Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 10 клас. Міляновська - Нова програма

РОМАН XIX СТОЛІТТЯ

Із жанровими особливостями роману ви ознайомилися ще у 6 класі, вивчаючи твори класиків пригодницької літератури XIX століття Жуля Верна («П’ятнадцятирічний капітан», 1878 рік) і Роберта Льюїса Стівенсона («Острів скарбів», 1882 рік).

1. Згадайте особливості жанру роману. У чому відмінність від роману повісті, оповідання чи новели?

2. Порівняйте особливості романів як творів, приналежних до епічного роду літератури, з творами драматичного та ліричного родів.

Також вам відомо, що жанр роману має багато різновидів. Зокрема, за змістом розрізняють роман соціальний, психологічний, філософський, сімейно-побутовий, історичний, пригодницький, науково-фантастичний та інші. Характери героїв у романі різняться багатогранністю і глибиною.

У XIX столітті роман набув особливої популярності як у літературі романтизму, так і в літературі реалізму, і був представлений у надзвичайному різноманітті за будовою та ідейно-художнім змістом (історичний роман «Айвенго» Вальтера Скотта, роман у віршах «Євгеній Онєгін» Олександра Пушкіна, психологічний роман у кількох частинах «Герой нашого часу» Михайла Лєрмонтова та багато інших).

У XIX столітті в літературі реалістичного напряму великого поширення набув психологічний1 роман. У попередніх епохах центром уваги авторів психологічного роману були любовні переживання героїв. У XIX столітті образи головних героїв стають складнішими, глибшими, суперечливішими. Зазвичай це різнобічно розвинені особистості, інтелектуали, схильні до хворобливого самоаналізу і самозаглиблення.

Герої перебувають у постійному пошуку свого місця в житті, намагаючись зрозуміти, до чого прагнути, чого хотіти (наприклад, Печорін у романі «Герой нашого часу»). Кожен герой твору, кожен найнепомітніший персонаж тлумачиться письменником як унікальна особистість зі своєю, властивою тільки їй, гамою переживань.

Психологічний роман — різновид роману, в центрі якого перебувають характери героїв, їхні найтонші душевні переживання. Поведінку героя твору визначають не зовнішні обставини, а внутрішні поривання і бажання.

1. Які риси вдачі притаманні Григорію Печоріну в романі «Герой нашого часу»? У чому суть його внутрішньої боротьби?

2. Визначте риси реалізму і психологізму в романі Михайла Лєрмонтова «Герой нашого часу».

Автори психологічних романів простежували не лише різні емоційні стани особистості, а й усі етапи розвитку цих станів, докладно зображували переходи від одного почуття до іншого. Зовнішні події твору стали наслідком внутрішніх (психологічних) переживань персонажів.

У літературі XIX століття також були широко представлені філософські романи, у яких викладалися погляди автора. Жанри філософської літератури сформувалися ще у XVIII столітті в добу Просвітництва. У творах цього періоду просвітники зверталися до проблем політичного устрою, суспільної моралі, відстоювали гуманістичні ідеали та ідею свободи особистості.

1 Слова психологія, психологізм походять від грецьк. psych - душа і лат. logos - вчення.

Пізніше жанри філософської художньої літератури — і особливо філософський роман — набули поширення в реалістичному напрямі літератури. Проте європейський реалізм XIX століття, на відміну від Просвітництва, намагався оминати політику. Митці порушували складні морально-етичні проблеми, проблеми дисгармонії світу, двоїстості людської натури, відображаючи етапи формування світогляду особистості. У цих творах письменники, звертаючись до складних питань буття (часто і до релігійних дискусій), зуміли поєднати філософію і мистецтво.

У європейській реалістичній літературі другої половини XIX століття активно розроблявся соціально-побутовий різновид роману. В цих творах на прикладі доль звичайних людей розглядали проблеми тогочасного суспільства, економічні й політичні чинники, гостро критикували соціальну несправедливість, зображували розгорнуті картини життя різних суспільних прошарків.

Соціально-побутові романи змальовували дійсність правдиво і без прикрас, з докладними описами життєвих подробиць на тлі складних суспільних процесів.

Унаслідок такої прискіпливої уваги авторів до повсякденності виникла багаторічна дискусія. Одні літератори вважали, що істинне, чисте мистецтво має зображувати високі теми, давати вічні взірці вишуканих творів, які назавжди залишаться у скарбницях світового письменства.

Проте письменники-реалісти переконували, що література має відображати гострі суспільні проблеми, намагатися вплинути на викорінення найганебніших пороків, а отже, виправляти таким чином вади і людської натури, і державного устрою.

Поширеним різновидом реалістичного роману XIX століття став також соціально-психологічний роман, у якому розглядають середовище, що впливає на формування особистості і світогляду героїв твору. Водночас соціально-економічне життя суспільства стає тлом для змалювання внутрішніх конфліктів і найтонших психологічних нюансів у душі героя. Митці, намагаючись продемонструвати типовість і повсюдність обставин і характерів, прагнули донести життєву правду, оголюючи найважливіші проблеми та висловлюючи актуальні для свого часу ідеї.

Основоположником жанру реалістичного соціально-психологічного роману вважається французький письменник Фредерік Стендаль (1783-1842). Митець у своєму романі «Червоне і чорне», відмовившись від романтичної надмірності та емоційності своїх попередників і сучасників у зображенні героїв, звернув увагу на найгостріші проблеми французького суспільства.

Обкладинка соціально-побутового роману «Жерміналь» французького письменника Еміля Золя (видання 1886 року, гравюра Дезіре Дюмона)

Класна дошка

Основні різновиди реалістичного роману XIX століття

Психологічний роман

прискіплива увага до переживань людини, її внутрішньої боротьби, духовних пошуків і змін емоційних станів, які зумовлюють поведінку героя твору

Соціально-побутовий роман

правдиве зображення різних соціальних прошарків суспільства, їхнього повсякденного життя, критика суспільних вад і соціальної нерівності

Соціально-психологічний роман

змалювання людини як невіддільної частини середовища, в якому вона живе, як результату впливу на неї суспільної моралі, конкретної історичної епохи (причому герой твору може вступати у конфлікт із суспільством)

Філософський роман

(філософсько-соціальний, філософсько-психологічний)

осмислення сенсу життя, шляхів розвитку суспільства, а також відображення особливостей історичної епохи й аналіз світоглядних концепцій

Реалістам нерідко дорікали у тому, що вони, намагаючись досягти максимально об’єктивної правдивої картини життя, скочуються в ідеологічні дискусії, втрачаючи у викривальній критиці суспільства відчуття прекрасного.

Хоча письменники-реалісти XIX століття намагалися зображувати типові характери у типових обставинах, проте вони нерідко змальовували на тлі історично точно відтвореної дійсності також і долю непересічних особистостей, здатних на неординарні вчинки.

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ. ПСИХОЛОГІЗМ

Психологізмом називають детальний опис різних внутрішніх станів героя, його переживань і мотивів поведінки. Характери літературних героїв у реалізмі не є статичними (незмінними), як у класицизмі чи романтизмі, а зображуються в розвитку, під постійним впливом зовнішнього оточення і власних внутрішніх мотивів.

Психологізм властивий, насамперед, епічним творам (і передусім романам), які мають більші можливості у зображенні як широкого кола подій, нюансів у взаєминах героїв, так і їхнього напруженого духовного життя. Автори нерідко описували думки героїв, їхні внутрішні монологи, в яких відображалися болісні душевні переживання, мотивація вчинків і зміна світогляду героїв.