Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 10 клас. Міляновська - Нова програма

ЛІРИКА ПОЛЯ ВЕРЛЕНА

Класна дошка

Особливості лірики Поля Верлена

• інтуїтивність, заперечення раціоналізму, філософічність:

• музикальність, використання «плинних» віршових розмірів, асонансів та алітерацій;

• сповідальність, емоційність; меланхолійність і тужливість;

• використання асоціацій, натяків, незавершених образів:

• заглиблення у власні переживання і спогади;

• зображення найпотаємніших темних закутків свідомості;

• використання символів, натяків, асоціацій, вражень;

• зображення півтонів і відтінків, ледь вловимих настроїв;

• звернення до сугестивності та імпресіоністичності;

• злиття станів природи з душевними переживаннями

Поль Верлен розпочинав свою творчість як поет, близький до «парнаської школи» (1850-1860-ті роки), прихильники якої відмовилися від зображення нестримних романтичних пристрастей і віддали перевагу естетизації дійсності, зображенню Справжньої Краси. Поети цієї групи декларували ідею «мистецтво для мистецтва» (або «чистого мистецтва») і великого значення надавали довершеності мови й витонченості стилю. Спершу Поль Верлен у своїх віршах віддав належне романтичному конфлікту особистості із вульгарною буденністю і, як парнасці, обрав поширений мотив пошуків Ідеалу і Краси.

На формування поетичного світогляду Поля Верлена також, безумовно, вплинув Шарль Бодлер, який написав лише кілька сотень віршів. Твори Верлена були так само відверті, як і твори Бодлера, в них було наявне таке ж відчуття трагічності існування й душевного болю. Але водночас для верленівських поезій характерна надзвичайна музикальність у поєднанні зі словесно-образною виразністю вірша.

Принцип музикальності часто стає визначальним для поета.

Верлен захоплюється імпресіонізмом, естетичні принципи якого сформувалися в останній третині XIX століття.

Поет відмовився від традиційної для французької поезії пишності та пафосності виразів і зумів наблизитися до розмовної мови. Він надав своїм творам надзвичайного ліризму, щирості і навіть наївності, вживляючи у витончене полотно вірша несподівані, не властиві поезії слова з побутової чи офіційної лексики.

Початково імпресіонізм як художній напрям розвинувся у французькому живопису. Його прихильники проголосили своїм головним принципом зображення не навколишнього світу, а вражень (одиничних, миттєвих), які світ викликає у митця. Дуже швидко естетичні засади імпресіонізму поширились і на поезію, яка була особливо чутливою до передачі глибоко особистих переживань і відверто суб’єктивного бачення світу.

ART POETIQUE

De la musique avant toute chose.

Et pour cela préfère l'Impair

Plus vague et plus soluble dans l’air,

Sans rien en lui qui pèse ou qui pose.

Il faut aussi que tu n’ailles point

Choisir tes mots sans quelque méprise:

Rien de plus cher que la chanson grise

Où l'Indécis au Précis se joint.

C’est des beaux yeux derrière des voiles,

C’est le grand jour tremblant de midi,

C’est, par un ciel d’automne attiédi,

Le bleu fouillis des claires étoiles !

Car nous voulons la Nuance encor,

Pas la Couleur, rien que la nuance!

Oh ! la nuance seule fiance

Le rêve au rêve et la flûte au cor!

Fuis du plus loin la Pointe assassine,

L’Esprit cruel et le Rire impur,

Qui font pleurer les yeux de l’Azur,

Et tout cet ail de basse cuisine!

Prends l’éloquence et tords-lui son cou!

Tu feras bien, en train d’énergie,

De rendre un peu la Rime assagie.

Si l’on n’y veille, elle ira jusqu’où?

O qui dira les torts de la Rime ?

Quel enfant sourd ou quel nègre fou

Nous a forgé ce bijou d'un sou

Qui sonne creux et faux sous la lime?

De la musique encore et toujours!

Que ton vers soit la chose envolée

Qu’on sent qui fuit d’une âme en allée

Vers d’autres deux à d’autres amours.

Que ton vers soit la bonne aventure

Eparse au vent crispé du matin

Qui va fleurant la menthe et le thym...

Et tout le reste est littérature.

ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО

Найперше — музика у слові!

Бери ж із розмірів такий,

Що плине, млистий і легкий,

А не тяжить, немов закови.

Не клопочись добором слів,

Які б в рядку без вад бриніли,

Бо наймиліший спів — сп’янілий:

Він невиразне й точне сплів,

В нім — любий погляд з-під вуалю,

В нім — золоте тремтіння дня

Й зірок осіння метушня

На небі, скутому печаллю.

Люби відтінок і півтон,

Не барву — барви нам ворожі:

Відтінок лиш єднати може

Сурму і флейту, мрію й сон.

Винищуй дотепи гризькі ті,

Той ум жорстокий, ниций сміх,

Часник із кухонь тих брудних —

Від нього плач в очах блакиті.

Хребет риториці скрути

Ta ще як слід приборкай рими:

Коли не стежити за ними,

Далеко можуть завести.

Хто риму вигадав зрадливу?

Дикун чи то глухий хлопчак

Скував за шаг цей скарб, що так

Під терпугом бряжчить фальшиво?

Так музики ж всякчас і знов!

Щоб вірш твій завше був крилатий,

Щоб душу поривав — шукати Нову блакить, нову любов,

Щоб мчав, де далеч непохмура.

Де чари діє вітерець,

Де пахне м’ята і чебрець...

А решта все — література.

Переклад із французької Григорія Конура

Вірші Поля Верлена зі збірки «Романси без слів» (1874 рік) називають вершиною імпресіоністської лірики Верлена. Його майстерність у передачі нюансів почуттів і декадентської болісності переживань виявляється не в яскравих образах чи надривних зойках, а в якійсь особливій приглушеності інтонацій і проникливій мелодійності звучання слів.

Вишукано-меланхолійна мова поезій, численні алітерації й асонанси виражають своєрідну музику душі. Однак ці особливості лірики Верлена з притаманними французькій мові вимовою й голосними звуками, дуже важко відобразити в перекладах.

Поль Верлен використовує цілу палітру символів: дощ, вітер, поле, пустеля, похмурі кольори, сутінки, осінь тощо. Ці символи відображають смуток і самотність, навіюючи характерні для декадансу настрої тривоги та безнадії.

CHANSON D’AUTOMNE

Les sanglots longs

Des violons

De l’automne

Blessent mon coeur

D’une langueur

Monotone.

Tout suffocant

Et blême, quand

Sonne l'heure.

Je me souviens

Des jours anciens

Et je pleure

Et je m’en vais

Au vent mauvais

Qui m’emporte

Deçà, delà.

Pareil à la

Feuille morte.

ОСІННЯ ПІСНЯ

Неголосні

Млосні пісні

Струн осінніх

Серце тобі

Топлять в журбі,

В голосіннях.

Блідну, коли

Чую з імли —

Б’є годинник:

Линуть думки

В давні роки

Мрій дитинних.

Вийду я в двір —

Вихровий вир

В полі млистім

Крутить, жене,

Носить мене

З жовклим листям.

Переклад із французької Григорія Кочура

Верлен уникає послідовного і логічного викладення думки, він, використовуючи звукопис, добирає слова, які б навіювали читачеві настрій, затягували б його у світ його видінь та асоціацій, викликали б у душі читачів певні образи й переживання.

Музичність поезій, їхня сугестія (навіювання) полягає не тільки в особливому звучанні французьких слів, а й у повторах слів, віршорядків і навіть строф, у їхньому монотонному ритмі. Верлен відмовляється від традиційних метричних систем, вільно поєднує різні віршові розміри, знаходить несподівані рими, а подекуди замінює рими співзвучними частинами слів. Ці та багато інших нюансів вимагають неабиякого таланту від перекладачів поезій Поля Верлена, серед яких були такі відомі майстри перекладу, як Григорій Кочур, Максим Рильський, Микола Лукаш, Михайло Орест.

У пейзажних замальовках Верлена головними є не картини природи, а стан душі ліричного героя, миттєві враження від навколишнього світу. У центрі уваги імпресіоністичних емоційних замальовок — людина зі своїми неясними сумнівами і передчуттям відчаю. Шанувальників таланту Поля Верлена і досі заворожує смутна невизначеність тональності його віршів, меланхолійна «ніким незбагненна музика душі цієї хворої, дикої дитини».

Серед українських літераторів було чимало поціновувачів лірики Поля Верлена. Вплив його поезії помітний у творчості Лесі Українки, Івана Франка, Олександра Олеся, Михайла Ореста, Ліни Костенко та інших поетів.

ЗАБУТІ АРІЄТИ

* * *

Крізь музичних вогнів колихання,

Крізь незвично розгойданий гомін

Я угадую давнього спомин

І провістя нового кохання.

Моє серце й душа в надпориві —

Наче око гіганта подвійне,

Де бринять, ніби мево сновійне,

Всіх пісень переливи тремтливі.

О, якої ще кращої смерті?

Одступи од коханців, тривого!

Дайте, релі, старого й нового —

Любо вмерти в такій круговерті!

* * *

Це захоплене зомління,

Це закохане томління,

Хвильні трепети лісів

У руках вітрів пестливих,

І між віток шелестливих

Хор сп’янілих голосів.

О, цей шелест, шемріт, шепіт,

Воркіт, туркіт, цвіркіт, щебет,

Журкіт, муркіт, свист і писк,

Трав розмайних шелевіння,

Шум води по моховинню,

По камінню плеск та блиск...

Хто ж до всього того шуму

Вплів мотив тривоги й суму,

Жаль снує душа — чия?

То, напевно, ми з тобою

День прощаємо журбою,

То душа твоя й моя!

* * *

Із серця рветься плач,

Як дощ іллється з неба.

Від зради чи невдач,

Відкіль цей тужний плач?

О, хлюпотіння зливи

По крівлях, по землі!

На серце нещасливе

Спливають співи зливи...

Лягає без причин

Туга на серці туга.

З відчаю хоч кричи!

Печалюсь без причин.

Від муки дітись ніде,

Рве серце марний жаль.

Любові й зненавиди

Нема, а дітись ніде!

* * *

О сумна пустеле!

Я з нудьги вмираю...

Сніг у даль безкраю

Блиск примарний стеле.

Небо тьміє мідно,

Хмари хмуро висять,

Зір нема, лиш видно,

Як конає місяць.

В далині імлистій

Щось немов синіє...

Ледве бовваніє

Бідний ліс безлистий.

Небо тьміє мідно,

Хмари хмуро висять,

Зір нема, лиш видно,

Як конає місяць.

Вам, худі вовцюги,

Й вам, хрипкі ворони,

Де знайти схорони,

Вічні волоцюги?

О сумна пустеле!

Я з нудьги вмираю...

Сніг у даль безкраю

Блиск примарний стеле.

Переклад із французької Миколи Лукаша

* * *

Так тихо серце плаче,

Як дощ шумить над містом.

Нема причин неначе,

А серце ревно плаче!

О, ніжно як шумить

Дощ по дахах, по листю!

У цю тужливу мить

Як солодко шумить!

Тихенький дощ падає на місто...

Артюр Рембо

Відкіль цей плач, не знати,

В осиротілім серці?

Ні зради, ні утрати, —

Відкіль журба, не знати.

Найтяжчий, певне, сум —

Без гніву, без любові,

Без ревнощів, без дум —

Такий нестерпний сум.

Переклад із французької Максима Рильського

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ. ІМПРЕСІОНІЗМ

Імпресіонізм пов’язаний із добою декадансу. Цей літературний напрям сформувався на межі XIX і XX століть, знайшовши яскраве вираження в поезії. Імпресіоністи ставили собі за мету відобразити не дійсність, а мінливі враження від неї, і в перекладі з французької термін «імпресіонізм» означає «враження». Спочатку імпресіонізм виник у другій половині XIX століття в живопису — Клод Моне (1840-1926), Едуард Мане (1832-1883), Огюст Ренуар (1841-1919) та інші, у скульптурі й музиці, звідки поширився на літературу.

Щоб зрозуміти творчі прагнення імпресіоністів-поетів, треба спробувати зрозуміти, що намагалися виразити їхні попередники — художники. Для них важливо було не точно зобразити, наприклад, річку, її береги і рослинність, а передати за допомогою фарб мерехтіння води, гру сонячних променів на її поверхні, освітлення води саме у цю пору доби і саме за такої погоди. Імпресіоністському пейзажу не потрібні узагальнені реалістичні обриси і відтінки кольорів, йому потрібна точна фіксація миттєвості в реальності. Імпресіоністів цікавила деталь, а не життєві узагальнення.

Художники-імпресіоністи прагнули передати своє враження від пейзажу, поділитися своїми емоціями, самовиразитися у мистецтві. Тому нове мистецтво називають суб’єктивним та егоцентричним.

Отже, на відміну від реалістів, які прагнули об’єктивності в зображенні дійсності, імпресіоністи вдавалися до суб’єктивності, ніби шукаючи серед навколишніх споріднену душу, яка могла б розділити їхнє бачення світу. Вони не добивалися подібності між своїми творами і дійсністю, а прагнули викликати у глядачів співпереживання власним безпосереднім враженням, отриманим від реальності. Мабуть, імпресіоністи, коли створювали, приміром, пейзажі, хотіли б почути від прихильників щось на зразок «і я це помітив і відчув!», а не — «дійсно, краєвид як справжній!».

Основоположником імпресіонізму в літературі став Поль Верлен. Як і в живопису, життя, людська натура, світ почуттів постають в імпресіоністській поезії невичерпно мінливими, багатогранними. Імпресіоністи зосередилися на передачі зорових і чуттєвих вражень, керуючись гаслом «Бачити, відчувати, виражати».

Проте головною метою поетів залишається довершеність мистецтва. Вони змогли побачити красу в найпростішому і найзвичайнішому. Особливе місце в їхній творчості належить природі і взаємозв’язку з нею людини. Як і символісти, імпресіоністи вдаються до декоративності, сповідують елітарність мистецтва.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Предметні компетентності

1. Розкажіть про естетичні погляди прихильників мистецької групи «Парнас».

2. Згадайте, яке значення має слово «Парнас». Поміркуйте, чому митці другої половини XIX століття звернулися саме до цієї назви. Що для них символізує ця гора?

3. Розкажіть, чому Поля Верлена називають «проклятим поетом».

4. Який настрій домінує в «Забутих арієтах» Поля Верлена?

5. Чому поет назвав свої вірші арієтами — віртуозними короткими аріями? Поміркуйте, завдяки яким поетичним прийомам Верлен досягає особливої музикальності віршів.

6. Як у поезії «О сумна пустеле!» проводиться паралель між душевними переживаннями ліричного героя і пейзажем?

7. Як у поезії «Так тихо серце плаче...» передається злиття станів природи і душі ліричного героя?

8. На прикладі однієї з поезій поясніть, як ви розумієте «пейзажі душі», створені Полем Верленом.

9. Знайдіть у творах Верлена приклади олюднення, алітерації.

10. Проаналізуйте вірш «Поетичне мистецтво». Як у цьому творі відобразилися мистецькі принципи Поля Верлена?

11. Поясніть протиставлення у вірші «Поетичне мистецтво» поетичного мистецтва і літератури.

12.Розкажіть про особливості імпресіонізму як літературного напряму. Чому вірші Верлена називають імпресіоністичними?

13. Які переживання домінують у віршах Поля Верлена? Чи завжди ці переживання і настрої можна чітко визначити? Чому?

14. На прикладі прочитаних поезій поясніть сутність суб’єктивізму й егоцентризму нового мистецтва.

Уміти вчитися впродовж життя

Спілкування державною мовою

Чи можна розмірковувати про «правильність» чи «неправильність» віршів-вражень, віршів-переживань, пейзажів душі поета, його індивідуальних особливостей бачення світу? Відповідь обґрунтуйте.

Інформаційно-цифрова компетентність

Обізнаність та самовираження у сфері культури

Підготуйте презентацію на тему «Французькі художники-імпресіоністи». Зробіть висновок про спільні риси імпресіонізму в живопису та літературі.

Мистецька галерея

Знайдіть в інтернеті запис майстер-класу художника Ярослава Терновського про особливості живопису різних напрямів або скористайтеся посиланням за QR-кодом на додаткові матеріали (№ 23 в переліку). Поясніть особливості різних напрямів живопису на прикладі пейзажів, представлених у передачі «..Ізми в живописі. Реалізм, імпресіонізм, кубізм, абстракціонізм, експресіонізм» (Арт-центр ZELO, ПАТ «НСТУ»). На матеріалі переглянутої передачі і прикладі картин, розміщених на цій сторінці, визначте прикметні риси імпресіонізму.

У чому полягає особливість відображення дійсності художниками-імпресіоністами? Як ви розумієте метод «створення враження» про дійсність?

Враження. Схід сонця (картина художника Клода Моне, 1892 рік)

Від назви цієї картини (французькою мовою «Impression, soleil levant») походить назва мистецького напрямку імпресіонізм.

Руан (картина Каміля Пісарро, 1898 рік)

Блакитні танцівниці (картина Едгара Дега, 1897 рік)