Яворницький допомагав художнику порадами й навіть надав усю свою унікальну колекцію козацьких реліквій: одяг, зброя, музичні інструменти, посуд, курильні люльки, чубуки, сап’янові, козацькі чоботи, предмети побуту. Мало кому відомо, що Ілля Рєпін зобразив Дмитра Яворницького на картині в образі писаря.

Найвидатнішим українським істориком початку ХХ ст., батьком історії України, вважають Михайла Грушевського. Про його діяльність як державного діяча, про увічнення пам’яті про нього ми вже раніше знайомилися на сторінках підручника. Михайло Грушевський був також ученим-істориком, котрий ґрунтовно досліджував історію українського народу.

Наукова спадщина Михайла Грушевського є надзвичайно великою й різноманітною. Він написав майже 2 тисячі праць, зокрема з історії України, історії української літератури, етнографії, фольклору. Найзначнішими з них є «Історія України-Руси» в 10-томах, «Нарис історії українського народу», «Ілюстрована історія України», «Історія української літератури» в 5 томах.

У своїх працях Михайло Грушевський спирався на дослідження попередніх істориків, археологів, етнографів, філологів, а також самостійно зібрав величезний фактичний матеріал, використав нові численні документи з архівів як України так і зарубіжних держав. Червоною ниткою в його працях проходить ідея самобутності, неповторності й безперервності історії українського народу.

Михайло Грушевський у своєму робочому кабінеті

Перевірте засвоєне на уроці

ЗНАЮ

1. Про події якого історичного періоду розповідається в «Повісті минулих літ» та Галицько-Волинському літописі?

2. Про які події можна довідатися з літопису Самійла Величка?

РОЗУМІЮ

ВМІЮ

ВИСЛОВЛЮЮ ДУМКУ

1. В чому особливості руських літописів?

2. Чому літописи другої половини XVII — початку XVIII ст. отримали назву — «козацькі літописи»?

1. На основі тексту встановіть: Які питання досліджували Дмитро Яворницький та Михайло Грушевський? Які їх основні праці?

2. На основі тексту встановіть: Які питання досліджували Дмитро Яворницький та Михайло Грушевський? Які їх основні праці?

Чи можна стверджувати, що будь-яке історичне дослідження чи історична книга це лише реконструкція (відтворення) минулого? Свою відповідь аргументуйте.

ЗВ'ЯЗОК ІЗ СЬОГОДЕННЯМ

Висловіть судження про важливість дослідження історії. В чому значення роботи історика для суспільства? В чому, на вашу думку, користь від вивчення історії?