Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 10 клас. Міляновська - Нова програма

Ніл МакКіннон Ґейман

(народився 10 листопада 1960 року)

Ніл Ґейман — британський прозаїк, автор фентезійних романів, один із найвідоміших авторів жанру коміксів, сценарист і літературний діяч. Народився у Гемпширі у звичайній родині. Мати майбутнього письменника була фармацевтом, а батько — працівником продовольчого магазину. Родина Ґейманів має польське і єврейське коріння. У Ніла є дві молодші сестри Клер і Ліззі. Зараз він живе в Америці.

Ніл Ґейман ще з чотирирічного віку став пристрасним шанувальником читання — відтоді, як уперше взяв до рук книжку. Письменник переконує, що твори, прочитані в дитинстві (Джон Руел Толкін, Льюїс Керролл, Едгар По та багато інших), вплинули на весь його літературний шлях.

Себе ж письменник завжди називав «дикуном, якого зростили книжки». У дитячі роки, коли його однолітки ловили жаб, грали у війну та лазили по деревах, Ніл читав. Читання сформувало його особистість і те, ким він є сьогодні. Саме через книги малий Ніл Ґейман пізнавав навколишній світ і навчився жити у ньому.

Одного разу 19-річний Ґейман написав листа своєму літературному кумирові — новелісту, авторові фантастичних і фентезійних романів Рафаелю Елоїзію Лаферті. Юнак із властивою для цього віку безпосередністю звернувся з проханням до митця дати йому кілька порад щодо того, як стати письменником. Здивуванню і щастю Ніла не було меж, коли Лаферті відписав йому і дав дуже докладні та конкретні рекомендації. Тож рішення щодо життєвого шляху було остаточним — тільки писати.

Професійну діяльність Ґейман розпочав у 1977 році як журналіст і біограф, відмовившись від вищої освіти на користь фаху, пов’язаного з мистецтвом слова. Та між формальним початком кар’єри і першою реальною публікацією (інтерв’ю з письменником-фантастом Робертом Сілвербергом у 1984 році) минуло довгих 6 років. Того ж 1984 року Ніл друкує своє перше невелике оповідання «У гонитві за пір'їною» (англ. Featherquest) в періодичному виданні «Imagine».

Нарешті після років тяжкої праці і невизнання Ніл Ґейман увірвався у світ комерційної літератури. Наприкінці 1980-х його першою серйозною літературною роботою стала замовна біографія британського поп-рок-гурту «Duran Duran» (Дюран Дюран), яку він писав три місяці. Після цієї книги вийшла друком ще одна написана Нілом біографія відомого сучасного письменника Дугласа Адамса (1952-2001), автора бестселера «Автостопом по галактиці».

Хоча діяльність біографа була цікавою і добре оплачуваною, однак вона не відповідала амбіціям Ніла Ґеймана. Він мріяв втілювати в життя власні творчі ідеї і хотів написати щось абсолютно нове, не схоже на інші художні тексти, а не описувати чужі досягнення. Ґейман прагнув зобразити у своїх книгах запаморочливі чарівні світи, які б затягували читача так, як колись його, малого Ніла, затягували твори кумирів.

Так Ніл прийшов до створення графічних романів (graphic novel) і коміксів (comics). Як стверджує Ґейман, саме фентезі, комікси, графічні романи дають змогу авторові бути новатором і робити щось визначне — те, чого ніхто до тебе ще не робив.

Особлива роль на шляху досягнення цієї мети належить відомому британському ілюстраторові, фотографу і режисерові Дейву МакКіну, який став провідником Ніла у світ коміксів і літературного успіху. Дейв МакКін був вражений коміксами, які Ґейман опублікував у 1986-1987 роках для компанії «2000 AD», і запропонував йому співпрацю.

Відтак спільно вони видали три графічні новели, якими зацікавилася одна з найбільших і найуспішніших американських компаній у галузі виробництва коміксів «DC Comics». Зараз ця компанія видає комікси, книги і знімає фільми про таких супергероїв, як Бетмен, Диво-Жінка, Флеш, Супермен і багато інших.

Співпрацюючи із «DC Comics», Ґейман створив серію коміксів про Чорну Орхідею і свій квиток в елітний світ коміксової літератури — спін старого персонажа на ім’я Морфей у сазі «Пісочна людина» (Sandman).

Цілих 10 років Ніл описував пригоди супергероя Морфея і його брата-антагоніста на ім’я Смерть. Також він був долучений до авторського цеху практично всіх тогочасних легендарних коміксів. У 1991 році 19-й випуск «Пісочної людини» отримав світову нагороду у жанрі фентезі (World Fantasy Award). Це єдиний випадок в історії цієї престижної нагороди, коли переможцем став твір у жанрі коміксу.

У 1990 році Ніл Ґейман у співавторстві з письменником Тері Прачеттом написав роман «Добре знамення» — сатиричну історію про майбутній кінець світу. До речі, сумарний наклад книг Тері Прачетта перетнув відмітку 50 мільйонів примірників. Твір «Добре знамення» став справжнім бестселером і протримався на першому місці у рейтингу продажів 17 тижнів. Звісно, поєднувати роботу над коміксами і романом було нелегко, але покинути комікси Ніл, який потребував грошей, не міг, бо вони були надзвичайно прибутковими.

Паралельно Ніл Ґейман зміг прорватися у царину кінематографу. Його сценарії до серіалів «Не будь-де», «Вавилон-5», сценарна адаптація японського серіалу «Принцеса Мононока» принесли йому омріяне визнання у ще одній галузі. А сценарій серіалу «Не будь-де» Ніл згодом переписав у роман.

Кілька оригінальних творів Ґеймана були екранізовані. Одна з найвідоміших — кінострічка «Зоряний пил» (2007 рік) — знята за однойменним романом. «Зоряний пил», за словами Ґеймана, став «поєднанням фентезі і Вікторіанськоі доби».

Пісочна людина (Sandman)

У 2008 році митець отримав премію «Г’юґо» (вручають авторам фантастичних і фентезійних творів) за найкращу повнометражну постановку. Загалом більшість творів Ніла Ґеймана містять у собі алюзії і репліки на твори його кумирів, наприклад, американського письменника-фантаста Роджера Желязни і навіть Льюїса Керролла. Зокрема, ідея боротьби братів за престол у чарівному світі «Зоряного пилу» була запозичена із «Хронік Амбера» Желязни, а стилістика й антураж — із керроллівської «Аліси в Країні Див».

Ніл Ґейман ніколи не піддавався впливам літературної моди, за його словами, він просто записував голос у своїй голові. Письменник заперечував жанровість своїх творів і відкидав саму ідею жанрів загалом. Одна із його найвизначніших робіт — повість «Кораліна» — у підсумку була означена як жанр «готичні жахи».

Наприкінці 1990-х, коли автор розпочав роботу над цим зовсім «недитячим дитячим твором», у такому жанрі не писав ніхто з відомих письменників. Літературні критики одностайно погоджуються, що «Кораліна» — це щось більше, ніж просто страшилка для дітей, її зміст набагато глибший. Численні вітчизняні та міжнародні нагороди підтверджують це.

Внутрішня боротьба маленької дівчинки Кораліни, її дорослі емоції, проблеми у спілкуванні різних поколінь є основою повісті Ніла Ґеймана. «Кораліна» отримала численні міжнародні нагороди: премію імені Брема Стокера за видатні досягнення у жанрі «літератури жахів» (horror fiction), премію «Г’юґо» за найкращу повість, американську літературну премію у галузі фантастичної літератури «Неб’юла» (Nebula Award) та багато інших. За повістю було знято мультфільм, який вийшов у прокат 2009 року (українська прокатна назва «Кораліна у світі кошмарів»).

Зараз Ніл одружений на музикантці Аманді МакКіннон Палмер, він узяв одне з її прізвищ собі. Аманда — успішна американська співачка і авторка пісень — активно використовує інтернет для просування своєї музики. У 2015 році в подружжя народився син Ентоні. Від першого шлюбу у Ніла Ґеймана є троє дітей. Письменник з-поміж іншого завдячує своїй першій дружині переїздом до СІЛА — країни шалених можливостей для автора коміксів. Саме тут Ніл і творив історії Морфея у своєму opus magnum, працюючи на одну з найпотужніших компаній DC.

Ніл Ґейман мешкає у СІЛА поблизу Мінеаполіса, а також у Кембриджі, штат Масачусетс, де займається викладацькою діяльністю. Він — активна медіа-постать в англомовному просторі та в спільноті фентезійників. Армія шанувальників таланту Ніла Ґеймана ніколи не була обділена увагою свого кумира. Ніл веде сторінки у Twitter, Facebook і має блог, який регулярно оновлює новинами. На своїх сторінках він публікує власні роздуми з найрізноманітніших тем.

До речі, Ніл Ґейман завжди відписує на коментарі своїх фанів і на їхні листи, і якщо ви звернетеся до письменника на його сторінці, він може відповісти і вам. Відтак у Ґеймана зав’язалася дружба з Торі Амос, співачкою і музиканткою, яка постійно використовує репліки із його творів або ж взагалі просто звертається до Ніла рядками своїх пісень. Ґейман тримає руку на пульсі всіх сучасних віянь, наприклад, він узяв участь у ICE Bucket Challenge (про що виклав звіт на Youtube) та у багатьох інших молодіжних ініціативах.

Життя Ніла Ґеймана стало свідченням того, як хлопчик, який понад усе любив читати, завдяки своєму захопленню досягнув неймовірних висот. Син фармацевтки, «Мауглі з бібліотек», як каже про себе Ніл, є одним із найзатребуваніших авторів англомовного світу, володарем понад 200 літературних нагород і кумиром мільйонів.

Афіша мультфільму «Кораліна» (режисер Генрі Селік, 2009 рік)

Зараз Ніл Ґейман, як і в дитинстві, — ревний поціновувач літератури. Він постійно пропагує читання книжок, адже, на його думку, саме від цього залежить наше життя. 14 жовтня 2012 року Ґейман прочитав лекцію на тему «Чому наше майбутнє залежить від книг?».

Попри безумовну користь цього виду діяльності як одного з найефективніших методів здобування інформації, читання художньої літератури сприяє розвиткові уяви та емпатії (співпереживання, співчуття). Саме із дітей, які захоплюються літературою, виростають новатори, винахідники і просто грамотні люди, думкою яких не можна нехтувати.

Усі топ-менеджери і співзасновники таких компаній, як Apple та Microsoft, у дитинстві читали наукову фантастику, а це наводить на певні роздуми! Діти, які читають, краще розуміють світ і як у ньому жити, вони вміють моделювати ситуації і вчитися на помилках літературних героїв. Та й зрештою читання — це абсолютно легальний спосіб отримувати задоволення.