Біологія. 8 клас. Міщук

Короткий словник біологічних термінів

Акомодація — здатність ока пристосовуватися до чіткого бачення предметів, що перебувають на різній відстані.

Активно набутий імунітет — імунна відповідь організму на введення антигену внаслідок його прямого контакту з організмом.

Алергія — надчутливість імунної системи організму, яка виявляється за повторної дії алергену на організм.

Анатоксин — медичний препарат, який виготовляють зі знешкодженого бактеріального токсину, що зберігає свої антигенні властивості.

Антитіла — особливі білки, які виробляються лімфоцитами крові у відповідь на вторгнення в організм антигенів.

Артеріальна гіпертензія, або гіпертонія — стан підвищеного кров’яного тиску

Артеріальний пульс — періодичні пульсуючі коливання стінок артерій, зумовлені скороченнями серця.

Аутоімунні реакції — втрата імунологічної толерантності до антигенів власних тканин.

Безумовні рефлекси — вроджені, відносно постійні реакції організму на дію зовнішнього або внутрішнього середовища.

Біологічна система — структурне й функціональне об’єднання всіх компонентів об’єкта живої природи, між якими існують взаємозв’язки та взаємодія.

Біологічний вік — стан, який відображає взаємозв’язок усіх вікових особливостей організму і характеризує ступінь його старіння.

Біологічні ритми (біорйтми) — циклічні зміни біологічних процесів у живій системі.

Вагітність — сукупність фізіологічних процесів, пов’язаних з утворенням зародка та розвитком плода в організмі жінки.

Вакцина — препарат, що виготовляється з ослаблених чи мертвих мікроорганізмів або з їхніх антигенів, отриманих хімічним шляхом.

Вегетативна нервова система — частина нервової системи, що регулює діяльність внутрішніх органів та впливає на обмін речовин і ріст.

Велике коло кровообігу — шлях крові від лівого шлуночка до правого передсердя, за якого здійснюється постачання збагаченої киснем крові до всього тіла.

Вестибулярний апарат — орган чуття, що сприймає зміни положення голови й тулуба, напрямок руху тіла й призначений для координації (узгодження) рухів та збереження рівноваги тіла.

Виділення — фізіологічний процес, що забезпечує звільнення організму від шкідливих і непотрібних продуктів обміну речовин.

Вища нервова діяльність (ВНД) — діяльність вищих відділів центральної нервової системи, яка забезпечує різноманітні форми пристосування до умов навколишнього середовища.

Внутрішнє дихання — обмін газів між кров’ю і тканинами, використання кисню клітинами й видалення вуглекислого газу. Всмоктування — процес надходження різних речовин через шар клітин ворсинок кишечнику в кров і лімфу.

Втома м’яза — зниження працездатності м’яза, причинами якого є недостатнє постачання м’язів киснем; зменшення запасів органічних речовин, які є джерелом енергії скорочення; накопичення продуктів обміну (молочної кислоти тощо).

Гальмування — послаблення чи припинення рефлекторної відповіді на подразнення внаслідок зменшення сили та швидкості проведення нервових імпульсів.

Гіперреактивність — порушення роботи імунної системи організму, що проявляється в її надмірній активності.

Гіперфункція залоз внутрішньої секреції — посилення діяльності залоз, що призводить до збільшення виділення ними гормонів.

Гіпофункція залоз внутрішньої секреції — недостатня діяльність залоз, що призводить до зменшення виділення ними гормонів.

Гомеостаз — динамічна відносна сталість складу, фізико-хімічних властивостей внутрішнього середовища організму (кров, лімфа, тканинна рідина) та всіх фізіологічних процесів у ньому.

Гормони — біологічно активні речовини, які в дуже малих концентраціях здатні значною мірою впливати на органи й тканини, а також організм загалом.

Групи крові (системи АВ0) — зумовлені наявністю особливих білків в еритроцитах (аглютиногенів А і В) і плазмі (аглютинінів а й Р), які у несумісних комбінаціях можуть спричиняти склеювання (аглютинацію) еритроцитів.

Гуморальна (рідинна) регуляція — регуляція фізіологічних функцій організму, яка здійснюється речовинами, що надходять у кров і через неї впливають на функціонування органів усього організму.

Дихання — сукупність процесів, які забезпечують неперервне надходження кисню до тканин організму, використання його в реакціях біологічного окиснення, а також видалення з організму кінцевих продуктів обміну речовин — вуглекислого газу та частково води.

Друга сигнальна система — діяльність кори головного мозку, яка проявляється в умовних рефлексах, що формуються на своєрідний подразник — слово.

Ембріональний розвиток — період онтогенезу, який триває від утворення зиготи до народження дитини.

Енергетичний обмін — сукупність реакцій розщеплення органічних речовин, під час яких звільняється енергія.

Запліднення — процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин, у результаті якого утворюється зигота.

Збудження — підвищення специфічної діяльності органів у відповідь на зовнішні та внутрішні подразнення. Збудження нейрона спричиняє виникнення нервового імпульсу.

Звукоутворення — створення звуків коливаннями повітря, яке проходить через голосовий апарат під час видиху.

Згортання крові — захисна реакція організму, спрямована на збереження об’єму циркулюючих рідин організму. Спричиняє утворення тромбу на пошкоджених судинах.

Зовнішнє дихання — газообмін між атмосферним повітрям й організмом: легенева вентиляція і газообмін між альвеолярним повітрям й кров’ю легеневих капілярів.

Йододефіцит — зниження вмісту йоду в організмі, необхідного для нормального функціонування щитоподібної залози.

Імунітет — сукупність захисних механізмів, які допомагають організму боротися з антигенами — тілами та речовинами, які є для організму чужорідними.

Імунна відповідь — складна захисна реакція організму, в результаті якої антиген розпізнається та знешкоджується антитілами.

Імунодефіцит — порушення роботи імунної системи організму, що проявляється її зниженою активністю.

Індивідуальний розвиток людини, або онтогенез — розвиток організму, який триває від утворення зиготи до природної смерті.

Інстинкти — сукупність складних вроджених безумовно-рефлекторних дій, які здійснюються під впливом основних біологічних потреб.

Інстинктивна поведінка — форма поведінки людини, зумовлена складними безумовно-рефлекторними реакціями — інстинктами.

Мале коло кровообігу — шлях крові від правого шлуночка до лівого передсердя, за якого здійснюється насичення крові киснем у легенях.

Менструальний цикл — фізіологічний процес, під час якого відбуваються послідовні циклічні зміни в організмі жінки, що контролюються статевими гормонами.

Мислення — процес відображення зв’язків і відношень між предметами та явищами дійсності, що забезпечує засвоєння нових знань.

Мова — система символів і знаків, засіб передачі інформації і спілкування між людьми. Структурною одиницею мови є слово.

Мовлення — спілкування людей за допомогою мови. Фізіологічною основою мовлення є умовно-рефлекторна діяльність кори великого мозку на слово.

Набута поведінка — форма поведінки, яка є результатом індивідуального життєвого досвіду людини, пов’язана з утворенням та гальмуванням умовних рефлексів.

Нейрогуморальна регуляція — взаємопов’язана і взаємоузгоджена дія нервової та гуморальної регуляції, що забезпечує високу ефективність роботи всіх фізіологічних систем та організму як цілісної біологічної системи.

Нервова регуляція — регуляція фізіологічних функцій організму, яка забезпечує взаємозв’язок органів та зв’язок організму з навколишнім середовищем завдяки рефлексам.

Неспецифічний (вроджений) імунітет — система захисних чинників організму, до яких належать бар’єрна функція шкіри та слизових оболонок; здатність лейкоцитів до фагоцитозу й утворення інтерферону, лізоциму та інших речовин.

Нефрон — структурно-функціональна одиниця нирки, що міститься в її кірковому шарі.

Нижча нервова діяльність — діяльність нервової системи, яка забезпечує рефлекторну регуляцію фізіологічних функцій організму та його рухової активності.

Обмін речовин — сукупність процесів хімічного перетворення речовин в організмі: від надходження їх з навколишнього середовища й до виведення кінцевих продуктів розпаду назовні.

Овуляція — процес руйнування фолікула і виходу з нього яйцеклітини.

Органи чуття — периферичні частини аналізаторів; містять спеціалізовані рецептори; призначені для сприйняття певного виду подразнень.

Остеон — структурна одиниця кісткової тканини; циліндричний утвір з нашарувань кісткових пластинок, уставлених одна в одну, що забезпечує міцність кістки.

Пам’ять — здатність людини фіксувати, зберігати й відтворювати інформацію в потрібний момент.

Парасимпатична нервова система — частина вегетативної системи, яка забезпечує відновлення ресурсів, витрачених під час роботи і регулює нормальну життєдіяльність людського організму в стані спокою та під час сну.

Пасивно набутий імунітет — виникає, коли антитіла переносяться з організму, де вони утворилися, в інший організм, який з цим антигеном ще не контактував. Переливання крові — метод лікування хворих, в основі якого лежить трансплантація рідкої сполучної тканини людини — крові. Донори — це люди, у яких беруть кров, а реципієнти — ті, кому її переливають.

Перша сигнальна система — діяльність кори головного мозку, спричинена безпосереднім впливом на сенсорні системи чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ.

Плацента, або дитяче місце, — орган, що зв’язує плід з організмом матері під час ембріонального розвитку.

Постембріональний розвиток — період онтогенезу, який розпочинається після народження людини і завершується її смертю.

Провідникова функція спинного і головного мозку — забезпечення зв’язку й узгодження роботи всіх відділів центральної нервової системи.

Раціональне харчування — фізіологічно повноцінне харчування здорових людей з урахуванням їх віку, статі, характеру праці та інших чинників.

Резус-фактор — білок, наявний в еритроцитах 85 % резус-позитивних людей. Переливання несумісної за резус-фактором крові спричиняє резус-конфлікт, що призводить до склеювання еритроцитів.

Репродуктивне здоров’я — стан повного фізичного, розумового та соціального добробуту, що означає можливість задовільного та безпечного сексуального життя, здатність до зачаття і народження дітей та право на планування сім’ї.

Рефлекс — відповідь організму на подразнення, що здійснюється за участі нервової системи.

Рефлекторна дуга — шлях, яким проходять нервові імпульси під час рефлексу.

Рефлекторна функція спинного і головного мозку — здійснення різноманітних рефлексів.

Рецептори — спеціальні нервові структури, що перетворюють різні види енергії (світлову, механічну, теплову, хімічну) на нервовий імпульс.

Робота м’язів — механічна робота (статична, динамічна), яку виконують м’язи під час скорочення.

Саморегуляція — здатність організму підтримувати сталість хімічного складу, фізичних властивостей, перебігу фізіологічних процесів.

Свідомість — процес відображення дійсності мозком людини, який охоплює всі форми ВНД і зумовлює її цілеспрямовану діяльність.

Сенсорні системи або аналізатори — системи, які сприймають, аналізують і переробляють інформацію про зміни навколишнього середовища та внутрішнього стану організму й забезпечують зв’язок організму з довкіллям.

Серцевий цикл — одне повне скорочення та розслаблення передсердь і шлуночків серця.

Симпатична нервова система — частина вегетативної системи, яка посилює діяльність органа в умовах, які потребують мобілізації фізичних сил.

Система органів (фізіологічна система) — сукупність органів людини, що пов’язані анатомічно, функціонально й топографічно та становлять єдину структуру, що узгоджено працює. Людина має такі фізіологічні системи: травну, дихальну, серцево-судинну, видільну, опорно-рухову, нервову, сенсорні, ендокринну, імунну, репродуктивну.

Соматична нервова система — частина нервової системи, яка регулює діяльність скелетних м’язів та органів чуття, забезпечуючи рухи та відчуття.

Сон — фізіологічний стан, який характеризується вимкненням свідомості, зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники, зниженням активності більшості функцій організму, відносною нерухомістю.

Специфічний імунітет — набутий імунітет, який здійснюється за участю Т- і В-лімфоцитів, здатних взаємодіяти з антигенами та знищувати їх.

Статеве дозрівання — розвиток первинних і поява вторинних статевих ознак.

Статеві ознаки — ознаки, за якими розрізняють чоловічу й жіночу статі. Первинні: наявність статевих органів відповідно до статі. Вторинні: пов’язані з будовою та функціями органів, які не належать до репродуктивної системи.

Стрес — неспецифічна однотипна реакція організму, що є проявом загальної адаптації до різноманітних подразників — стресорних чинників.

Терморегуляція — фізіологічна функція, яка забезпечує підтримання оптимальної для організму температури тіла в умовах зміни температури навколишнього середовища.

Тип вищої нервової діяльності — визначається сукупністю властивостей нервових процесів (збудження і гальмування), зумовлених спадково та набутих у процесі індивідуального життя.

Травлення — сукупність процесів, що забезпечують механічну і хімічну обробку їжі, яка перетворюється на прості речовини, що легко засвоюються.

Умовні рефлекси — індивідуально набуті протягом життя або спеціального навчання рефлекторні реакції, які виробляються на базі безумовних рефлексів.

Утворення сечі — процес очищення крові від непотрібних речовин, який відбувається в нирках.

Ферменти — біологічно активні речовини, здатні пришвидшувати хімічні перетворення органічних речовин в органах травної системи.

Фоторецептори — світлочутливі клітини: колбочки — рецептори денного зору, які сприймають яскраве світло й кольори; палички — рецептори присмеркового зору, збуджуються, коли діє слабке світло.

Харчування — сукупність процесів надходження в організм людини поживних речовин, їх травлення, всмоктування та засвоєння.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст