Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 10 клас. Міляновська - Нова програма

ПІСНЯ ПРО СЕБЕ

(Уривки)

1.

Себе я прославляю, себе я оспівую,

І те, що приймаю я, приймете й ви,

Бо кожен атом, котрий належить мені,

так само належить вам.

Я тиняюся, шукаючи свою душу,

На дозвіллі тиняюся влітку, нахиляюся

й розглядаю стебло травинки.

Мій язик, кожен атом моєї крові складається з

цього ґрунту, з цього повітря;

Народжений тут від батьків, зароджених тут

батьками, котрі так само тут народилися,

Я, тридцятисемирічний, без жодної хворості, розпочинаю

І сподіваюся не урватися аж до смерті.

Вірування та вчення, всіма облишені,

Ви відступили убік — але й ви добрі на місці

своєму, і вас не забуто, —

Я прихищаю всі — правильні й хибні,

я дозволяю стверджувати речі щонайризикованіші:

Хай промовляє природа без перешкод з первісною силою.

6.

Спитала дитина: «Що таке трава?» — і повні пригорщі мені простягла.

Що відповісти дитині? Не більше за неї я знаю, що таке трава,

Може, це вдачі моєї прапор, із зеленої — барви надії — тканини зітканий.

А може, це хустинка від Бога,

Запашна, умисно нам зронена у подарунок, на згадку,

Десь у куточку й вензель власника, — щоб помітили ми, звернули увагу,

запитали — чия?

А може, трава — така ж дитина, зрощене зелене немовля.

А може, це ієрогліф такий самий,

Що означає: «Росту, де багато землі й де мало,

Між чорними та білими людьми;

Хай то буде канадець, вірджинець, конґресмен чи негр, —

всім даю я одне і однаково всіх приймаю».

А тепер вона ніби схожа на гарне, непідстрижене волосся могил.

Я буду ніжний з тобою, траво вруниста,

Може, ти ростеш із грудей юнаків,

Може, я полюбив би їх, якби знав раніше,

Може, ти проросла зі старих чи з немовляти, що недовго

було біля материнського лона,

Може, ти і є материнське лоно.

Надто темна трава ця, щоб рости з сивини старих матерів,

Вона темніша за безбарвні бороди стариків,

Затемна, щоб рости з блідо-рожевих піднебінь.

О, я чую нарешті мову стількох язичків

І відчуваю, що недарма вони проросли з піднебінь.

Шкода, що не можу я тлумачити натяки на юнаків і юнок умерлих,

І натяки на дідусів і бабусь, і немовлят, що недовго були

біля материнського лона.

Що ж, по-вашому, сталося з юнаками й старими?

Що, по-вашому, сталося з жінками й дітьми?

Вони живі й десь їм незле ведеться,

Найменший пагінчик свідчить, що смерті нема насправді,

Бо, якщо вона й з’являлась, то вела за собою життя, — смерть не чигає

в кінці шляху, щоб життя зупинити,

Смерть-бо гине при появі життя.

Усе рине вперед і вшир, ніщо не щезає,

І смерть — це не те, що гадають, — це краще.

7.

Чи ти гадав, що народитись — це щастя?

Чимшвидше тобі розкажу, що померти — таке саме щастя, і я це знаю.

Я вмираю із умирущим, народжуюсь із щойно обмитим немовлям,

я не вміщаюся між своїм капелюхом і черевиками,

Я розглядаю різні речі, нема двох однакових, і всі вони добрі,

Добра земля і добрі зірки, і все, що належить їм, добре.

Я не земля і не належу землі,

Я товариш і побратим людей,

і всі вони так само безсмертні й незглибимі, як і я,

(Лиш не знають, наскільки вони безсмертні, а я знаю). [...]

20.

Я знаю, що я налитий здоров’ям,

До мене постійно плинуть поєднані речі Всесвіту, —

Це послання до мене — я мушу їх прочитати.

Я знаю, що я безсмертний,

Я знаю, що орбіту мою не зміряє циркулем тесля,

Я знаю, що не вмру, як зникає вогненний зиґзаґ, який

діти малюють поночі у повітрі палаючим прутом.

Я знаю, що я величний,

Я клопоту не завдаю своїй душі, щоб вона виправдовувалась

і тлумачила щось про себе.

Я бачу, що закони світу не просять пробачень

(Зрештою, я не гордовитіший, ніж рівень, за яким я будую свій дім).

Я такий, який є, — цього досить,

І нехай ніхто більше цього не знає, — я вдоволений,

І якщо знають усі, я вдоволений теж.

Є цілий світ, що знає це, світ найбільший для мене, — це я сам,

і якщо я одержу належне сьогодні, чи за десять тисяч, чи

за десять мільйонів років,

Я однаково радо прийму це сьогодні й чекатиму однаково радо.

Міцно стоять мої ноги в пазах гранітних,

Я сміюся з того, що ви звете кінцем,

І я знаю амплітуду часу. [...]

Переклад з англійської Леся Герасимчука

Мистецька галерея

У 2014 році американський художник Аллен Кроуфорд (народився 1968 року) видав 256-сторінкову книжку з ілюстраціями до «Пісні про себе» Волта Вітмена. Митець так визначив мету видання: «За допомогою цієї книжки я намагався зробити відчутною енергію «Пісні про Себе». Я спробував звільнити слова від своїх місць у вірші й дозволити лініям вільно текти по сторінці, як потік або галасливий міський натовп».

Знайдіть блог Аллена Кроуфорда (Allen Crawford) або скористайтеся посиланням за QR-кодом на додаткові матеріали (№ 17 в переліку). Перегляньте матеріали блогу (зокрема ілюстрації до твору В. Вітмена і два невеликі фільми). Розкажіть про свої враження від книжки і творчого процесу художника.

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ. ВЕРЛІБР

Термін «верлібр» — «вільний вірш» — походить із французької мови (vers libre). Верлібром називають вірші, які не підпорядковуються класичним правилам віршування: у них нема рими, може бути різна довжина рядків із різною кількістю наголошених і ненаголошених складів.

Поділ тексту на віршорядки у верлібрі залежить від автора. Особливого значення набувають інтонування та мелодійність, які визначають ритмічний малюнок кожного окремого віршорядка і загальне емоційне тло твору.

Кожен рядок тексту має надзвичайно велику змістову насиченість, від осягнення якої читача не відволікають традиційні засоби класичного віршотворення. Однак для того, щоб читати верлібр, потрібна певна підготовка й емоційне налаштування. Читач сам має відчути особливу виразність і ритміку кожного рядка, щоб осягнути його зміст.

Дослідники вважають, що верлібр походить із фольклорних замовлянь та інших неримованих форм народної поезії. Також джерелами верлібру називають давній епос та історичні пісні. У літературі вільний вірш початково з’явився в середньовічній літургійній поезії, пізніше до цієї форми віршування звернулись у другій половині XVIII століття німецькі поети-передромантики, в середині XIX століття в американській літературі — Волт Вітмен і наприкінці XIX століття — французькі символісти, зокрема Артюр Рембо. Особливої популярності верлібр набув у літературі XX століття.

Для тих, хто хоче знати більше

Дослідники «Магабгарати» (І тисячоліття до нашої ери) стверджують, що у віршах Волта Вітмена присутні мотиви з цього давньоіндійського епосу. Прочитайте невеликий уривок із Бгаґавад-ґіти, пісні бога Крішни — одного з наймогутніших богів в індуїзмі, — восьмої аватари верховного бога Вішну. Бгаґавад-ґіта входить до складу «Магабгарати». Знайдіть спільні риси у пісні Крішни з поезією Волта Вітмена.

БГАҐАВАД-ҐІТА (БОЖЕСТВЕННА ПІСНЯ)

ПІСНЯ СЬОМА. ЙОҐА ЗНАННЯ

[...] 7. Над мене — нічого, ніщо мене, знай, не поглине,

На мене нанизане все, як на нитку перлини.

8. Я — смак у воді, сину Кунті, я — звуку відлуння,

Блик сонця, я — слово у ведах, я — людяність в людях.

9. В огні я — сіяння немеркне, в землі — чистий подих,

Життя я — в істотах земних, я — подвижників подвиг.

10. Я — вічне насіння усіх, які є лиш істоти,

Я — розум розумних і я ж — найпишніших пишнота.

11. Я — міць непохитних, хто хіті опертися годен,

Я — гін життєтворчий в істотах, обранцю Господен.

12. Я — пристрасть, я — благочестивість і навіть омана,

Всі стани живуть у мені споконвічно і я в них. [...]

Переклад зі санскриту Миколи Ільницького

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Предметні компетентності

1. Як світосприймання Волта Вітмена відобразилось у його творчості?

2. У чому полягало новаторство Волта Вітмена-поета?

3. Доведіть цитатами із творів, що Вітмен бачить людину і Всесвіт цілісним організмом.

4. У чому полягає оптимістичність поезій Вітмена?

5. Які передові ідеї для тогочасної Америки проголосив поет?

6. Як ви гадаєте, чому автор назвав свою збірку «Листя трави»?

7. Поміркуйте, яким ви уявляєте собі ліричного героя збірки. Чи наділений він якимись надприродними рисами?

8. Поміркуйте і сформулюйте основні положення вітменівської життєвої філософії.

9. Які риси романтизму і реалізму можна знайти у віршах Волта Вітмена?

10. На прикладі творів В. Вітмена поясніть особливості верлібру.

11. Поміркуйте, яка інтонація притаманна творам американського поета.

12. Розгляньте ілюстрації Аллена Кроуфорда до поеми «Пісня про себе». Як художник передав ідею поета про єдність людини і світу?