Підручник з Зарубіжної літератури (профільний рівень). 10 клас. Міляновська - Нова програма

Антична література (VIII століття до нашої ери - V століття нашої ери)

Література доби Середньовіччя (V - XIV століття)

Література доби Відродження (XIV - початок XVII століття)

Література XVII століття (бароко, класицизм)

Література доби Просвітництва (XVIII століття) Джонатан Свіфт, Йоганн Ґете, Фрідріх Шиллер

Література XIX століття (романтизм, перехід до реалізму) брати Грімм, Ганс Крістіан Андерсен, Роберт Льюїс Стівенсон, Вальтер Скотт, Джон Кітс, Генріх Гейне, Ернст Теодор Амадей Гофман, Джордж Гордон Байрон,Адам Міцкевич, Едгар Аллан По, Генрі Лонгфелло, Михайло Лермонтов, Олександр Пушкін, Чарльз Діккенс, Микола Гоголь, Волт Вітмен, Федір Тютчев, Афанасій Фет

Література XIX століття (реалізм)

Література кінця XIX - початку XX століття (модернізм, символізм, імпресіонізм)

Література XX - XXI століття

ПРОЗА Й ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ ТА ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ XIX СТОЛІТТЯ

Романтизм — ідейний і художній напрям в європейській та американській культурі, що виник наприкінці XVIII століття. Поява романтизму значною мірою спричинена запереченням головних ідей Просвітництва. Новий рух виявив себе у філософії та в різних видах мистецтва, зокрема в літературі, театрі, музиці, живописі, скульптурі, архітектурі і навіть у парковому мистецтві.

Класна дошка

Прикметні ознаки романтизму

• Цікавість до фольклору та середньовічної культури.

• Протиставлення просвітницького культу розуму романтичному культу почуттів і нестримних пристрастей.

• Реальна дійсність — сповнена суперечностей, брутальна й далека від ідеалу. Гармонійною та досконалою може бути лише духовна дійсність.

• Невирішуваний конфлікт між ідеалом і буденною реальністю.

• Осягнути ідеальний світ можна лише за допомогою уяви, а не розуму.

• Поява нового героя — носія романтичної свідомості, одухотвореної особистості, здатної на високі поривання.

• Конфлікт романтичного героя із суспільством, яке представлене пересічними людьми, не здатними на благородні прагнення.

• Змалювання надзвичайних героїв у надзвичайних обставинах.

• Романтичний бунт. Намагання втекти від грубої дійсності у світ особистих переживань, у світ минулого, фантастичного, до природи.

• Заперечення законів і правил у мистецтві. Творчість митця-романтика підпорядковується лише натхненню і бурхливій фантазії.

• Культ музики; екзотичного і фантастичного.

• Використання антитези і контрасту.

1. Згадайте головні ідеї доби Просвітництва. На які суспільні зміни сподівалися прихильники Просвітництва у XVIII столітті?

2. У зв’язку з якими історичними подіями відбулося розчарування в просвітницькому світогляді? Як це розчарування відбилося у романтизмі?

3. Поміркуйте, у чому суть протиставлення просвітницького та романтичного умонастроїв.

Романтичне світобачення постало наприкінці XVIII століття в теоретичних працях німецьких письменників і філософів. Вони сформулювали загальні принципи романтизму: існування реального та ідеального світів, їх протиставлення; зображення романтичної особистості, яка прагне до недосяжного ідеалу, хоча змушена жити в реальному світі; єднання романтичного героя з природою і його конфлікт із суспільством.

Упродовж перших десятиліть ХІХ століття романтизм із Німеччини поширився всією Європою. Спочатку охопив Англію, згодом Францію та Італію, де позиції класицизму були ще дуже сильними. З 1820-х років цей напрям утвердився у східній і південно-східній Європі (Польщі, Чехії, Угорщині, Болгарії), в Україні (зокрема в діяльності етнографів Михайла Максимовича та Ізмаїла Срезневського) та в Росії.

1. Згадайте вірш Джорджа Гордона Байрона «Хотів би жити знов у горах...». Як почувається романтичний герой у «світі лукавства і облуди»?

2. У чому суть романтичного протиставлення світського товариства і дикої природи у вірші англійського поета?

3. Знайдіть риси романтизму у повісті Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом» зі збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1829-1831 роки).

У цей же час романтизм потрапив до Північної Америки і трансформувався в особливий американський романтизм, який відзначався більшим оптимізмом, ніж європейський. Пов’язано це було із сильними позиціями Просвітництва в США — країні, що була заснована на просвітницьких ідеалах, та з оптимістичною вірою американських митців у велике майбутнє молодої держави (згадайте твори американського романіста Фенімора Купера, які ви розглядали на уроках позакласного читання в 7 класі).

Ілюстрація до роману Фенімора Купера «Останній із могікан» (художник Ньюелл Конверс Ваєт, 1919 рік)

З початку і до середини XIX століття романтизм визначав мистецьке життя Європи не тільки в літературі, а й у музиці та живописі. В Америці панування романтизму завершилося лише після закінчення в 1865 році кривавої громадянської війни між Північчю і Півднем.

Романтичне світобачення захопило багатьох поетів, прозаїків і драматургів різних країн. Твори деяких із них ви вже вивчали на уроках зарубіжної літератури. Згадайте англійців Джона Кітса (5 клас), Вальтера Скотта (7 клас) і Джорджа Гордона Байрона (9 клас); німця Генріха Гейне (7 та 9 класи); данця Ганса Крістіана Андерсена (5 клас); поляка Адама Міцкевича (7 та 8 класи); американців Генрі Водсворта Лонгфелло (6 клас) та Едгара Аллана По (7 клас), росіян Олександра Пушкіна (7 та 9 класи) та Михайла Лермонтова (9 клас), українця Миколу Гоголя (6 клас).

Обізнаність та самовираження у сфері культури

Знайдіть в Інтернеті передачу «Епоха романтизму в класичній музиці. Франц Шуберт. Час класики» (ISLND TV) або скористайтеся посиланням за QR-кодом на додаткові матеріали (№ 11 в переліку).

Перегляньте передачу. Які головні ідеї романтизму формулює Оля Діброва у ній? Які митці і твори згадуються у випуску?

Як романтична соната австрійського композитора Франца Петера Шуберта (1797-1828) перегукується зі сказаним?

Провідні течії романтизму

Народно-фольклорна течія. Орієнтована на народну творчість, її простоту, безпосередність, емоційність і мелодійність. Відзначається несприйняттям цивілізації та протиставляє їй народне життя і гармонію з природою. Чим ближча людина до природи, тим більше вона романтик.

Байронічна течія. Найповніше реалізувалась у творчості Джорджа Байрона. Зображення безкомпромісного протистояння між особистістю і дійсністю. Духовні страждання («світова скорбота») героя через неможливість розв’язати цей конфлікт. Головні художні прийоми — контраст, антитеза.

Гротескно-фантастична (гофманівська) течія. Найповніше реалізувалась у творчості німецького письменника Ернста Теодора Амадея Гофмана. Відзначається використанням казкового і фантастичного елементів в зображенні повсякдення. Унаслідок цього реальна дійсність постає в непривабливому світлі.

Історична (вальтерскоттівська) течія. Найповніше реалізувалася в творчості Вальтера Скотта. Звернення до минулого (зазвичай до середньовіччя), щоб ідеалізований світ романтичного героя міг бути описаний як реальний. Чесність, справедливість і благородство в романтичних історичних творах — це норма, а відхилення — це лицемірство, користолюбство і підступність.

Три типи романтичного героя

Залежно від того, як у творі герой відстоює свої високі ідеали у ворожому суспільному оточенні та як розв’язується головний романтичний конфлікт, розрізняють три типи романтичного героя.

Перший тип романтичного героя — це герой-борець, який відкрито повстає проти своїх ворогів і готовий загинути, відстоюючи свої принципи (такими є, наприклад, герої, відомі вам із 7 класу: німфа-світезянка з балади Адама Міцкевича «Світезь»; рицар Айвенго з однойменного роману Вальтера Скотта).

Другий тип романтичного героя — це герой-утікач або ж герой-вигнанець, який зневірився у боротьбі, але зберіг бунтарську непримиримість та полум’яні пристрасті. Такий герой полишає егоїстичне суспільство і втікає в інші, як правило, екзотичні країни, де, на його думку, життя простіше і природніше (так вчинив Чайльд-Гарольд, герой однойменної поеми видатного англійського поета Джорджа Гордона Байрона). Або ж шукає прихистку на природі, подалі від цивілізації (ліричний герой вірша Байрона «Хотів би жити знов у горах...»).

Третій тип романтичного героя — це герой-художник, «ентузіаст», який залишив навіть думку змінити суспільство і повністю зосередився на творенні свого, паралельного поетичного світу. У ньому панують закони гармонії, втілюються ідеальні взаємини між людьми, про які можна лише мріяти.

Не завжди паралельний світ змальовується як плід уяви романтичного героя, деколи він зображується як казкова чи фантастична реальність, здатна активно втручатися в хід подій (таким є фантастичний паралельний світ доктора Альпануса і феї Рожабельверде в повісті-казці Е. Т. А. Гофмана «Малюк Цахес, на прізвисько Цинобер», яку ви буде вивчати цього навчального року). Паралельне «двоєсвіття» — характерна ознака саме романтичної літератури.

Жанрова своєрідність романтичної літератури

Романтизм демократизував європейську літературу, і найяскравіше це виявилося у змінах жанрової системи. Романтики відкинули чіткий класицистичний поділ жанрів на високі та низькі, унаслідок чого багато з них зникли, але натомість з’явилися нові, більшість з яких залишаються актуальними і досі.

Романтична традиція виявила себе у всіх родах літератури: у ліриці, драмі та епосі. Однак унаслідок особливої уваги авторів-романтиків до внутрішнього світу героя, до його переживань і пристрастей на перший план в романтичній літератури вийшла Лірика. Саме в поетичних творах яскраво виявлялися уява, натхнення, творча індивідуальність, які так цінували романтики.

У ліриці чіткий поділ на жанри був знятий у першу чергу. З одного боку, це відбувалося через активне запозичення нових жанрів — з рідного фольклору (найчастіше пісні та балади), із середньовічної літератури (наприклад, італійські терцини і канцони), з літератури екзотичних країн (наприклад, перські газелі). У той же час поетичні жанри, які за назвою нібито залишалися класицистичними (наприклад, ода та елегія), під пером романтиків переставали відповідати канонам класицизму і за змістом, і за формою.

З іншого боку, в одному вірші могли поєднуватися риси різних жанрів, і таке змішування призвело до стирання кордонів між ними. Так поступово виробляється позажанровий вірш, який класифікується за тематичним принципом і характеризується лише приналежністю до філософської, громадянської, любовної, пейзажної лірики тощо.

Найбільшим досягненням поетів-романтиків стала ліро-епічна поема, жанр, якого класицисти не знали, оскільки відносили поему до епічних творів. Поети-романтики створили цей жанр на межі двох родів літератури — лірики та епосу, використавши велику форму епічної поеми, але наповнивши її новим ліричним змістом — переживаннями та пристрастями романтичного героя. У спадок від епосу ліро-епічній поемі залишився розгорнутий сюжет.

1. Згадайте з вивченого у 9 класі ознаки ліро-епосу як суміжного жанру.

2. На прикладі романтичної ліро-епічної поеми «Мазепа» Джорджа Гордона Байрона поясніть особливості ліро-епічної поеми.

Драма та епос в добу романтизму зазнали несподіваних змін. Найзначнішою зміною і драматичних, і епічних творів стало підвищення уваги до внутрішнього світу героя та до його індивідуальних рис.

У драмі, яка ще недавно була основою класицистичного мистецтва, відбулося змішування високих і низьких жанрів — елементи трагедії і комедії поєднуються в сюжеті драматичного твору, у характерах діючих осіб, у їхній мові. Так формується новий жанр — романтична драма, у якій діє новий позитивний герой — плебей, що бореться за свободу і справедливість, відстоюючи власні права, а часто і права свого народу. Негативними персонажами, на відміну від класицистичних творів, можуть бути королі та вельможі. Автори романтичних драм сміливо порушують класицистичні правила єдностей, змальовуючи чимало подій із життя багатьох героїв (порушення єдності дії). Самі ж події відбуваються в багатьох різних місцях (порушення єдності місця) і тривають місяці, а то й роки (порушення єдності часу).

В епоху романтизму відновлюється інтерес до драматичних творів на історичні теми, про які було забуто з часів Вільяма Шекспіра, а сам Шекспір більш ніж через два століття знову стає надзвичайно популярним. Його п’єси справляють величезне враження на романтиків, і він визнається генієм усіх часів. Драматурги-романтики, наслідуючи Шекспіра, звертаються до національної історії. В історичних драмах зіштовхуються представники верхів і низів суспільства, і завжди прихильність автора на стороні гноблених, що відстоюють свою свободу.

Романтичний герой (лорд Байрон) покидає береги вітчизни (картина художника Джорджа Сандерса, 1831 рік)

В епосі письменники-романтики створили в епосі нові жанри, не відомі попереднім літературним епохам, наприклад, фантастична казка, психологічна повість. Однак найбільшим досягненням романтиків став, безумовно, жанр історичного роману, засновником якого був видатний англійський письменник Вальтер Скотт (1771-1832). Не менш видатним його продовжувачем називають французького письменника Віктора Гюго (1802-1885).

Виникнення історичного роману, так само як і романтичної драми на історичну тему, було зумовлене гострим відчуттям історії, характерним для всієї доби романтизму. Уже перші романи Вальтера Скотта відзначаються надзвичайною точністю у відтворенні картин далекого минулого та в змалюванні характерів людей, які діють у тогочасних реаліях.

Незважаючи на певну ідеалізацію старовини (особливо середньовічної), Вальтер Скотт у своїх творах зробив визначне відкриття, яке вплинуло на подальший розвиток європейської літератури. Ідею просвітників про те, що характер людини формується під впливом оточуючого її середовища, англійський письменник застосував не лише до сучасників, а й до людей, які жили в попередніх епохах. Тобто, психологія і мораль людей, які жили раніше, відрізняються від сучасних; час, у якому жила людина, місце та спосіб її життя постійно впливали на неї, обумовлюючи всі її вчинки.

1. Яка далека історична епоха зображена в романі «Айвенго»?

2. Поміркуйте, як тогочасні історичні умови відобразилися на моралі героїв романтичного твору.

3. Чому роман «Айвенго» називають історичним?

Головні герої романів Вальтера Скотта — персонажі найчастіше вигадані, однак вони завжди діють на тлі відомих історичних осіб і відомих історичних подій, вдало вписуючись своєю сюжетною лінією в історичні реалії. І Вальтер Скотт, і його наступники мали на меті створити образ романтичного героя — благородного та сміливого борця за справедливість, не скутого кайданами меркантильного суспільства. Він часто відкидає очевидну вигоду, якщо вона йде у розріз з його принципами. Віднесеність у минуле давала змогу дещо ідеалізувати такого героя, не надто порушуючи історичну вірогідність оповіді, тому на загал історичні романи створювалися оптимістичнішими, ніж інші твори романтичної літератури (згадайте історичний роман «Айвенго», вивчений вами в 7 класі, та образи головних героїв цього твору).

Романтизм і реалізм в літературі XIX століття

Романтизм і реалізм — два найзначніші літературні напрями XIX століття. Панування цих напрямів у літературному процесі доволі чітко розмежоване. Найяскравіші твори романтичної літератури були написані в першій половині XIX століття, а найяскравіші твори реалістичної літератури — у другій.

Однак це не означає, що реалізм як літературний напрям прийшов на зміну романтизму. Реалістичні твори з’являлися і в першій половині XIX століття, коли панівним напрямом був романтизм. Згадайте, наприклад, реалістичну повість «Гобсек» (1830 рік) французького письменника Оноре де Бальзака, яку ви вичали у 9 класі.

Так само романтичні твори продовжували з’являтися і в другій половині XIX століття, коли панував реалізм. Найвідоміший автор і лідер французького романтизму, видатний поет, драматург і прозаїк Віктор Гюго (1802-1885) продовжував творити до 1880-х років.

Паралельний розвиток романтизму і реалізму упродовж XIX століття зумовив взаємопроникнення і взаємовплив цих літературних напрямів. У згаданій вище реалістичній повісті «Гобсек» правдиво зображено соціальні проблеми французького суспільства першої половини ХІХ століття, а герої розглядаються як представники певних соціальних прошарків. Водночас письменник-реаліст О. де Бальзак змальовує властиві романтизму бурхливі пристрасті: безтямне кохання графині Анастазі, диявольську підступність Максима де Трая, всеохопну жадобу багатств лихваря Гобсека.

Прикладом зворотного може бути вивчена вами в 6 класі романтична повість англійського письменника Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня в прозі, або Різдвяне оповідання з привидами» (1843 рік).

1. Які елементи реалістичної та романтичної літератури поєднав Чарльз Діккенс у повісті «Різдвяна пісня в прозі»?

2. Доведіть, що письменник використав властивий реалізму прийом, показавши вплив на характер героя (Ебенезера Скруджа) його способу життя.

Термін реалізм почали вживати доволі пізно — в 1850-ті роки. Тому поступове розмежування романтичної та реалістичної літератур почалося лише з 1860-х років, коли були сформульовані основні принципи реалізму.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Предметні компетентності

1. Які хронологічні межі і які країни охоплював романтизм?

2. Розкажіть про основні особливості літератури романтичного напряму.

3. Згадайте основні риси літератури Середньовіччя і бароко та поясніть, чому вони є близькими до романтизму.

4. На прикладі діяльності братів Якоба і Вільгельма Грімм доведіть, що народна творчість справді цікавила романтиків.

5. Чому романтики заперечували класицистичні закони в мистецтві?

6. Зробіть висновок-узагальнення щодо основних особливостей романтичного напряму.