Підручник з Зарубіжної літератури (профільний рівень). 10 клас. Міляновська - Нова програма

РОМАНТИЗМ У НІМЕЧЧИНІ

Німецька література XVIII століття дала світові двох видатних митців: Йоганна Вольфганга Ґете і Фрідріха Шиллера. Їхній творчий шлях — це спроба створити самобутню німецьку літературу, яка не залежить від іноземних впливів, адже німецька література доби Просвітництва перебувала під потужним французьким впливом.

Відкидаючи суху розсудливість і повчальність Просвітництва, Йоганн Вольфганг. Ґете і Фрідріх Шиллер обстоювали право митця на свободу творчості, на зображення особистих переживань. Також у своїх творах вони зверталися до фольклорних (балада Й. В. Ґете «Вільшаний король», 9 клас) і середньовічних мотивів (балада Ф. Шиллера «Рукавичка», 7 клас).

Здобутки згаданих вище видатних митців стали підґрунтям для появи романтизму в Німеччині, і багато дослідників обстоюють думку, що їхня творчість мала передромантичний характер.

1. Визначте риси німецького передромантизму у баладі Й. В. Ґете «Вільшаний король».

2. На прикладі балади Ф. Шиллера «Рукавичка» поясніть, у чому полягає суть романтичного принципу зображення надзвичайної особистості у надзвичайних обставинах.

Романтизм виник у Німеччині як оригінальний напрям, без зовнішніх літературних впливів, як це було в попередні історичні епохи. Німецькі філософи та митці першими сформулювали його основні принципи в теоретичних працях, і найвищі досягнення німецької літератури всього XIX століття пов’язані з романтизмом. Як батьківщина цього потужного мистецького напряму, Німеччина стала місцем паломництва романтиків з інших країн.

Із перших днів виникнення німецького романтизму для його представників була очевидною головна проблема сучасного для них світу — роздвоєність дійсності: «Культура нового часу виходить із відчуття внутрішньої роздвоєності, протилежності між чуттєвим і духовним, дійсним і можливим». Однак на хвилі ейфорії після Французької революції 1789 року, яка зламала основи старого світопорядку, ранні німецькі романтики бачили вихід із двоєсвіття в гармонійному поєднанні матеріальної і духовної дійсності. У своїх творах вони намагалися зобразити цю гармонію, найчастіше переносячи час дії в середньовічне минуле.

До справжнього історичного середньовіччя зображуване ними не мало жодного стосунку, це був лише привід описати ідеалізовано-романтичний світ таким, яким вони його бачили. Згодом ця ейфорія минула, і німецькі романтики були змушені все більше і більше рахуватися з дійсністю політично роздробленої на кілька сотень держав Німеччини, яка потерпала від самовладдя правителів.

Перед першою хвилею німецьких романтиків стояли не лише теоретичні завдання — їм потрібно було створити нове романтичне мистецтво у всій його жанровій різноманітності. Так протягом кількох років постали романтична поезія, романтичні оповідання, повісті, романи, драми і комедії.

У ліриці, прозі і драматургії першого періоду існування німецького романтизму, крім основоположної теми роздвоєння реальності, були закладені й інші важливі теми романтичної літератури. Насамперед це тема трагічного кохання, причому митці розмежували романтичне (високе, чисте і жертовне) та чуттєве кохання.

1. У 9 класі ви вивчали лірику Генріха Гейне. Які риси романтичної поезії ви можете відзначити у віршах німецького поета?

2. Яким зображується кохання у творах Г. Гейне?

3. Чому баладу Г. Гейне про німфу Лорелею називають романтичною?

4. Згадайте, які символи і прийоми романтичної поезії використовує Г. Гейне у вірші «Самотній кедр на стромині...».

Інша важлива тема німецького романтизму — це духовне єднання з природою: «Поет розуміє природу краще, ніж вчений. Тільки митець може осягнути сенс життя». У романтичній літературі особливе місце посідають пейзажі, які стають тлом для зображуваних подій і переживань героїв. До речі, у живописі художники-романтики також багато полотен присвятили картинам природи і найрізноманітнішим її станам, сповідуючи культ природи, схиляючись перед її вічною красою.

Особливе ж місце посіла тема митця (поета, музиканта, художника) в оточенні обивателів, неспроможних відчути сутність мистецтва. Герой нової літератури постає не просто людиною, що невдоволена буденною дійсністю і прагне ідеалу, а творчою особистістю, здатною на глибинні інтуїтивні відчуття та осяяння. Відповідно зростає роль мистецтва, воно стає своєрідним посередником між світами — той, хто здатний відчувати сутність мистецтва, здатен осягнути й ідеальний світ.

Напрям розвитку німецького романтизму різко змінився після 1805 року у розпал війн французького імператора Наполеона в Європі. До цього часу незалежною від Наполеона залишалася лише одна німецька держава — королівство Пруссія, але й вона була розгромлена в 1806 році і втратила значні території. По всій Німеччині стояли французькі гарнізони, і долю країни вирішували не німці, а французи. Завойовники почали нав’язувати французькі порядки підкореному населенню, через високі податки суттєво погіршився рівень життя.

Але ніщо не могло порівнятися з відчуттям національного приниження, яке переживали німці. Ненависть до завойовників спричинила зміни і в німецькому романтизмі. Помірне зацікавлення фольклорними мотивами в попередні роки перетворилося на пристрасне захоплення народною творчістю. Цей процес став своєрідним зверненням до своїх німецьких витоків, утвердженням німецької особливості та неповторності.

У німецькому романтизмі формується народно-фольклорна течія. Точкою відліку стала публікація у 1806 році збірки німецьких народних пісень. Ця значна літературна подія справила велике враження на всіх німецьких митців, а найвідоміший із них — Йоганн Вольфганг Ґете сказав, що в цих піснях «б’ється серце німецького народу».

Не менше вразило уяву німців видання в 1812 році «Дитячих і сімейних казок» — збірки німецьких народних казок, яку впорядкували видатні фольклористи-дослідники брати Якоб та Вільгельм Грімм (згадайте казки «Пані Метелиця» і «Бременські музики», які ви читали в 5 класі).

Після виходу цих фольклорних збірок німецька романтична література почала більше орієнтуватися на народну творчість. У ній стали набагато частіше використовувати народні мотиви та образи. Справжня революція відбулася в поезії: вплив фольклору був настільки значним, що в авторських поетичних творах митці-романтики почали відтворювати форму і ритм народних пісень, намагаючись досягти їхньої простоти і неповторної милозвучності.

У прозі активно розвиваються жанри, спрямовані на казкове, фантастичне зображення дійсності (фантастичне оповідання, фантастична повість, казка на фольклорній основі, повість-казка), у якій діють казкові або ж фантастичні герої. Значна частина творів мала похмуре звучання.

Найяскравіші здобутки німецького романтизму — це твори видатного письменника Ернста Теодора Амадея Гофмана (1776-1822), який досяг досконалості в романтичній казково-фантастичній прозі, та видатного поета Генріха Гейне (1797-1856), який створив настільки милозвучні взірці нової романтичної поезії, що багато його віршів стали німецькими народними піснями.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Предметні компетентності

1. Який напрям у літературі Німеччини, що століттями була під впливом іноземних культур, став її оригінальним і самобутнім мистецьким явищем?

2. Назвіть митців, твори яких визначають як передромантичні.

3. Згадайте і схарактеризуйте основні риси романтичної літератури.

4. Розкажіть про особливості німецького романтизму як нового літературного напряму.

5. Які історичні події спричинили величезну цікавість німецьких митців до національного фольклору?

6. Якими рисами наділений романтичний герой? У чому полягає протистояння романтичного героя і суспільства?

Математична компетентність

У подану таблицю навпроти першої колонки із прізвищами митців-романтиків у другій колонці впишіть назву країни, яку вони представляють, а в третій — назви їхніх романтичних творів, вивчених вами в попередніх класах. Прокоментуйте дібрані приклади.

Г. Гейне

Дж. Г. Байрон

В. Скотт

А. Міцкевич

Е. По

М. Гоголь

О. Пушкін

Г. Х. Андерсен