Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 10 клас. Міляновська - Нова програма

Гомер

(VIII століття до нашої ери)

Епічні поеми «Іліада» та «Одіссея» — це визначні пам’ятки давньогрецької літератури. Вважається, що створені вони у другій половині VIII століття до нашої ери малоазійським греком Гомером.

Про життя Гомера не відомого нічого. Найбільшим досягненням античних дослідників біографії уславленого співця стало укладення в VI столітті до нашої ери його життєпису, який, з погляду сучасної науки, не є достовірним. Біографічні дані цього життєпису настільки фантастичні, що радше нагадують міфологічну історію. Достеменно відомий лише перелік семи давньогрецьких міст, які претендували на право називатися батьківщиною легендарного митця. Сучасні дослідники схиляються до думки, що він народився в іонійському місті Смірна — нинішньому турецькому Ізмірі. Незважаючи на величезну кількість припущень, науковці не виявили жодного вірогідного факту про життя Гомера.

1. З 8 класу ви знаєте, що Гомера традиційно зображували сліпим, і навіть вважалося, що його ім’я з іонійського діалекту перекладається як «сліпий». Який зв’язок бачать дослідники між сліпотою і творчістю Гомера?

2. Проведіть паралель між сліпими греками-рапсодами її українцями-кобзарями. Поміркуйте, яку особливу роль відігравали вони у житті свого народу.

Однак і грецькі, й римські автори в усі періоди розвитку античної літератури беззаперечно визнавали велич і бездоганність Гомерових поем, вважаючи їх взірцями, які неможливо перевершити. Така висока оцінка перших літературних творів в історії давніх греків свідчить, що за поемами Гомера стоїть давня і неперервна фольклорна епічна традиція.

Початком цієї традиції, як вам відомо з 8 класу, стали героїчні пісні — твори усної народної творчості, в яких оспівувалася доблесть і подвиги могутніх героїв. У цих невеликих за обсягом творах, зазвичай, описувалася одна подія і увага зосереджувалася на одиничному подвигові окремого героя. Відомо, що ці пісні під супровід ліри виконувалися у палацах правителів Мікенської доби ще задовго до Гомера. Виконавцями могли бути всі, навіть ахейські вожді, але пізніше з’явилися професійні співці-аеди.

Епічна традиція ахейських племен передбачала для героїчних пісень обмежене коло тем. Також використовувався чітко визначений набір поетичних засобів і поетичних образів, що мали підкреслювати їх піднесений характер. Незважаючи на це, кожен виконавець-аед, який не завжди точно пам’ятав величезну кількість відомих йому пісень, постійно імпровізував, дещо змінюючи традиційний фольклорний матеріал. Імпровізаційний характер виступу створив співцям ореол богонатхненності — слухачі були впевнені, що аеди, співаючи, лише передають те, що їм вклала в уста Муза — богиня-покровителька мистецтва.

Після навали дорійців у XII столітті до нашої ери епічна традиція не перервалася, а разом із розгромленими ахейськими племенами поступово перемістилася в Малу Азію. Аеди, її вірні хранителі, продовжували протягом всіх «темних сторіч» передавати з покоління в покоління героїчні пісні, які на тлі загального занепаду стали для вигнанців пам’яттю про славне минуле ахейців.

Найбільшого розквіту епічна традиція набула в середовищі південно-ахейських племен, які осіли на узбережжі Малої Азії і називали себе іонійцями. Іонія, завдяки близькості до давніх центрів азійської цивілізації, в «темні сторіччя» стала найрозвиненішою з усіх грецьких земель, і тому саме в Іонії зародилася давньогрецька культура, першим і найвизначнішим досягненням якої були безсмертні поеми «Іліада» та «Одіссея», створені іонійцем Гомером.

Хоча героїчні пісні дбайливо передавалися від покоління до покоління протягом усіх «темних сторіч», у часи Гомера епічна традиція суттєво відрізнялася від епічної традиції попередніх епох. На зміну співцям-аедам прийшли нові виконавці, яких називали рапсодами. Вони вже не співали під ліру героїчні пісні, а декламували великі епічні поеми, тримаючи в руках патерицю, обвиту зеленню, що мало символізувати їхню владу і мудрість.

Класна дошка

Аеди

Рапсоди

героїчна пісня

оповідь про одиничний подвиг окремого героя;

міфологічні сюжети

епічна поема

масштабна оповідь про визначні події в історії племені, народу;

міфологічні сюжети

Епічні поеми, на відміну від героїчних пісень, описували не одиничний подвиг героя, а були масштабними оповідями про видатні події, які змінили долю цілих народів і в яких брала участь велика кількість героїв. Дослідники давньогрецької літератури схиляються до думки, що деякі рапсоди не були простими виконавцями, а займалися індивідуальною творчістю, використовуючи фольклорний матеріал для створення власних епічних поем. У добу Античності навіть називалися імена цих можливих попередників Гомера, однак зараз вони втрачені.

У наступні епохи рапсодичний спосіб виконання епічних творів остаточно утверджується в давньогрецьких землях. Від VII до VI століття до нашої ери з’явилося багато поем, створених за взірцем Гомерових. їхні автори прагнули доповнити і розширити «Іліаду» та «Одіссею», описавши міфологічні події, що до них не ввійшли. Так, наприклад, були відомими поема «Зруйнування Іліона», присвячена взяттю Трої, та поема «Повернення», в якій ідеться про долю ахейських царів Агамемнона і Менелая після падіння Трої.

Однак жодна з цих поем не могла прирівнятися до творінь Гомерового генія, всі вони виглядали простою послідовністю слабо пов’язаних між собою епізодів. Очевидно, саме тому їхні тексти практично не збереглися до наших днів.

Слава давньогрецьких рапсодів значно перевищила славу ахейських аедів. Якщо звичним місцем виступу аеда був царський палац, то рапсод здебільшого виступав на центральній площі міста перед великою кількістю людей. У багатьох давньогрецьких містах, зокрема й в Афінах, стало традицією під час великих свят влаштовувати змагання рапсодів, які декламували відомі слухачам поеми. Найпочеснішим на таких змаганнях було виконання творів Гомера.

Гомер і його поводир (картина художника Вільяма Бугро, 1890 рік)

«Іліада» та «Одіссея» викликали такий захват і таке схиляння, що стали для давніх греків чимось на зразок священних книг, каноном поведінки і скарбницею мудрості. Єдиною небезпекою, яка загрожувала обом поемам, були поступові невеликі зміни, що їх вносили в текст виконавці. Імпровізації рапсодів призвели до того, що кожен із них декламував «свого Гомера».

1. Доведіть зв’язок Гомерової поеми «Іліада» із троянським циклом міфів.

2. Поясніть назву Гомерової епічної поеми «Іліада».

3. Чому «Енеїду», написану у І столітті до нашої ери римським поетом Вергілієм, називають продовженням давньогрецької поеми «Іліада», створеної у VIII столітті до нашої ери?

Щоб припинити «псування» «Іліади» та «Одіссеї», у VI столітті до нашої ери афінський правитель наказав записати і впорядкувати тексти обох поем. Ця подія ще більше підвищила авторитет Гомера. Записані твори стали викладати в давньогрецьких школах, їх почали вивчати і роз’яснювати дослідники, в них навіть знаходили алегоричні пророцтва майбутнього.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Предметні компетентності

1. Поясніть відмінність між епічною традицією аедів і рапсодів, а також між героїчними піснями та епічними поемами.

2. Якого значення давні греки надавали творам Гомера?

3. Що спричинило зміни у текстах поем «Іліада» й «Одіссея»?

4. Як ці зміни у творах Гомера були припинені?

5. У чому полягає проблема авторства Гомера в літературознавстві?

6. Зробіть висновок про роль Гомера в розвитку античної літератури.

Математична компетентність

Знайдіть в інтернеті навчальний фільм «Гомерівський епос» (9 хвилин 34 секунди) із серії «Уроки історії Пітона Каа» або скористайтеся посиланням за QR-кодом на додаткові матеріали (№ 2 в переліку). Складіть тезовий план до фільму.

Що нового ви дізналися з фільму?