Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 10 клас. Міляновська - Нова програма

ЛІРИКА АФАНАСІЯ ФЕТА

А. Фет любив об’їжджати свій маєток на ослику, якого називав Нєкрасов (світлина 1890 року)

Афанасія Фета, як і Федора Тютчева, називають пізнім романтиком, оскільки його поезія розквітла в той період, коли панівне місце в літературі впевнено посів реалізм. Романтизм у другій половині XIX століття в Росії вважався вже чимсь доволі архаїчним, оскільки затребуваною стала література соціального і громадянського спрямування.

Усупереч естетичним поглядам Фета, його сучасники вважали, що кожен митець повинен своєю творчістю звітувати перед суспільством і, як писав Микола Нєкрасов, поет насамперед «зобов’язаний бути громадянином». На противагу цій тезі головними темами творів «чистої поезії» були природа, кохання і мистецтво. Поети-романтики оминали суспільні проблеми, а реалісти називали їхню творчість легковажною і безідейною метеликовою поезією.

Однак лірика Афанасія Фета однозначно визнавалася критиками талановитою і глибокою, але такою, яка все ж не відповідає тогочасним потребам російського суспільства. Фетівська поезія була спрямована не на критику влади, а, насамперед, на пошук краси у природі і в людині, на відображення радості буття.

Особливо ці мотиви яскраво постають у поезії 1840-х років. Молодий митець захоплено пише про ліс у «сивому інеї», «соковиту траву у росянім намисті», про «усмішку і погляд випадковий», про юнацьке кохання:

* * *

Я пришел к тебе с приветом,

Рассказать, что солнце встало,

Что оно горячим светом

По листам затрепетало;

Рассказать, что лес проснулся,

Весь проснулся, веткой каждой,

Каждой птицей встрепенулся

И весенней полон жаждой;

Рассказать, что с той же страстью,

Как вчера пришел я снова,

Что душа всё так же счастью

И тебе служить готова;

Рассказать, что отовсюду

На меня весельем веет,

Что не знаю сам, что буду

Петь, — но только песня зреет.

Я прийшов до тебе, мила,

Розказать, що сонце встало,

Що його живуща сила

В листі променем заграла,—

І у лісі щохвилини

Кожна брунька оживає,

І лунає спів пташиний,

І нове життя буяє;

Що до тебе з тим же палом

Б’ється серце, ллється мова,

Що душа, пойнята шалом,

Вся тобі служить готова,

Що на мене повіває

Щастя, радість відусюди...

Що співатиму — не знаю,

Але співів — повні груди! (1843 рік)

Переклад із російської Миколи Вороного

Задушевні вірші про кохання (наприклад, «На зорі ти її не буди, На зорі вона солодко спить...», 1842 рік) огортають читача хвилею тепла і світлої ніжності. І ці вірші, звичайно ж, доволі різко контрастували із загальними настроями в суспільстві, через що і не отримали широкого визнання серед тогочасної читацької публіки.

Афанасій Фет виступав не тільки продовжувачем традицій романтизму, а й був новатором. З роками Фет поступово переходить від зображення зовнішнього світу до передані вражень від цього зовнішнього світу, він ніби намагається у своїх віршах закарбувати невловиме.

Для більшої виразності поет експериментував із римою і метричним розміром, використовував алітерацію і звукопис. Прикладом експериментаторства є вірш-шедевр, у якому нема жодного дієслова:

* * *

Шепот, робкое дыханье.

Трели соловья,

Серебро и колыханье

Сонного ручья.

Свет ночной, ночные тени,

Тени без конца,

Ряд волшебных изменений

Милого лица,

В дымных тучках пурпур розы,

Отблеск янтаря,

И лобзания, и слезы,

И заря, заря!..

Шепіт... Ніжний звук зітхання.

Солов'їний спів...

Срібна гра і колихання

Сонних ручаїв.

Ночі блиск... Тремтіння тіней...

Тіні без кінця...

Ненастанні, дивні зміни

Милого лиця...

У хмаринках — пурпур рози.

Відблиск янтаря...

І цілунків пал, і сльози,

І зоря, зоря! (1850 рік)

Переклад із російської Максима Рильського

Поезії Афанасія Фета називають музикальними, а на його вірші написано багато романсів. Сам митець грав на фортепіано, любив музику, і це, очевидно, позначилося на особливій наспівності авторського стилю. Геніальний композитор Петро Ілліч Чайковський говорив про Афанасія Фета: «Це не просто поет, це радше поет-музикант».

Після загибелі коханої дівчини у 1850 році тональність віршів Афанасія Фета поволі змінюється. Безтурботність усе більше поступається мотивам розлуки, болю і страждань («Даремно! Куди не погляну, стрічаю усюди невдачу...», 1852 рік; «В часи любові, мрій, свободи...», 1855 рік).

Поет усе частіше пише про ридання, біду, яка спала у душі, про втрачене кохання («Старі листи», 1859 рік). Що старшим стає поет, то частіше згадує він у віршах свою померлу кохану, за якою безутішно тужить. Поступово в його ліриці кохання стає рівнозначним стражданню.

Провідними мотивами пізньої лірики Фета стають мотиви безсенсовності життя без кохання, недосяжності щастя на землі.

...А щастя де? Не тут, в оточенні убогому,

А ось воно — як дим.

За ним! за ним! Небесною дорогою

У вічність полетім! («Травнева ніч», 1870 рік)

Дослідники вважають, що близькою до своєї поезії Афанасій Фет вважав поезію Федора Тютчева, який також був співцем природи і почуттів. До того ж, трагічна тональність тютчевських віршів, яка звучить у «денисьєвському циклі», його страшні втрати були суголосними «монологам до померлої» коханої А. Фета («Ти відстраждала, я іще страждаю...» та інші).

* * *

Сонця промінь палкий грав на липах в садку,

Рисувала ти щось на блискучім піску.

Я думкам оддавався, я вірив весні, —

Але ти не сказала ні слова мені.

Я давно відгадав, що моя ти була,

Що для мене ти щастя своє віддала.

«Сталось так, — я казав, — не по нашій вині!»

Ти ж нічого на це не сказала мені.

Я стогнав, я благав, що не слід нам кохать,

Що нам треба в минулому все занедбать,

Що в прийдешнім цвітуть всі права красоти, —

І нічого мені не відмовила ти.

Я очей не відводив од тебе в труні:

Згаслу тайну хотілось пізнати мені,

На лиці твоїм вирок для себе знайти, —

І нічого... нічого не мовила ти. (1885 рік)

Переклад із російської Миколи Вороного Пейзажі Фета завжди відтіняли настрої душі, підкреслюючи нерозривний зв’язок людини з природою. В останній період творчості психологізм і філософічність віршів поглиблюються. З них зникла свіжіть зими і яскраві барви весни, а домінує темна кольорова палітра осені. І природа все частіше зображується втомленою: втомлені вітер, річка, місяць, небо...

ОСІНЬ

Як хмурно, сумно восени,

холодні дні в глухій тривозі.

В якій безрадісній знемозі

у душу просяться вони!

Але є дні палкі, як кров, —

в мережі золотих узорів

шукає осінь ярих зорів,

жагучих забагів — любов.

Мовчить, соромлячись, печаль,

визивне лиш сміється грішно,

а тій, що завмирає пишно,

уже нічого їй не жаль. (1883 рік)

Переклад із російської Михайла Драй-Хмари

Мистецька галерея

Архип Іванович Куїнджі (1841-1910) народився в Маріуполі, який входив тоді до складу Російської імперії. Архип рано осиротів, з дитинства захоплювався малюванням і працював. Шукаючи можливостей для творчого розвитку, юнак якийсь час жив у Криму в Феодосії, в Одесі. У 1865 році переїхав до Санкт-Петербурга, щоб вступити до Художньої академії.

Архип Куїнджі, отримавши визнання як художник, на якийсь час потрапив під вплив художників-реалістів, створював соціально спрямовані полотна, однак відмовився від цієї тематики. Архип Іванович захопився романтизмом і став відомим у Європі художником-пейзажистом, присвячував твори картинам природи, зокрема і красі українських пейзажів.

Веселка (1900-1905 роки)

Архип Куінджі (портрет художника Віктора Васнєцова, 1869 рік)

Вечір в Україні (1878 рік)

Компетентність спілкування іноземними мовами

Знайдіть в інтернеті невеликий фільм «Афанасий Фет и Федор Тютчев» («Афанасій Фет і Федір Тютчев») (11 хвилин 37 секунд) або скористайтеся посиланням за QR-кодом на додаткові матеріали (№ 14 в переліку). Перегляньте фільм.

Які факти з біографії письменника вас вразили найбільше? Випишіть їх у зошит.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Предметні компетентності

1. Розкажіть про життєвий шлях Афанасія Фета.

2. Як важкі випробування долі позначилися на творчості письменника?

3. Назвіть основні теми лірики Афанасія Фета. Чому поет припинив співпрацю із журналом «Соврємєннік»?

4. Поміркуйте, яким Фет бачив завдання «чистого мистецтва».

5. Виразно прочитайте вірш «Я прийшов до тебе, мила...» Як у творі показана єдність людини і природи?

6. Поміркуйте над інтонацією вірша «Шепіт... Ніжний звук зітхання...». Які картини виникають в уяві під час читання цього твору?

7. Які звуки домінують у вірші? З якою метою поет використав прийом алітерації?

8. Доведіть, що вірші Афанасія Фета належать до поезії «чистого мистецтва».

9. На прикладі творчості поетів Ф. Тютчева, А. Фета й художника А. Куїнджі доведіть, що тема природи була притаманна романтичному напряму в мистецтві.

Обізнаність та самовираження у сфері культури

Знайдіть в інтернеті відеоролик із виконанням відомого російського романсу «На зорі ти її не буди...» (співає Тетяна Азарова) або скористайтеся посиланням за QR-кодом на додаткові матеріали (№ 15 в переліку). Музику до вірша, створеного у 1842 році Афанасієм Афанасійовичем Фетом, написав композитор Олександр Єгорович Варламов (1801-1848) того самого року.

Прокоментуйте відеоряд, що супроводжує романс. Поміркуйте, чому автор видеоролика використав картини сучасного російського художника-портретиста Володимира Волєгова (народився 1957 році). Прокоментуйте емоційний вплив різних видів мистецтва на людину.

В Інтернеті знайдіть записи інших романсів на вірші російських поетів Федора Тютчева й Афанасія Фета. Зробіть висновок про особливу музикальність їхніх творів.

Радимо прочитати

Проспер Меріме «Кармен»