Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 10 клас. Міляновська - Нова програма

ДРАМАТУРГІЯ КІНЦЯ XIX - ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

У 9 класі ви ознайомилися з особливостями розвитку драматургії на межі XIX і XX століть. Тож згадаймо основні особливості цього періоду.

Однією з головних рис театрального мистецтва у Європі кінця XIX століття стали пошуки нових шляхів у зображенні дійсності. Драматурги прагнули самореалізації і пропонували новий погляд на людину і світ. Вони намагалися зламати усталене уявлення про закони мистецтва, яке, з одного боку, опиралося на вікові традиції класичного і шекспірівського театрів, а з другого — на принципи романтизму.

Ви вже знаєте, що з другої половини XIX століття в європейській літературі переважав реалізм, який поступово почав проникати і в театр. Із цим процесом пов’язують появу «нової драматурги», основоположником якої називають Генріка Ібсена. Норвезький драматург вивів на сцену сучасну тематику з актуальними суспільними проблемами. У «новій драматургії» також з’явився герой, який живе у сучасному світі і стикається не з надзвичайними романтичними випробуваннями, а з повсякденною дійсністю. Причому зображуються не лише зовнішні побутові обставини, а й напружене внутрішнє життя дійових осіб, розвиток їхньої особистості. Зокрема, в п’єсі «Ляльковий дім» Генріка Ібсена ми простежуємо глобальні духовні зміни, що відбуваються з героїнею Норою під тиском обставин (побутовий і духовний конфлікти).

1. Які актуальні проблеми для тогочасного суспільства порушив Генрік Ібсен у драмі «Ляльковий дім»?

2. Які зміни відбулись у житті й в особистості Нори, головної героїні драми Ібсена?

3. Згадайте, у чому полягало новаторство норвезького драматурга.

Класна дошка

Особливості нової реалістичної (соціальної) драматургії

• звернення до актуальних проблем;

• розвиток двох конфліктів: побутового і духовного;

• дискусійність; відкритий фінал;

• використання принципів реалізму;

• увага до переживань героїв, їхніх духовних змін;

• критичне зображення соціальних проблем;

• зображення впливу середовища на особистість

Приголомшливі зміни відбуваються і з Елайзою Дулитл із п’єси Бернарда Шоу «Пігмаліон». Автор твору, який був прихильником і послідовником творчого методу Генріка Ібсена, демонструє нам вирішальний вплив соціального середовища на особистість головної героїні. У такий спосіб Бернард Шоу зосереджує увагу на проблемах соціальної нерівності, а також освіти і самореалізації жінки в англійському суспільстві початку XX століття.

1. Як соціальне середовище вплинуло на розвиток Елайзи Дулитл?

2. Якими бачить Бернард Шоу наслідки соціальної нерівності і недоступності до освіти звичайної дівчини?

Театральна афіша символістської вистави «Синій птах» Моріса Метерлінка

Актори «нового» театру мали не стільки захопити публіку розвитком подій, скільки змусити зануритися у внутрішній стан героїв, відчути його. Глядач у дійових особах твору побачив себе, а в подіях п’єси — власні буденні проблеми, відбулося своєрідне злиття театру і дійсності.

«Новий» театр кінця XIX - початку XX століття, що порушував соціальні та філософські питання і спонукав публіку до роздумів, отримав назву дискусійного та інтелектуального. Він поєднував риси найрізноманітніших літературних напрямів. Завдяки (або всупереч) естетичним принципам реалізму розвивалися й нереалістичні течії, об’єднані поняттям декадансу: імпресіонізм, символізм, естетизм.

Дух експериментаторства і новаторства торкнувся також і бельгійського театру. Різноманітність виражальних засобів, пошуки нових форм, образів, тем та ідей стали прикметною ознакою творчості бельгійського драматурга Моріса Метерлінка. Найбільшу цікавість викликають його символістські п’єси, у яких, як і у творах Ібсена та Шоу, головною є думка про несвободу особистості, її залежність від зовнішніх обставин, від невблаганної долі.

У центрі уваги бельгійського драматурга — трагізм життя. Його твори часто нагадують казки, а дійсність у них не має конкретних рис. Доволі абстрактно зображується в них і людина; її переживання і незбагненні страхи — символічні.

Класна дошка

Особливості нової символістської драматургії

• експериментаторство;

• відмова від реалістичних принципів;

• абстрактний та узагальнений образ людини;

• тяжіння до містики і казковості;

• філософічність, самозаглибленість;

• образи, події та вчинки героїв мають символічний зміст;

• звернення до мотивів життя, смерті, сну, страху, приреченості, пошуків;

• відмова від зображення соціальних проблем;

• вплив символізму й імпресіонізму