Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 10 клас. Міляновська - Нова програма

ПОВІСТЬ-КАЗКА ГОФМАНА «МАЛЮК ЦАХЕС, НА ПРІЗВИСЬКО ЦИНОБЕР»

Повість-казку «Малюк Цахес, на прізвисько Цинобер2» Ернст Гофман написав у 1818 році, а надрукована вона була в 1819. Ідея цього твору виникла в письменника під час важкої хвороби, яку він переніс навесні 1818 року, кілька тижнів перебуваючи на межі життя і смерті.

Біограф письменника згадував, що, провідуючи у той час Гофмана, він часто чув фантазії, які оволодівали Ернстом у лихоманці. Одного разу письменник сказав: «Подумати тільки, що за кляті думки лізуть мені в голову. Огидний, дурний виродок робить все навпаки, а якщо стається щось незвичайне, то це зробив він. Скажімо, прочитає хтось чудовий вірш — його починають прославляти як автора, а він приймає похвалу, і так завжди».

Після одужання письменник неймовірно швидко, за два тижні, написав «Малюка Цахеса». Повість-казка ще до публікації справила на читачів рукопису величезне враження своєю сатиричною спрямованістю. Ходили чутки, що «Цинобер — це настільки межа всьому, що з’явитися на світ йому не дадуть».

Ця думка не була безпідставною. Усе, що Гофман у своїх творах називав філістерством, було не вигадкою, а живою реальністю, з якою письменникові доводилося постійно стикатися. Філістери, люди обмежені, а часто і просто нікчемні, чудово почувалися в Німеччині — вони були в бюрократичному апараті, в комерції, в науці і навіть у літературі. За спогадами сучасників, Гофман вважав, що найбільше їх зосередилося саме в Берліні.

1 Скерцо (з італ. — жарт) — невеликий музичний твір, який виконується у швидкому темпі.

2 Прізвисько Цахеса походить від слова «цинобра» (кіновар) — мінерал або фарба яскраво-червоного кольору.

Повсюдно люди посередніх здібностей завдяки владі, зв’язкам, а часто і грошам посідали високе суспільне становище та ще й вимагали, щоб оточення визнавало їхній розум і талант лише за те, що вони обіймають значні посади.

Глибокий викривальний зміст твору був очевидним для сучасників письменника: зобразити князів, високопосадовців і навіть університетського професора відвертими дурнями — справді «межа всьому». Образ малюка Цахеса — нікчеми, який без розуму і таланту швидко досяг кар’єрних висот, присвоюючи чужі заслуги, ще більше увиразнювала цю важливу проблему: ентузіастові-романтику важко жити у філістерському суспільстві, де чеснотами виступають марнославство, лицемірство, невігластво і пихатість.

Сюжет повісті-казки «Малюк Цахес, на прізвисько Цинобер»

Спекотного дня край дороги, що вела до привітного села, відпочивала втомлена селянка Ліза. Вона простодушно нарікала на свою тяжку долю, адже Ліза та її чоловік гибіють у злиднях, а їхній син на ймення Цахес, якому виповнилося два з половиною роки, не ходить, не говорить, і жодної допомоги у майбутньому від нього не буде. У цей час малий, якого Ліза спересердя назвала «маленьким виродком», борсаючись, виліз із материного короба з хмизом і почав вовтузитися біля неї. Виявилося, що й справді Цахес був «потворним курдуплем».

Коли зморена жінка заснула, повз неї і її сина, повертаючись з прогулянки, проходила панна фон Рожа-Гожа, патронка (покровителька, керівниця) місцевого притулку для шляхетних дівчат. Панна виявила співчуття до бідної селянки. Вона знала, що вродливим і розумним її хлопчик ніколи не стане, тому вирішила «допомогти в інший спосіб». Рожа-Гожа взяла малого на коліна і почала долонею гладити його по голові. Поступово скуйовджене волосся курдупля перетворилося на чудові ніжні кучері.

Прокинувшись, селянка страшенно здивувалася — вона виявила, що її син не лише має гарні кучері, а й вміє ходити і говорити. Однак ще більше диво сталося, коли жінка прийшла до села. Місцевий пастор так замішувався малим, що вирішив взяти його до себе «на піклування та виховання». Панотець несподівано для Лізи приписав Цахесу розум і поведінку свого трирічного сина, хоча сам курдупель насправді поводився жахливо, говорив дурниці і намагався вкусити пастора за носа.

Панна, яка змінила долю Цахеса, була не простою мешканкою князівства Керепес, де відбулися описані події. Вона виявилася феєю Рожабельверде, яка, щоб не бентежити довколишніх і приховати свою магічну силу, під вигаданим іменем обіймала посаду патронки притулку. Рожабельверде жила в князівстві ще з тих давніх часів, коли феї та маги вільно жили в Керепесі і не приховували від людей, хто вони є насправді.

Минули роки. І ось одного погожого дня студент Бальтазар та його друг Фабіан після лекції професора Могиа Терпіна вирушили на прогулянку за місто. Фабіан помітив, що Бальтазар віднедавна дуже змінився, він став меланхолійним самітником, який кожну вільну хвилину хоче провести на лоні природи. Водночас з’ясовується, що юнак, який не любить професора Моша Терпіна, уперто ходить на всі його лекції.

Малюк Цахес (ілюстрація художника Владислава Єрка, 2009 рік)

Фабіан робить логічний висновок, що його друг закоханий у гарненьку доньку професора Кандиду.

Раптом на лісову дорогу вилетів схарапуджений кінь із кумедним вершником. Кінь різко зупинився, і з сідла на землю гепнувся Цахес у береті й величезних ботфортах. З’ясувалося, що він прямує до Керепеса. Фабіан посадив малого на коня і, регочучи, побіг у місто, щоб подивитися як зустрінуть дивного наїзника в місті. А Бальтазар пішов у гущавину лісу, щоб поринути у солодкі мрії про своє потаємне кохання до прекрасної Кандиди.

Дорогою до Керепеса Бальтазар несподівано зустрів професора Моша Терпіна і Кандиду. Юнак аж скам’янів від хвилювання. Кандида приязно привітала батькового студента, а професор запросив його прийти завтра ввечері до нього додому, де мало зібратися товариство для чаювання і приємних бесід.

Наступного дня на чаюванні Мош Терпін представив усім присутнім пана Цинобра, «обдарованого надзвичайними здібностями юнака», який прибув у їхній університет студіювати право. Бальтазар і Фабіан зі здивуванням впізнали кумедного вершника, що напередодні впав з коня у лісі. Малюк поводився гордовито, хоча довколишні цього не помічали. Водночас дивні витівки курдупля присутні чомусь приписували Бальтазару.

За якийсь час, коли усі теми для бесід були вичерпані, Бальтазар сором’язливо, як і належить молодому поетові, наважився запропонувати товариству послухати його вірш про кохання соловейка до пурпурової троянди. Вірш викликав шалений захват публіки, але подиву Бальтазара не було меж, коли дякувати за божественну насолоду всі почали, не автору вірша, а Циноброві! До того ж прекрасна Кандида за те, що курдупель так чудово описав «найглибші почуття найчистішого кохання» поцілувала його в огидні сині губи! Бальтазар був як громом вражений. Нещасний юнак вибіг з будинку в несамовитому стані...

Далі події розвиваються неймовірно швидко. Бальтазар розуміє, що єдиним поясненням усього, що сталося, може бути лише дія чарів. Його здогади підтверджує і геніальний скрипаль Вінченцо Сбіока, який вирішив покинути Керепес, де прожив багато років, утішаючись любов’ю і повагою місцевих мешканців. Однак під час останнього його виступу знавісніла публіка приписала віртуозну гру маестро присутньому на концерті Циноброві, а Сбіоку, який намагався протестувати, привселюдно назвали божевільним!

Погодився з Бальтазаром, що малий курдупель — відьмак, і його друг референдарій Пульхер, який з відчаю мало не покінчив життя самогубством. Під час важливого екзамену на посаду таємного експедитора всі відповіді розумного і чудово підготовленого Пульхера екзаменатор приписав невігласу Циноброві.

Бальтазар і Пульхер мізкували, хто б міг розвіяти відьмацькі чари, адже в Керепесі давно немає магів і фей, які за часів князя Деметрія вільно жили у князівстві.

Але вже його син Пафнутій, а потім внук Барсануф зробили все для того, щоб казкові істоти залишили межі їхніх володінь.

Аж раптом лісовою дорогою повз друзів проїхала карета «подібна до розтуленої мушлі», запряжена єдинорогами1 з кучером-фазаном. У кареті сидів чоловік «майже по-китайському зодягнений». З блискучого наголовка його ціпка на Бальтазара впав яскравий промінь, і юнак раптом зрозумів, що саме цей чоловік може зруйнувати відьмацькі чари Цинобра.

Коли Бальтазар повернутися в місто, Фабіан розповів йому, що Цинобер доскочив ласки князя Барсануфа, став «таємним радцею в особливих справах» і майже нареченим Кандиди, яка «бозна-чого до нестями закохалась у нього». Однак ця жахлива новина не засмутила юнака, він покладався на побаченого ним дивного чоловіка в кареті-мушлі. І як не переконував його Фабіан, що цей чоловік зовсім не чарівник, а доктор Проспер Альпанус, дивак, який любить напустити на себе містичного туману, Бальтазар не змінив своєї думки. І Фабіан запропонував провідати доктора у його маєтку.

Проспер Альпанус, як це не дивно, вже чекав на Бальтазара. Він, уважно вислухавши студента, почав досліджувати, чи справді Цинобер був чарівною істотою. Під час магічного експерименту юнак побачив у магічному свічаді свого ворога, який обіймав і цілував Кандиду. За порадою Альпануса він схопив кийок і відлупцював ним курдупля так, ніби той був поруч із ним. Кінцевий висновок доктора був втішним: Цинобер — звичайна людина, але ним опікується «таємна чарівна сила». Проспер Альпанус пообіцяв, що продовжить дослідження і повідомить Бальтазара про результат.

Дорогою додому Бальтазар зустрів референдарія Пульхера, який порадив юнаку негайно залишити місто, адже видано наказ про його негайний арешт за побиття Цинобра. Бальтазар сховався в селі неподалік Керепеса і про подальші події дізнавався з листів референдарія.

Пульхер і його товариш Адріан, який мало не втратив роботу через Цинобра, почали пильно стежити за курдуплем, щоб розгадати його таємницю. Вони з’ясували, що кожного дев’ятого дня Цинобер із невідомих причин виходить вдосвіта у сад свого будинку. Відтак одного ранку, набравшись сміливості, друзі перелізли через паркан у сад і побачили, як посеред трояндових кущів з неба спустилася прекрасна жінка з крильми за плечима. Вона взяла Цинобра на руки і золотим гребінцем розчесала його волосся. Потім порадила малюку бути розумним, знялася у повітря і щезла.

Бальтазар (ілюстрація художника Сергія Алімова, 1983 рік)

1 Єдиноріг — міфічна тварина, подібна на коня, але має один ріг; символізує доброчесність. Казкові феї та маги їздили на єдинорогах.

Тим часом кар’єра Цинобра продовжувала стрімко розвиватися. Того ж дня він з ласки князя став першим міністром і отримав найвищу державну нагороду — орден Зелено-плямистого Тигра з двадцятьма діамантовими ґудзиками.

Доктор Проспер Альпанус продовжував розмірковувати про Бальтазара і Цинобра, коли до його маєтку навідалася несподівана гостя — панна фон Рожа-Гожа. Проспер Альпанус подивився на неї крізь наголовок свого ціпка і замість поважної патронки притулку у чорному платті побачив жінку в білому вбранні з блискучими прозорими крилами за спиною. Між доктором і феєю стався короткий магічний двобій, який закінчився тим, що з волосся жінки випав золотий гребінець і розбився на зачарованій підлозі докторової садиби. Остаточну ж перемогу Альпанус здобув після того, як показав феї гороскоп Бальтазара. Вона подивилася, жалібно скрикнула, але погодилася, що відтепер мусить змиритися перед неминучою долею.

Бальтазар у цей час роз’ятрював свою душу сумнівами щодо Проспера Альпануса і дорікав собі, що так легковажно поклався на нього. Адже саме через пораду доктора побити в свічаді Цинобра він зараз не в Керепесі, де міг би боротися за своє кохання, а у вигнанні. Аж раптом юнак побачив самого доктора, що летів до нього по небу на комасі, схожій на польового коника. Маг Альпанус розповів юнакові про справжню сутність курдупля, ім’я якого Цахес. Гучне ж ім’я Цинобер він узяв собі з великої пихи. Чари, завдяки яким довколишні приписують йому чужі заслуги, накладені славетною феєю Рожабельверде і «сховані в трьох вогненно-блискучих волосках» на тімені малюка.

Знищити ці волоски раніше не було можливим, тому що фея щодев’ятого дня, розчісуючи Циноброве волосся чарівним золотим гребінцем, накладала на нього магічний захист. Однак тепер, коли гребінець розбився, волоски можна безперешкодно висмикнути. Також Альпанус передав Бальтазарові особливе шліфоване скельце, крізь яке можна розгледіти чарівні руді волосини, і попередив юнака, що їх потрібно одразу ж спалити.

Прощаючись, маг сказав, що покидає Керепес, а свій маєток та чималі статки дарує Бальтазару, як визнання його чистого серця і непересічних талантів.

Бальтазар не гаючи часу разом із друзями Фабіаном і Пульхером увірвалися до будинку Моша Терпіна, де саме відбувалися заручини Цинобра і Кандиди. Незважаючи на князя Барсануфа та інших гостей, вони вхопили малюка, і Бальтазар попри його пручання та нявчання вириває чарівні волоски і кидає їх у коминок. «Розлягається страшенний вибух, і всі немов прокидаються зі сну». Ніхто, включно з князем, не розуміє, що тут робить цей дивний курдупель, чому він свариться і всім погрожує.

Бальтазара ж цікавила лише Кандида — найбільшою втіхою для нього стали зворушливі слова дівчини про те, що вона кохає його.

Малюк Цахес після скандалу, не дуже розуміючи що ж сталося, непомітно дістався дому. Однак наступний день приніс йому ще більше лихо — він несподівано і трагічно загинув. І тут сталося ще одне диво — мертвого Цахеса знову почали вважати першим міністром Цинобром (такою була обіцянка Проспера Альпануса феї Рожабельверде). За ним плакало все князівство, йому влаштували один із найпишніших похоронів у Керепесі.

А Бальтазар одружився з Кандидою і «зажив найщасливішим родинним життям, радісним і веселим, яким тільки міг зажити поет із прекрасною молодою дружиною».

Особливості сюжету твору

У повісті-казці «Малюк Цахес, на прізвисько Цинобер» автор несподівано поєднує буденне життя з казково-фантастичними подіями, а основний конфлікт відбувається між світом ентузіастів і міщанським світом філістерів.

Перша важлива особливість цієї повісті-казки — значна кількість сюжетних розгалужень, не характерна для повістей. Крім головної сюжетної лінії, яка зосереджена на подіях із життя Бальтазара, у творі є невеликі сюжетні лінії, пов’язані з другом Бальтазара Фабіаном, із магом Проспером Альпанусом і з феєю Рожабельверде. Також багато додаткових епізодів доповнюють ці лінії, але пов’язані з іншими персонажами (скрипаль Сбіока, референдарій Пульхер, батько Кандиди Мош Терпін, князь Барсануф тощо).

Друга важлива особливість повісті-казки — це відсутність головної сюжетної лінії, присвяченої малюкові Цахесу, незважаючи на те, що його ім’я автор виніс у назву твору. Зазвичай, якщо назва твору збігається з іменем героя, то це означає, що з ним буде пов’язана головна сюжетна лінія. Проте більша частина повісті-казки присвячена Бальтазару, і він — єдиний персонаж, внутрішній світ якого відкритий для читача. Тобто саме Бальтазар є головним героєм.

Однак важливість образу малюка Цахеса підкреслена іншим чином: він присутній практично в усіх епізодах твору і його присутність, навіть уявна, завжди руйнівна для інших персонажів.

Третя важлива особливість повісті-казки — усі ключові елементи сюжету «Малюка Цахеса» (зав’язка, розвиток дії, кульмінація і розв’язка) відбуваються двічі: один раз у казковому світі, другий — у реальному. Як і годиться у справжньому романтичному творі, події в казковому світі є первинними, а події в реальному світі — вторинними.

Класна дошка

казковий світ

реальний світ

Зав’язка

Фея Рожабельверде накладає чари на Цахеса, які мають допомогти йому у житті.

Сільський пастор просить селянку Лізу віддати йому Цахеса на виховання.

Розвиток дії

Цахес наділений даром привласнювати собі чужі таланти і досягнення, а інших наділяти своїми недоліками.

У філістерському суспільстві цілком прийнятно цінувати людину не за її здібностями, призначати на посади невігласів і нікчем, закривати очі на неосвіченість і зухвалість високопосадовців.

Кульмінація

Зустріч Проспера Альпануса та феї Рожабельверде, під час якої маг розбиває чарівний гребінець, яким фея розчісувала Цахеса.

Бальтазар з допомогою друзів Фабіана і Пульхера видирає з голови Цахеса три золоті волоски і палить їх.

Розв’язка

Зустріч Бальтазара з Проспером Альпанусом, під час якої маг пояснює як вирвати золоті Цахесові волоски (кульмінація в реальному світі ще попереду), дарує юнаку свій маєток, а також пророкує, що «Циноброві чари будуть знищені», Бальтазар посватає прекрасну Кандиду і її батько «з великою радістю дасть згоду».

Несподівана смерть Цинобра та весілля Бальтазара.

Особливості композиції твору

Складність композиції повісті-казки «Малюк Цахес, на прізвисько Цинобер» полягає в поділі її художнього світу на дві частини — світу реальною і світу казки. Фактично композиція повісті формує художнє «двоєсвіття».

1. Згадайте з курсу 5 класу особливості казок. Назвіть головні риси казок.

2. Які фантастичні істоти й події, чарівні помічники і предмети ви можете назвати з вивчених казок?

3. Визначте елементи казковості та фантастики у творі Ернста Гофмана «Малюк Цахес, на прізвисько Цинобер».

Гротеск — тип художньої образності, який ґрунтується на свідомому порушенні життєвої правдоподібності, коли події, герої і предмети змальовуються карикатурно, перебільшено і майже нереально. Гротескне зображення може видаватися повного нісенітницею, якщо на нього дивитися з точки зору об’єктивної логіки.

Також важливою особливістю твору є використання гротеску, за допомогою якого розмежовуються два різні художні світи. Гротеск використано у зображенні реального світу, водночас у змалюванні казкового світу він відсутній.

Попри звичне наше уявлення, що нормою є реальність, а ідеальна дійсність — це казка (тобто те, чого не може бути), письменник зміщує акценти і твердить: нормальним і правильним життя людей може бути лише у казково-фантастичній ідеальній дійсності, а реальний світ — це величезне непорозуміння і викривлення. Саме тому зображуваний світ повсякденної дійсності у повісті-казці постає таким гротескним.

Ілюстрацією нормального і правильного життя у князівстві Керепес є опис правління князя Деметрія. Мешканці країни в той час мали такий рівень свободи, що навіть не відчували влади князя. «Свобода в усіх її проявах, чудесні краєвиди, лагідніш клімат» привабили магів і фей із казкового Джинністану, і з їх допомогою Керепес також перетворився на казкову країну. Кожен підданець князя Деметрія щиро вірив у дивовижне, і дива з ним траплялися, а він, «навіть сам того не відаючи, через те був веселим, добрим громадянином».

Спадкоємець Деметрія князь Пафнутій був типовим філістером, і ще за батькового правління мав гризоту, що країна і народ «жахливо занедбані і знехтувані». Тому, отримавши владу, вирішив «керувати по-справжньому». Так у повісті виник реальний світ.

Причиною його появи було самодурство правителя, а постав він унаслідок нищення казкового світу. Після цього всі події, пов’язані з дійсністю, набувають у повісті гротескного звучання. Новий князь призначає на посаду першого міністра свого камердинера1 лише за те, що той свого часу позичив йому шість дукатів. Першим розпорядженням нового міністра стало запровадження освіти, що для нього означало «вирубаємо навколишні ліси, зробимо річку судноплавною, розведемо картоплю, покращимо школи, понасаджуємо тополі та акації, молодь навчимо співати на два голоси вранішніх та вечірніх пісень..»

Однак попередньо колишній камердинер радить знешкодити головних ворогів освіти, а саме «так званих фей». Для цього їх «як волоцюжок» потрібно виселити з країни. Провина фей у тому, що вони «під назвою поезії» поширюють «отруту, яка робить людей зовсім нездатними до слугування освіті».

Крім гротескних образів князя та його міністра, тут можна відзначити ще й гротескне зображення такої нелюбої для всіх романтиків доби Просвітництва з її культом розуму і тверезомислення.

Не менш важливою особливістю, що має розмежувати дві художні дійсності в повісті-казці, є використання романтичної іронії у зображенні казкового світу. Унаслідок цього відбувається зниження високого пафосу, притаманного традиційним описам магічних подій та чарівних істот. Через романтичну іронію чимало деталей, наприклад, в описі «славетної феї» Рожабельверде виглядають кумедно і двозначно: «коли панна, виглянувши у вікно, міцно чхне, то по всьому селі скисає молоко»; або ж: вона «летіла на мітлі, аж свистіло».

Попри свою безсумнівну симпатію, автор підсміюється над романтичним казковим світом, який сам і створив. Цим він показує, що не варто серйозно ставитися до зображуваних казкових подій та «диванних постатей» дійових осіб, які з’явилися завдяки «примарному духу, званому Фантазусом».

Свого апогею романтична іронія сягає під час останньої зустрічі Бальтазара та Проспера Альпануса. Розмовляючи з юнаком, маг відверто називає себе казковим персонажем: «Можливо, багато дечого в мені видається тобі дивним. Але не забувай: на думку всіх розважних людей, я — особа, що має право виступати лише в казках, а ти знаєш, любий Бальтазаре, що такі особи можуть чинити різні дивацтва й молоти різну нісенітницю, яка їм тільки спаде на думку».

Романтична іронія — тип художньої образності, притаманний творам митців-романтиків. Передбачає дещо комічне зображення романтичних уявлень, мотивів й образів. Романтики твердили: «Іронія є пародія на самого себе».

Таке підсміювання не суперечить серйозності порушених проблем — воно лише свідчить, що розв’язання цих проблем фактично неможливе. Як відзначали самі романтики: «Все має бути жартома, і все має бути всерйоз».

Особливе в повісті-казці й використання позасюжетних компонентів (портретів, пейзажів, описів). Здебільшого вони спрямовані на створення ефекту романтичного «двоєсвіття». Найнаочнішим прикладом є опис Проспера Альпануса. Спочатку ми бачимо Альпануса очима поета Бальтазара, і він, безсумнівно, постає як маг і казкова істота. Потім про своє враження від Альпануса розповідає друг Бальтазара Фабіан, і казковий маг перетворюється на звичайного дивака-доктора, який любить напустити на себе «містичний морок, удавати, що йому відомі найглибші таємниці природи».

1 Камердинер — особистий слуга багатого господаря, який допомагав йому у повсякденних клопотах.

Образ малюка Цахеса

Образ Цинобра гротескний і побудований на контрасті — улюбленому художньому прийомі митців-романтиків. Автор міг зробити своїм персонажем звичайну, пересічну людину, яка завдяки чарам досягла би більшого, ніж дозволяли її здібності. Однак письменник обрав інший шлях: малюк Цахес не має жодної позитивної риси. Ні зовнішність, ні душевні якості персонажа не викликають у читачів прихильності. Розумові здібності «курдупля» залишаються загадкою до кінця повісті, їх, безумовно, вистачає на те, щоб гордо розкланюватися після чергового присвоєння чужих заслуг. І найголовніше — у Цахеса повністю відсутні моральні орієнтири. Він чудово бачить, що досягає успіху завдяки чарам, однак без жодних вагань приймає незаслужене захоплення довколишніх.

Укравши виступ скрипаля Сбіоки, цей нікчема без зайвої скромності заявляє: «Я тепер найкращий скрипаль у Європі та й у всіх інших відомих частинах світу...» Водночас він дуже агресивно реагує, коли хтось ставить під сумнів його несправжні заслуги. Курдупель пихатий, примхливий і безцеремонний, навіть їсть («жере»), жадібно плямкаючи і «витираючи пику обома руками».

Інший бік романтичного зображення Цинобра полягає в перебільшенні. Ця фізична, розумова і моральна потвора досягає не просто пересічного успіху (трішки більшого, ніж інший студент; трішки більшого, ніж інший поет; трішки більшого, ніж інший чиновник), а практично відразу стає другою людиною в державі.

Його вплив на суспільство подібний до зброї масового ураження: спочатку він викликав захоплення у студентів, які бачили його прибуття до Керепеса, потім товариства на чаюванні у професора Моша Терпіна. А згодом, коли він стоїть перед монетним двором, усі перехожі кажуть: «Гляньте-но на цього маленького, гарного добродія, йому належать усі гроші, які там карбують».

Залишившись без підтримки феї, яка не прилетіла розчесати йому волосся, Цахес не змінює своєї поведінки ані на краплину — він такий самий пихатий і зарозумілий. Не зупиняється він і після того, як втратив три чарівні золоті волосини, коли всі «немов прокидаються зі сну». А курдупель у цей час кричить про заколот і про свою «священну особу». І навіть коли обурений натовп іде на штурм будинку Цинобра, він лементує з вікна, «якось по-чудернацькому вибрикуючи з люті, погрожуючи вартою, поліцією, тюрмою, фортецею».

Малюк Цахес (ілюстрація художника Сергія Алімова, 1983 рік)

Смерть першого міністра (кавалера ордена Зелено-плямистого Тигра із двадцятьма ґудзиками) зображена так само гротескно і контрастно, як і його життя. Перелякавшись натовпу, що виламав двері будинку, Цинобер зі страху стрибає головою вниз у срібний нічний горщик — подарунок князя — і безславно тоне.

Образ Бальтазара

Повним антагоністом Цахеса у повісті-казці є студент Бальтазар. Він високий, стрункий, вродливий, син гідних поваги батьків, «скромний, розумний, пильний до роботи». Високі моральні якості Бальтазара безсумнівні: коли його товариш Фабіан відверто регоче і кепкує із зовнішності малюка Цахеса, юнак вважає, що така поведінка неприпустима, адже не зовнішність визначає людину.

Бальтазар відразу готовий вірити іншим людям, які описують надзвичайні здібності Цахеса, і щиро радіє за курдупля: «Отже, природа винагородила його тілесні вади духовними вартостями». І ось цей бездоганний герой стає посміховиськом і, зрештою, змушений рятуватися втечею через свої спроби викрити Цахеса, а огидний курдупель, навпаки, процвітає, стрімко просуваючись кар’єрними щаблями філістерського суспільства.

Бальтазар — справжній романтичний герой-ентузіаст. який не сприймає навколишню дійсність. Ще до появи Цахеса він бачив філістерів такими, якими вони є насправді, і склав свою думку про них (наприклад, про Моша Терпіна). Юнак здатний піднятися над реальністю, щоб осягнути казковий світ і казкових істот. На відміну від свого друга Фабіана, він одразу зрозумів, хто такий Проспер Альпанус.

Уже з першої появи Бальтазара автор підкреслює його романтичну меланхолійність, «мрійну тугу» і відстороненість. Через своє бажання бути на самоті він порівнює себе з принцом Гамлетом, а Гамлет для тогочасних митців-романтиків — це взірцевий романтичний герой. Одяг Бальтазара пошитий «на давньонімецький зразок» (згадайте ставлення романтиків до старовини). І взагалі цей чудовий юнак «наче справді належав до любих старожитніх часів».

Також Бальтазар демонструє дивовижне внутрішнє єднання з природою, таке характерне для романтичного світогляду, — він чує шепотіння лісу, «чудові мелодії шумких потоків», і лише в «лісовій самотності» йому справді «гарно, невимовно гарно». Його емоційний стан повністю суголосний стану природи.

Як романтичний герой, Бальтазар наділений творчими здібностями. Він — поет у романтичному сенсі цього слова, здатний за допомогою уяви осягнути ідеальний світ. За допомогою поетичної уяви Бальтазар спромігся створити не художній твір у реальному світі, а проникнути в казковий ідеальний світ і докладно відтворити справжню історію кохання солов’я до троянди. Проспер Альпанус — істота з казкового світу — високо відзначив цю здатність юнака.

Балтазар і Кандида (ілюстрація художника Сергія Алімова, 1983 рік)

Особливе місце в характеристиці образу Бальтазара посідає кохання до доньки професора Моша Терпіна — Кандиди. Як і годиться романтичному героєві, його почуття високе і платонічне. У присутності дівчини він бентежиться, тремтить і почуття «мало не розриває йому груди».

Задля коханої він готовий до компромісу зі світом філістерів, наприклад, ходити на лекції до її батька або ж приймає його запрошення на чаювання. Щоб справити враження на дівчину, юнак змінює давньонімецький стрій на новомодні речі і має вигляд опудала. Тим прикріше для нього, що під дією «жахливих чарів» Кандида обирає Цахеса і навіть збирається за нього заміж. Відтак спроби Бальтазара викрити і знищити курдупля — це, насамперед, палке бажання вирвати зачаровану кохану з лап відьмака.

Бальтазар приписує своєму коханню до дівчини надприродні властивості й вважає, що саме завдяки Кандиді чари Цахеса на нього не діють. Він вірить, що силою кохання, яке палає в його грудях, здатен побачити її справжній внутрішній світ і впевнений, що Кандида його кохає, незважаючи на «відьмакові пута». Здатність відчувати духовне єднання з іншою людиною — це романтична риса. Тому проникливість Бальтазара окремо відзначена автором: коли дія чарів розвіялася, з’ясувалося, що дівчина справді його кохає.

Найглибшу характеристику Бальтазару дав маг Проспер Альпанус під час їхньої останньої зустрічі. На його думку, і сила кохання юнака, і його глибинне відчуття природи, і провидчий поетичний дар — усе це лише вияв «внутрішньої музики», яка звучить у душі героя. Маг вважає, що ця музика повністю відповідає тим «божественним звукам», які лунали у його далекій вітчизні — казковому Джинністані.

Проспер Альпанус визнає: Бальтазар настільки зблизився з казковим світом, що вартий життя в казковій країні. Та оскільки це неможливо, він дарує юнакові свій маєток, що був частиною казкового світу й існував за казковими законами. Фактично маг подарував Бальтазарові змогу прожити своє життя в маленькому чарівному світі й не перетинатися з філістерами.

Такий щасливий фінал настільки неймовірний у реальному житті, що пафос казкового подарунка автор іронічно знижує комічними деталями. Опис маєтку, який має врятувати Бальтазара від світу філістерів, перетворюється на смішний перелік дрібних побутових зручностей, які можуть забезпечити чари: з горщиків нічого не збігатиме, килими ніколи не заплямуються, скло і порцеляну неможливо розбити, під час прання завжди буде гарна погода тощо.

Філістери (ілюстрація художника Сергія Алімова, 1983 рік)

Образи персонажів твору

Персонажі повісті-казки «Малюк Цахес, на прізвисько Цинобер», за винятком казкових істот, поділені на два табори — ентузіастів і філістерів.

Ентузіасти у творі — це не лише талановиті митці, як поет Бальтазар чи музикант Сбіока, а й молоді люди, які намагаються пробитися в житті чесним шляхом, покладаючись на свій талант і працю, як референдарій Пульхер чи таємний секретар Адріан. Автор згадує також й інших, «на кого Цинобер не міг наслати мани». Усі вони чітко знають, чого варті і на що здатні, тому відразу помічають, коли Цахес краде їхні заслуги. Ентузіасти швидко усвідомлюють надприродні можливості Цахеса, завдяки яким довколишні приписують огидному курдуплеві чужі досягнення.

Прикметна особливість ентузіастів — їх активна життєва позиція. Найяскравіше вона виявляється у референдарія Пульхера і таємного секретаря Адріана, які допомагають Бальтазару боротися проти Цахеса за відновлення справедливості. Високі душевні якості Пульхера й Адріана не раз підкреслює автор, і, зрештою, достойні юнаки настільки наблизилися до казкового світу, що змогли побачити фею Рожабельверде у її справжній подобі.

Образ Фабіана — університетського друга Бальтазара — дещо відрізняється від образів інших ентузіастів. На відміну від них, Цахес не присвоїв жодного його досягнення. Можливо тому, що особливих досягнень у нього й нема. Фабіан — веселий студент, любить розваги, не вірить у дива. Несподівано для Бальтазара він (власне, як і всі присутні) приписав вірш про кохання солов’я до рожі курдуплю. Проте він завжди щиро переживає за Бальтазара і готовий прийняти його таким, яким він є.

У повісті образ Фабіана дає змогу авторові створити паралельне бачення одних і тих самих подій із двох різних позицій одночасно — казкової і реальної. Найвиразніше це виявляється під час візиту друзів у маєток мага Проспера Альпануса. Повна невіра Фабіана в можливість казки («Я освічена людина і не визнаю жодних чудес!») призводить до того, що геть усе в маєтку він сприймає зовсім інакше, ніж Бальтазар. Він прямо звинувачує Альпануса в недобросовісності: «То знайте ж, що я вас вважаю, разом з усіма вашими кольоровими малюнками, ляльками, магічним свічадом, з усім вашим безглуздим причандаллям, за справжнього шахрая!»

Однак Фабіан змушений був визнати казковий світ. Проспер застосував до нього магію, і, зіткнувшись із наслідками чародійства, Фабіан «став цілком іншим». Він готовий вірити «і в чаклунів, і в відьом, і в гномів, і в водяників, і в русалок, і в короля пацюків, і в домовика-коренячка, у все, що хочеш». Романтична іронія автора полягає в тому, що дошкульні чари Альпануса, які змінили світогляд Фабіана, стосувалися виключно одягу. В усіх його фраках, сурдутах чи куртках поли видовжувались, а рукави вкорочувалися настільки, що юнак не мав як вийти з дому.

Фея Рожабельверде і малюк Цахес (ілюстрація художника Сергія Алімова, 1983 рік)

До ентузіастів автор зараховує і Кандиду, доньку професора Моша Терпіна. Дівчина — епізодичний, але дуже важливий персонаж. Вона — класичний образ зачарованої коханої, яка потрапила в біду, а «благородний рицар» має її визволити і звільнити від чарів. Автор іронізує з її неромантичного вигляду і непоетичного характеру, однак відзначає здатність на «глибоке внутрішнє почуття».

Важливою деталлю, що характеризує Кандиду, є «давньонімецький дівочий стрій», у якому вона зустріла Бальтазара, коли він прийшов на чаювання. її почуття до Бальтазара настільки сильні, що навіть чари не змусили її покохати Цахеса. Дія чарів полягала в підміні: «потвора так уміла перекинутися, що була схожа на Бальтазара».

Філістери в повісті-казці сповідують зовсім протилежні погляди. Вони вважають присвоєння чужих заслуг цілком нормальним явищем. Наприклад, міністр Претекстатус фон Мондшайн не бачить нічого поганого в тому, щоб приписати собі авторство чужої доповідної записки для князя. Хоча йому добре відомо, що вона складена Адріаном. Гротескні образи князя Пафнутія, князя Барсануфа, міністрів свідчать про їхню недолугість, яка не заважає їм бути впевненими у своїй великій значущості.

Звісно, ці персонажі не вірять у казки, але вони вірять в інтриги. Коли Цахес «підсидів» Мондштайна і став замість нього міністром, чиновника вистачило лише на те, щоб люто блиснути очима. І не було жодних дій, ніякої боротьби за відновлення справедливості. Пояснення цьому просте: обіймаючи високу посаду, цей нікчема робив те саме, що й Цахес — присвоював собі чужі заслуги і цього було достатньо для служби міністром.

Особливе місце серед образів філістерів посідає гротескний образ професора Моша Терпіна. Терпін постає як взірець філістерства. Здавалося б, людина інтелектуальної праці, вчений, викладач — і раптом філістер. Однак сумнів у професорових здібностях виникає відразу, адже його «так звані досліди» доводять до сказу Бальтазара, який вважає їх знущанням над природою. У творі гротескно підкреслено: великої наукової слави Мош Терпін зажив, коли після багатьох дослідів довів, «що темрява настає, головним чином, через брак світла».

Автор окремо показує, що вплив Цахесових чарів на Моша Терпіна значно більший, ніж на будь-якого іншого персонажа. Професор спочатку сам проводить досліди, а потім сам же за них вихваляє Цахеса: «Чудово, знаменито, любий пане Цинобре!»

Образ Моша Терпіна та його моральні якості повністю розкриваються, коли курдупель робить стрімку кар’єру і збирається одружитися з Кандидою. Професор починає мріяти: «Він одружиться з моєю донькою і буде моїм зятем. Через нього я доскочу ласки в найсвітлішого князя Барсануфа й піднімуся драбиною, якою піднімається і мій чудовий Цинобрик». А наприкінці твору жодні аргументи Бальтазара не переконують його в існуванні казкового світу: «Відьми... чаклуни... феї... магічні свічада... І я маю в це безглуздя вірити?»

Особливу роль у повісті-казці відведено образам казкових істот — феї Рожабельверде, покровительці Цахеса, і магові Просперу Альпанусу, покровителю Бальтазара. Маг і фея не антагоністи. Чари, які допомагають Цахесу, Рожабельверде наклала з добрими намірами. Вона справді вважала, що допомагає недолугому курдуплю. Фея сподівалася, що подарований нею хист «осяє благотворним променем» темну душу Цахеса і він захоче стати таким, за кого його лише приймають.

Проспер Альпанус (ілюстрація художника Сергія Алімова, 1983 рік)

Альпанус значно тверезіше дивиться на життя. Він говорить феї: «Ви піддалися своїй природженій доброті і гайнуєте свій хист на нікчему. Цинобер є й буде, незважаючи на вашу ласкаву допомогу, малим потворним негідником».

Чари казкових персонажів нічого не змінюють ні в суспільстві, ні в людях, зображених у повісті-казці «Малюк Цахес». Вони лише виявляють і загострюють уже наявні суперечності. Маги і феї, які вміють літати, бачити через магічне дзеркало, передбачати майбутнє і творити дива, не можуть покращити реальний світ. Гірка романтична іронія автора полягає в тому, що повсякденна дійсність здатна знищити казковий світ. Чари безсилі перед указами самодурів-князів і «навалою освітньої поліції».

Для тих, хто хоче знати більше

Вплив Е. Т. А. Гофмана відчутний у творчості геніального українця Миколи Васильовича Гоголя.

У повістях 1835-36-х років, які традиційно називають «петербурзькими повістями», Гоголь звертається до гофманівського прийому поєднання фантастичного і повсякденного. Проте в М. Гоголя фантастика поступово перетікає з дивних зовнішніх обставин у дивні характери і вчинки героїв.

З одного боку, М. Гоголь розвиває романтичні традиції Е. Т. А. Гофмана, а з другого — письменник ніби створює пародії на романтичні твори. Гоголь іде далі й віддає перевагу не сповненим ентузіазму поетам або музикантам, а приниженим дрібним чиновникам, які, зіткнувшись із брутальною дійсністю, переживають, навіть божеволіють і гинуть, як справжні романтичні герої.

Микола Гоголь акцентує увагу на психології героїв, на соціальних проблемах їхнього безрадісного існування. Таким є, наприклад, відомий вам Акакій Акакійович Башмачкін із повісті «Шинель» — зворушливий образ «маленької людини» і водночас пародія на романтичного героя. Після смерті чиновника його привид біля Калинкиного мосту зривав із перехожих шинелі та шуби.

Мистецька галерея

Ілюстрації до першого видання 1819 року повісті-казки «Малюк Цахес, на прізвисько Цинобер» були створені німецьким художником-ілюстратором Карлом Фрідріхом Тіле (1780-1835). Е. Т. А. Гофман особисто просив цього дуже відомого митця зробити малюнки до твору і навіть надіслав йому рукопис «Малюка Цахеса».

5 жовтня 1818 року Карл Фрідріх Тіле записав у своєму щоденнику: «Завершив читання рукопису нової чарівної казки, який надіслав мені пан Гофман. Це навіть краще, ніж оповідання пана Гофмана “Кам’яне серце”. Це так прекрасно і так повчально, що словами висловити враження неможливо. Звичайно, я відповім згодою...»

Ілюстрації до «Малюка Цахеса» К. Ф. Тіле зробив класичною друкарською технікою під назвою «гравюра на міді», яка виникла ще на початку XV століття. Винайшли цю техніку для своїх потреб ювеліри, і вона справді вимагала ювелірної точності. Художник спеціальними інструментами вручну вирізьблював потрібний малюнок на мідній пластині. Будь-який неправильний штрих, лінія чи крапка могли зіпсувати всю роботу, тому нанесення малюнка на пластину вимагало високого художнього професіоналізму.

На готову пластину з малюнком майстер наносив шар фарби, щоб вона потрапила у вирізані заглибини. Потім витирав зайву фарбу і притискав пластину до аркуша паперу. Отриманий відбиток також називався «гравюра на міді».

Фея Рожабельверде розчісує Цахеса

Проспер Альпанус верхи на комасі

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Предметні компетентності

1. Розкажіть, хто такий Цахес. Чому автор називає малюка «злим виродком»? Який дар отримав маленький Цахес від феї Рожабельверде?

2. Що в поведінці Цинобра обурює? Доведіть, що зовнішня потворність відповідає його внутрішнім якостям. Якби «нещасливець, скривджений самою природою» був доброю людиною, яким було б ваше ставлення до нього?

3. На прикладі Рожабельверде доведіть, що добрі наміри щодо нікчеми можуть принести лихо достойним людям.

4. Що найбільше цінувалось у міщанському світі міста Керепес? Доведіть, що, незалежно від фіналу цієї казки, життя бездарних і самовдоволених філістерів Керепеса все одно залишилося б комфортним.

5. Згадайте основні риси романтичної літератури. Які з цих рис знайшли відображення у казці Е. Т. А. Гофмана «Малюк Цахес, на прізвисько Цинобер».

6. Назвіть елементи казковості та фантастики у творі. Як ви гадаєте, філістерська дійсність у творі протиставляється казковому світові чи поєднується з ним?

7. Схарактеризуйте образ Цинобра. Доведіть, що він є карикатурним.

8. Схарактеризуйте образ Бальтазара як образ романтичного героя. Чому автор зробив головного героя студентом і поетом, а не чиновником чи придворним?

9. Поясніть сутність двоєсвіття в романтичній літературі.

10. Що таке гротеск і романтична іронія? У яких випадках автор вдається до романтичної іронії і гротеску?

11. На прикладі вивчених вами творів Вальтера Скотта, Миколи Гоголя, Ернста Гофмана та інших авторів доведіть, що письменникам-романтикам властиве звернення до історичної тематики; використання фантастики і казкового елементу.

Інформаційно-цифрова компетентність

За мотивами однієї з казок Е. Т. А. Гофмана «Лускунчик і мишачий король» геніальний композитор Петро Ілліч Чайковський (1840-1893) створив балет «Лускунчик» («Щелкунчик»), прем’єра якого відбулася у 1892 році.

Головна героїня твору — смілива дівчинка Марі, яка має добре і співчутливе серце, допомагає побороти злі чари. Дія незвичайної казки відбувається на Різдво, коли у кімнаті стоїть ялинка і трапляються найзагадковіші дива: хресний виявляється добрим чарівником, іграшки оживають, а лускунчик зачарованим юнаком...

Композитор Петро Чайковський, як ви вже знаєте, походив з українського козацького роду і став одним із найяскравіших митців XIX століття.

В інтернеті знайдіть записи музики до балету «Лускунчик». Виберіть уривки, які справили на вас найбільше враження і створіть презентацію балету. Зробіть висновок про взаємозв’язок різних видів мистецтв.

Обізнаність та самовираження у сфері культури

Знайдіть в інтернеті фільм, знятий за мотивами повісті-казки «Малюк Цахес на прізвисько Цинобер» Е. Т. А. Гофмана у 1983 році режисером Целіно Бляйвайсом. (Німецька демократична республіка). Або скористайтеся посиланням за QR-кодом на додаткові матеріали (№ 13 в переліку). Перегляньте фільм.

У чому відмінність сюжету твору Е. Т. А. Гофмана та сюжету переглянутого вами фільму? Зробіть висновок про взаємозв’язок різних видів мистецтв.

Радимо прочитати

Чарльз Діккенс «Пригоди Олівера Твіста»