Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Міляновська

ТЕМА ГОЛОКОСТУ В ПОЕЗІЇ ПАУЛЯ ЦЕЛАНА

«Фуга смерті» без перебільшень є однією із найвидатніших поезій ХХ століття. Пауль Целан, палкий прихильник творчості Райнера Марії Рільке і Франца Кафки, носій трагічного світовідчуття, знайшов форму для абсолютного, довершеного вірша, де кожне слово, кожна літера і навіть відсутність знаків пунктуації мають смислове навантаження. Завдяки поетові трагедія Голокосту не канула в забуття, ба більше — набула поетичного звучання.

Фуга — музичний твір, що характеризується повтореннями основної теми у різних варіаціях. Саме цей принцип поет використав у своєму вірші. Відтворення у віршовій формі особливостей музичного твору — ідея, безумовно, новаторська і несподівана. Цікаво, що румунський переклад вірша був надрукований раніше за початковий німецькомовний варіант і має назву «Танго смерті». Однак, публікуючи твір мовою оригіналу, Целан остаточно зупиняється на музичному жанрі «фуга».

Пауля Целана критикували за надмірну поетизацію жахливої трагедії, однак він прагнув засобами мистецтва передати необхідні емоції і у такий спосіб змусити читача не тільки зрозуміти, а й відчути закладені у твір смисли.

Поезія Целана — це поезія широких індивідуальних інтерпретацій у межах заданої теми. У «Фузі смерті» немає жодного знака пунктуації, що дозволяє читачеві інтонувати, керуючись особистим сприйняттям твору, власною інтуїцією. Також особливою рисою поета є вміння розповідати про події, не ідентифікуючи їх фактично.

Класна дошка

Прикметні ознаки поезії Пауля Целана періоду Другої світової війни

• пов'язаність із реальними історичними подіями;

• читач — інтерпретатор образів, «розшифровувач» символів і метафор;

• інтертекстуальність — зв'язок з іншими літературними творами;

• поєднання традиційних образів із новаторськими прийомами;

• зміна акцентів у традиційних темах;

• мотиви смерті, туги, самотності, пам'яті про загиблих;

• філософічність, меланхолійність; символізм, мозаїчність образів;

• повтори, алітерації, асонанси, ритм

Тло вірша «Фуга смерті» — концентраційний табір, у якому утримують євреїв. Очевидно, він розташований за межами Німеччини, адже герой вірша весь час пише листи туди — до своєї Маргарити. Він німець, який є наглядачем у концтаборі. Його далека ідилічна домівка, де живе Маргарита, де зорі блищать, де брешуть собаки, є антитезою до нелюдських умов життя в концтаборах Аушвіц, Дахау та інших.

Чоловік наглядає і свистить псам, свистить до євреїв, як до своїх псів, він грає зі зміями та пише листи до Німеччини, коли там сутеніє. Темрява символізує нацизм, який поглинув Європу. Образ змія має спільні риси з біблійним образом диявола, що звабив людину, внаслідок чого вона втратила любов Господа.

Герой твору має блакитні очі — відповідно до ідеального образу нациста, представника ««арійської раси» (світлоокий і світловолосий). Цей чоловік — смерть: він «хапається заліза в кобурі», він «влучає свинцевою кулею», він «грає зі зміями».

У вірші поет називає наглядача «смерть це з Німеччини майстер» (в оригіналі «der Tod ist ein Meister aus Deutschland»). Це сталий вислів, який використовувався в роки Другої світової війни на означення всього агресивного, деструктивного та ірраціонально-антигуманного. Для німців вислів став символом гітлерівської ідеології нацизму, який породив лише смерть, зневіру і біль. Словосполучення «з Німеччини майстер» і досі вживають, наприклад, у німецьких ЗМІ, коли розповідають про організації молодих нацистів, які вдаються до насилля на вулицях сучасної європейської країни.

Мова у творі ведеться від колективного «ми», тобто від імені ув'язнених євреїв, яких примушують до беззмістовної праці: полонені постійно мають виконувати тяжку роботу. Поет зображує картину, що межує з безумним маячінням: за наказом «з Німеччини майстра» в'язні грають до танцю і водночас копають землю — працюють, щоб отримати собі місце у могилі. Весь вірш Пауля Целана — це дорога євреїв до смерті, адже все, що вони роблять, матиме один-єдиний результат.

В'язні нацистського концтабору Аушвіц (1945 рік)

Одна з ключових метафор твору — «чорне молоко». З цієї метафори розпочинається кожна станца — віршована строфа із завершеним змістом. «Чорне молоко», яке у вірші постійно доводиться пити євреям, має кілька інтерпретацій.

Ця метафора підкреслює почуття безвиході, відображає абсурдність буття і неминучість смерті. Водночас у творі є паралелі зі Святим Письмом. У Старому Заповіті Господь пообіцяв своєму обраному народові «край, що тече молоком та медом», «де не забракне нічого», де євреї не знатимуть горя. Очевидно, «чорне молоко» страждань є протиставленням щедрій обіцяній Богом землі. Адже євреїв винищують голодом, холодом, непосильною працею, вони гинуть під кулями та в газових камерах.

Нерідко у творчості Целана чути мотив, що єврейський народ нікому більше не потрібен — ані людям, ані Богові. Усі зреклися, усі покинули на муки Богом забутих іудеїв, які п'ють свою чорну чашу страждань («на світанку», «опівдні», «надвечір»):

Чорне молоко світання ми п'ємо тебе вночі

ми п'ємо тебе опівдні і зранку ми п'ємо тебе надвечір

ми п'ємо і п'ємо

Постійне повторення слова п'ємо в теперішньому часі створює враження безкінечності цих апокаліптичних подій, прихід кінця світу.

У концентраційних таборах загиблих євреїв спалювали у крематоріях, і над бараками концтаборів, над головами ще живих іудеїв постійно здіймався чорний дим та попіл. Ті, кого ще не забрала смерть, розуміли, попіл — це все, що залишилося від тисяч життів чоловіків і жінок, дорослих і дітей.

У вірші «Фуга смерті» цей дим є антитезою землі: у небі для всіх буде місце, натомість на землі місця євреям не залишилося. Чорний дим, що здіймається від труб крематорію, відносячи останки євреїв у небо, і є «могилою у хмарах, де буде лежати не тісно».

Наглядач-смерть наказує своїм бранцям співати і грати до танцю у той час, коли він знищує цілий богообраний народ іудеїв. Ці абсурдні апокаліптичні картини у вірші: музика, співи, копання могил, дим крематорію мають реальну основу. Відомо, що в багатьох концтаборах «особливо чутливі» нацисти були поціновувачами музики, зокрема фуг геніального німецького композитора Йоганна Себастьяна Баха. Колишні в'язні, яким вдалося вижити, свідчили, що в деяких таборах наглядачі-нацисти формували цілі оркестри бранців, які грали, зустрічаючи поїзди з новими полоненими та під час роботи газових камер і копання могил:

Він гукає темніше торкайтеся скрипок ви злинете

димом в повітря

Образи Маргарити і Суламіфи є традиційними у світовому мистецтві. Суламіф — юна кохана біблійного царя Ізраїлю Соломона. Їхнє жагуче почуття оспіване у «Пісні над піснями» Старого Заповіту. Вродлива і життєрадісна Суламіф («досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна...») стала уособленням відданого кохання і щирої радості буття.

В алегоричному сенсі образи смаглявої дівчини і мудрого царя Соломона інтерпретують як образи іудейського народу, якого любить Бог. Ім'я Суламіфи має для євреїв символічний зміст — дослідники пов'язують його з івритським словом шалом, що означає мир, благоденство.

Поширене в Німеччині ім'я Маргарита теж стало загальною назвою. Ви знаєте, що видатний німецький поет Йоганн Вольфганг Ґете наділив цим іменем свою героїню. У філософській драмі «Фауст» Гретхен постає чистою побожною дівчиною, яка своїм наївним серцем відчувала жахливу сутність диявола, однак була приреченою стати його жертвою.

Через образи німкені Маргарити і єврейки Суламіфи поет проводить думку, що нацизм — це абсолютне зло, від якого страждають усі без винятку, незалежно від національності та віросповідання. Пауль Целан, звернувшись до образів Суламіфи і Маргарити, створив своєрідну паралель між долями німецьких і єврейських жінок, християнок та іудейок.

Оскільки у вірші «Фуга смерті» немає розділових знаків, то відповідно до поетики експресіонізму в ньому може бути безліч смислів (інтерпретацій). Наприклад, поет створює антитезу образів Суламіфи — згорьованої єврейської жінки-полонянки з попелястими, посивілими косами і давнім образом щасливої коханої, який залишила нам «Пісня над піснями»: «Коса на твоїй голівці немов пурпур, полонений цар тими кучерями».

Водночас коси Суламіфи стали в концтаборі попелястими не тільки від сивини, а й від сірого попелу, яким осідають на них рештки спалених у печах євреїв, її єдиновірців. Попелясті коси Суламіфи протиставляються у вірші золотистим косам Маргарити, яка мирно живе десь у Німеччині, не знаючи про те, чим займається її чолові, і який відчай чекає на неї після усвідомлення усього жаху скоєного ним.

Плинна мелодика вірша і постійні повтори створюють у вірші певні вібрації. За допомогою монотонних повторів поет уводить читача у своєрідний поетичний транс, який створює дисгармонію і контраст із жахливими картинами страждань. Шанувальники таланту Пауля Целана називають його сугестивну поезію галюциногенною, здатною повністю занурити читача у світ твору й викликати ефект присутності.

Вірш «Фуга смерті» вважають класикою модерністської поезії.