Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Міляновська

ОПОВІДАННЯ ФРАНЦА КАФКИ «ПЕРЕВТІЛЕННЯ»

Оповідання «Перевтілення» — найбільший твір Франца Кафки, що вийшов друком ще за його життя. Письменник почав працювати над ним 17 листопада знаменного для себе 1912 року, а вже 24 листопада читав його першу частину друзям. У ніч з 6 на 7 грудня він завершує роботу, але відмовляється від негайного друку, мотивуючи це тим, що оповідання потребує доопрацювання.

У 1914 році Кафка намагається організувати публікацію оповідання і надсилає рукопис у відомий берлінський літературний журнал «Die neue Rundschau» («Ді нойе рундшау», в перекладі «Новий оглядач»; видання існує донині), де публікувалися класики німецької літератури. Незважаючи на те, що головний редактор схвально оцінив твір, письменник отримав відмову.

Лише в 1915 році «Перевтілення» вийшло друком у жовтневому номері нового лейпцизького журналу «Die Weißen Blätter» («Ді вайсен блеттер», у перекладі «Біле листя»), який був відкритим для експериментів і охоче видавав твори модерністів. Окремою книгою оповідання було надруковане у грудні також у Лейпцигу.

В оповіданні «Перевтілення», як і в більшості творів Кафки, дослідники відзначають чимало автобіографічного. У «Перевтіленні» відобразилися непрості стосунки письменника з родиною, а також його остаточне усвідомлення своєї жахливої самотності та повного відчуження від них («Звісно, всі ви мені чужі, між нами лише кревна спорідненість, але вона ні в чому не виявляється», — сказав він матері). Незважаючи на це, головний герой твору, як і Франц Кафка, болісно переживає почуття обов'язку і провини перед батьками, тому заради блага родини попри внутрішній спротив готовий виконувати роботу, яку не любить і яка доводить його до виснаження.

Дослідники знайшли в оповіданні чимало й побутових прикмет життя сім'ї письменника. Наприклад, планування квартири родини головного героя повністю збігається з плануванням помешкання, де жили Кафки.

Зображення відчуження особистості в оповіданні

Оповідання «Перевтілення» розпочинається з неймовірного перетворення головного героя Грегора Замзи — єдиного годувальника батька, матері і сестри — на «страхітливу комаху». Однак несподівано для читача виявляється, що родину найбільше турбує не перетворення Грегора, а його нездатність і надалі їх утримувати. Його непотрібність та обтяжливість виразно виявлені в оригіналі оповідання — Франц Кафка використав багатозначне слово Ungeziefer, яке з німецької мови точніше перекладається не як комаха, а як паразит. Відтак з'являється суттєва двозначність із приводу того, що ж насправді сталося з Грегором Замзою.

Підтверджує неоднозначність задуму Кафки і те, що в 1915 році письменник, дізнавшись про плани художника зобразити на обкладинці окремого видання комаху, заперечив проти будь-якого зображення Грегора Замзи. На його думку, візуальні враження, які виникнуть ще до прочитання твору, обов'язково спотворять розуміння ідеї «Перевтілення». І варто зауважити, що протягом усього тексту Франц Кафка жодного разу не зазначив, на яку саме комаху (якого саме паразита) перетворився головний герой.

Ілюстрація до оповідання «Перевтілення» сучасного художника Віка Геррери

Перевтілення Грегора Замзи в комаху дослідники творчості Кафки розглядають як буквалізацію метафори, яка унаочнює проблему відчуження особистості в світі, де навіть кревні зв'язки не гарантують щирих і безкорисливих стосунків. Відчуження, на думку письменника, настає тоді, коли люди перестають сприймати інших як самодостатню цінність, виявляють байдужість до їхніх думок і прагнень, а також розглядають ближнього як предмет маніпуляцій із практично-егоїстичною метою. Кінцевими наслідками відчуження стають втрата спільних інтересів, припинення спілкування та фізичне дистанціювання.

Першопричиною всіх подій в оповіданні був борг батька головного героя, що виник через банкрутство п'ятирічної давності. Задля відпрацювання цього боргу Грегор змінив свої життєві плани і пішов працювати у фірму батькового кредитора. Для нього робота комівояжера — це «каторга», яку він має відбути й отримати волю. Його близькі бачать ситуацію інакше — «вони звикли думати, що в цій фірмі Грегор влаштувався на все життя».

Теплі стосунки в родині панували недовго, лише відразу після банкрутства батька, коли Грегор гордо викладав свої значні заробітки на стіл перед «здивованою і щасливою сім'єю». Згодом усі до цього звикли і своє доволі заможне життя (велика квартира, прислуга, ніхто не працює, багато часу для дозвілля) почали сприймати як даність, рідним стало вигідно не перейматися Грегором та його потребами.

Сім'я переживає за Грегора лише до того часу, поки розраховує, що він ще зможе піти на роботу. Однак, побачивши рідну людину в новій подобі, різко змінює поведінку — ніхто не викликає лікаря, не намагається з'ясувати, що ж сталося, не обговорює, чим можна зарадити в цій ситуації та допомогти синові і братові. Рідні заганять його в кімнату й зачиняють двері. А потім «протягом першого дня батько пояснював матері й сестрі майнове становище сім'ї і перспективи на майбутнє».

Виявляється, родина роками егоїстично використовувала Грегора, поки він працював. Понад те, батько приховав справжній (не такий уже й поганий) фінансовий стан сім'ї після банкрутства задля свого «спокою на старості років», а сімнадцятирічна сестра, яка мала посередні музичні здібності, очікувала, що Грегор, як люблячий брат, оплатить її навчання в консерваторії.

Совістю цієї сім'ї зображена мати, яка на словах демонструє свою небайдужість до Грегора. Однак після перевтілення найбільше, на що вона спромоглася, — це не дала чоловікові вбити їхнього сина, в інші ж критичні моменти пані Замза просто малодушно непритомніє. Останнього вечора, коли Грегор найбільше потребував її підтримки, совість родини «міцно спала».

Особливості композиції твору

Оповідання «Перевтілення» складається з трьох концентричних частин, які завершуються однаково — героя у подобі комахи виганяють зі спільної вітальні в його кімнату. Кожен такий акт вигнання символізує обривання чергового зв'язку Грегора зі світом людей. А кожна частина твору — це опис своєрідного кола пекла, після завершення якого ситуація для героя лише погіршується.

Що краще пристосовуються члени родини до нових життєвих обставин, то байдужішими вони стають до долі Грегора. Адже у ставленні до нього рідні керуються не турботою про сина і брата, а страхом за своє майбутнє. Завдяки використанню фантастики внутрішнє відчуження, що було у стосунках персонажів до перевтілення Грегора, отримує неприховане і безпосереднє вираження в зовнішніх діях кожного члена родини після перевтілення.

У першій частині головний герой ще не до кінця усвідомлює свій стан і намагається зберегти соціальний статус успішного працівника солідної фірми. Грегор хоче донести до рідних, а згодом і до «керуючого фірмою», що він чудовий комівояжер і готовий самовіддано працювати.

Однак його комашиного голосу ніхто не розуміє, а, побачивши замість сина велетенську комаху, батько, без зайвих сентиментів і навіть не намагаючись з'ясувати, що ж сталося, силою заганяє його в кімнату. Так Грегор втратив право бути частиною широкого соціуму, який психологи називають «світом батька».

Символічно, що головного героя загнали в кімнату (викинули зі «світу батька») тоді, коли, на думку Грегора, він рятував сім'ю — взявся наздоганяти переляканого «керуючого», щоб краще пояснити, чому його не можна звільняти.

У другій частині герой усвідомлює свій стан, однак продовжує вважати себе членом сім'ї і бачить своїм завданням створювати якнайменше клопотів для рідних. Водночас він гордий з того, що зміг забезпечити їм комфортне життя.

Хоча надії родини на його «хоч маленьке покращення» ще залишилися, Грегора все більше сприймають радше як стороннього, ніж як близьку людину. Тож з ініціативи сестри попри слабкий спротив матері його кімнату спустошують — виносять меблі з «усім, що він любив» (навіщо ж комасі меблі?). Головний герой намагається відстояти дорогі для нього речі, які навіюють йому багато спогадів, починаючи з дитячих років. Вони — матеріальне свідчення його належності до сім'ї.

Ілюстрація до оповідання «Перевтілення» сучасного художника Кріштіано Сіквейри

У результаті колотнечі мати знепритомніла, а Грегор побіг у вітальню за сестрою, щоб, «як колись», допомогти їй правильно вибрати ліки. Тобто причина, що спонукала героя вийти за межі кімнати, і цього разу була символічною — на його думку, у такий спосіб він рятував матір. Однак у вітальні Грегор знову опинився сам на сам із батьком, який вдруге силою загнав його назад у кімнату. Відтак син втратив право бути частиною сім'ї (або ж «світу матері»).

У третій частині Грегора охоплює «дуже велика байдужість до всього», зокрема, він втратив бажання турбуватися про сім'ю і майже нічого не їсть.

Родина полишила всі сподівання на «покращення» і вирішила «притлумити відразу й терпіти, лише терпіти». Їхній фінансовий стан покращився — тепер працює не лише батько, а й мати із сестрою, крім того, вони взяли квартирантів. Догляд за Грегором, що входив в обов'язки сестри, перейшов до чужої людини — погодинної служниці, яка приходила вранці і ввечері. Його спустошена кімната перетворилася на комору для непотребу, куди винесли навіть сміттєві відра і скриню для попелу.

Утретє герой вийшов зі своєї кімнати, почувши, як сестра грала на скрипці. Музика просто заворожила його, це було дуже людське почуття. Однак саме сестра ініціювала його останнє вигнання з вітальні. Вона назвала Грегора «потворою» і «твариною», яка нічого спільно з ними не має і якої потрібно «спекатися». Фактично сестра позбавила його права бути частиною «світу людей взагалі».

Символом «світу людей взагалі» стала музика («чи був він твариною, якщо музика так хвилювала його?»), яку йому так і не дали дослухати. Після третього вигнання з вітальні головний герой помирає.

Закінчується оповідання епілогом. Головна його особливість — зникає погляд на дійсність через сприймання і свідомість Грегора. Зникають також слова батько, мати, сестра, натомість з'являються пан Замза, пані Замза, донька.

Епілог виглядає як початок нової історії родини, де головним героєм буде Грета Замза, дівчина, на яку покладають надію батьки, хоча на початку оповідання вважали її «пустою дівкою».

Образ Грегора Замзи

Образ Грегора Замзи в оповіданні «Перевтілення» — символ «маленької», слабкої і беззахисної людини, не здатної опиратися тискові зовнішнього світу, уособленням якого значною мірою є влада авторитарного батька головного героя.

  • 1. Згадайте, образи яких героїв у світовій літературі називають образами «маленьких людей».
  • 2. Поміркуйте, що є спільного, а що відмінного між образами Акакія Акакійовича Башмачкіна (реалістична література) і Грегора Замзи (модерністська література).

Роль батька завуальована, але деталі розкривають його справжню роль в історії сина. Пан Замза легко і без роздумів вдається до насилля, його поведінка щодо Грегора агресивна (постукав у кімнату героя кулаком), він упертий, «якнайсуворіший» і егоцентричний, тобто вважає, що все в родині має обертатися навколо нього. Попри те, що гроші заробляє Грегор, ними одноосібно розпоряджається саме батько, а синові залишається лише дріб'язок на особисті потреби. Думки про батька викликають у Грегора острах і почуття обов'язку.

Із цього контексту зрозуміло — усі обов'язки щодо добробуту родини герой узяв на себе, щоб здобути батькову прихильність, довести, що він чогось вартий, заслужити його похвалу і визнання. Грегор не допомагає сплатити борг (він навіть не знає його розміру), а просто віддає все зароблене. Він пишається статусом рятівника, який дає змогу його сім'ї вести бездіяльне існування. На догоду батькові й своїм комплексам (почуттю провини) герой замість того, щоб знайти роботу, яка б йому подобалася, перетворився на істоту, призначену для заробляння грошей. Він став комівояжером саме через великі заробітки, хоча робота страшенно його пригнічувала.

Героїчне, на перший погляд, рішення Грегора утримувати сім'ю — це насправді вчинок слабкої людини, яка не готова взяти на себе відповідальність за своє життя і допомагати рідним, реалізовуючи себе. Він настільки почувається залежним, настільки боїться рівноправних (і відповідальних) стосунків, що навіть не поговорив із батьком про фінанси, а відразу взявся виконувати його ще навіть не озвучені побажання. Тому справжня відповідальність за життя і добробут родини, як і раніше, залишилася на батькові, а Грегор лише інструмент, яким той скористався.

Відповідно найбільша проблема головного героя не в тому, що він перетворився на комаху, а в тому, що Грегор і до перетворення вів, по суті, бездумне комашине життя, деградуючи через нецікаву і обтяжливу роботу. Відтак перевтілення в комаху лише приводить зовнішність Грегора у відповідність до його внутрішнього світу. Відчуження і самотність героя (навіть думка поро те, що хтось може допомогти, викликає у нього лише гірку посмішку) у його новій подобі просто стали явними.

Перевтіленню Грегора передує глибокий внутрішній конфлікт. Через перевтому, відсутність підтримки він постійно перебуває на межі нервового зриву, в ньому зріє підсвідоме бажання полишити все і звільнитися від виснажливих зобов'язань.

Свідомо ж герой не розглядає такої можливості й продовжує надалі демонструвати готовність до самопожертви на благо родини. Однак його реакцією на перевтілення було відчуття полегшення («почуття визволення»), адже тепер, коли усі побачили його стан, ніхто не забажає, щоб він ішов на роботу.

У цьому сенсі метафора перевтілення головного героя в комаху набуває ще одного важливого відтінку — це, хай і несвідомий, але його справжній життєвий вибір. Вибір, що характеризує Грегора як психологічну жертву, яка навіть не підозрює про можливість опору. Він хоче звільнитися від обов'язків, які його обтяжують, однак зовсім не збирається звільнятися від звичних залежних стосунків із близькими. По суті, він і надалі виконує всі їхні забаганки, включно з бажанням позбутися його.

Грегор до перевтілення міг спробувати змінити своє життя і стосунки в родині, стати повноцінною особистістю, а не об'єктом маніпуляцій. Однак у його свідомості така опція не передбачена взагалі. Тож насправді йому комфортно покладатися на владу (батька, «керуючого», власника фірми) і бути простим виконавцем. Тому в критичний момент життя Грегор продемонстрував дивовижну, але притаманну йому інертність й очікувано обрав для себе буття комахи.

В образі Грегора Замзи Франц Кафка втілив своє песимістичне бачення людської природи. Для нього такі якості, як доброта, порядність, розум, працьовитість, є вторинними, якщо людина не здатна відповідати за своє життя і бачить своє існування лише в межах системи (навіть несправедливої, навіть такої, що в кінцевому результаті прирікає на самотність, страждання і смерть). Наступне тоталітарне майбутнє показало, що «маленькі люди» схильні покладатися на авторитет і легко дозволяють собою маніпулювати, достатньо лише обґрунтувати маніпуляції гаслами про високу мету (і це не обов'язково має бути порятунок сім'ї).

Ілюстрація до оповідання «Перевтілення» в стилі кіберпанк сучасного художника Казухіко Накамури

Художній світ в оповіданні

Творчість Франца Кафки належить до експресіонізму, якому властиве трагічне світовідчуття, переконаність, що світ не має сенсу, людина самотня, а життя сповнене абсурду. Зовнішній світ, який постає в оповіданні «Перевтілення», зображений через свідомість головного героя, який презентує, коментує і оцінює події.

Грегор перебуває в полоні власних ілюзій, що у нього є свобода вибору (ніхто ж не просив його відробляти батьків борг), непогана робота («я дуже зобов'язаний господареві»), добра і любляча родина (батько суворий, але справедливий, мати заступається за нього, сестра розуміє його), а також ілюзії турботи («Ми робили все, що могли», — сказала сестра після того, як кімнату героя перетворили на сміттярку, а його самого заморили голодом). Тому перед жахливою смертю бідолашний і упосліджений Грегор Замза згадував про свою сім'ю «зворушено й любовно».

Однак дійсність, представлена в уяві Грегора, викривлена і гротескна, вона разюче суперечить тим фактам, які ним представлені. Насправді герой живе в світі тотального гноблення і маніпуляцій. Грегор боїться не лише власника фірми, «керуючого», батька, а й навіть своєї молодшої сестри («він скоріше помер би з голоду», аніж потурбував її). Головний герой утримує родину, але «з'їжджає з глузду» від почуття провини і весь час виправдовується.

Гротеск — тип художньої образності, який ґрунтується на свідомому порушенні життєвої правдоподібності, коли події, герої і предмети змальовуються карикатурно, перебільшено і майже нереально. Гротескне зображення може видаватися повною нісенітницею, якщо на нього дивитися з погляду об'єктивної логіки.

  • 1. Згадайте, як використовував гротеск Е. Т. А. Гофман у романтичній повісті-казці «Малюк Цахес».
  • 2. Яких змін зазнає Цахес і як ці зміни сприймає його філістерське оточення? У чому особливість здібностей малюка Цахеса та їх неприйнятність для героїв-ентузіастів?
  • 3. Порівняйте використання фантастики і повсякденності у творах Е. Т. А. Гофмана і Ф. Кафки.
  • 4. Визначте спільні та відмінні риси романтичного і модерністського світоглядів.

Справжнє життя Грегора Замзи абсурдне та ірраціональне. До свого останнього дня герой навіть не підозрює, що його нещадно використовують. Як до, так і після перевтілення з ним ніхто не хоче

порозумітися, усі намагаються лише нав'язати йому своє бачення ситуації (і щоразу Грегор це бачення приймає!). У нього немає життєвої мети, він по-справжньому самотній (жодної згадки про дівчину чи друзів).

Родина не відчуває співчуття до сина і брата, тож розглядає його життєву роль дуже практично. Складається враження, що він лише гвинтик у страхітливій машині, що його життя призначене виключно для виконання поставленого завдання.

Жодна реакція кожного з персонажів від першого і до останнього рядка оповіді не виглядає правдоподібною. Страшно собі уявити, як насправді відреагувала б пересічна людина, якби вранці прокинулась і зрозуміла, що перевтілилася в комаху.

І абсолютно зрозуміло, що реакція рідних і знайомих, включно з роботодавцями, була б зовсім іншою — їх найменше цікавило б, чи вийде перевтілений на роботу.

І, очевидно, що лікарі таки оглянули б сина і брата, і, однозначно, що для всіх рідних це було б велике горе, і, звичайно, були б докори сумління (чому це сталося, що ми зробили не так) і т. д.

В оповіданні Франц Кафка створив жахливий й абсурдний світ, який тотально нав'язує свою волю «маленькій людині». У цьому світі, на думку автора, може трапитися будь-що у прямому сенсі слова. Герой може перетворитися на комаху, і навіть найрідніші не будуть за ним побиватися.

Щоб вижити, «маленька людина» не сприймає абсурдності світу, а підсвідомо намагається його прикрасити і змінити на краще хоча б у своїй уяві. Їй простіше любити своїх мучителів, знаходити їм виправдання, ніж дивитися правді в очі і розуміти, що нічого не можеш вдіяти.

Класна дошка

Особливості стилю оповідання «Перевтілення»

• притчевість оповіді (конкретна історія, що сталася з Грегором, — лише алегорична форма для зображення буття людини взагалі, її відчуження і самотності наодинці з ірраціональним світом);

• насиченість символами (наприклад, диван — прихисток, вітальня — сімейний рай, намальована дама в хутрах — ідеальне майбутнє тощо);

• міфологічні алюзії (перевтілення героя відбувається в міфах і зазвичай відображає його внутрішній стан);

• реалістичний опис неймовірних подій;

• суха, приземлено-побутова форма викладу; увага до деталей

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Предметні компетентності

  • 1. Що вам відомо про життя і творчість Франца Кафки?
  • 2. Які моральні проблеми постають в оповіданні Франца Кафки «Перевтілення»?
  • 3. Схарактеризуйте образ Грегора Замзи.
  • 4. У чому полягає споживацьке ставлення сім'ї до рідної людини?
  • 5. Чому, на вашу думку, батьки соромилися сина-комахи?
  • 6. Чи змінилося б ставлення сім'ї до героя, якби він не перевтілився в комаху, а важко захворів? Що, на вашу думку, є спільного між хворою людиною і людиною-комахою?
  • 7. Чому родина Замзи викликає водночас і обурення, і співчуття?
  • 8. Чи є у творі авторське ставлення до подій та персонажів або прямі повчання?
  • 9. Чому образ молодого комівояжера Грегора Замзи можна назвати образом «маленької людини»?
  • 10. Спробуйте уявити, як змінилося життя родини після смерті Грегора?
  • 11. Доведіть, що, якби Грегор не опікувався рідними з таким всеохопним самозреченням і жертовністю, це було б і їм, і йому лише на користь.

Узагальнюємо та підсумовуємо

  • 12. Як у творі представлена актуальна для літератури ХХ століття тема самотності і безпорадності людини?
  • 13. Доведіть, що у створенні образу Грегора-комахи Франц Кафка вдався до гротеску.
  • 14. Поясніть значення слова «абсурд». За яких обставин вам доводилося потрапляти в абсурдні ситуації?
  • 15. Як в оповіданні Ф. Кафки «Перевтілення» відобразилася ідея абсурдності та ірраціональності світу?
  • 16. Що є сутністю трагічного конфлікту у творі Франца Кафки?
  • 17. Визначте тему та ідею оповідання австрійського письменника.
  • 18. Доведіть, що оповідання «Перевтілення» належить до антиреалістичної літератури модернізму.

Обізнаність та самовираження у сфері культури

Знайдіть в інтернеті й перегляньте мультиплікаційний фільм «Перетворення пана Замзи» (The Metmorphosis of Mr. Samsa 1977), створений у 1977 році всесвітньо відомою канадсько-американською режисеркою-мультиплікаторкою Керолайн Ліф (Caroline Leaf, нар. в 1946 році).

Керолайн — володарка премії «Оскар» та величезної кількості інших нагород, її ім'я внесено до списку «Десять кращих режисерів світу усіх часів». У 1969 році вона винайшла техніку малювання піском і чорнилами, яку також застосувала в мультфільмі «Перетворення пана Замзи».

Зробіть висновок, як Керолайн Ліф передала самотність головного героя, ворожість зовнішнього світу і душевну черствість рідних Грегора.

Соціальна та громадянська компетентності

За методом «метаплану» проведіть дискусію і розгляньте питання:

1) «Що таке життєве призначення?» 2) «У чому, на вашу думку, полягає суть понять співчуття і любов?» 3) «Які проблеми є актуальними для сучасної родини у нашому суспільстві?» Також ви можете запропонувати свою тему для обговорення.

Приклад обговорення:

Угорі класної дошки запишіть проблему, яку ви хотіли б обговорити.

Наприклад, візьмімо проблему «Що таке життєве призначення для Грегора Замзи?» Поділіть поле дошки на чотири сектори і впишіть у них питання для обговорення. Для зручності кожен сектор може мати свій колір.

1. Проблеми:

Які особисті чинники стали на заваді щасливого життя Грегора Замзи?

3. Як мало би бути:

Які таланти й здібності мав Грегор і як саме вони могли б реалізуватися?

2. Причини:

Як різноманітні чинники позначилися на долі юнака?

4. Пропозиції:

Як мав повестися Грегор для досягнення успіху і збереження добробуту родини?

Усі учасники дискусії індивідуально записують свої ідеї на картках, колір яких відповідає кольору сектора (кольорові картки можна брати в необмеженій кількості). Після цього відповідно до секторів створюються чотири групи, в яких обговорюються ідеї карток певного сектора і впорядковуються за значущістю.

Кожна група не більше 4 хвилин презентує свій сектор, пояснює визначену нею послідовність карток і записує пропозиції на дошці у відповідному секторі.

Завершуючи дискусію, зробіть висновок, які особисті чинники допомагають вам досягти щастя.