Підручник з Зарубіжної літератури (профільний рівень). 10 клас. Міляновська - Нова програма

СЛОВНИЧОК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ

Алітерація — повторення однакових або подібних за звучанням приголосних звуків у віршовому рядку або строфі, які надають твору особливої звукової та інтонаційної виразності.

Алегорія (із грецької — інше говорю) — інакомовлення. Алегорією називають художній прийом, за допомогою якого риси людської вдачі, почуття, явища передають через образи рослин, тварин, предметів чи явищ природи.

Анафора (єдинопочаток) — на початку віршорядків чи строф повтор співзвуч, слів або речень для більшої емоційної виразності, для підкреслення якоїсь думки.

Антитеза — протиставлення. За допомогою антитези підкреслюють контраст, різку протилежність образів, характерів, думок, явищ, понять, подій тощо. Для створення або підкреслення антитези часто використовують слова-антоніми.

Асонанс (із латинської — співзвучати) — повторення голосних звуків у віршовому рядку або строфі, які надають твору особливої мелодійності та інтонаційної виразності.

Бестселер — популярна книжка, яка продається великими накладами.

Верлібр (або вільний вірш) — вірш, який не підпорядковується класичним правилам віршування. У верлібрі нема рими, може бути різна довжина рядків із різною кількістю наголошених і ненаголошених складів.

Видіння — середньовічний літературний жанр, який мав дидактичне спрямування. Герої творів-видінь переповідають незвичайні події, які вони побачили уві сні або нібито були їхніми учасниками.

Вічні образи — образи літературних і міфологічних героїв, які переросли свою епоху і набули загальнолюдського значення.

Героїчна поема — це масштабна оповідь про подвиги героїв та важливі історичні події, які змінили долю цілих народів.

Гіпербола (із грецької — перебільшення) — надмірне перебільшення властивостей предметів, явищ, рис людини, загострення ситуацій для більшої виразності зображуваного.

Гротеск (із французької — химерний, незвичайний) — сатиричний прийом, який полягає в загостренні і перебільшені у зображенні подій, героїв і явищ, в карикатурності й абсурдності ситуацій. Гротеск використовується не лише в сатиричних, а й в трагічних творах.

Декаденство (із французької — занепад) — мистецький рух кінця ХІХ - початку ХХ століть, який виступав проти старих форм мистецтва, проти дидактизму і спрямованості на соціальні проблеми, обстоював свободу самовираження митців, ідею чистого мистецтва. Характеризується суб’єктивізмом, естетизмом, пасивною споглядальністю.

Епітет (із грецької мови — прикладка, прізвисько, додаток) — це образне означення особи, предмета, явища.

Есе (із французької — спроба, нарис) — невеликий прозовий твір на конкретну тему, в якому думку викладено у вільній формі. Зазвичай автор пропонує власне враження або оригінальний і суб’єктивний погляд на порушену проблему без глибинного трактування теми.

Ідея художнього твору — основна думка про зображені у творі життєві явища, події та характери.

Інверсія (із латинської — перевертання, перестановка) — непрямий порядок слів у реченні, який створює особливу емоційну виразність мови твору.

Іронія (із давньогрецької — насмішка, глузування) — прихована насмішка над явищем чи особою, про які говорять у позитивному тоні, маючи на увазі зовсім протилежне.

Комікси — історії в малюнках: графічні романи (новели), стріпи. Поєднують у собі риси образотворчого мистецтва і літератури. Стріпи (короткі комікси) використовують у журналах, газетах і соцмережах.

Композиція (із латинської — поєднання, склад) — будова художнього твору, певна послідовність і взаємозв’язок усіх його частин.

Культура (із латинської — розвиток, виховання) — усі духовні та матеріальні надбання людства; усі прояви людської діяльності.

Ліричний герой — це особа, чиї думки, почуття, настрої та переживання виражаються у ліричному творі.

Метафора (із грецької — перенесення) — це слово чи словосполучення, вжите у переносному значенні. Метафора розкриває сутність та особливість одних явищ через інші, ґрунтуючись на подібності їхніх властивостей і ознак.

Мистецтво (із латинської — вірогідно висока майстерність, вміння) — це творче відображення дійсності за допомогою художніх образів.

Оксиморон, оксюморон (із грецької — дотепно-безглузде) — поєднання несумісних, контрастних понять.

Пейзаж (із французької мови — місцевість, країна) — зображення картин природи (описи місцевостей, картини моря і неба, види сіл і міст).

Персоніфікація (із латинської — персона + робити) — вид метафори; наділення явищ природи, абстрактних понять, предметів властивостями людини, олюднення.

Повість — розповідний твір, що вважається проміжним жанром між оповіданням і романом. На відміну від оповідання, повісті притаманні ширше охоплення подій життя головних героїв, більша кількість персонажів та їх повніша характеристика, широке використання описів.

Поліфонізм (із грецької — багатоголосся) — одночасне гармонійне поєднання самостійних музичних ліній; багатоплановість літературного твору; множинність конфліктів, різних ідеологій і їхня взаємодія; рівноправність героїв та автора твору, відсутність домінування авторської позиції у творі, авторського погляду на героїв і події.

Портрет (від французького portrait) — зображення у художньому творі зовнішнього вигляду, рухів, виразу обличчя людини, її одягу тощо.

Притча (із давньослов’янської — особливий випадок, надзвичайна подія) — невеликий розповідний (епічний) твір повчального змісту, в якому дидактична ідея подана в образній, алегоричній формі.

Риторичне запитання — питання, що не потребує відповіді. Ця фігура поетичної мови використовується для підсилення уваги, підтвердження думки. Також для підсилення емоційного впливу використовують риторичні вигуки, риторичні звертання.

Роман (із французької) — великий розповідний твір, що змальовує широке коло подій та охоплює долі багатьох дійових осіб.

Символізм (із грецької — прикмета, знак)— літературно-мистецький напрям кінця ХІХ - початку ХХ століть. Сформувався у Франції, заперечував художні принципи реалізму. Багатозначний символ, символічний образ, прихований зміст — основні категорії естетики цього напряму. Поети-символісти великого значення надавали витонченості поетичної форми, естетизму.

Сатира (із латинської — суміш плодів, всяка всячина) — гостре засудження та осміяння негативних рис характеру людини та негативних явищ у житті суспільства.

Сонет (із італійської — звучати) — старовинна форма чотирнадцятирядкового вірша, особливістю якої є строга будова.

Сюжет (від французького sujet — зміст) — це послідовність подій у творі. Сюжет притаманний таким літературним родам: епосу, драмі та ліро-епосу.

Тема художнього твору — це коло подій та явищ, зображених у творі й які стали основою авторської оповіді.

Терцет (із латинської — третій) — тривірш; особлива форма віршової строфи. Терцет може мати римування в різних комбінаціях: ААА БББ ВВВ або АБА БВБ ВГВ ГДГ і т. д.

Хроніка (із грецької — час) — опис історичних подій у хронологічному порядку, літопис. Пізніше хроніками стали називати літературні твори, в яких зображували історичні події.

Художній конфлікт — суперечність, що зумовлює розвиток подій у творі, формує систему образів твору. Ґрунтується на внутрішніх суперечностях героя,протиставленні характерів різних героїв, протиборстві ідеологій, може мати соціальну, моральну, політичну, релігійну, сімейну та іншу природу.

Художній образ — це творче відображення будь-якого життєвого явища чи ідеї; з його допомогою створюється вигаданий художній світ.

Чисте мистецтво, мистецтво для мистецтва — мистецька концепція, яка сповідує естетизм і заперечує принципи реалізму. Прихильники концепції відмежовуються від дидактизму, проблем соціального, економічного, політичного, побутового характеру і спростовують практичну користь мистецтва, головною цінністю проголошують свободу самовираження митця.