Підручник з Зарубіжної літератури (профільний рівень). 10 клас. Міляновська - Нова програма

СЛОВНИЧОК ПЕРСОНАЛІЙ ПЕРЕКЛАДАЧІВ

Борис Тен (1897-1983) — український поет і перекладач, колишній священик УАПЦ, настоятель Київського Софійського собору. Справжнє ім’я та прізвище — Микола Хомичевський. У 1929 році був заарештований, засуджений на десять років таборів на Далекому Сході, а у 1936 році достроково звільнений. Під час Другої світової війни мобілізований, потрапив у полон, намагався втекти. Після закінчення війни у Житомирі викладав латину; перекладав твори Гомера, Есхіла, Й. В. Ґете, А. Міцкевича, В. Шекспіра, Ф. Шиллера, О. Пушкіна.

Вороний Микола (1971-1938) — український поет, перекладач, режисер і актор, близький друг Івана Франка. У 1917 році був одним із організаторів Української Центральної Ради та Українського національного театру. Після встановлення в Україні радянської влади емігрував до Польщі, однак 1926 року повернувся. Займався творчою і науковою діяльністю, викладав в Харківському музично-драматичному інституті. Перекладав твори О, Пушкіна, М. Нєкрасова, В. Шекспіра, Г. Гейне, П. Верлена, Ю. Словацького та інших. У 1938 році розстріляний «за участь у контрреволюційній військово-повстанській організації».

Герасимчук Лесь (народився 1944 року) — український перекладач. Закінчив Київський університет, відділення перекладачів. Фахово працює з 1960 року в галузі науково-технічного і літературного перекладу. Перекладав твори Дж. Лондона і В. Вітмена.

Гребінка Леонід (1900-1942) — український поет, перекладач, журналіст; нащадок класика української літератури Євгена Гребінки. Народився він (як і славетний пращур) в с. Убєжище Пирятинського повіту. Мати померла від тифу, а батька, хоча він і був членом революційної української партії, як поміщика у 1922 році було виселено разом із чотирма дітьми з родинного будинку.

Виховувався Леонід у дитбудинку, навчався в інституті народної освіти в Києві та в Літературному інституті в Москві, працював журналістом, редактором, перекладав твори В. Шекспіра, О. Пушкіна. Завершити навчання не зміг через арешт, який відбувся за два дні після нападу на Радянський Союз гітлерівської Німеччини — 24 червня 1941 року. Був засуджений до розстрілу, помер у в’язниці, сподіваючись на зміну міри покарання.

Грицюк Лев (народився 1983 року) — український перекладач з норвезької, шведської, англійської та російської мов. Закінчив факультет міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка.

Драй-Хмара Михайло (1889-1939) — український поет, перекладач. Справжнє прізвище Драй. Походив із заможної селянської родини. Навчався у Київському університеті та за кордоном. Працював професором у вищих навчальних закладах Петрограду, Кам’янця-Подільського, Києва. Перекладав твори Данте Аліг’єрі, О. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Фета, Ш. Бодлера, П. Верлена та інших. Уперше заарештовано у 1933 році за звинуваченням в участі в контрреволюційній організації. За відсутністю доказів був звільнений. Удруге ув’язнено в 1935 і засуджено до 5 років концтаборів на Колимі, де і помер.

Дроб’язко Євген (1898-1980) — український перекладач, син репресованого у 1941 році видатного українського правника Антона Дроб’язка. Закінчив юридичний факультет Київського університету (1920 рік) і Музично-драматичний інститут імені Миколи Лисенка (1923 рік). Працював редактором і режисером. Публікуватися почав з 1925 року. З 1950 року — професійний перекладач. Здійснив перший повний переклад «Божественної комедії» Данте Аліг’єрі українською мовою (1976 рік). У 1978 році за це видатне досягнення став лауреатом літературної премії імені Максима Рильського. Перекладав твори О. Пушкіна, А. Чехова, А. Міцкевича, Ю. Словацького, О. де Бальзака, В. Гюго, Мольєра, Г. Гейне, Й. В Ґете, Ф. Шиллера та інших.

Ільницький Микола (народився 1934 року) — український літературознавець, критик, поет і перекладач; доктор філологічних наук, завідувач кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка. Перекладав зі санскриту Бгаґавад-ґіту (Божественну пісню), а також твори Й. В Ґете, П. Верлена та інших.

Кочур Григорій (1908-1994) — український перекладач, поет. Закінчив Київський інститут народної освіти, викладав зарубіжну літературу у Тираспольському і Вінницькому педінститутах. У 1943 році був звинувачений у належності до Організації українських націоналістів (ОУН), заарештований і засуджений до каторжних робіт. Після смерті Сталіна у 1953 році звільнений. Продовжив творчу і перекладацьку діяльність. У 1973 році був виключений зі Спілки письменників України за «націоналізм», поновлений перед самим розпадом Радянського Союзу (1988 рік).

Григорій Кочур — провідний український перекладач другої половини XX століття. За своє довге життя він переклав твори 130 авторів із 28 мов. Його видатні заслуги знайшли визнання — у 2010 році з ініціативи Міністерства культури і туризму України заснована щорічна державна літературна премія імені Григорія Кочура, яку присвоюють «за визначні здобутки у галузі поетичного художнього перекладу та перекладознавства».

Лукаш Микола (1919-1988) — український перекладач, літературознавець, мовознавець. У дитинстві пережив розкуркулення і Голодомор 1932-1933-х років. Закінчив історичний факультет, працював учителем іноземних мов. Під час Другої світової війни працював на будівництві оборонних споруд біля Києва, отримав важке поранення. Після війни викладав у вишах Харкова, видавав збірки перекладів. Перекладав твори Й. В. Ґете, Р. Бернса, Л. Керролла, Ф. Шиллера, М. Сервантеса.

Маланюк Євген (1897-1968) — український поет, публіцист, перекладач, сотник армії Української народної республіки (УНР). Після 1920 року перебував в еміграції — Чехословаччині, Польщі, Німеччині, США. Перекладав із чеської і французької мов.

Москаленко Михайло (1948-2006) — український перекладач і перекладознавець. Закінчив біологічний факультет Київського університету. Працював редактором найстарішого українського журналу іноземної літератури «Всесвіт» та в українському видавництві художньої літератури «Дніпро». Перекладав із французької (зокрема твори В. Гюго, Ш. Бодлера, А. Рембо та інших), іспанської, англійської, польської, давньоруської і давньоукраїнської мов.

Мусаковська Юлія (народилася 1982 року) — українська поетка і перекладачка. Закінчила факультет міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка. Крім оригінальної творчості, займається перекладами зі шведської мови, зокрема перекладала твори Тумаса Транстремера.

Павличко Дмитро (народився 1929 року) — український поет, перекладач, літературний критик і громадсько-політичний діяч. Один із засновників Народного Руху України, перший голова Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. Перекладав твори Данте Аліг’єрі, Ф. Петрарки, Й. В. Ґете, Г. Гейне, Ш. Бодлера, Г. Ібсена та інших.

Покальчук Юрій (1941-2008) — український письменник, перекладач і науковець. Закінчив Луцький педагогічний інститут і факультет східних мов Ленінградського університету. Знав 11 мов. Перекладав твори Р. Кіплінга, А. Рембо та багатьох інших письменників.

Рильський Максим (1895-1964) — український поет, перекладач, літературознавець. Демонстрував незгоду з радянським тиском на митців. Був заарештований у 1931 році й рік провів у Лук’янівському слідчому ізоляторі. Працював директором Інституту мовознавства, фольклору та етнографії. Перекладав твори В. Шекспіра, А. Міцкевича, О. Пушкіна та інших.

Стус Василь (1938-1985) — український поет, перекладач і правозахисник. Активно протестував проти радянської політики знищення української мови і утисків свободи слова. Був заарештований у 1972 році і за вироком суду ув’язнений. Покарання відбував у мордовському і магаданському таборах. У 1979 році повернувся до Києва і став членом гельсінської групи із захисту прав людини, за що у 1980 році був знову ув’язнений. Помер у карцері під час сухого голодування.

Перекладав твори Й. В. Гете, Р. Кіплінга, А. Рембо та інших.

Ткаченко Всеволод (1945-2018) — український перекладач, поет, літературознавець. Закінчив університет імені Т. Г. Шевченка, знав 18 мов. Перебував на дипломатичній службі, працював редактором і координатором культурно-освітніх видань. Перекладав твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, В. Гюго, Ш. Бодлера, П. Верлена, А. Рембо та інших. Лауреат українських і міжнародних премій.